АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ
УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23 травня 2007 року м. Чернівці
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Чернівецької області у складі:
Головуючого Міцнея В.Ф.
Суддів Яремка В.В., Рокочої М.І.
Секретаря Скрипник С.В. за участю представника відповідача Шевчука С.М., представників позивача ОСОБА_1, ОСОБА_2,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Управління Міністерства внутрішніх справ України в Чернівецькій області на рішення Шевченківського районного суду м. Чернівці від 1 березня 2007 року в справі за позовом ОСОБА_3 до Управління Міністерства внутрішніх справ України в Чернівецькій області про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, -
ВСТАНОВИЛА:
У жовтні 2006 року ОСОБА_3 звернувся до суду з даним позовом.
Зазначав, що вироком Садгірського районного суду м. Чернівці від 21 липня 2003 року ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 засуджено за ч.З ст. 365, ч. 2 ст. 121 КК України за те, що вони, працюючи у відділенні розкриття злочинів проти особи та боротьби з груповими злочинними проявами ВКР Чернівецького міського відділу УМВС України в Чернівецькій області ( далі - міський відділ МВС), будучи службовими особами, перевищили владу та службові повноваження, умисно спричинили йому тяжкі тілесні ушкодження небезпечні в момент заподіяння, способом, що має характер особливого мучення.
Посилався на те, що злочинними діями працівників міліції йому заподіяно матеріальної та моральної шкоди.
Проти нього також 14 травня 2002 року незаконно було порушено кримінальну справу за фактом крадіжки комп'ютера, яку згодом постановою від 10 липня 2002 року було закрито.
Посилаючись на те, що оскільки шкоду йому завдано засудженими ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 під час виконання ними своїх трудових (службових) обов'язків, просив стягнути з відповідача - Управління Міністерства внутрішніх справ України в Чернівецькій області ( далі - Управління внутрішніх справ ) на підставі ч.1 ст.1172 ЦК України 1104 грн. 76 коп. - на відшкодування матеріальної шкоди та 300000 грн. морального відшкодування.
Рішенням Шевченківського районного суду м. Чернівці від 1 березня 2007 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 про відшкодування матеріальної шкоди
справа № 22ц-350 Головуючий у 1-й інстанції
категорія 19 Мамчин П.І.
Доповідач Яремко В.В.
відмовлено за безпідставністю, а вимоги про відшкодування моральної шкоди задоволено частково.
Стягнуто з Управління внутрішніх справ на його користь 100000 грн. моральної шкоди.
В апеляційній скарзі відповідач просить рішення суду першої інстанції в частині стягнення з Управління внутрішніх справ на користь позивача 100000 грн. моральної шкоди скасувати, а справу направити на новий розгляд.
Посилається на неповне з'ясовання обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, недоведення обставин, які суд вважав встановленими, порушення та неправильне застосування норми матеріального та процесуального права.
Зазначає, що судом першої інстанції не з'ясовано у повній мірі питання правонаступництва після ліквідації міського відділу МВС, працівники якого фактично і спричинили позивачеві тілесні ушкодження. При цьому, суд не взяв до уваги доводів про те, що , відповідно до Положення про нього міський відділ МВС був окремою юридичною особою і структурним підрозділом МВС України. Саме МВС України утворило міський відділ та ліквідувало його, а в наказі про ліквідацію не визначило Управління внутрішніх справ як правонаступника міського відділу МВС.
На думку апелянта суд неповно з'ясував питання про суб'єкта, який відшкодовує особі шкоду, завдану незаконними діями посадової особи органу державної влади (яким відповідно до ст. 1 Закону України «Про міліцію» є орган внутрішніх справ). Чинне законодавство визначає, що така шкода відшкодовується державою, а не за рахунок коштів органу державної влади.
Колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково: рішення суду першої інстанції слід скасувати в частині задоволення позову про відшкодування моральної шкоди в сумі 100000 грн., а провадження у справі в цій частині - закрити, виходячи з наступного.
Суд першої інстанції, задовольняючи частково позовні вимоги ОСОБА_3 та стягуючи з відповідача на його користь на відшкодування моральної шкоди 100000 грн., помилково керувався ст. 1172 ЦК України, відповідно до якої юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.
Згідно ст. 1167 ЦК України підставами відповідальності за завдану моральну шкоду є наявність вини особи, яка завдала шкоди неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю. Також передбачено випадки відшкодування моральної шкоди незалежно від вини органу державної влади, фізичної або юридичної особи. Такі випадки можливі лише згідно із законом.
Судом першої інстанції не прийнято до уваги, що відповідно до ст.с.1173, 1174 ЦК України, шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу державної влади, посадової або службової особи цього органу при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою , а не відповідним органом державної влади чи його посадовою або службовою особою.
Управління внутрішніх справ, тобто відповідач, є державним органом, а ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6, які за твердженням позивача скоїли щодо нього протиправні дії, були службовими особами міського відділу МВС, який також є державним органом.
Крім цього, по справі встановлено, що особи, з вини яких , як зазначав позивач, йому завдано моральної шкоди, не були працівниками Управління внутрішніх справ, а працівниками міського відділу МВС, який був окремою юридичною особою і територіальним органом МВС України (а.с.54).
Правонаступництво Управління внутрішніх справ щодо обов'язків ліквідованого міського відділу МВС не визначено (а.с. 55).
Таким чином, суд першої інстанції прийшов до помилкового висновку про те, що моральна шкода на користь позивача має стягуватись з Управління внутрішніх справ , яке у даному випадку не є належним відповідачем по справі.
За таких обставин слід визнати, що судом першої інстанції неповно з'ясовано обставини справи, порушено норми матеріального та процесуального права, що відповідно до п.п.1, 4 ст. 309 ЦПК України є підставою для скасування рішення суду та ухвалення нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.
Разом з тим, на час апеляційного розгляду даної справи позивач ОСОБА_3 помер, а оскільки спірні правовідносини не допускають правонаступництва, то відповідно до ст..310 ЦПК України рішення суду першої інстанції в частині, що оскаржується, підлягає скасуванню із закриттям провадження у справі.
На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 209, 218, п.6 ч.1 ст. 205, ст.ст. 307, 310 ЦПК України, колегія суддів , -
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу Управління Міністерства внутрішніх справ України в Чернівецькій області задовольнити частково.
Рішення Шевченківського районного суду м. Чернівці від 1 березня 2007 року скасувати в частині задоволення позову про відшкодування моральної шкоди.
Провадження у даній справі в частині позовних вимог ОСОБА_3 до Управління Міністерства внутрішніх справ України в Чернівецькій області про відшкодування моральної шкоди закрити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців.