Справа №   22ц-1010   2007 р.                                                     Головуючий по І інстанції

Категорія: договори оренди                                                        Мішін M..I.

Доповідач в апеляційній інстанції Скіць М.І.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 травня 2007 року колегія судців Судової палати в цивільних справах апеляційного суду Черкаської області в складі:

головуючого                             Трюхана Г.М.

суддів                                        Сіренка Ю.В., Скіця М.І.

при секретарі                             Бурдуковій О.В.

з участю прокурора

адвокатів                                   ОСОБА_3. ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Черкаси апеляційну скаргу Фермерського господарства «ОСОБА_2.» на рішення Шполянського районного суду Черкаської області від 04 квітня 2007 року по справі за позовом ОСОБА_1до ФГ «ОСОБА_2.» с Матусів, Шполянського району про визнання договору оренди землі недійсним,

встановила:

19.09.2006 р. ОСОБА_1. звернулась в суд з позовом до ФГ «ОСОБА_2.» с Матусів, Шполянського району про визнання договору оренди землі недійсним.

В обґрунтування заявлених вимог вказала, що 28.02.2001 р. між нею та відповідачем було укладено договір про рентні платежі за № 35 за тимчасове утримання від використання права на виділення земельної частки в натурі та майновий сертифікат строком на три роки, а в разі неповідомлення за три місяці до закінчення строку договору про намір його розірвати його дія продовжується автоматично.

17.11.2004 р. нею було отримано державний акт на право приватної власності на земельну ділянку, розміром 2,65 умовних кадастрових гектари.

15.08.2006 р. вона звернулась до відповідача з заявою про розірвання договору оренди земельної ділянки, проте 19.08.2006 р. голова ФГ повідомив її, що оскільки договір оренди земельної ділянки укладений на строк 18 років, нею підписаний, зареєстрований в Шполянському відділенні ЧРФ ДП ЦентрДЗК» 18.08.2006 р., тому р разі бажання його розірвати їй необхідно звернутись до суду.

Враховуючи, що вона вказаний договір не підписувала і в неї був відсутній його екземпляр, лише в серпні 2006 року нею було з'ясовано, що зазначені документи були сфальсифіковані, просила суд визнати недійсним договір оренди, належної їй земельної ділянки площею 2,65 умовних кадастрових гектари, виданий 17.11.2004р. Шполянського райдержадміністрацією Черкаської області, укладений між нею та відповідачем 29.03.2005

2

ділянки площею 2,65 умовних кадастрових гектари, виданий 17.11.2004р. Шполянською райдержадміністрацією Черкаської області, укладений між нею та відповідачем 29.03.2005 р. та зареєстрований в Шполянському відділенні ЧРФ ДП ЦентрДЗК» 18.08.2006 р. Стягнути з відповідача понесені нею судові витрати.

Рішенням Шполянського районного суду Черкаської області від 22 березня 2007 р. позовні вимоги позивачки задоволені.

Визнано договір оренди земельної ділянки розміром 2,65 умовних кадастрових гектари, яка розташована на землях Матусівської сільської ради с Мату сів, Шполянського району Черкаської області, укладений 29.03.2005 р. між орендодавцем ОСОБА_1. та орендарем ФГ «ОСОБА_2.»в особі голови ОСОБА_5., зареєстрований в Шполянському відділенні ЧРФ ДП ЦентрДЗК» 18.09.20056 р. за № 040679900312 недійсним.

Стягнуто з ФГ «ОСОБА_2.»на користь ОСОБА_1, судові витрати в сумі 740,96 грн.

В апеляційній скарзі Фермерське господарство «ОСОБА_2.» просить рішення суду, як постановлене з порушенням норм матеріального права та при неповному з'ясуванні судом обставин, що мають значення для справи, скасувати ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити.

При цьому вказується, що суд не врахував, що договір оренди земельної ділянки з позивачкою реально укладався і засвідчувався її підписом у вказаному договорі. При цьому позивачка з дня укладення договору вчасно отримувала орендну плату.

Судова колегія, заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення сторін, що з'явились, адвокатів, перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга підлягає до задоволення, виходячи з наступного.

Задовольняючи позовні вимоги позивачки, районний суд виходив з того, що орендодавець ОСОБА_1. не підписувала спірний договір та додаток № 1 - акт прийому передачі земельної ділянки, що стверджується висновком почеркознавчої експертизи. З вказаних підстав суд першої інстанції прийшов до висновку, що спірний договір необхідно визнати недійсним.

Однак погодитись з таким висновком районного суду не можна, оскільки висновки суду не відповідають обставинам справи, суд не правильно застосував норми матеріального закону.

Судова   колегія   вважає,   що   вказані порушення   призвели   до   неправильного -вирішення справи, тому суд апеляційної інстанції на підставі п. п. З і 4 ст. 309 ЦПК України рішення суду першої інстанції скасовує, ухвалює нове рішення , із наступних підстав.

Згідно до змісту ст. 792 ЦК України за договором найму (оренди) земельної ділянки наймодавець зобов'язується передати наймачеві земельну ділянку на встановлений договором строк у володіння та користування за плату.

Судом апеляційної інстанції встановлено, підтверджено матеріалами справи, що 28.02.2001 р. між ОСОБА_1. та ФГ був укладений договір за № 35 про рентні платежі за тимчасове утримання від використання права на виділення земельної частки в натурі та майновий сертифікат строком на три роки, за яким у разі неповідомлення за три місяці до закінчення строку договору про намір його розірвати його дія продовжується автоматично. Сторони вказаний договір не оспорюють.

17.11.2004 р. позивачкою було отримано державний акт на право приватної власності на земельну ділянку, розміром 2,65 умовних кадастрових гектари. При цьому, саме Фермерське господарство виступало замовником на виготовлення даного державного акту, після чого він був переданий ОСОБА_1.

Згідно до оскаржуваного договору, між орендодавцем ОСОБА_1. та орендарем ФГ «ОСОБА_2.» в особі голови ОСОБА_5. 29.03.2005 р. був укладений договір оренди земельної ділянки розміром 2,65 умовних кадастрових гектари, яка розташована на землях Матусівської сільської ради с Матусів, Шполянського району Черкаської області зареєстрований в Шполянському відділенні ЧРФ ДП ЦентрДЗК»

3 18.08.2006 р. за № 040679900312 та додаток до нього - акт прийому передачі земельної ділянки   в   оренду.   В   даному   договорі   стоять   паспортні   дані   позивачки,   номер ідентифікаційного коду та зазначено номер державного акта на право власності на земельну ділянку.

За твердженням позивачки вказаний договір оренди нею не підписувався та про його існування їй не було відомо.

Однак твердження ОСОБА_1. суперечить наступному. З 2001 р. належна позивачці земельна ділянка знаходилась в оренді у відповідача, який на протязі всього цього часу її обробляв, що було їй відомо, як працівнику даного Фермерського господарства. Ще на при кінці 2004 р. нею був отриманий державний акт. За вказаний період з будь - якими заявами ОСОБА_1. до відповідача не зверталась. За користування вказаною земельною ділянкою відповідач регулярно, включно до 2006 р. сплачував позивачці орендну плату, що вона не заперечує. Крім того, звертаючись з заявою на ім'я голови ФГ 19.08.2006 р. позивачка просила розірвати саме договір оренди земельного паю, а не договір про рентні платежі, екземпляр якого нею долучений до позовної заяви, що свідчить про її обізнаність про існування саме оскаржуваного договору.

Відповідно до вимог чинного цивільного законодавства України , встановлено принцип свободи договору , згідно якого сторони є вільними в укладенні договору , визначенні умов договору, з урахуванням вимог закону, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості , а зміст договору становлять умови (пункти ), визначені на розсуд сторін і погоджені ними та обов'язкові умови, відповідно до закону. Також сторони мають право укласти договір в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). При цьому до відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори , елементи яких містяться у змішаному договорі.

Як випливає із змісту ст. 213 ЦК України , при визначенні справжньої волі особи , яка вчинила правочин суд має взяти до уваги мету , з якою було укладено даний правочин , усталену практику відносин між сторонами, подальшу поведінку сторін, тому , за наявності суперечностей між заголовком ( назвою ) договору та конкретними пунктами договору належить застосовувати останні.

До того ж в судовому засіданні встановлено, що усталена практика відносин між позивачем та відповідачем і також -з іншими особами, які також укладали тотожні договори, свідчать про те , що справжня воля позивача була направлена на укладення угоди саме про оренду земельного паю.

Як вбачається з вимог ст .218 ЦК України , заперечення однією із сторін факту вчинення правочину може доводитись лише письмовими доказами та рішення суду не може ґрунтуватись на свідченнях свідків, але рішення суду щодо ствердження стороною факту вчинення правочину може ґрунтуватись на показах свідків.

З нотаріально посвідчених свідчень свідків ОСОБА_6., ОСОБА_7. ОСОБА_8. та ОСОБА_9. вбачається, що при укладенні договорів оренди земельних паїв позивачка ОСОБА_1. була безпосередньо присутня і відповідно інформована про суть вчинюваної дії, котра відповідала її волі.

Судова колегія не може взяти до уваги висновок судово - почеркознавчої експертизи за № 50/61 від 25.11.2006 p., так як в порушення вимог ч. 3 ст.53 ЦПК України в експертизі відсутні відомості стосовно того, що особа залучена, як експерт внесена до Державного реєстру атестованих судових експертів.

Таким чином, хоча позивачка, за її твердженням і не підписала оскаржуваний договір, проте він фактично був укладений, виконувався, як зі сторони позивачки так і зі сторони відповідача, що свідчить про наявність волевиявлення на укладання спірного договору та про те, що він був спрямований на реальне настання правових наслідків, що ним обумовлені, а отже він відповідає вимогам ст. 203 ЦК України.

Проаналізувавши викладене колегія суддів приходить до висновку про те, що оскаржуваний   правочин,   як   такий,    що   за   змістом   не   суперечить   цивільному

4

законодавству,    його    учасники    мали    необхідний    обсяг    цивільної   дієздатності, волевиявлення його учасників, як встановлено, було вільним і відповідало їх внутрішній волі, був спрямований на реальне настання правових наслідків, що ним зумовлені   є чинним.

Недотримання вимоги щодо його форми, на яку посилається позивачка, а саме на те, що вона його не підписувала, не може бути підставою для визнання його недійсним.

Керуючись ст. ст. 304, 307, 309, 313, 314, 316, 317, 319 ЦПК України, ст. ст. 203, 215,792 ЦК України, колегія суддів,

Вирішила:

Апеляційну скаргу Фермерського господарства «ОСОБА_2.» задовольнити.

Рішення Шполянського районного суду Черкаської області від 04 квітня 2007 року скасувати.

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ФГ «ОСОБА_2.» с Матусів, Шполянського району про визнання договору оренди землі недійсним відмовити.

Рішення набирає чинності одразу після проголошення і може бути оскаржене до Верховного Суду України в касаційному порядку протягом двох місяців.