Справа № 22ц-714-2007р.                                                     Головуючий по 1 інстанції

Категорія   по   спорах,   що                                                   Клочко О.В.

виникають з трудових                                                           Доповідач в апеляційній інстанції

правовідносин                                                                        Бородійчук В.Г.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" травня 2007 р. Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Черкаської області в складі:

головуючого                Трюхана Г.М.

суддів                            Бородійчука В.Г., Скіць М.І.

при секретарі               Бурдуковій О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Черкаси апеляційну скаргу ОСОБА_1на рішення Придніпровського районного суду м.Черкаси від 14 лютого 2007р. по справі за позовом ОСОБА_1до малого підприємства «Агентство «Інрек» про стягнення заборгованості по заробітній платі.

Вивчивши матеріали справи, заслухавши представників сторін, колегія суддів,-

встановила:

ОСОБА_1звернулася до суду з позовом про стягнення боргу по заробітній платі та відшкодування моральної шкоди, вказуючи, що вона з 1.06.1993 року по 30.09.2001 року працювала головним бухгалтером у відповідача -МП «Агентство «Інрек» м.Черкаси. При звільненні не отримала заробітну плату з вересня 1998 року по вересень 2001 року в сумі 4862,75 грн., яку й просила стягнути на її користь. Також просила суд стягнути з відповідача на її користь компенсацію втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням термінів.

За її розрахунком розмір компенсації становить 3859,78 грн. Також просила суд стягнути на її користь грошову компенсацію за невикористану відпустку, яка складає 878 грн. Згідно до ст.117 КЗпП України просила суд стягнути з відповідача середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. За період невиплати заробітної плати індекс споживчих цін склав 255%, в результаті чого позивачка змушена постійно обмежувати себе у придбанні продуктів харчування та придбанні ліків. Відповідач відмовлявся надати їй довідку про нараховану заробітну плату вона є літньою особою з хворою серцево-судинною системою. Після кожного усного звернення до директора про виплату заборгованості по заробітній платі та грубої поведінки директора у неї загострювався гіпертонічний криз, що потребувало звернення до лікарів та збільшення коштів на ліки.

В рахунок відшкодування моральної шкоди просила суд стягнути на її користь 50000 гривень. Понесені судові витрати по справі покласти на відповідача. В ході розгляду справи представник позивачки збільшив позовні вимоги та просив суд стягнути з відповідача

2

невиплачену заробітну плату та грошову компенсацію у розмірі 21239,29 грн. та завдану моральну шкоду в сумі 50000 грн., а всього 71239,29 грн.

Рішенням Придніпровського районного суду від 14 лютого 2007р. в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду ОСОБА_1просить його скасувати і постановити нове судове рішення яким задовільнити її вимоги.

Перевіривши законність і обгрунтованість судового рішення в межах доводів апеляційної скарги колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до відхилення.

Відповідно до ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

З наявних у справі доказів вбачається, що ОСОБА_1не довела свої позовні вимоги.

Так судом першої інстанції встановлено, що відсутня угода між працівником і власником підприємства відповідно до якої працівник зобов'язувався виконувати роботу, визначену угодою, а власник зобов'язував виплачувати працівникові заробітну плату, а також відсутні дані запису в трудовій книжці-основному документі про роботу на даному підприємстві.

Проте з наявних у справі матеріалів, а саме декларації про прибуток МП «Агентство «Інрек» за 1998-2001р. вбачається, що ОСОБА_1виконувала обов'язки головного бухгалтера на даному підприємстві.

Проте як ОСОБА_1так і відповідач не дали суду доказів того, що відповідач має заборгованість по заробітній платі перед позивачем.

Відповідно до ст.233 КЗпП працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.

Як вбачається з матеріалів справи між сторонами виник спір про оплату праці за період з 1998 по 2001 роки, а з позовом звернулася тільки у вересні 2006 року.

Таким чином суд першої інстанції обґрунтовано відмовив в задоволенні позову в зв'язку з пропуском строку звернення до суду оскільки виник спір не про стягнення належної працівникові заробітної плати, а про оплату праці, визначення його розміру.

Колегія суддів, вважає, що оскільки ОСОБА_1виконувала у відповідача обов'язки головного бухгалтера, тому достовірно могла знати про порушення своїх прав в момент припинення виконання своїх трудових обов'язків у відповідача.

За таких обставин колегія суддів вважає, що судове рішення ґрунтується на наявних по справі доказах і відповідає вимогам діючого законодавства.

Доводи апелянта не є суттєвими були предметом дослідження суду і не дають підстав для задоволення апеляційної скарги.

Керуючись ст. 307, 308 ЦПК України, колегія суддів,-

ухвалила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1відхилити.

Рішення Придніпровського районного суду від 14 лютого 2007р. залишити без змін. Ухвала  може бути оскаржена до Верховного   Суду України в 2-х місячний строк з моменту проголошення.