Справа №2а-8750/09/1570
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
19 січня 2010 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд в складі:
головуючого судді – Юхтенко Л.Р.,
при секретарі судового засідання – Коваленко І.І.,
за участю сторін:
від позивача, представник - Косміна М.І. (по довіреності)
від відповідача, представник - Урсу І.М. (по довіреності)
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Одеського окружного адміністративного суду адміністративну справу за адміністративним позовом Дочірнього підприємства «Малахіт» до Головного Одеського обласного управління у справах захисту прав споживачів Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики про визнання незаконною та скасування постанови заступника начальника Головного Одеського обласного управління у справах захисту прав споживачів Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики Федосєєвої Н.В. від 08 вересня 2008 року № 1123 про накладення штрафу на ДП «Малахіт» у розмірі 10 433 грн. 91 коп., -
ВСТАНОВИВ:
До суду звернулося Дочірнє підприємство «Малахіт» до Головного Одеського обласного управління у справах захисту прав споживачів Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики (надалі – Управління) з позовом про визнання незаконною та скасування постанови заступника начальника Головного Одеського обласного управління у справах захисту прав споживачів Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики Федосєєвої Н.В. від 08 вересня 2008 року № 1123 про накладення штрафу на ДП «Малахіт» у розмірі 10 433 грн. 91 коп.
Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем при проведенні перевірки 21 серпня 2008 року дотримання законодавства про захист прав споживачів, складанні акту перевірки, акту № 12416 контрольної перевірки правильності розрахунків за надані послуги, акту № 00000254 відбору зразків продукції та прийнятті оскаржуваної постанови не дотримані та порушені вимоги Закону України «Про захист прав споживачів».
У судовому засіданні представник позивача заявлені позовні вимоги підтримав та просив задовольнити позов повністю.
Представник відповідача у судовому засіданні позовні вимоги не визнав та просив відмовити в їх задоволенні, з підстав викладених в письмових запереченнях на позов, зокрема посилаючись на те, що відповідачем було проведено перевірку у відповідності до вимог чинного законодавства України та постанова про накладення штрафу прийнята відповідачем законно та обгрунтовано.
Вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, дослідивши докази, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, допитавши свідків, судом по справі встановлені наступні факти та обставини.
21 серпня 2008 року на підставі направлення № 00001603 від 18 серпня 2008 року на проведення перевірки (а.с. 31) посадовою особою державного органу у справах захисту прав споживачів головним спеціалістом ОСОБА_4 була проведена планова перевірка дотримання законодавства про захист прав споживачів суб’єкта господарювання - АЗС, за місцезнаходженням: АДРЕСА_1, що належить Дочірньому підприємству «Малахіт».
Про проведення планової перевірки директор ДП «Малахіт» ОСОБА_5 був повідомлений повідомленням № 912 на проведення перевірки від 05.08.2008 року (а.с. 32), про що свідчить його підпис в повідомленні.
Перевірка відбувалась у присутності чергового оператора АЗС ОСОБА_6, що підтверджується показаннями свідків ОСОБА_6 та ОСОБА_4
За результатами перевірки був складений та підписаний акт № 00012416 від 21.08.2008 року (а.с. 33-38), додатком якого є акт контрольної перевірки правильності розрахунків за реалізовані товари, надані послуги, припис керівнику господарюючого суб’єкта, з якого вбачається, що директору ДП «Малахіт» зобов’язано усунути недоліки, вказані в акті, надати письмову інформацію та прибути до управління для складання протоколу 26 серпня 2008 року о 9.00.
Актом перевірки № 00012416 від 21.08.2008 року встановлено, що директор АЗС ОСОБА_5 не забезпечив наявності на АЗС необхідної, доступної та достовірної інформації на в’їзді на АЗС, на інформаційному табло та біля чергового оператора про марку дизельного палива, що було у продажу, на інформаційному табло на в’їзді на АЗС зазначено ДП А 0,20-62, проте оператором АЗС ОСОБА_6 надані під час перевірки слідуючи документи: паспорт НОМЕР_1 на ДП (Євро) С2, д.в. 15.08.08р. ТТН № ОN-0011539 від 19.08.08р. на ДП (Євро) С2; відсутня інформація про сертифікацію відповідності у документу, згідно з яким товар надійшов на реалізацію, талони на АЗС відсутні, відсутні мірники на 10л, 50 л. До кінця перевірки на прохання перевіряючого директор АЗС ОСОБА_5 не з’явився.
Судом встановлено, що перевіряючим був зроблений відбір зразків продукції ДП (Євро) С 2 д.в. 15.08.2008 року, про що був складений акт № 00000254 від 21.08.2008 року (а.с. 39-40).
Судом встановлено, що вказаний акт перевірки підписаний оператором АЗС ОСОБА_6, та встановлено, що 26 серпня 2008 року із вказаним актом був ознайомлений директор ДП «Малахіт» ОСОБА_5, що підтверджено його підписом (а.с. 38).
Також судом встановлено, що на виконання припису директор ДП «Малахіт» ОСОБА_5 прибув до Управління та надав наступні документи: протокол № 5 зборів засновників про призначення на посаду директора ДП «Малахіт», сертифікат відповідності UA 1.033.0037168-08 на ДП (Євро) С2, видаткову накладну № ПЮ – 081901 від 19.08.08.р. (а.с. 73) на ДП (Євро) С» у кількості 5547 л на суму 34 779, 69 грн., про що було складено перевірючим ОСОБА_4 доповнення до акту (а.с. 41).
Суд встановив, що директор ДП «Малахіт» надав на адресу Управління лист № 0908/01 від 08.09.2008 року (а.с. 77), згідно з яким позивач надав інформацію Управлінню про усунення недоліків за результатами перевірки, зокрема інформація про дизельне паливо на інформаційному табло відповідає вихідним документам. Також судом встановлено, що з аналогічним змістом були написані та підписані директором ОСОБА_5 пояснення від 08.09.2008 року (а.с. 76), адресовані на адресу начальника Управління.
Також судом встановлено, що на підставі акту перевірки від 21.08.2008 року № 03-12416 заступником начальника Головного Одеського обласного управління у справах захисту прав споживачів Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики (надалі – Управління) ОСОБА_3 була прийнята постанова № 1123 від 08.09.2008 року, згідно з якою за реалізацію товару без необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про товар, відповідно до п. 7 ст. 23 ч. 1 Закону України «Про захист прав споживачів» постановлено застосувати до ДП «Малахіт» штраф у розмірі 10 433 грн. 91 коп. (а.с. 69-70). До акту додається розрахунок економічних стягнень (а.с. 71).
Вказану постанову директор ДП «Малахіт» ОСОБА_5 отримав 08.09.2008 року, про що свідчить підпис директора у постанові, також запис у журналу обліку та контролю виконання постанов про накладення стягнень, передбачених ст. 23 Закону України «Про захист прав споживачів» (а.с. 66-68). Законний представник відповідача не погодився із винесеною постановою, що послугувало причиною звернення до суду.
Також представником позивача суду надані довідки Дочірнього підприємства «Малахіт» за підписом директора ДП «Малахіт» ОСОБА_5 без дати та реєстраційного номеру, зокрема довідка про те, що повідомлення про проведення перевірки своєчасно не отримано, а було отримано лише в Управлінні 08.09.2008 року (а.с. 83), довідка про те, що направлення на перевірку в АЗС на місці не надавалось (а.с. 84), акт перевірки та постанова були вручені директору ДП «Малахіт» ОСОБА_5 лише в Управлінні 08.09.2008 року (а.с. 85), довідка про те, що розрахунок не здійснювався на підставі документів, які знаходились на АЗС «Малахіт», а були взяти повільно, без документального обґрунтування (а.с. 86), довідка про те, що акт перевірки є недійсним, оскільки фіскальний чек (а.с. 86) був виданий (а.с. 87), довідка про те, що директор ДП «Малахіт» ОСОБА_5 21.08.08 року знаходився у відпустці (а.с. 88), що підтверджено наказом № 07/30/1-К від 30.07.2008 року (а.с. 89), довідка про те, що інформація була написана директором ДП «Малахіт» під диктовку ОСОБА_7 в кабінеті Управління (а.с. 90), довідка про те, що підпис у доповненні до акту директора ДП «Малахіт» ОСОБА_5 є підробленим (а.с. 91), довідка про те, що 21.08.2008 року інформація про дизельне паливо знаходилась у всіх доступних місцях (а.с. 93), до якій додано фототаблиця про розміщення інформації у віконці біля оператору (а.с. 94-95).
В якості свідків судом були допитані черговий оператор у день перевірки 21.08.2008 року ОСОБА_6, головний спеціаліст Головного Одеського управління у справах захисту прав споживачів ОСОБА_4, яка проводила перевірку та директор ДП «Малахіт» ОСОБА_5
ОСОБА_6 надав показання відносно проведення перевірки 21.08.2008 року, зокрема свідок у своїх показаннях зазначив, що направлення на перевірку перевіряючим мабуть не було надано, всі документи на дизельне паливо та інформація про паливо, яке продавалось були у наявності.
ОСОБА_4 також надала показання відносно проведення перевірки, зазначаючи, зокрема, що направлення на перевірку було надано черговому оператору ОСОБА_6, жодної інформації про дизельне паливо на інформаційному табло та біля чергового оператора у віконці не було. Також ОСОБА_4 вказала, що доповнення до акту дійсно писала своєю рукою, а потім дала для підпису директору ДП «Малахіт» ОСОБА_5 Повідомлення на перевірку було вручено директору ДП «Малахіт» ОСОБА_5 за десять днів до дати перевірки в Управлінні.
Також судом був допитаний в якості свідка директор ДП «Малахіт» ОСОБА_5, який надав показання з приводу того, що повідомлення про перевірку отримав лише 08.09.2008 року, що з актом перевірки був ознайомлений 08.09.2008 року, 26.08.2008 року не був в Управлінні, оскільки прибув в м. Одеса лише 31.08.2008 року. В день перевірки знаходився у відпустці, тому не зміг прибути. Документи, а саме: видаткова накладна та сертифікат, а також письмові пояснення були надані ОСОБА_4 в Управлінні.
Проаналізувавши положення чинного законодавства, що регулює спірні правовідносини, враховуючи обставини справи, та досліджені докази, які є в матеріалах справи, та показання свідків суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню повністю з наступних підстав.
Відповідно до преамбули Закону України «Про захист прав споживачів», цей Закон регулює відносини між споживачами товарів, робіт і послуг та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг різних форм власності, встановлює права споживачів, а також визначає механізм їх захисту та основи реалізації державної політики у сфері захисту прав споживачів.
Згідно з п.1 ст. 26 вказаного Закону спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади у сфері захисту прав споживачів та його територіальні органи (яким є відповідач) в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі здійснюють державний контроль за додержанням законодавства про захист прав споживачів, забезпечують реалізацію державної політики щодо захисту прав споживачів, для чого наділені Законом правами, зокрема, відповідно до п.п. 2) перевіряти у суб'єктів господарювання сфери торгівлі послуг, у тому числі ресторанного господарства, якість продукції, додержання обов'язкових вимог щодо безпеки продукції, а також додержання правил торгівлі та надання послуг; безперешкодно
відвідувати та обстежувати відповідно до законодавства будь-які виробничі, складські, торговельні та інші приміщення цих суб'єктів. Порядок проведення таких перевірок визначається спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері захисту прав споживачів.
Наказом Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 25.10.2006 року № 311, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 21.11.2006 року № 1219/13093 затверджений Порядок проведення перевірок у суб’єктів господарювання сфери торгівлі і послуг, у тому числі ресторанного господарства, якості продукції, додержання обов’язкових вимог щодо безпеки продукції, а також додержання правил торгівлі та надання послуг (надалі - Порядок).
Відповідно до п. 1.3. цього Порядку перевірки діяльності суб'єктів господарювання
проводяться з метою контролю стану дотримання ними вимог законодавства про захист прав споживачів щодо якості та безпеки продукції, правил торгівлі та послуг, надання споживачам необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про продукцію. Органи у справах захисту прав споживачів здійснюють державний контроль стану дотримання суб'єктами господарювання вимог законодавства про захист прав споживачів шляхом проведення
планових та позапланових перевірок.
Згідно з п. 2.7. Порядку перед проведенням планової перевірки відповідний орган у справах захисту прав споживачів напраляє суб’єкту господарювання письмове повідомлення про проведення планової перевірки не пізніш як за десять днів до дня її проведення.
Судом встановлено, що директором ДП «Малахіт» було отримано повідомлення № 912 на проведення планової перевірки від 05.08.2008 року (а.с. 32) у період з 18 по 31 серпня 2008 року або з 08 по 26 вересня 2008 року, про що свідчить його підпис.
Посилання представника позивача на те, що повідомлення було отримано директором лише 08.09.2008 року, що підтверджується наданням суду відповідної довідки, не приймаються судом до уваги, оскільки відсутня дата отримання ОСОБА_5 вказаного повідомлення, крім того, позивач допустив до перевірки перевіряючих.
Відповідно до п. 2.1. Порядку перед початком перевірки суб'єкта господарювання
посадові особи, які проводять перевірку, представляються, пред'являють керівнику суб'єкта господарювання або особі, яка здійснює реалізацію продукції , посвідчення (направлення) та
службове посвідчення, що засвідчує посадову особу, і надають суб'єкту господарювання копію направлення на перевірку, а також інформують цих осіб про мету перевірки.
З показань ОСОБА_4 в якості свідка судом встановлено, що перевіряючим було надано направлення № 00001603 від 18 серпня 2008 року на проведення перевірки (а.с. 31) об’єкта господарювання - АЗС, за місцезнаходженням: АДРЕСА_1, що належить Дочірньому підприємству «Малахіт» особі, яка здійснювала в день перевірки реалізацію продукції, а саме: черговому оператору ОСОБА_6 Крім того, як вже зазначалось вище перевіряючі були допущені до проведення перевірки, про що був зроблений запис у журналу реєстрації перевірок, хоча відповідно до п. 1.5. Порядку суб’єкти господарювання мають право не допускати посадових осіб до здійснення перевірки, якщо: вона здійснюється з порушенням вимог щодо періодичності проведення заходів державного нагляду (контролю), передбачених законом; посадова особа не надала копії документів, передбачених Законом України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" або якщо надані документи не відповідають вимогам цього Закону; посадові особи не пред'явили до початку перевірки службове посвідчення та направлення на перевірку; у разі вимоги посадових осіб про проведення планової перевірки суб'єктом господарювання не одержано повідомлення про її проведення. Аналогічні права передбачені Правилами роздрібної торгівлі нафтопродуктами, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 20.12.1997р. № 1442. Тому, показання свідка ОСОБА_6 не можуть бути враховані судом як належний доказ по справі.
Відповідно до п.п. 3, 4, 5 п. 1 ст. 26 Закону «Про захист прав споживачів» та п. 1.4. Порядку уповноважені органи у сфері захисту прав споживачів мають право відбирати у суб'єктів господарювання сфери торгівлі і послуг, у тому числі ресторанного господарства, зразки товарів, сировини, матеріалів, напівфабрикатів, комплектуючих виробів для перевірки їх якості на місці або проведення незалежної експертизи у відповідних лабораторіях та інших установах, акредитованих на право проведення таких робіт згідно із законодавством, з оплатою вартості зразків і проведених досліджень (експертизи) за рахунок коштів державного бюджету; проводити контрольні перевірки правильності розрахунків із споживачами за реалізовану продукцію; одержувати безоплатно від суб'єктів господарювання, що перевіряються, копії необхідних документів, які характеризують якість продукції, сировини, матеріалів, комплектуючих виробів, що використовуються для виробництва цієї продукції.
Відповідно до п.2 ст. 26 Закону «Про захист прав споживачів» результати перевірок суб'єктів господарювання службовими особами спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади у сфері захисту прав споживачів та його територіальних органів оформлюються відповідними актами.
Виходячи з вищевикладених норм законодавчих актів судом встановлено, що акт перевірки № 00012416 від 21.08.2008 року , акт № 12416 контрольної перевірки правильності розрахунків за надані послуги та акт № 00000254 відбору зразків продукції оформлені відповідачем в межах наданих законодавством повноважень.
Порядок оформлення матеріалів перевірки, а саме: акту встановлений розділом 3 Порядку, із аналізу якого та дослідження акту перевірки вбачається, що відповідачем був оформлений акт перевірки № 00012416 від 21.08.2008 року у відповідності до вимог встановлених розділом 3 Порядку.
Актом перевірки № 00012416 від 21.08.2008 року встановлено, що директор АЗС ОСОБА_5 не забезпечив наявності на АЗС необхідної, доступної та достовірної інформації на в’їзді на АЗС, на інформаційному табло та біля чергового оператора про марку дизельного палива, що було у продажу, на інформаційному табло на в’їзді на АЗС зазначено ДП А 0,20-62, проте оператором АЗС ОСОБА_6 надані під час перевірки слідуючи документи: НОМЕР_1 на ДП (Євро) С2, д.в. 15.08.08р. ТТН № ОN-0011539 від 19.08.08р. на ДП (Євро) С2; відсутня інформація про сертифікацію відповідності у документу, згідно з яким товар надійшов на реалізацію, талони на АЗС відсутні, відсутні мірники на 10л, 50 л. Також в акті перевірки зазначено, що до кінця перевірки на прохання перевіряючого директор АЗС ОСОБА_5 не з’явився.
Відповідно до ст. 15 Закону України «Про захист прав споживачів» споживач має право на одержання необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про продукцію, що забезпечує можливість її свідомого і компетентного вибору. Інформація повинна бути надана споживачеві до придбання ним товару чи замовлення роботи (послуги). Стосовно продукції, яка підлягає обов'язковій сертифікації, споживачеві повинна надаватись інформація про її сертифікацію. Інформація про продукцію може бути розміщена у місцях, де вона реалізується, а також за згодою споживача доводитися до нього за допомогою засобів дистанційного зв'язку.
Відповідно до п. 3 ст. 17 цього Закону продавець (виконавець) зобов'язаний надати споживачеві достовірну і доступну інформацію про найменування, належність та режим роботи свого підприємства.
Постановою Кабінету Міністрів України від 20.12.1997р. № 1442 затверджені Правила роздрібної торгівлі нафтопродуктами (надалі – Правила), які визначають порядок приймання, зберігання і роздрібної торгівлі бензином, дизельним паливом, гасом, маслами, мастилами (далі - нафтопродукти), а також регламентують вимоги у дотриманні прав споживачів щодо належної якості цих нафтопродуктів, безпеки для життя та здоров'я споживачів, навколишнього природного середовища і рівня торгівельного обслуговування.
Відповідно до п. 8 Правил відомості про роздрібні ціни, марки та види нафтопродуктів
(у тому числі дизельного палива залежно від вмісту масової частки сірки), що продаються на АЗС, повинні бути зазначені на інформаційному табло, яке встановлюється на в'їзді та біля
оператора АЗС.
Згідно з п. 9 Правил суб'єкт господарювання, що здійснює продаж нафтопродуктів,
зобов'язаний своєчасно подати споживачеві необхідну, доступну та достовірну інформацію про нафтопродукти, а також копії паспортів якості, в яких зазначені нормативні документи, вимогам яких відповідають нафтопродукти, та копії сертифікатів відповідності або свідоцтв про визнання відповідності (якщо нафтопродукт підлягає обов'язковій сертифікації в Україні).
Відповідно до п. 32 Правил у разі продажу нафтопродуктів, що підлягають обов'язковій сертифікації, оператори (продавці) на вимогу споживача подають супровідні документи із зазначенням реєстраційного номера сертифіката відповідності чи свідоцтва про відповідність та/або декларації про відповідність, якщо це встановлено технічним регламентом з підтвердження відповідності виду продукції.
Із досліджених письмових доказів та показань свідків вбачається, що позивачем не були дотримані вище перелічені вимоги чинного законодавства про захист прав споживачів.
Посилання представника позивача на довідку без дати та реєстраційного номеру про те, що інформація про дизельне паливо знаходилась у всіх доступних місцях (а.с. 93), до якій додано фототаблиця про розміщення інформації у віконці біля оператору (а.с. 94-95) не приймається судом до уваги, оскільки в акті перевірки зазначено, що біля чергового оператора інформація про дизельне паливо також була відсутня. В свою чергу, фотокартки не є належними доказами, оскільки відповідно до п. 1.9. Порядку органи у справах захисту прав споживачів, їх посадові особи та суб’єкти господарювання мають право фіксувати процес здійснення перевірок чи кожну окрему дію засобами аудіо- та відеотехніки (до чого не відноситься фототехніка) , не перешкоджаючи здійсненню такої перевірки. Крім того, на підтвердження того, що фотокартки були зроблені саме в день перевірки суду не були надані докази.
Також судом не приймаються до уваги посилання представника позивача на те, що перевірка відбувалась за відсутністю директора АЗС, що є порушенням ст.. 4 п. 11 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» з наступних підстав.
Відповідно до п. 11 ст.4 вказаного Закону, плановий чи позаплановий захід повинен здійснюватися у присутності керівника або його заступника, або уповноваженої особи
суб'єкта господарювання. В свою чергу, п. 3.9. Порядку проведення перевірок у суб’єктів господарювання сфери торгівлі і послуг, у тому числі ресторанного господарства, якості продукції, додержання обов’язкових вимог щодо безпеки продукції, а також додержання правил торгівлі та надання послуг визначає хто відноситься до представника суб’єкта господарювання (уповноваженої особи), а саме: керівник, особа, яка його заміщає, а в разі їх відсутності – особа, яка реалізує продукцію , які мають право під час підписання акта письмово надати свої пояснення, зауваження або заперечення до акта, які є його невідємною частиною.
Під час проведення перевірки був присутній черговий оператор ОСОБА_6І, що не спростовується сторонами, підтверджується показаннями свідків, та його підписом в акті перевірки.
Пункт 1.5. Порядку передбачає право субєкта господарювання бути присутнім під час здійснення перевірки. Проте з показань свідків ОСОБА_6 та ОСОБА_4В вбачається, що перевіряючий намагався надати можливість директору скористатися цим правом шляхом прохання зявитися на перевірку у розмовах з директором по телефону через чергового оператора.
Тому, знаходження директора ДП «Малахіт» у відпустці у день перевірки не є доказом порушення перевіряючим вимог Порядку та Закону України «Про захист прав споживачів».
Крім того, з матеріалів справи вбачається, що перевіряючим був винесений припис, яким зобов’язано директору ДП «Малахіт» усунути недоліки, вказані в акті та надати письмову інформацію та прибути до управління для складання протоколу 26 серпня 2008 року о 9.00.
Судом встановлено, що на виконання вказаного припису директор ДП «Малахіт» ОСОБА_5 прибув до Управління, був ознайомлений з актом перевірки, що підтверджено його підписом (а.с. 38) та надав наступні документи: протокол № 5 зборів засновників про призначення на посаду директора ДП «Малахіт», сертифікат відповідності UA 1.033.0037168-08 на ДП (Євро) С2, видаткову накладну № ПЮ – 081901 від 19.08.08.р. (а.с. 73) на ДП (Євро) С» у кількості 5547 л на суму 34 779, 69 грн., про що було складено перевірючим ОСОБА_4 доповнення до акту (а.с. 41).
Посилання представника позивача на те, що доповнення до акту не було підписано директором ОСОБА_5 не є належним доказом неправомірності проведення перевірки та оформлення матеріалів перевірки, оскільки позивачем не спростовується тот факт, що директор ОСОБА_5 прибув в Управління, що вказані документи були надані перевіряючому ОСОБА_4 та те, що вказані документи відповідають дійсності.
Також не приймається до уваги посилання представника позивача на те, що надання інформації було написано директором ОСОБА_5 під диктовку ОСОБА_8 в кабінеті Управління, що підтверджено відповідною довідкою, оскільки з аналогічним змістом позивачем був надісланий лист на адресу Управління від 08.09.2008 року № 0908/01 (а.с. 77), який був наданий суду саме представником відповідача.
Посилання позивача на те, що з актом перевірки був ознайомлений лише 08.09.2008 року, через те, що 26.08.2008 року не був в м. Одесі та не зявлявся в цей день в Управління, судом не приймаються як належні докази щодо неправомірності та незаконності оскаржуваної постанови, оскільки не надано на підтвердження цього відповідні докази.
З огляду на вищевикладене, суд приходить до висновку, що перевіряючим не були допущені істотні порушення вимог чинного законодавства під час проведення перевірки суб’єкта господарювання позивача та оформлення матеріалів перевірки.
Відповідно до п. 4.2. Порядку за результатами перевірки відповідно до виявлених
порушень керівником органу у справах захисту прав споживачів або його заступником приймаються рішення про: п.п.4.2.6. накладення на винних осіб адміністративних стягнень за порушення законодавства про захист прав споживачів.
Згідно з п.1. ст. 23 Закону України «Про захист прав споживачів» у разі порушення законодавства про захист прав споживачів суб'єкти господарювання сфери торговельного та інших видів обслуговування, у тому числі ресторанного господарства, несуть відповідальність за: 7) відсутність необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про продукцію - у розмірі тридцяти відсотків вартості одержаної для реалізації партії товару, виконаної роботи,
наданої послуги , але не менше п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а у разі, коли відповідно до закону суб'єкт господарської діяльності не веде обов'язковий облік доходів і
витрат, - у розмірі п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Судом встановлено, що в межах наданих законодавством повноважень, на підставі акту перевірки від 21.08.2008 року № 03-12416 заступником начальника Головного Одеського обласного управління у справах захисту прав споживачів Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики ОСОБА_3 була прийнята постанова № 1123 від 08.09.2008 року, згідно з якою за реалізацію товару без необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про товар, відповідно до п. 7 ст. 23 ч. 1 Закону України «Про захист прав споживачів» постановлено застосувати до ДП «Малахіт» штраф у розмірі 10 433 грн. 91 коп. (а.с. 69-70). До акту додається розрахунок економічних стягнень (а.с. 71).
Посилання представника позивача на те, що розрахунок суми штрафу зроблений по документам, які не знаходилося на АЗС ДП «Малахіт» у наявності та були взяти повільно, та замери палива не відбувались та не звірялись з показниками касового апарату, що підтверджено відповідною довідкою (а.с. 86), не береться судом до уваги як належний доказ, оскільки спростовується тим, що видаткова накладна № ПЮ – 081901 від 19.08.08.р. (а.с. 73) на ДП (Євро) С» у кількості 5547 л на суму 34 779, 69 грн. була надана перевіряючому саме директором ОСОБА_5, що не спростовується показаннями свідків ОСОБА_4 та ОСОБА_5 Крім того, позивачем не спростовується дійсність вказаної накладної.
Посилання на те, що перевіряючими не були взяти замери палива та не звірялись з показниками касового апарату не приймаються судом до уваги, оскільки відповідно до п.п. 7 п. 1 ст. 23 Закону України «Про захист прав споживачів» штраф розраховується саме 30 відсотків із вартості одержаної для реалізації партії товару (що стосується даного випадку), виконаної роботи, наданої послуги, що підтверджено вказаною видатковою накладною.
Відповідно до п.п. 13 п. 1 ст. 26 Закону України «Про захист прав споживачів» спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади у сфері захисту прав споживачів та його територіальні органи в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві мають право накладати на суб'єктів господарювання сфери торгівлі і послуг, у тому числі ресторанного господарства, стягнення, передбачені статтею 23 цього Закону, в порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України.
Ч астиною 1 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Згідно з ч.1 ст.69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.
Відповідно до п. 1 ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об’єктивному дослідженні.
Враховуючи вищевикладені обставини, з огляду на наявні в матеріалах справи докази, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, оскільки перевірка дотримання законодавства про захист прав споживачів та оформлення матеріалів перевірки були здійснені за відсутністю істотних порушень вимог Порядку, Правил та Закону України «Про захист прав споживачів», позивачем не доведено допущення перевіряючим порушень вимог чинного законодавства, які стали підставою для прийняття незаконної постанови, позивач не довів наявності доступної, достовірної та своєчасної інформації про продукцію в день перевірки, тому постанова № 1123 від 08.09.2008 року прийнята законно та обґрунтовано.
З огляду на викладене, відповідно до ст.ст. 15,23,26 Закону «Про захист прав споживачів» , Порядку проведення перевірок у суб’єктів господарювання сфери торгівлі і послуг, у тому числі ресторанного господарства, якості продукції, додержання обов’язкових вимог щодо безпеки продукції, а також додержання правил торгівлі та надання послуг, затвердженого наказом Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 25.10.2006 року № 311, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 21.11.2006 року № 1219/13093, Правил роздрібної торгівлі нафтопродуктами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 20.12.1997р. № 1442, керуючись ст.ст. 2,4,71, 158-163, 254 КАС України суд, -
ПОСТАНОВИВ:
У задоволенні адміністративного позову Дочірнього підприємства «Малахіт» до Головного Одеського обласного управління у справах захисту прав споживачів Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики про визнання незаконною та скасування постанови заступника начальника Головного Одеського обласного управління у справах захисту прав споживачів Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики ОСОБА_3 від 08 вересня 2008 року № 1123 про накладення штрафу на ДП «Малахіт» у розмірі 10 433 грн. 91 коп.– відмовити повністю.
Постанова може бути оскаржена до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня складання постанови в повному обсязі заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, або в порядку ч. 5 ст. 186 КАС України.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого ст. 186 КАС України, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений ст. 186 КАС України, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку.
Повний текст постанови складений 25 січня 2010 року.
Суддя:/підпис/
З оригіналом згідно
Суддя Л.Р. Юхтенко