Справа № 22ц-811                                  Головуючий 1 інстанції –  Завгородній Є.П.

Категорія   41                                                                                Доповідач- Бабенко П.М.

                                               РІШЕННЯ

                іменем     України                                            

28 січня 2010  року   Апеляційний суд Донецької області в складі:

головуючого – Кондратьєвої О.М.

суддів: Бабенка П.М., Могутової Н.Г.

при секретарі-  Петрушенко А.О.,

за участю позивачки ОСОБА_2,  відповідачів ОСОБА_3, ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Донецьку  апеляційну скаргу   ОСОБА_3, ОСОБА_4  на рішення  Гірницького районного суду м.Макіївки від 20 листопада 2009 року по цивільній справі за позовом  ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, які діють у своїх інтересах та у інтересах  неповнолітнього сина  ОСОБА_5 ,   третя особа- ТОВ «Будівельний будинок», УЖКГ Макіївської міської ради, про визначення порядку користування жилим приміщенням , зміну договору найму жилого приміщення та визнання наймачем жилого приміщення,        

                                        В С Т А Н О В И В :

У травні 2009 року позивачка ОСОБА_2 звернулася до суду із зазначеним позовом до відповідачів, який уточнила та доповнила,

На обгрунтування позову зазначила  ,що вона мешкає разом з відповідачами у двокімнатній  квартирі  у АДРЕСА_1, жилою площею   27,9 м.2,  яка складається із суміжних  жилих кімнат площею 10,9 м.2, якою користується вона , та жилої кімнати площею  17,0 м.2 , якою користуються відповідачі, а також  кухні, ванної кімнати, , туалета,коридора та  комори.

З відповідачами у неї склалися неприязні стосунки, вони не згодні на те, щоби вона приватизувала своє житло, перешкоджають їй користуватися  підсобними приміщеннями, відключили електропостачання.

Просила  установити такий порядок користування квартирою:

- визначити за нею право користування  жилою кімнатою площею 10,9 м2, а за відповідачами – право користування  жилою кімнатою площею 17,0 м2, кухню,комору, ванну кімнату, туалет та коридор  залишити у їх спільному користуванні.

-зобов’язати  відповідачів ОСОБА_3 та ОСОБА_4 не перешкоджати їй у користуванні  житлом- вказаною квартирою

-зобов’язати третю особу- ТОВ «Будівельний      будинок»  розділити особовий рахунок та змінити договір найму вказаної квартири, визнати її наймачем  жилої кімнати- спальні площею 10,9 м2 та зобов’язати  третю  особу- ТОВ «Будівельний будинок» укласти з нею окремий договір найму на вказану жилу кімнату, а з відповідачкою ОСОБА_4  укласти договір найму жилої кімнати площею 17,0 м.2 .

Рішенням   Гірницького районного суду м.Макіївки від 20 листопада 2009 року  вказані позовні вимоги задоволені частково.

Визначено за позивачкою право користування жилою кімнатою площею 10,9 м.2 у спірній квартирі, а за  відповідачами- право користування жилою кімнатою площею 17,0 м.2 у зазначеній квартирі.

Кухню, санвузол,коридор та комору залишено у загальному користуванні сторін.

Зобов’язано ОСОБА_3 та ОСОБА_4 не перешкоджати позивачці у праві користування загальною площею квартири за  вказаною адресою.

В решті позову відмовлено.

В апеляційній скарзі відповідачі  просять вказане рішення суду скасувати, ухвалити нове рішення, яким відмовити позивачці  в задоволенні позову, посилаючись на те, що це рішення не відповідає  вимогам матеріального та процесуального права.

Зазначили, що  вирішуючи позов, суд дійшов  суперечливих висновків. Так , суд  не врахував, що у справі фактично відсутній предмет позову, оскільки між сторонами фактично визначений порядок користування жилою площею у квартирі, а саме ОСОБА_2 користується кімнатою площею 10,9 м2 .а відповідачі іншою  кімнатою.

Суд своїм рішенням фактично змінив  договір  найму жилого приміщення, не зважаючи на те, що жилі кімнати є суміжними, що суперечить вимогам ст.. 104 ЖК  України , при цьому не зобов’язав житловий орган  укласти із сторонами окремі  договори найму житлового приміщення.

Крім того, суд не врахував, що за ОСОБА_4 було визнано право користування жилим приміщенням у спірній квартирі за рішенням  Гірницького     райсуду м.Макіївки від 25.12.08 року, а не у конкретній жилій кімнаті.

Також суд, встановивши порядок користування коморою, яка розташована у кімнаті площею 10,9 м2 , яку займає ОСОБА_2 ,суперечить у рішенні сам собі.

В судовому засіданні відповідачі        доводи апеляційної скарги підтримали.

Позивачка просила апеляційну скаргу відхилити,  ухвалу суду залишити без змін, пославшись на те, що рішення суду      відповідає вимогам матеріального та процесуального права.

Представники третіх осіб в судове засідання не з’явилися, повідомлені про час та місце розгляду справи належним чином.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення сторін , дослідивши матеріали справи, апеляційний суд вважає за необхідне  апеляційну скаргу задовольнити з наступних підстав.

Відповідно до ч.1 ст.104 ЖК України член сім’ї наймача вправі вимагати, за згодою інших членів сім’ї укладання з ним окремого договору найму , якщо жила площа, що припадає на нього, може бути виділена у вигляді приміщення, яке відповідає вимогам ст..63 цього Кодексу.

При відмові  членів сім’ї надати  таку  згоду, а також при відмові  наймодавця  у укладенні  окремого договору найму спір може бути вирішено в судовому порядку.

Згідно із ст..63 ЖК України предметом договору найму жилого приміщення в будинках державного і громадського фонду є окрема  квартира або інше  ізольоване приміщення, що складається з однієї чи кількох кімнат.

Не можуть бути самостійним предметом договору найму жиле приміщення, яке хоч і є ізольованим, проте за розміром  менше від встановленого для надання одній особі  частина кімнати або кімната, зв’язана з іншою кімнатою спільним входом, а також підсобні приміщення  ( кухня, коридор, комора тощо).

Судом встановлено,що сторони мешкають у  неприватизованій  двокімнатній квартирі АДРЕСА_1 жилою площею 27,9 м2, кімнати площею 10,9 м.2 і 17,0 м2  є суміжними із загальним входом до них. Наймачем квартири є ОСОБА_3, разом із сторонами у квартирі проживає неповнолітній  ОСОБА_5, сім’я складається із 4 осіб.  Позивачка користується жилою кімнатою  10,9 м2,  а відповідачі із сином- кімнатою 17,0 м.2  

Судом першої інстанції також встановлено, що між сторонами склалися неприязні відносини, позивачка зверталася до міліції із заявами про те, що  відповідачі перешкоджають їй у користування жилою площею та підсобними приміщеннями.

Тому суд дійшов висновку  про визначення за позивачкою  права користування  жилою кімнатою площею  10,9 м.2 , за відповідачами з сином – кімнатою 17,0 м.2, кухню, коридор, санвузол тощо залишити у загальному користуванні. Інші позовні вимоги залишити без задоволення.

Проте погодитися з таким рішенням неможливо, оскільки це рішення не відповідає обставинам справи та вимогам матеріального закону.

Так, суд першої інстанції не врахував, що позивачка  фактично заявила позов про поділ  жилого приміщення, оскільки ставила питання про виділ їй  жилої кімнати та укладення з нею  житловим органом    окремого договору найму жилого приміщення.

Визначаючи за позивачкою  та    відповідачами право  користування зазначеними  жилими приміщеннями, суд не врахував, що  вказані приміщення є суміжними і не відповідають вимогам, зазначеним  у ст. ст. 104, 63  ЖК України.

Відмовляючи  у задоволенні позову про зобов’язання житлового     органу укласти  зі сторонами окремі договори найму жилого приміщення, суд не навів будь-яких мотивів на обгрунтування цього рішення.

Крім того, дійшовши висновку про залишення інших позовних вимог без задоволення, суд зобов’язав   відповідачів  не перешкоджати позивачці у користування загальною  площею квартири .

При   суд не врахував, що  рішенням   Гірницького райсуду м.Макіївки від  25.12.2008 року, яке набрало законної сили,  позивачці відмовлено у задоволенні позову до відповідачів про усунення  перешкод у користуванні жилим приміщенням. Позивачка не надала  суду будь яких доказів на те, що  після вказаного рішення  до звернення її до суду з позовом у цій справі відповідачі перешкоджали їй  якимось чином  у користуванні жилим приміщенням у спірній квартирі.

За вказаних обставин у суду першої інстанції були підстави для відмови у задоволенні усіх позовних вимог, але суд дійшов  висновку про часткове задоволення позову  всупереч вимогам  матеріального  та процесуального закону, не навівши   будь- яких мотивів цьому.

Оскільки рішення суду не відповідає обставинам справи , у відповідності до п.3 ч.1 ст.309 ЦПК України це є підставою для  скасування  рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення .

Тому апеляційну скаргу слід задовольнити, рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення про відмову  позивачці у задоволенні усіх позовних вимог.

Керуючись ст.. 63, 64, 104 ЖК України, ст.ст. 303, 307, 309 , 313-316 ЦПК України, апеляційний суд,

                ВИРІШИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3, ОСОБА_4 задовольнити.

Рішення  Гірницького районного суду м. Макіївки від 20 листопада 2009 року  скасувати.  

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_2  до ОСОБА_3, ОСОБА_4 відмовити.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, але може бути оскаржене безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з моменту набрання ним  законної сили.

        Головуючий:

                Судді   :