Справа № 22ц-420                                                   Головуючий 1 інстанції –  Гонтар А.Л.

Категорія   - 48                                                             Доповідач –Бабенко П.М.

                                               РІШЕННЯ

                іменем     України                                            

04 лютого  2010  року   Апеляційний суд Донецької області в складі:

головуючого – Кондратьєвої О.М.,

суддів: Бабенка П.М., Могутової Н.Г.

при секретарі-  Петрушенко А.О.,

за участю позивача  ОСОБА_1, його представника ОСОБА_2, відповідачки ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Донецьку  апеляційні скарги  ОСОБА_1 , ОСОБА_3  на рішення Дружківського міського суду Донецької області по цивільній справі за позовом  ОСОБА_1 до ОСОБА_3  про стягнення  витрат на лікування,

                                          В С Т А Н О В И В :

31 серпня 2009 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до  ОСОБА_3 про стягнення  витрат на лікування  в сумі 370,60 грн. щомісячно.

На обгрунтування позову зазначив, що  він є інвалідом 2 групи, потребує постійного догляду та лікування, йому потрібно  для амбулаторного  лікування купувати протягом 24 місяців  ліки : депакін-хроно, фіналепсин-ретард, для чого потрібно витратити з  серпня 2009 року  17 788,80 грн., але відповідачка, його мати, не приймає участі у витратах на лікування, не надає йому матеріальної допомоги на його навчання у вищому навчальному закладі. Просив стягнути  з відповідачки на його користь  1\2 частку витрат на придбання ліків в сумі  370,60 грн. щомісячно.

Рішенням Дружківського міського суду Донецької області від  02 листопада 2009 року позов задоволено частково. Стягнуто з відповідачки на користь позивача аліменти на його лікування в розмірі 150 грн. щомісячно, починаючи з 31 серпня 2009 року. Стягнуто з відповідачки на користь держави судовий збір в сумі  51,00 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 120 грн.

На вказане рішення обидві сторони подали апеляційні скарги.

Позивач у своїй апеляційній скарзі просить вказане рішення суду змінити, збільшивши розмір стягнення на додаткові витрати на його лікування до 370,60 грн., пославшись на те, що   зменшивши  розмір стягнення   витрат на лікування суд надав неправильну оцінку доказам у справі, не врахував, що  середній заробіток  відповідачки більше на 311,73 грн. щомісячно, ніж зазначив суд та що вона має можливість  нести додаткові витрати на його лікування у зазначеній ним сумі.

Відповідачка просить рішення суду скасувати, ухвалити нове рішення, яким відмовити позивачу  у задоволенні позову, пославшись на те, що судом  при ухваленні рішення порушені норми матеріального та процесуального права.

Зазначила, що  суд не врахував, що її син є повнолітнім,  отримує  пенсію по інвалідності , навчається в вищому навчальному закладі за рахунок  Фонду соціального захисту інвалідів,  вона сплачує аліменти на його утримання на час      навчання у вищому навчальному закладі,  ліки, за які він просив  стягнути  з неї  грошову суму, він отримує безкоштовно, позивач, крім того, не надав суду будь-яких  доказів на те, що він  купував зазначені ним ліки за свій рахунок та поніс відповідні витрати.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення сторін та представника позивача, дослідивши матеріали справи, апеляційний суд вважає за необхідне апеляційну скаргу  позивача відхилити,  апеляційну скаргу відповідачки задовольнити з наступних підстав:

Відповідно до ст..ст.198, 201 СК України батьки зобов’язані утримувати своїх повнолітніх непрацездатних дочку, сина, які потребують матеріальної допомоги, якщо вини можуть таку матеріальну допомогу надавати.

До відносин між батьками і дочкою, сином щодо надання їм утримання застосовуються норми статей 187, 189-192 і 194-197 цього Кодексу.

Згідно із ч.2 ст.38 Закону України  «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні»  ( далі- Закон) інваліди, які отримують пенсію що не перевищує мінімального розміру пенсії, або державну соціальну допомогу, призначену замість пенсії, діти-інваліди мають право на безплатне придбання ліків за рецептами лікарів у разі амбулаторного лікування.

Судом встановлено, що  позивач є інвалідом 2 групи з дитинства, сином відповідачки, , дорослою особою ІНФОРМАЦІЯ_1.

Він отримує  соціальну допомогу, яка йому призначена у розмірі 558,20 грн. з 08.08.2009 року по 31.07.2011 року.

Позивач хворіє на психічне захворювання і згідно рекомендаціям лікаря  потребує тривалого  амбулаторного  лікування ( мінімум 2 роки) із застосуванням  ліків депакін-хроно та фінлепсін-ретард  вартістю  на місяць 741,20 грн.

Відповідачка  має середньомісячний заробіток в розмірі 1116,53 грн., а батько  позивача - 1652,53 грн.

Стягуючи з відповідачки аліменти на лікування позивача  у розмірі 150 грн. щомісячно суд виходив з того, що  позивач  потребується у матеріальній допомозі, а відповідачка має можливість надавати таку допомогу , а тому, враховуючи її стан здоров’я, що також батько позивача має можливість надавати таку ж допомогу сину та інших обставин, частково задовольнив таким чином позов. При цьому суд послався на  вимоги ст.ст. 182,198,199 та 200 СК України.

Проте погодитися  з такими висновками суду і рішенням не можна, оскільки це рішення не відповідає обставинам справи  та вимогам  матеріального  і процесуального закону.

Суд не врахував, що  позивач фактично ставив питання про стягнення додаткових  витрат на лікування і частково задовольнивши позов вказаним чином , вийшов за його межі.

При цьому , стягуючи  аліменти і помилково  посилаючись на вказані вище норми СК ,  суд не врахував, що ними   не передбачено  стягнення аліментів  на лікування  повнолітніх непрацездатних дочку, сина, які потребують матеріальної допомоги, а передбачено стягнення аліментів  на  утримання непрацездатних повнолітніх  сина та дочку ,та на утримання повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчання.

Також суд не надав належної оцінки доказам у справі і не врахував, що  позивач отримує вказану вище соціальну пенсію, навчається у вищому навчальному закладі з оплатою навчання за рахунок  Фонду соціального захисту інвалідів, а з відповідачки за рішенням    суду  стягнуто  аліменти на його утримання на період навчання  до 30.06.2012 року в розмірі 1\5 частини  її доходів .

Крім того, суд не врахував, що  позивач  відповідно до зазначеного вище Закону   має право на безплатне придбання ліків за рецептами лікарів у разі амбулаторного лікування, зазначені ним у позові ліки (депакін-хроно та фінлепсін-ретард) отримує безкоштовно, ним надані суду відповідні довідки  про отримання частини ліків   безкоштовно. При цьому позивач не позбавлений права ставити питання про стягнення ліків  або їх вартості у судовому порядку з відповідного медичного закладу  .

За таких обставин у суду були відсутні  підстави для часткового задоволення позову.

 Згідно із п.3 ч.1 ст. 309 ЦПК  України підставою для скасування  рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є невідповідність висновків суду обставинам справи.

Оскільки висновки суду першої інстанції  не відповідають обставинам справи, апеляційну скаргу ОСОБА_3 слід задовольнити , рішення суду скасувати з ухваленням нового рішення, яким в задоволенні позову  ОСОБА_1  необхідно відмовити у повному обсязі.

З цих же підстав  апеляційну скаргу ОСОБА_1 слід відхилити.

Керуючись ч.2 ст.38 Закону України  «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні»  ,ст. ст. 198, 201 , ст.ст. 303, 307, 309 ,  313-316  ЦПК України, апеляційний суд,

                ВИРІШИВ :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1   відхилити.

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити .

Рішення Дружківського міського суду Донецької області від 2 листопада 2009 року скасувати у повному обсязі.

В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення  додаткових  витрат на лікування відмовити.

Рішення  набирає законної сили з моменту  його  проголошення, але може бути оскаржене безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з моменту набрання ним   законної сили.

        Головуючий:

        Судді   :