Справа № 22ц-41/2010 р.                 Головуючий в 1 інстанції Івашура В.О.

Категорія 32                         Доповідач Азевич В.Б.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 січня 2010 року             Апеляційний суд Донецької області в складі:

головуючого - судді Зубової Л.М.,

суддів: Єлгазіної Л.П., Азевича В.Б.,

при секретарі Голубцові А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Донецьку цивільну справу за апеляційними скаргами ОСОБА_1, Приватного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп»

на рішення Ворошиловського районного суду м. Донецька від 3 вересня 2009 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 та Приватного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої ушкодженням здоров’я внаслідок дорожньо-транспортної пригоди,

ВСТАНОВИВ:

    10.06.2008 року позивачка звернулася з позовом до ОСОБА_3 про відшкодування шкоди, завданої їй внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, яка мала місце 8 жовтня 2007 року приблизно о 13.30 годин під час, коли вона переходила пішохідний перехід по бульвару Шевченка у Ворошиловському районі м. Донецька. В цей момент відповідачка ОСОБА_3, керуючи автомобілем «Mazda 3», державний реєстраційний номер НОМЕР_1, порушила правила дорожнього руху, внаслідок чого скоїла наїзд на позивачку, яка впала та отримала струс головного мозку.

Після ДТП позивачка була доставлена в обласну травматологічну лікарню, а потім   знаходилася на стаціонарному лікуванні у міській лікарні № 5 м. Макіївки. Після виписки зі стаціонару лікувалася амбулаторно, консультувалася в обласній лікарні ДОКТМО, та повторно проходила стаціонарне лікування у Макіївській міській лікарні №1.

Просила стягнути з відповідачки витрати, пов’язані лікуванням, на суму 5 144-87 грн., медичне обстеження - 528 грн., послуги таксі - 210 грн., а всього на загальну суму 5 882-87 грн.; частину заробітку, не сплаченого за лікарняним – 1 200 грн.; а також відшкодувати моральну шкоди у розмірі 20 000 грн.

22 липня 2009 року позивачка уточнила свої позовні вимоги, а саме збільшила розмір компенсації моральної шкоди до 25 000 грн., та просила стягнути витрати на правову допомогу у сумі 1 190 грн.

Ухвалою суду від 18 червня 2009 року до участі у справі у якості співвідповідача залучено ЗАТ «УСК «Княжа».

Рішенням Ворошиловського районного суду м. Донецька від 3 вересня 2009 року позов задоволено частково. На користь ОСОБА_1 стягнуто з Закритого акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Княжа» ( після перейменування на підставі загальних зборів акціонерів від 25.08.2009 року - Приватне акціонерне товариство «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп», скорочена назва - ПрАТ «УСК «Княжа Вієнна Іншуранс Груп», надалі – страхова компанія) 7 091-73 грн. в рахунок відшкодування матеріальної шкоди, недоотриманої суми по лікарняному листу та судові витрати. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь позивачки компенсацію моральної шкоди у розмірі 3 000 грн. та 1 200 грн. витрат, пов’язаних з оплатою юридичної допомоги. В решті позову відмовлено.  

На вказане рішення ОСОБА_1 та страхова компанія подали апеляційні скарги.

В апеляційній скарзі позивачка просить змінити рішення в частинні відшкодування моральної шкоди та стягнути грошову компенсацію у розмірі 25 000 грн., оскільки стягнута судом сума не компенсую її моральних страждань.

Вважає, що суд, визначаючи розмір відшкодування моральної шкоди, не врахував всі обставини справи, а саме: тяжкості ушкоджень та тривалості лікування; поведінку   відповідачки, яка не побажала у добровільному порядку компенсувати завдану шкоду, не визнавала своєї вини, та затягувала розгляд справи.

Також суд не врахував тієї обставини, що вона зверталася до прокурора щодо порушення кримінальної справи відносно відповідачки за завдання тілесних ушкоджень середньої тяжкості, а також того факту, що до ДТП вона не хворіла, а після – стала постійно хворіти.

Страхова компанія оскаржує рішення в частині стягнення сум відшкодування шкоди з ПрАТ «УСК «Княжа Вієнна Іншуранс Груп», просить скасувати рішення суду і ухвалити нове рішення по суті позовних вимог. Вважає рішення необґрунтованим та необ’єктивним, оскільки суд неправильно застосував норми матеріального права і порушив норми процесуального права.

Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги посилається на те, що ухвалою суду від 17.11.2008 року страхова компанія була залучена до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет позову. В рішенні страхова компанія зазначена як співвідповідач, проте суд не постановив ніякої ухвали щодо залучення страхової компанію у якості співвідповідача.

Між ОСОБА_3 та ПрАТ «УСК «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» 13 червня 2007 року укладений договір обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, на підставі якого Страхувальнику був відданий поліс № ВВ/0642156. Договором забезпечений  транспортний засіб – «Mazda 3» державний реєстраційний номер НОМЕР_2 на період з 14 червня 2007 року по 13 червня 2008 року, тип договору третій. ДТП сталася 8 жовтня 2007 року за участю автомобіля НОМЕР_3 під керуванням ОСОБА_3

Виходячи зі змісту п. 1.7 ст. 1 та ст. 6 Закону України «Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» № 1961-IV  від 1 липня 2004 року автомобіль, яким був учасником ДТП, не можливо вважати забезпеченим транспортним засобом.

Відповідачка надала Страховику поліс згідно з яким, застраховано автомобіль НОМЕР_4, а не автомобіль НОМЕР_3, що був учасником події. У даному випадку мала місце перереєстрація транспортного засобу, що вбачається зі свідоцтва про реєстрацію ТЗ, виданого 11.09.2007 року, але ОСОБА_3 в порушення вимог ст. 21 закону № 1961-IV  протягом трьох робочих днів не уклала новий договір страхування. Тому вражають, що договір страхування не розповсюджується на подію – ДТП, яка сталася 08.10.2007 року.

Окрім того, в порушення ст. 35 закону № 1961-IV  від 1 липня 2004 року особа, яка має право на відшкодування - ОСОБА_1 не подала страховику відповідну заяву і взагалі до страхової компанії не зверталася.

На думку апелянта, позивачка не довела розміру витрат у зв’язку з лікуванням, як це передбачено ст. 24 Закону, а також суд стягнув різницю між заробітної платою та оплаченим лікарняним без урахування вимог ст. 25 Закону.

Позивачка та її представник просили задовольнити апеляційну скаргу ОСОБА_1, а скаргу страхової компанії відхилити.

Страхова компанія, належним чином повідомлена про час та місце розгляду справи, свого представника не направила.

Відповідачка ОСОБА_3, повідомлена про час та місце розгляду справи, не з’явилася.  

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення позивачки та її представника, дослідивши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційних скарг, судова колегія вважає, що апеляційна скарга страхової компанії підлягає частковому задоволенню, а апеляційну скаргу позивачки слід відхилити.

Згідно п. п. 3, 4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України, п ідставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є: невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.

Судом першої інстанції у справі встановлено, що 8 жовтня 2007 року о 13-30 год. у Ворошиловському районі м. Донецька по бульвару Шевченка біля кафе «Макдональдс» ОСОБА_3, керуючи автомобілем НОМЕР_3, рухаючись заднім ходом, не переконалася у безпеці руху, скоїла наїзд на пішохода ОСОБА_1 Згідно з висновками акту судово-медичного дослідження № 212 від 29.02.2008 року останній завдані тілесні ушкодження легкої тяжкості.

Постановою органу ДАІ від 10 березня 2008 року відмовлено у порушенні кримінальної справи за ст. 286 КК України відносно ОСОБА_3, яка притягнута до адміністративної відповідальності за ст. 124 КпАП України (порушення п. 10.9 Правил дорожнього руху України) у вигляді штрафу постановою Ворошиловського районного суду м. Донецька від 28.10.2007 року.

13 червня 2007 року між ОСОБА_3 та ЗАТ «УСК «Княжа» укладений договір обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів на підставі якого, Страхувальнику виданий поліс №ВВ/0642156.

За вказаним договором страхування забезпечений транспортний засіб – автомобіль НОМЕР_4 на період з 14 червня 2007 року по 13 червня 2008 року, тип договору – третій.

8 жовтня 2007 року страхувальником було надано повідомлення до страхової компаній про зазначену дорожньо-транспортну пригоду.

Задовольняючи позов частково, суд першої інстанції виходив з того, що 8 жовтня 2007 року відбувся страховий випадок, під час якого, позивачці завдана шкода здоров’ю транспортним засобом, що забезпечений страховим полісом.

Суд не прийняв до уваги доводи представника страхової компанії про відсутність правової підстави відшкодування шкоди у зв’язку зі зміною страхувальником державного реєстраційного номеру і неповідомлення про це у трьохденний строк страховика, оскільки страховий поліс видавався саме на транспортний засіб, яким керувала ОСОБА_3 в моменту ДТП.

У зв’язку з тим, що позивачка знаходилася на лікуванні та придбала за власні кошти медичні препарати, суд визнав за необхідне стягнути матеріальну шкоду зі страхової компанії, яка складається з витрат на лікування – 5 882-73 грн., різниці між фактично отриманими виплатами за лікарняним та заробітною платою, яку би вона отримала за повністю відпрацьовані робочі дні – 1 112-86 грн.

Суд обґрунтовано відмовив у задоволенні позовних вимог про відшкодування витрат, пов’язаних з оплатою послуг таксі на суму 210 грн., оскільки вони не знайшли свого документального підтвердження.

Судова колегія не може погодитися з висновками суду щодо стягнення матеріальної шкоди, пов’язаної з лікуванням.

Статтею 213 ЦПК України передбачено, що рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ч. 2 ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Як встановлено ч. 1 ст. 1195 ЦК України, фізична або юридична особа, яка завдала шкоди каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я фізичній особі, зобов'язана відшкодувати потерпілому заробіток (дохід), втрачений ним внаслідок втрати чи зменшення професійної або загальної працездатності, а також відшкодувати додаткові витрати, викликані необхідністю посиленого харчування, санаторно-курортного лікування, придбання ліків, протезування, стороннього догляду тощо.

Згідно з роз’ясненнями, які викладені в підпункті в) пункту 19 постанови Пленуму Верховного Суду від 27 березня 1992 року N 6 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди», розмір витрат на ліки, лікування, протезування (крім протезів із дорогоцінних металів), предмети догляду за потерпілим визначається на підставі виданих лікарями рецептів, довідок або рахунків про їх вартість.

У даному випадку, позивачка просила стягнути витрати на лікування.

Частиною 2 статті 59 ЦПК України передбачено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.

Тобто, доводячи свої вимоги про відшкодування шкоди, завданої здоров’ю, позивачка повинна була подати суду докази, що підтверджують необхідність лікування у зв’язку з отриманою в результаті ДТП травмою (призначення лікаря), та довести, яка сума була витрачена у зв’язку з цим, а саме надати суду довідки або рахунки про вартість медичних препаратів.

Суд першої інстанції, визначаючи розмір витрат, пов’язаних з лікуванням позивачки, посилався лише на надані нею чеки і квитанції, що підтверджують вартість придбаних ліків та медичного обстеження, але дані висновки не ґрунтуються на зазначених нормах закону та не відповідають обставинам справи.

Позивачка на підтвердження своїх позовних вимог подала суду фіскальні чеки, які видані аптечними установами у різний період часу. (а. с. 13, 15) На частині вказаних чеків відсутня дата, а інші чеки були видані значно пізніше завершення лікування, і у апеляційного суду відсутні підстави вважати, що вказані витрати пов’язані з травмою, отриманою в результаті ДТП.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 отримала тілесні ушкодження, які відносяться до легкого ступені тяжкості. У зв’язку з травмою вона знаходилася на лікуванні в Клінічній медичній установі «Міська клінічна лікарня №5» з 09.10.2007 р. по 02.11.2007 р. та в Клінічній медичній установі «Клінічна руднична лікарня» з 13.11.2007 р. по 30.11.2007 р. Позивачка надала суду довідки з вказаних медичних установ щодо призначень лікаря та придбання ліків за власний рахунок.

Апеляційний суд вважає, що стягненню підлягають суми, витрачені позивачкою на придбання медичних препаратів в період знаходженням на стаціонарному лікуванні у зв’язку з травмою у зазначених вище медичних установах, що підтверджено чеками аптек, та довідками з лікарень про призначені медикаменти. (а. с. 155-156) Не можуть бути прийняти до уваги чеки, що не мають дати та видані пізніше.

Також не підлягає стягненню вартість препаратів нетрадиційної медицини, оскільки відшкодування таких витрат не передбаченого законодавством. (а. с. 14, 14-а)

Необґрунтованою є вимога про стягнення вартості апарату для вимірювання артеріального тиску (тонометра). (а. с. 15)

 Відповідно до довідки Комунального підприємства Донецької міської ради «Донецькміськтепломережа» різниця по заробітній платі за жовтень і листопад 2007 року склала 1 112-86 грн., тому суд першої інстанції обґрунтовано стягнув зазначену суму  зі страхової компанії. (а. с. 57)

Статтею 23 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»  від 1 липня 2004 року N 1961-IV передбачені види відшкодування шкоди, заподіяної життю та здоров'ю потерпілого у результаті дорожньо-транспортної пригоди, зокрема, відшкодуванню підлягає шкода пов'язана з лікуванням потерпілого, та з тимчасовою втратою працездатності потерпілим.

Згідно ст. 24 закону N 1961-IV у зв'язку з лікуванням потерпілого відшкодовуються обґрунтовані витрати, які пов'язані з доставкою, розміщенням, утриманням, діагностикою, лікуванням та реабілітацією потерпілого у відповідному закладі охорони здоров'я, медичним піклуванням, лікуванням у домашніх умовах та купівлею лікарських препаратів.

Відповідно до ч. 1 ст. 25 зазначеного закону у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності потерпілим відшкодовуються не отримані доходи за підтверджений відповідним закладом охорони здоров'я час втрати працездатності. Доходи потерпілого для працюючої особи (особи, яка працює за трудовим договором) оцінюються у вигляді  недотриманої середньої заробітної плати, що обчислена відповідно до норм законодавства України про працю.

Судова колегія не може прийняти до уваги доводи апеляційної скарги, що страховий випадок мав місце з транспортним засобом, який не був предметом страхування, оскільки відповідачка ОСОБА_3 отримала тимчасовий талон, а після закінчення його дії – свідоцтво про реєстрацію ТЗ в органах ДАІ. (а. с. 157 -164 ) Згідно з п. 1.7 ст. 1 закону N 1961-IV під забезпеченим транспортним засобом слід розуміти - наземний транспортний засіб, зазначений у чинному договорі обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, або, залежно від умов договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, будь-який наземний транспортний засіб, який експлуатується особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, на законних підставах.

Страхова компанія ухвалою суду від 18 червня 2009 року була залучена до участі у справі у якості співвідповідача, тому довід апеляційної скарги відповідача в цій частині не відповідає матеріалам справи. (а. с. 80)

Таким чином, позов підлягає частковому задоволенню, на відшкодування матеріальної шкоди зі страхової компанії слід стягнути вартість лікування та діагностики у розмірі 3 044 – 97 грн., недоотриману суму заробітної плати по лікарняному – 1 112-86 грн., оскільки зазначені суми підтверджені відповідними доказами.

Відповідачка ОСОБА_3 рішення в частині стягнення з неї компенсації моральної шкоди та витрат на правову допомогу не оскаржила.

Апеляційний суд вважає доводи апеляційної скарги позивачки щодо розміру відшкодування грошової компенсації моральної шкоди необґрунтованими, оскільки суд першої інстанції визначив її з урахування характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, ступеню вини відповідачки та інших обставин справи.

З огляду на наведене, апеляційну скаргу позивачки слід відхилити, а апеляційну скарга страхової компанії – задовольнити частково. Рішення суду першої інстанції підлягає зміні в частині стягнення матеріальної шкоди.

Приймаючи рішення про часткове задоволення позову та зміну рішення районного суду, судова колегія вважає за необхідне стягнути зі страхової компанії понесені позивачкою судові витрати у сумі 96-50 грн.

Керуючись ст. ст. 303, 304, 307 ч. 1 п. 3, 309 ч. 1 пп. 3, 4, 314 ч. 2, 316, 317  ЦПК України, апеляційний суд, -

ВИРІШИВ :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» задовольнити частково.

Рішення Ворошиловського районного суду м. Донецька від 3 вересня 2009 року змінити.

Стягнути з акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» на користь ОСОБА_1 на відшкодування матеріальної шкоди витрати, пов’язані з лікуванням, у сумі 3 044 (три тисячі сорок чотири) грн. 97 коп., недоотриману суму заробітної плати по лікарняному – 1 112 (одна тисяча сто дванадцять) грн. 86 коп., судові витрати - 96 (дев’яносто шість) грн. 50 коп.

В решті рішення залишити без змін.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, та може бути оскаржено в касаційному порядку протягом двох місяців з дня набрання законної сили безпосередньо до Верховного Суду України.

Головуючий:                 Судді: