Справа № 22ц-158/2010 р.             Головуючий в 1 інстанції Мальований Ю.М.

Категорія 39                     Доповідач Азевич В.Б.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 січня 2010 року                 Апеляційний суд Донецької області в складі:

головуючого - судді Зубової Л.М.,

суддів: Єлгазіної Л.П., Азевича В.Б.,

при секретарі Голубцові А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Донецьку апеляційні скарги ОСОБА_1, Дочірнього підприємства «Редакція газети «Собитія», ОСОБА_2, в інтересах якого діє уповноважений представник ОСОБА_3 на рішення Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 14 серпня 2009 року у справі за позовом ОСОБА_1 до  ОСОБА_2, Дочірнього підприємства «Редакція газети «Собитія» про  захист честі, гідності і ділової репутації, спростування недостовірної інформації, відшкодування матеріальної та моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2008 року ОСОБА_1 звернувся з зазначеним позовом до суду. Просив визнати неправомірними дії ОСОБА_2 та зобов’язати у найближчому номері газети «Собитія» спростувати недостовірну інформацію, висловлену в інтерв’ю кореспонденту цієї газети від ІНФОРМАЦІЯ_1 НОМЕР_1, стягнути матеріальну шкоду у розмірі 547 – 13 грн. та на відшкодування моральної шкоди - 100 000 грн.

Після залишення заяви без руху, позивач зазначив у позовній заяві третьою особою газету «Собитія» та заявляв такі ж позовні  вимоги. (а. с. 67-73)

Ухвалою суду від 19 червня 2009 року до участі у справі залучена ДП «Редакція газети «Собитія». (а. с. 143)

30 червня 2009 року позивач подав заяву про зменшення позовних вимог в частині відшкодування моральної шкоди – зі 100 000 грн. до 20 000 грн. (а. с. 145)

Згідно останній заяві, позивач просив визнати неправомірними дії ОСОБА_2 по відношенню до нього, які виразилися у поширені недостовірної інформації, та зобов’язати відповідача її спростувати, зобов’язати газету у найближчому номері спростувати поширені відомості, стягнути з ОСОБА_2 матеріальну шкоду у розмірі 1 752-13 грн. та моральну шкоду - 20 000 грн. (а. с. 156 – 162)

14 серпня 2009 року ОСОБА_1 подав заяву щодо способу спростування інформації – просив зобов’язати відповідачів спростувати недостовірну інформацію у найближчому номері газети «Собитія» під назвою ІНФОРМАЦІЯ_3 шляхом повідомлення про ухвалене у справі судове рішення, включаючи публікацію його тексту. (а. с. 199 – 200)

Рішенням Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 14 серпня 2009 року частково задоволений позов ОСОБА_1 Суд визнав таким, що не відповідають дійсності, є недостовірними, принижують честь, гідність та ділову репутацію ОСОБА_1, наведені в газеті «Собитія» від ІНФОРМАЦІЯ_1 НОМЕР_1 в опублікованому інтерв’ю під назвою ІНФОРМАЦІЯ_2, такі вислови відповідача: «таких проходимцев, как он», «он - терминатор», «они сожгли … технику, сожгли частные боксы, которые арендовали».

    Зобов’язано редакцію газети «Собитія» не пізніше місяця з дня набрання рішенням законної сили, спростувати інформацію тим же способом, яким вона була розповсюджена – шляхом надрукування тим же шрифтом, на тому ж місці шпальти, де була надрукована стаття під назвою ІНФОРМАЦІЯ_2, під заголовком ІНФОРМАЦІЯ_3, повного тексту рішення без скорочень та коментарів.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 5 000 грн. на відшкодування моральної шкоди та 81 грн. понесених судових витрат. У задоволені решти позовних вимог відмовлено.

Стягнуто з ОСОБА_2 судові витрати в доход держави у сумі 250 грн.

Стягнуто з ОСОБА_1 судові витрати в доход держави – 750 грн.

Зазначене рішення оскаржили ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ДП «Редакція газети «Собитія».

Позивач в апеляційній скарзі вказує на порушення судом норм матеріального і процесуального права, які полягають у наступному.

Суд відмовив у задоволені позову про стягнення матеріальної шкоди з ОСОБА_2, мотивуючи тим, що не встановлений причинний зв’язок між неправомірними діями відповідача та шкодою, завданою здоров’ю – ішемічної хвороби серця. Вважає, що даний висновок не відповідає обставинам справи, оскільки він раніше не хворів на ішемічну хворобу серця та не спостерігався у лікаря за даним діагнозом. Даний факт підтверджується відповіддю міської лікарні, яка була надана суду першої інстанції.

На його думку, встановивши факт неправомірний дій з боку ОСОБА_2, суд безпідставно відмовив у задоволені позовний вимог про стягнення матеріальної шкоди.

Окрім того, судом стягнуто на відшкодування моральної шкоди 5 000 грн., але позивач вважає, що вказана сума не є співмірною зі завданою шкодою, та не відповідає глибині душевних і фізичних страждань, оскільки внаслідок неправомірних дій з боку відповідача погіршився стан його здоров’я. Він є публічною людиною - очолює Артемівську районну організацію Народного Руху України, а негативна інформація, розповсюджена ОСОБА_2, підірвала його авторитет та ділову репутацію.

Просить скасувати рішення в частині вирішення позову щодо відшкодування матеріальної і моральної шкоди, та ухвалити нове рішенням, яким стягнути з ОСОБА_2 на його користь матеріальну шкоду у розмірі 1 752-13 грн. та грошову компенсацію відшкодування моральної шкоди – 20 000 грн.

    Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги , ДП «Редакція газети «Собитія» зазначає, що незгодна з рішення суду в частині публікації на сторінках газети судового рішення у повному обсязі, оскільки такий спосіб захисту порушеного права не передбачено законом. Вважає, що суд порушив вимоги ст. 19 Конституції України, яка передбачає, що ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Діючим законодавством не передбачено спростування інформації шляхом публікації судового рішення в ЗМІ.

Відповідно до ст. 277 ЦК України і ст. 37 Закону України «Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні» спростування недостовірної інформації здійснюється  у такий же спосіб, у який вона була поширена, а об'єм спростування не може бути більшим ніж об'єм спростованого фрагменту опублікованого повідомлення чи матеріалу.

Текст судового рішення у 8 разів перевищує текст опублікованого інтерв’ю з ОСОБА_2

 Просить скасувати рішення та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 зазначає, що рішення суду є необґрунтованим та незаконним. Посилається на те, що виходячи зі змісту ст. 21 Закону України «Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні» відповідачами у справах про спростування інформації, що була опублікована у ЗМІ, є автор і редакція відповідного засобу масової інформації. Він, як особа, що дала інтерв’ю, є співавтором статті поряд з кореспондентом газети ОСОБА_4 В процесі судового розгляду він просив залучити останнього для участі у справі для повного з’ясування обставин, що мають значення для ухвалення рішення.

Вважає, що при наданні інтерв’ю діяв, як посадова особа органу місцевого самоврядування, тому до участі у справі необхідно було залучити у якості третьої особи Сіверську міську раду, яка є юридичною особою.

      Суд зазначив у рішенні, що частина спірної інформації у статті носить оціночний характер, і була поширена відносно позивача, як посадової особи органу місцевого самоврядування. При цьому висловлювання «Они сожгли эту технику. Сожгли частные боксы, которые арендовали» стосується не лише особи позивача, а і виконавчої влади у м. Сіверську, яка повинна була здійснювати контроль та вживати відповідні заходи, котрі би упередили знищення об’єктів права власності територіальної громади, тому воно носить критичний характер.

    Вислів «он терминатор» є мовним засобом - алегорією до слова «созидатель», яке було використане ним в інтерв’ю.

    Стосовно виловлювання «таких проходимцев, как он», суд виходив з прямого смислу слова «проходимец», яке мається у словниках російської мови.

Застосовуючи зазначені вище висловлювання, він не мав на увазі принизити честь та гідність позивача, а хотів підкреслити ті некваліфіковані дії,  що призвели до негативних наслідків в становищі комунального господарства міста. Відповідно до ст. 10 ЦПК України та ст. 277 ЦК України, відповідач повинен довести, що поширена інформація є достовірною, а позивач довести факт поширення інформації та порушення його особистих немайнових прав. При розгляді справи позивач не визначився, які особисті немайнові права було порушено відповідачем після опублікування інтерв’ю.

    Визначаючи розмір відшкодування моральної шкоди у розмірі 5 000 грн., суд не врахував вимог законодавства щодо справедливості, добросовісності та розумності, оскільки позивач не зміг обґрунтувати розмір компенсації цієї шкоди.

    Просив скасувати рішення та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

    ОСОБА_1 просив задовольнити його апеляційну скаргу, та відхилити апеляційні скарги відповідачів.

    Представник ОСОБА_2 – ОСОБА_3 ставив питання про повернення справи на новий розгляд.

Представник ДП «Редакція газети «Собитія» подав до апеляційного суду заяву про розгляд справи за відсутності представника газети.

Судова колегія, заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, обговоривши доводи апеляційних скарг та перевіривши матеріали справи, вважає що, апеляційну скаргу ОСОБА_1 слід відхилити, апеляційні скарги ОСОБА_2 та ДП «Редакція газети «Собитія» задовольнити частково, рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, виходячи з наступного.

Згідно з п. п. 3, 4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України, підставою для скасування рішення суду є невідповідність висновків суду обставинам справи, та порушення або неправильне застосування  норм матеріального права.

Судом першої інстанції у справі встановлено, що відповідач ОСОБА_2 дав кореспонденту газети «Собитія»  інтерв’ю у зв’язку з призначенням його головою Сіверської міської ради.

Задовольняючи позовні вимоги частково, місцевий суд виходив з того, що висловлювання відповідача містять відомості, які не відповідають дійсності, принижують честь, гідність і ділову репутацію позивача, та є недостовірними.

Проте погодитися із такими висновками суду не можна з наступних підстав.

Статтею 32 Конституції України передбачено судовий захист права спростувати недостовірну інформацію про себе і членів своєї сім’ї.

Разом з тим, ст. 34 Конституції України кожному гарантується право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань.

Враховуючи зазначені положення Конституції, при вирішенні даного спору суду необхідно встановити та належним чином оцінити відповідність спірних висловлювань зі статті, в котрих, як уважав позивач, відносно нього поширені фактично недостовірні дані, а саме – інформації в розумінні закону «Про інформацію» та статтею 277 ЦК України; визначати характер такої інформації та з’ясувати, чи є вона фактичним твердженням або оціночним судженням.

Відповідно до ч. 2 ст. 47-1 Закону України «Про інформацію» оціночними судженнями, за винятком образи чи наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, зокрема критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, з огляду на характер використання мовних засобів, зокрема вживання гіпербол, алегорій, сатири. Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості.

Згідно ст. 277 ЦК України не є предметом судового захисту оціночні судження, думки, переконання, критична оцінка певних фактів і недоліків, які, будучи вираженням суб’єктивної думки і поглядів відповідача, не можна перевірити з погляду їх відповідності дійсності (на відміну від перевірки істинності фактів) і спростувати, що відповідає прецендентній судовій практиці Європейського суду   з прав людини при тлумаченні положень статті 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, зокрема в рішеннях цього суду в справах «Лінгенс проти Австрії» від 08.07.1986 та «Українська перс-група проти України» від 29.03.2006 року.

Суд не врахував того, що в спірному інтерв’ю наведені оціночні судження, думки, переконання відносно позивача.

Згідно ч. 1 ст.  47-1 Закону України «Про інформацію» ніхто не може бути притягнутий до відповідальності за висловлення оціночних суджень.

Виходячи зі змісту цієї статті, висловлювання відповідача «он - терминатор», є оціночним судженням, оскільки не містить фактичних даних. З контексту інтерв’ю вбачається, що воно використовувалося як мовний засіб – алегорія, та є протилежним за значенням до слова «созидатель», про що відповідач зробив висновок у наступному реченні, а саме: «А нам терминаторы не нужны. Нам нужны созидатели». З позовної заяви вбачається, що ОСОБА_1 буквально сприйняв зазначений вислів - «кібернетичний організм, робот, автомат, який здійснює дії подібно до дій людини».

Висловлювання «они сожгли … технику, сожгли частные боксы, которые арендовали» містить фактичні дані, але воно не стосується конкретно лише позивача, а відносить до невизначеного кола осіб. Даний факт дійсно мав місце, що не оспорювали сторони. Зі змісту відповіді на питання вбачається, що відповідач взагалі характеризує роботу комунальної служби та виконкому міської ради, чим привертає увагу громади до проблем виконавчої влади міста, які мають суттєвий суспільний інтерес.

Апеляційний суд вважає, що висловлювання відповідача «таких проходимцев, как он» принижує честь та гідність позивача виходячи з наступного. Слово «проходимец» у російській мові носить принизливий та образливий характер. Як зазначено в Тлумачному словнику російської мови ОСОБА_5, «проходимец» це «мошенник, негодяй, прохвост». Згідно Тлумачному словнику російської мови ОСОБА_6, під словом «проходимец» розуміється «человек, способный на всякие нечестные поступки, отъявленный мошенник, негодяй». Тобто дане висловлювання не містить фактичних даний, оскільки носить характер оціночного судження, але є таким, що виражене в образливій формі. Таким чином, позов в цій частині підлягає задоволенню – спростуванню підлягає лише висловлювання відповідача «таких проходимцев, как он».

Визначаючи розмір грошового відшкодування моральної шкоди, апеляційний суд враховує характер порушення особистих немайнових прав позивача, глибину фізичних та душевних страждань, вимоги розумності і справедливості, та вважає, що на її відшкодування слід стягнути суму у розмірі 500 грн.

Доводи апеляційної скарги відповідача щодо залучення до участі у справі інших осіб, не заслуговують на увагу, оскільки у апеляційного суду відсутні підстави вважати неможливим розгляд справи без залучення до участі кореспондента газети, який брав  інтерв’ю у відповідача, а також, що ОСОБА_2 поширив інформацію при виконанні своїх посадових обов’язків.

Апеляційна скарга ДП «Редакція газети «Собитія» ґрунтується на законі, оскільки відповідно до ч. 1, 6, 7 ст. 277 ЦК України фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї та (або) членів її сім'ї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації.

Фізична особа, особисті немайнові права якої порушено у друкованих або інших засобах масової інформації, має право на відповідь, а також на спростування недостовірної інформації у тому ж засобі масової інформації в порядку, встановленому законом.

Спростування недостовірної інформації здійснюється незалежно від вини особи, яка її поширила.

Спростування недостовірної інформації здійснюється у такий же спосіб, у який вона була поширена.

Саме ст. 37 Закону України «Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні» визначений порядок спростування інформації, а саме: громадяни, юридичні особи і державні органи, а також їх законні представники мають право вимагати від редакції друкованого засобу масової інформації опублікування ним спростування поширених про них відомостей, що не відповідають дійсності або принижують їх честь та гідність.

Якщо редакція не має доказів того, що опубліковані нею відомості відповідають дійсності, вона зобов'язана на вимогу заявника опублікувати спростування їх у запланованому найближчому випуску друкованого засобу масової інформації або опублікувати його за власною ініціативою.

Спростування повинно бути набрано тим же шрифтом і поміщено під заголовком ІНФОРМАЦІЯ_3 на тому ж місці шпальти, де містилося повідомлення, яке спростовується.

Обсяг спростування не може більше ніж удвічі перевищувати обсяг спростовуваного фрагменту опублікованого повідомлення або матеріалу. Забороняється вимагати, щоб спростування було меншим, ніж половина стандартної сторінки машинописного тексту.

Спростування може бути підготовленим у формі відповіді, обсяг якої не перевищує спростовуваного матеріалу.

Суд першої інстанції не врахував зазначені вимоги закону щодо способу захисту порушеного права, та зобов’язав редакцію газети спростувати інформацію шляхом опублікування повного тексту рішення без скорочень та коментарів.

Доводи апеляційної скарги позивача про стягнення матеріальної шкоди, пов’язаної з його лікуванням, не ґрунтуються на матеріалах справи, оскільки не доведений причинний зв’язок між погіршенням здоров’я та публікацією інтерв’ю.

Як роз’яснив Пленум Верховного Суду України в п. 15 постанови «Про судову практику розгляду цивільних справ в апеляційному порядку» від 24 жовтня 2008 року  №12, н е є виходом за межі доводів апеляційної скарги, якщо особа, яка подала скаргу, заявляє вимогу про скасування судового рішення з направленням справи на новий розгляд, а суд апеляційної інстанції ухвалює нове рішення або змінює рішення чи навпаки, оскільки в цьому разі суд використовує надані йому законом повноваження (стаття 307 ЦПК).

З огляду на наведене, апеляційну скаргу ОСОБА_1 слід відхилити, а апеляційні скарги відповідачів – задовольнити частково, рішення суду першої інстанції – скасувати з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позову.

Задовольняючи позов частково, судова колегія, відповідно до ст. 88 ЦПК України, з урахуванням ставок судового збору і розміру витрат на  інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи, встановлених п. ж) ст. 3 декрету КМ України «Про державне мито», та п. 5 додатку до Порядку оплати витрат з інформаційно-технічного забезпечення розгляду цивільних справ, затвердженого постановою КМ України від 21 грудня 2005 року №1258 (зі змінами, внесеними постановою КМ України від 5 серпня 2009 року № 825), вважає за необхідне стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 понесені останнім  витрати по оплаті судового збору у розмірі 34 грн., та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи – 30 грн. (а. с. 1, 2), а також стягнути з ОСОБА_2 в доход держави витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи – 45 грн.

Керуючись ст. ст. 303, 304, 307 ч.1 п.2, 309 ч. 1 п. п. 3, 4, 314 ч. 2, 316, 317 ЦПК України, апеляційний суд, -

ВИРІШИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Апеляційні скарги Дочірнього підприємства «Редакція газети «Собитія», ОСОБА_2 задовольнити частково.

Рішення Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 14 серпня 2009 року скасувати та ухвалити нове рішення.

Позов задовольнити частково.

Визнати таким, що не відповідає дійсності, та принижують честь і гідність ОСОБА_1 відомості, опубліковані в газеті «Собитія» від ІНФОРМАЦІЯ_1 НОМЕР_1 в інтерв’ю кореспонденту газети - ОСОБА_4 під назвою ІНФОРМАЦІЯ_2,   висловлювання ОСОБА_2  - «Таких проходимцев, как он …» відносно ОСОБА_1 .

Зобов’язати ОСОБА_2 та Дочірнє підприємство «Редакція газети «Собитія»,  протягом одного місяця з дна набрання даним рішення законної сили, опублікувати під заголовком ІНФОРМАЦІЯ_3 тим же шрифтом, на тому ж місці шпальти   газети «Собитія» від ІНФОРМАЦІЯ_1 НОМЕР_1, де було надруковане під назвою ІНФОРМАЦІЯ_2 інтерв’ю ОСОБА_2  кореспонденту газети - ОСОБА_4 спростування наступного змісту: «Не відповідають дійсності та порочать честь і гідність ОСОБА_1 відомості, опубліковані в газеті «Собитія» від ІНФОРМАЦІЯ_1 НОМЕР_1 в інтерв’ю кореспонденту газети «Собитія» - ОСОБА_4 під назвою ІНФОРМАЦІЯ_2,   висловлювання ОСОБА_2  - «Таких проходимцев, как он …» відносно ОСОБА_1» .

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 на відшкодування моральної шкоди 500 (п’ятсот) грн., та понесені судові витрати – судовий збір у розмірі 34 (тридцять чотири) грн. і витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи – 30 (тридцять) грн.

Стягнути з ОСОБА_2 в доход держави витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи – 45 (сорок п’ять) грн.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, та може бути оскаржене в касаційному порядку протягом двох місяців з дня набрання законної сили безпосередньо до Верховного Суду України.

Головуючий:                 Судді: