АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ
У Х В А Л А
Іменем України
3 лютого 2010 року м. Вінниця
Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Вінницької області у складі:
Головуючого : Чуприни В.О.,
суддів : Якименко М.М., Морозовського В.І.,
при секретарі : Липач Ю.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі апеляційного суду Вінницької області в м. Вінниці цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання малолітньої дитини та дружини та позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 з участю третьої особи без самостійних вимог відділу РАЦС м. Могилів-Подільський Вінницької області про оспорювання батьківства за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Могилів-Подільського міськрайонного суду Віницької області від 24.11.2009 року ,-
в с т а н о в и л а :
В січні 2008 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання малолітньої дитини та з позовом про стягнення аліментів на утримання дружини.
В заперечення позовних вимог відповідач ОСОБА_3 в лютому 2008 року звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 з участю третьої особи без самостійних вимог відділу РАЦС м. Могилів-Подільський Вінницької області про оспорювання батьківства, який за ухвалою суду був об»єднаний в одне провадження з позовними вимогами ОСОБА_1
Рішенням Могилів-Подільського міськрайонного суду Віницької області від 24 листопада 2009 року позов ОСОБА_1 було задоволено , стягнуто з ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Баранівка Житомирської області на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання малолітньої дитини ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_3 в розмірі 1/6 частини всіх видів заробітку щомісячно , але не менше 30 % від прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку , починаючи з 04.02.2008 року до досягнення дитиною повноліття та на утримання ОСОБА_1 в розмірі 1/6 частини всіх видів заробітку щомісячно , починаючи стягнення з 04.02.2008 року і до досягнення дитиною трирічного віку, а саме до 12.12.2010 року. Рішення суду в межах платежу за один місяць було допущено до негайного виконання. В задоволені позову ОСОБА_2 було відмовлено. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 2000 гривень витрат на правову допомогу, 146 гривень витрат на проведення судово-медичної експертизи, а також на користь держави судовий збір 51 гривню та 120 гривень витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.
На таке рішення ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій порушує питання про скасування рішення районного суду з направленням справи на новий судовий розгляд, оскільки рішення ухвалено з порушенням норм процесуального права та неповним з»ясуванням судом всіх обставин справи, що мають значення для справи.
ОСОБА_1 заперечила проти апеляційної скарги, просила її відхилити.
Третя особа без самостійних вимог відділ РАЦС м. Могилів-Подільський Вінницької області в судове засідання не з»явилась , просила розглянути справу у її відсутність.
Колегія суддів, дослідивши матеріали та обставини справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, заслухавши пояснення учасників судового розгляду, вважає, що дана скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.
Обґрунтованим є рішення, яке ухвалено на основі повно і всебічно з’ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, підтверджені тими доказами, які були дослідженні в судовому засіданні.
По справі встановлено, що сторони зареєстрували шлюб 17.07.1999 року, з вересня 2006 року припинили сумісне проживання. 12.12.2007 року народився ОСОБА_4, батьком якого в свідоцтві про народження від 25.12.2007 року а/з №380 записаний ОСОБА_2
Також встановлено, що на час розгляду справи дитина проживала з матір»ю, яка не працює, і знаходилась на її утриманні. В добровільному порядку ОСОБА_2 матеріальної допомоги на утримання дитини та на утримання дружини не надає, мотивуючи це тим, що ОСОБА_4 не є його дитиною , оскільки в вересні 2006 року припинив з дружиною сумісне проживання, в січні 2007 року створив іншу сім»ю, а тому заперечує проти стягнення з нього аліментів.
Ч.1 ст.60 ЦПК України передбачено, що кожна сторона зобов»язана довести ті обставини, на які вона посилається , як на підставу своїх вимог і заперечень.
Судом першої інстанції за клопотанням ОСОБА_2 01.07.2008 року було призначено судову – імунологічну експертизу на предмет встановлення чи виключення батьківства ОСОБА_2 відносно малолітнього ОСОБА_4 , проведення якої було доручено Одеському обласному бюро судово-медичної експертизи та 14.11.2008 року повторну судово-медичну молекулярно-генетичну експертизу, проведення якої було доручено Головному бюро судово-медичної експертизи МОЗ України.
ОСОБА_2 , посилаючись на висновок експертного дослідження Центру медичних послуг « Мібі-лекс» , лист з Міністерства юстиції України від 07.10.2009 року та лист з Департаменту управління та контролю якості медичних послуг МОЗ України від 28.10.2009 року, не погоджувався як з висновком експертизи Одеського обласного бюро судово-медичної експертизи так і з висновком експертизи Головного бюро судово-медичної експертизи , проведеною спільно з клінікою «Ісіда» , в зв»язку з тим,що експертиза проводилась в той час, коли діяла заборона МОЗ України клініці «Ісіда» проводити свою діяльність за методиками , які не визначені в галузі атестації , а саме молекулярно –генетичне дослідження на основі ПЛР. Крім того експертне дослідження в якості експерта проводив ОСОБА_5 , який не має відповідного сертифікату спеціаліста з лабораторії генетики , що є порушення вимог додатку 12 до Наказу МОЗ України від 23.02.2000 року за № 33, про що зазначає в своїй апеляційній скарзі.
Відповідно до п.1.5 « Інструкції про проведення судової експертизи», затвердженої наказом МОЗ України від 17.01.1995 року , зареєстрованої Міністерством юстиції України від 26.07.1995 року та узгодженої з Верховним Судом України, Генеральної прокуратурою України, Службою безпеки України, Міністерством внутрішніх справ України без додаткового узгодження з особою , що призначила експертизу, до участі в проведенні судово-медичних експертиз як експерти можуть бути залучені професори та викладачі кафедр судової медицини, фахівці закладів охорони здоров»я та інших відомств.
Такі вимоги Головним бюро судово-медичної експертизи було дотримано , що підтверджується листом з Головного бюро судово-медичної експертизи від 09.11.2009 року та копією договору про співпрацю (а.с.235-237), що було встановлено районним судом , з чим погоджується суд апеляційної інстанції.
Суд першої інстанції обґрунтовано не прийняв до уваги лист Департаменту управління та контролю якості медичних послуг МОЗ України від 28.10.2009 року на ім»я ОСОБА_2 , оскільки інформація зазначена в ньому стосується діяльності клініки «Ісіда» , а не висновку експертного дослідження і висновку експертів за ухвалою Могилів-Подільського місьрайонного суду Вінницької області, а також висновкі спеціалістів Центру медичних послуг « Мібі- лекс» м. Києва , оскільки вони були проведені поза судовим розглядом і за ініціативою ОСОБА_2 на підставі договору з « Мібі- лекс» без пояснень та думки експертів Одеського обласного бюро судово-медичної експертизи та матеріалів експертного дослідження.
Відповідно до висновку експертизи Одеського обласного бюро судово-медичної експертизи №821(а.с.121-127) ОСОБА_2 може бути біологічним батьком малолітнього ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_3 з вірогідністю 99,99 % , т.ч. батьківство практично доведене.
Вказаний висновок судової експертизи підтверджується висновком повторної судової експертизи Головного бюро судово-медичної експертизи (а.с.203-214) зазначено, що за молекулярно- генетичним аналізом ОСОБА_2 є біологічним батьком дитини ОСОБА_4, народженого ОСОБА_1, з ймовірністю 99,9992 %, що за даними K.Hummel відповідає формулюванню «батьківство практично доведене».
А тому суд , відповідно до ст.ст. 212 та 215 ЦПК України , обґрунтовано взяв до уваги дані висновки експертиз , як належні докази на підтвердження біологічного батьківства ОСОБА_2 і дійшов правильного висновку про доведеність батьківства ОСОБА_2 відносно малолітнього ОСОБА_4
Посилання апелянта на те, що суд першої інстанції допитав всіх свідків зі сторони ОСОБА_1, а в допиті всіх свідків ОСОБА_2 відмовив , є безпідставним і спростовується наявними матеріалами справи – журналом судового засідання, з якого вбачається, що суд допитував свідків, як зі сторони ОСОБА_1 так і зі сторони ОСОБА_2.(а.с.170-173).
Колегія суддів не приймає до уваги надану апелянтом до апеляційної скарги відповідь з Департаменту регуляторної політики у сфері обігу лікарських засобів та продукції в системі охорони здоров»я від 11.12.2009 року, оскільки цей документ не був предметом розгляду в суді першої інстанції і про витребування якого ОСОБА_2 перед районним судом не клопотав.
Суд першої інстанції оцінив зібрані в справі докази відповідно до положень с.212 ЦПК України та мотивував у рішенні чому прийняв до уваги одні із них і відхилив інші.
Вирішуючи питання щодо стягнення аліментів з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 , з підстав визначених ст.ст.84, 182,183 СК України, суд врахував всі обставини справи і прийшов обґрунтованого висновку про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_1
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновку суду, оскільки останні ґрунтуються на повно та всебічно з’ясованих обставинах справи.
Рішення суду законне і обґрунтоване, постановлене з додержанням вимог матеріального і процесуального права, тому підстав для його скасування не вбачається.
На підставі наведеного, керуючись ст.ст.303, 307, 308, 313-315 ЦПК України, колегія суддів,-
у х в а л и л а:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.
Рішення Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області від 24.11.2009 року залишити без змін.
Ухвала набуває законної сили з моменту її проголошення.
На ухвалу може бути подана касаційна скарга протягом двох місяців з дня набрання нею законної сили до Верховного Суду України.
Головуючий:
Судді: