С права № 22-999/2010р .                Головуючий в 1 інстанції  Бичков П.Ю.        

Категорія 42                                                                 Доповідач Хейло Я.В.

У Х В А Л А

         ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

      3 лютого 2010 року Апеляційний суд Донецької області в складі:

                                           Головуючого судді Новікової Г.В.

                                суддів Хейло Я.В., Стратіло В.І.  

                                           при секретарі  Яменко А.Г.

                                           за участю позивача ОСОБА_1

                                           та її представника ОСОБА_2  

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Донецьку апеляційну скаргу  ОСОБА_1 на рішення Ясинуватського міськрайонного суду від 7 грудня 2009 року по  цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про розірвання договору найму житлового приміщення  та виселення,-

                                        в с т а н о в и в:

      в апеляційній скарзі позивач оспорює обґрунтованість судового рішення, яким їй у задоволенні позову відмовлено та ставить питання про його скасування та ухвалення нового рішення про повне  задоволення заявлених позовних вимог. Вважає, що висновки суд не відповідають обставинам справи та вимогам чинного законодавства. Ухвалюючи рішення про відмову у позові суд виходив з того, що у судовому засіданні не було надано доказів для виселення відповідача з підстав, визначених ст.116 ЖК України та помилково посилався на норми цивільного законодавства, вийшовши за межі заявлених позовних вимог,хоча вона у позові наполягала на виселенні відповідача з підстав визначених у ч.4 ст.168 ЖК України та розірвання договору найму жилого приміщення з відповідачем через систематичне порушення ним правил співжиття, що робить неможливим спільне проживання у квартирі, систематичного руйнування житлового приміщення, систематичного невнесення квартирної плати та плати за комунальні послуги . Нею було надано усі докази, що свідчать про таку поведінку відповідача, але цим доказам суд не дав належну оцінку, не прийняв до уваги покази свідків, щодо анти суспільної поведінці відповідача та ухвалив незаконне рішення.              

      В засіданні апеляційного суду позивач та її представник адвокат ОСОБА_2 доводи скарги підтримали та просили її задовольнити, рішення суду скасувати.

      Відповідач у судове засідання не з’явився, про день та час розгляду справи повідомлений належним чином та суд вважає можливим розглянути справу у його відсутність.

      Судом першої інстанції при розгляді цієї справи встановлено наступні обставини.

      У лютому 2009 року позивач звернулася до суду з позовом до відповідача та уточнив свої вимоги у травні 2009 року зазначала з 1995 року перебувала у шлюбі з відповідачем. Рішенням суду від 1 грудня 2005 року шлюб було розірвано. В період спільного життя на підставі договору міни від 29 травня 2000 року вона придбала   квартиру за адресою АДРЕСА_1, яка є її особистою власністю. У квартирі зареєстровані вона, відповідач та їх неповнолітній син,ІНФОРМАЦІЯ_1. Незважаючи на те, що на теперішній час відповідач не є членом її родини він продовжує мешкати у належній її квартирі на умовах усного договору найму. Після припинення шлюбних відносин, відповідач систематично порушував правила співжиття,зловживав спиртними напоями, погрожував насильством. Через це вона була вимушена була піти від відповідача. Протягом останніх чотирьох років відповідач мешкає у належній їй квартирі, продовжує порушувати правила співжиття, зловживає спиртними напоями, вчиняє сварки, про що свідчать численні звернення до міліції. Користуючись квартирою він недбайливо ставиться до займаного приміщення,руйнує та псує майно,утримує квартиру в антисанітарних умовах, через необережне звернення з вогнем вчинив у квартирі пожежу, чим завдав шкоди належному їй майну, не сплачує комунальні послуги та витрати по утриманню будинку. Враховуючи викладене на підставі ч.4 ст.168 ЖК України просила розірвати укладений в усній формі договір найму житлового приміщення з відповідачем та виселити відповідача з квартири.    

      Рішенням Ясинуватського міськрайонного суду від 7 грудня 2009 року у задоволенні позову відмовлено.  

      Апеляційний суд, заслухав суддю-доповідача,позивача та її представника, вивчив матеріали справи та доводи апеляційної скарги, вважає, що скарга не  підлягає задоволенню з наступних підстав.          

        Відповідно до вимог ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обгрунтованим, ухваленим на основі повно і всебічно з’ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

        Згідно із роз’ясненням Пленуму Верховного Суду України, що міститься в п.2 постанови „ Про судове рішення  у цивільній справі ” № 14 від  18 грудня 2009 року, рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства відповідно до ст.2 ЦПК , вирішив справу згідно з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин відповідно до ст.8 ЦПК , а також правильно витлумачив ці норми. Якщо спірні правовідносини не врегульовані законом, суд застосовує закон, що регулює подібні за змістом відносини (аналогія закону), а за відсутності такого – суд виходить із загальних засад законодавства (аналогія права).

      Обгрунтованим вважається рішення, ухвалене на основі  повно і всебічно з’ясованих обставинах, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог та заперечень,підтверджених доказами, які були досліджені у судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також, якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.      

       Розглядаючи позовні вимоги, суд повно та всебічно з'ясував обставини справи, перевірив доводи та заперечення сторін, правильно встановив правовідносини, які склались між ними  і  дійшов до обгрунтованого висновку про відмову у задоволення заявлених вимог.

      Судом встановлено, що позивач є власником квартири за адресою АДРЕСА_1, де значиться зареєстрованим та мешкає її колишній чоловік – ОСОБА_3

      Відповідно до ч.1 ст.156 ЖК України члени сім’ї  власника будинку (квартири), які проживають разом з ним у будинку, що йому належить, користуються жилим приміщенням нарівні з власником будинку (квартири), якщо при їх вселенні не було іншої угоди про порядок користування цим приміщенням.

      Аналогічні положення містяться ї у ч.1 ст.405 ЦК України.

      Припинення сімейних відносин з власником будинку (квартири) не позбавляє їх права користування займаним приміщенням. У разі відсутності угоди між  власником будинку (квартири) та колишнім членом сім’ї про безоплатне користування жилим приміщенням до цих відносин застосовуються правила, встановлені ст.162 ЖК України.

      Згідно з ч.2 ст.405 ЦК України член сім’ї  (в тому числі колишній член сім’ї)  власника будинку втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім’ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між і власником житла або законом.

      Крім того, відповідно до ч.4 ст.9 ЖК України ніхто не може бути виселений з займаного приміщення або обмежений у праві користування жилим приміщенням інакше як з підстав і в порядку, передбачених законом.

      Підстави виселення членів сім’ї (в тому числі і колишніх) власника будинку передбачені ст.157 ч.1, 116 ЖК України.

      Таке виселення згідно із ч.1 ст.116 ЖК України може мати місце, якщо наймач, члени його сімі’ї або інші особи, які проживають разом з ним, систематично руйнують чи псують жиле приміщення, або використовують його не за призначенням, або систематичним порушенням правил соціалістичного співжиття роблять неможливим для інших проживання з ними в одній квартирі чи в одному будинку, а заходи запобігання і громадського впливу виявились безрезультатними виселення винних на вимогу наймодавця або інших заінтересованих осіб  провадиться без надання іншого житлового приміщення.

      Стаття 3 ЦПК України передбачає, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

      Згідно вимог ст.11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданих відповідно до цього Кодексу,в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

      Звертаючись до суду з позовом  за захистом свого права та уточнив свої вимоги у судовому засіданні (а.с. 3-4,56-57) позивач посилалася на норми ч.4 ст.168 ЖК України та просила розірвати укладений між сторонами в усній формі договір найму та виселити відповідача з квартири з визначених у цієї нормі підстав.

      Але враховуючи , що договір найму між сторонами фактично відповідно до вимог закону не укладався, відповідач вселився до спірної квартири у встановленому законом порядку та набув прав і обов’язків передбачених ст.156 ЖК України, доводи скарги про розірвання договору найму та виселення відповідача відповідно до ч. 4 ст.168 ЖК України  не ґрунтуються на законі. Тому суд першої інстанції, всупереч доводів апеляційної скарги, прийшов до правильного висновку, що відповідач не може бути виселений з квартири з  підстав, визначених ч.4 ст.168 ЖК України, оскільки вони  не поширюється на спірні правовідносини.        

      Висновки суду є правильними, оскільки  грунтуються на обставинах, які встановлені в судовому засіданні, наданих сторонами доказах, у відповідності з нормами матеріального і  процесуального законодавства.      

      Наведені в апеляційній скарзі доводи є непереконливими, не спростовують висновків суду і не належать до тих підстав, із якими процесуальне законодавство пов'язує можливість прийняття рішення щодо скасування або зміни оскаржуваного рішення.

      Відповідно до ст.303 ЦПК України під час розгляду справи у апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог заявлених у суді першої інстанції.        

      На підставі вищевикладеного  апеляційний суд визнає, що рішення ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права,   підстави для його скасування відсутні.

      Керуючись ст. ст. 307, 308,314, 315 ЦПК України, апеляційний суд,

у х в а л и в :

     апеляційну скаргу ОСОБА_1  відхилити.

      Рішення Ясинуватського міськрайонного суду від 7 грудня  2009 року залишити без зміни.

      Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двох місяців з дня набрання нею законної сили.

Головуючий :

Судді: