Постанова

Іменем України

28 січня 2019 року

м. Київ

справа № 127/4103/16-ц

провадження № 61-46751св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Луспеника Д. Д. (суддя-доповідач), Гулька Б. І., Черняк Ю. В.,

учасники справи:

позивач - публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк»,

представник позивача - Литвиненко ОленаЛеонідівна,

відповідачі: ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» на рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 04 квітня 2018 року у складі судді Венгрин О. О. та постанову Апеляційного суду Вінницької області від 04 жовтня 2018 року у складі колегії суддів: Зайцева А. Ю., Панасюка О. С., Шемети Т. М.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У березні 2016 року публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» (далі - ПАТ КБ «ПриватБанк»), правонаступником якого є акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» (далі - АТ КБ «ПриватБанк»), звернулося у суду із позовом до ОСОБА_5, ОСОБА_9, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позовна заява мотивована тим, що 29 лютого 2008 року між ПАТ КБ «ПриватБанк» і ОСОБА_5 було укладено договір про іпотечний кредит, за умовами якого остання отримала кредиту у розмірі 211 500,00 грн зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 15,00 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення кредиту до 29 лютого 2028 року.

За заявою позичальника від 21 липня 2008 року сума кредиту була конвертована в іноземну валюту та склала 45 546,48 дол. США, а проценти за користування кредитом - 14,04 % на рік на суму залишку заборгованості, про що сторонами 01 серпня 2008 року була укладена додаткова угода. Крім того, у цій угоді сторонами погоджено, що ОСОБА_5 в якості забезпечення виконання зобов'язань за договором кредиту передала в іпотеку банку належну їй на праві власності квартиру АДРЕСА_1.

З метою забезпечення виконання позичальником зобов'язань за вказаним кредитним договором були укладені наступні договори:

29 лютого 2008 року договір поруки між ПАТ КБ «Приватбанк», ОСОБА_5 і ОСОБА_6;

29 лютого 2008 року договір поруки між ПАТ КБ «Приватбанк», ОСОБА_5 і ОСОБА_9;

25 вересня 2013 року договір поруки між ПАТ КБ «Приватбанк», ОСОБА_7 і ОСОБА_8, як поручителями ОСОБА_5

У зв'язку з неналежним виконанням позичальником зобов'язань за договором про іпотечний кредит від 29 лютого 2008 року станом на 07 грудня 2015 року утворилася заборгованість у загальному розмірі 96 843,90 дол. США, з яких: 40 954,51 дол. США - заборгованість за кредитом, 41,58 дол. США - заборгованість за процентами, 51 226,12 дол. США - пеня, 4 621,69 дол. США - штраф.

На підставі вказаного, АТ КБ «ПриватБанк» просило суд стягнути солідарно з ОСОБА_5, ОСОБА_9, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 заборгованість за договором про іпотечний кредит від 29 лютого 2008 року у розмірі 96 843,90 дол. США, що за курсом Національного банку України складає 2 289 389,70 грн.

29 січня 2018 року АТ КБ «Приватбанк» подало до суду заяву про уточнення позовних вимог, вказуючи на те, що відповідно до додаткового договору від 26 травня 2016 року № 2 до договору про іпотечний кредит від 29 лютого 2008 року валюта кредиту була змінена на гривню, у зв'язку з цим заборгованість позичальника склала 2 293 902,81 грн. 13 червня 2017 року на підставі рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 07 червня 2013 року було реалізовано предмет іпотеки, кошти від реалізації якого у розмірі 385 704,20 грн зараховано у рахунок погашення заборгованості. Крім того, рішенням Ленінського районного суду м. Вінниці від 17 жовтня 2011 року із ОСОБА_5 на користь ПАТ КБ «Приватбанк» було стягнуто заборгованість у розмірі 55 575,03 дол. США. Від загальної суми заборгованості АТ КБ «Приватбанк» було відраховано кошти, отримані від реалізації предмета іпотеки і стягнуті на підставі рішення Ленінського районного суду м. Вінниці від 17 жовтня 2011 року.

З урахуванням вказаного, АТ КБ «ПриватБанк» просило суд стягнути солідарно з відповідачів пеню за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором про іпотечний кредит від 29 лютого 2008 року у розмірі 1 625 717,01 грн.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 04 квітня 2018 року у задоволенні позову АТ КБ «ПриватБанк» відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора надає кредитору право лише на отримання сум, передбачених частиною другою статті 625 ЦК України, тому підстав для стягнення пені з позичальника і поручителів немає. Крім того, порука ОСОБА_6 за кредитним договором від 29 лютого 2008 року припинена, оскільки вимоги до нього були пред'явлені з пропуском строку, встановленого частиною четвертою статті 559 ЦК України. Також позивачем не надано суду доказів того, за якою ціною було реалізовано предмет іпотеки і в якій частині погашено заборгованість за кредитом за рахунок цих коштів.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

Постановою Апеляційного суду Вінницької області від 04 жовтня 2018 року апеляційну скаргу АТ КБ «ПриватБанк» залишено без задоволення.

Рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 04 квітня 2018 року залишено без змін.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що відповідно до висновку Великої Палати Верховного Суду, зробленого у постанові від 04 липня 2018 року у справі № 310/11534/13-ц (провадження № 61-154цс18), наявність судового рішення про дострокове задоволення вимог кредитора щодо всієї суми заборгованості, яке боржник виконав не в повному обсязі, не є підставою для нарахування процентів та пені за кредитним договором, який у цій частині змінений кредитором, що засвідчено в судовому рішенні, а, отже, строк дії кредитного договору в силу частини другої статті 1050 ЦК України змінився.

З урахуванням вказаного, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відсутність правових підстав для стягнення пені з відповідачів, оскільки наявність рішення Ленінського районного суду м. Вінниці від 17 жовтня 2011 року про стягнення заборгованості з ОСОБА_5 на користь ПАТ КБ «Приватбанк» за договором про іпотечний кредит від 29 лютого 2008 року у розмірі 55 575,03 дол. США та рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 07 червня 2013 року про звернення стягнення на предмет іпотеки, надає кредитору право лише на отримання сум, передбачених частиною другою статті 625 ЦК України, а таких вимог заявлено не було.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі АТ КБ «ПриватБанк», посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права і порушення норм процесуального права, просить судові рішення скасувати і передати справу на новий розгляд.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що судами першої та апеляційної інстанції при ухваленні оскаржуваних судових рішень не враховано правову позицію Верховного Суду України, згідно з якою наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконане боржником, не припиняє правовідносин сторін кредитного договору, не звільняє боржника та поручителя від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання й не позбавляє кредитора права на отримання штрафних санкцій, передбачених умовами договору та ЦК України, а також сплату боржником процентів, належних кредитору відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Крім того, суди помилково вважали, що порука ОСОБА_12 є припиненою, оскільки з урахуванням змісту додаткової угоди від 26 травня 2016 року № 2 до договору про іпотечний кредит від 29 лютого 2008 року було змінено кінцевий строк повернення кредиту до 29 травня 2046 року. Отже порука ОСОБА_12 також припиняється 29 травня 2046 року.

Відзив на касаційну скаргу відповідачами не подано.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга АТ КБ «ПриватБанк» підлягає залишенню без задоволення.

Встановлено й вбачається із матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення ухвалено з дотриманням норм процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

Мотиви, з яких виходив Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до статті1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків (стаття 611 ЦК України).

Наслідки прострочення позичальником повернення позики визначено у статті 1050 ЦК України. Якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу (частина друга статті 1050 ЦК України).

Доводи касаційної скарги про неврахування судами попередніх інстанції правових висновків Верховного Суду України про те, що наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконано боржником, не припиняє правовідносини сторін кредитного договору, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання й не позбавляє права на отримання процентів за користування кредитом і штрафних санкцій, передбачених умовами договору та ЦК України є безпідставними, оскільки Велика Палата Верховного Суду у постановах: від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 (провадження № 14-10цс18) від 04 липня 2018 року у справі № 310/11534/13-ц (провадження № 14-154цс18) відступила від правового висновку Верховного Суду України, викладеного у постановах: від 02 грудня 2015 року у справі № 6-249цс15 року, від 23 вересня 2015 року у справі № 6-1206цс15, від 21 вересня 2016 року у справі № 6-1252цс16.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

ВеликаПалата Верховного Суду в указаних постановах дійшла висновку, що після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються частиною другою статті 625 ЦК, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.

Після звернення з позовом про дострокове стягнення кредиту незалежно від способу такого стягнення змінюється порядок, умови і строк дії кредитного договору. На час звернення з таким позовом вважається, що настав строк виконання договору в повному обсязі. Право кредитора нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється, кредитор має право на отримання гарантій належного виконання зобов'язання відповідно до частини другої статті 625 ЦК, а не у вигляді стягнення процентів та неустойки. Однак, таких вимог позивачем заявлено не було.

Таким чином у справі, яка переглядається, після рішення Ленінського районного суду м. Вінниці від 17 жовтня 2011 року, яким на користь банку із позичальника була достроково стягнута кредитна заборгованість за договором про іпотечний кредит від 29 лютого 2008 року, та рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 07 червня 2013 року про звернення стягнення на предмет іпотеки у рахунок погашення заборгованості за договором про іпотечний кредит від 29 лютого 2008 року, банк мав право на стягнення тільки сум, передбачених положенням частини другої статті 625 ЦК України, проте звернувся до суду з позовом про стягнення пені, нарахованої відповідно до умов кредитного договору, що є підставою для відмови у задоволенні позову ПАТ КБ «ПриватБанк».

Також правильним є висновок судів про припинення поруки ОСОБА_12, оскільки, встановивши, що кредитор скориставшись своїм правом, передбаченим частиною другою статті 1050 ЦК України, звернувся до суду з позовом про дострокове стягнення заборгованості за кредитним договором, який рішенням суду від 17 жовтня 2011 року було задоволено, змінив строк виконання основного зобов'язання, а тому вимоги до поручителя повинен був пред'явити у межах строку, встановленого частиною четвертою статті 559 ЦК України, однак з відповідним позовом звернувся лише у березні 2016 року.

Таким чином, суди дійшли обґрунтованого висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову ПАТ КБ «ПриватБанк» і стягнення з відповідачів заборгованості з пені за договором про іпотечний кредит від 29 лютого 2008 року.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» залишити без задоволення.

Рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 04 квітня 2018 року та постанову Апеляційного суду Вінницької області від 04 жовтня 2018 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді: Д. Д. Луспеник

Б. І. Гулько

Ю. В. Черняк