ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/547/19 Справа № 2-876/11 Суддя у 1-й інстанції - Багрова А.Г. Суддя у 2-й інстанції - Бондар Я. М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 лютого 2019 року                                                                м.Кривий Ріг

Дніпропетровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого- судді Бондар Я.М.,

суддів - Барильської А.П., Зубакової В.П.,

секретар судового засідання : Голуб О.О.

сторони справи:

позивач - ОСОБА_1,

відповідачі – ОСОБА_2, ОСОБА_3,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 21 березня 2016 року, ухваленого суддею Багровою А.Г у м. Нікополі,

В С Т А Н О В И В :

У жовтні 2010 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про визнання житлового будинку спільною сумісною власністю, визнання недійсним договору дарування, визнання права власності на 1/2 частину житлового будинку.

В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що сторони перебували у шлюбі з 07 грудня 1996 року, за рішенням суду шлюб між сторонами розірвано 03 червня 2011 року. Після уточнення позовних вимог, позивач просила суд: визнати житловий будинок з надвірними спорудами №126 по вул. Довгалівській в місті Нікополі, Дніпропетровської області спільною сумісною власністю подружжя, визнати за нею право власності 1/2 частину житлового будинку з надвірними спорудами № 126 по вул. Довгалівській в місті Нікополі, усунути перешкоди у користуванні належним на праві спільної сумісної власності житловим будинком шляхом зобов'язання ОСОБА_2 передати їй ключі від вказаного будинку, вселити її у житловий будинок, встановити порядок його користування, надавши в її ОСОБА_2 Т О. користування кімнату площею 20.7 кв.м. , а в користування відповідача надати кімнату житловою площею 16.8 кв.м., все інше залишити в загальному користуванні.

Також просить суд визнати договір дарування на 4\11 частини житлового будинку №126, по вулиці Довгалівській в м. Нікополі, Дніпропетровської області, посвідчений приватним нотаріусом Нікопольського міського нотаріального округу, ОСОБА_4, зареєстрованого в реєстрі № 3735 недійсним. Просить суд поділити майно, набуде за час шлюбу з ОСОБА_2, виділивши їй: кухонний гарнітур „Меркс” – 2000 грн., мийку кухонну – 100 грн.,витяжку „Еріка” – 500 грн. духовку АКТ 685 – 100 грн., варочну панель „Арі стон” – 200 грн., пральну машинку EWS 1046 – 500 грн., набір тарілок білих – 90 грн., підгардінники в залі 4 шт. – 2000 грн., ліхтарі в спальні 3 шт. – 1200 грн.кахель рожевий 1 м.кв. – 120 грн, собаки (мач, Сіма) – 800 грн., паркан бетонний – 3500 грн.,паркан з профнастилу 3500 грн.,паркан по периметру домоволодіння – 1800 грн.,ковані вироби на терасі – 200 грн.,паркан плетений біля клумб та огороду – 200 грн.,котел „Імергаз” – 10000 грн.,ванна пластикова – 4000 грн.,унітаз,раковина – 3000 грн.,змішувач у ванну 700 грн.,змішувач у раковину – 400 грн., змішувач на кухню – 400 грн.,пластикові вікна 5 шт. – 10000 грн.,радіатор турецький 5 шт. – 3500 грн. – на загальну суму 53310 грн.

Просить виділити відповідачу ОСОБА_2 – шафу купе – 5320 грн., комод для білизни – 100 грн., м’який куточок – 3700 грн., кухонний гарнітур „Лілія” – 1580 грн., кондиціонер „Міцубісі” – 6800 грн., ковдра біла – 20 грн., подушка 4 шт. – 10 грн., рушники 4 шт. -15 грн., комплект білизни постільної – 40 грн., скатерті – 30 грн., покривало велюрове – 100 грн., пральна машинка „Малютка 2 шт. – 360 грн., надувний матрац – 160 грн., супутникова антена – 1500 грн., набір стаканів 3 комплекти – 300 грн., мікрохвильову піч – 450 грн., кавоварка – 700 грн., постільна білизна звичайна – 150 грн., рушники 3 шт. – 300 грн., тюль кухонну – 280 грн., карніз кухонний – 100 грн., світильник кухонний – 330 грн., світильник підвісний кухонний – 360 грн., плафони в коридорі 2 шт. – 300 грн., світильники в коридорі – 300 грн. комбайн „Мрія” – 550 грн., кавовий сервіз – 120 грн., набір для ванни – 300 грн., ліхтарі у ванну 4 шт. – 480 грн., світильник у ванну – 300 грн., тюль в кімнатах – 1600 грн., світильники в арках 15 шт. – 1700 грн., квіти кімнатні – 1500 грн., рози садові 60 кущів – 1200 грн., ящики овочеві – 500 грн., інструменти садові – 100 грн., інструменти (перфоратор, дрель) – 1500 грн., чайник електричний 120 грн., хлібопічка 1300 грн., чашки кавові – 100 грн.,набір ножів в дерев’ній підставці – 180 грн., постіль махрова – 130 грн., пилосос – 700 грн., праска парова – 4000 грн., швацька машинка ручна – 200 грн., DVD програвач – 400 грн., радіатор турецький – 700 грн., пластик в літній кухні – 500 грн., ДВП в літній кухні – 300 грн., линоліум 6 м.кв. – 700 грн., взуття нове чоловіче 12 пар – 3600 грн., лакове взуття – 1800 грн., білі босоніжки – 800 грн., червоні босоніжки – 800 грн., бежеві босоніжки – 800 грн., туфлі літні сірі – 500 грн.., туфлі чорні – 500 грн., куртка бордова утеплена – 300 грн., куртка осіння – 100 грн.,куртка червона – 100 грн., сукня тепла в’язана – 500 грн., сукня 10 шт. – 2000 грн., светр рожевий – 300 грн., білизна – 1000 грн., колготки, панчохи – 3000 грн., светр 3 шт. – 100 грн. кулінарні книги 3 шт. – 300 грн., джинси, штани – 100 грн., пластикові вхідні двері – 7500 грн. – всього на суму 74685 грн.

Просить суд стягнути з ОСОБА_2 21375 грн. в рахунок компенсації різниці в виділеній частині зі спільного майна подружжя. Стягнути з відповідача на її користь понесені судові витрати.

У лютому 2016 року відповідач звернувся до  суду із  зустрічним позовом про розподіл спільного майна подружжя та просив суд: визнати витрати на капітальний ремонт ( з урахуванням вартості всіх матеріалів і вартості всіх робіт) - з переплануванням квартири; із заміною мереж каналізації й водопостачання; заміною вікон на металлопластикові із двокамерними склопакетами; с утепленням стін і стель квартири, вирівнюванням їх гипсокартоном; із заміною 4-х дверей з коробками на дерев'яні індивідуального виготовлення; із заміною електропроводки, установлення крапкових світильників і люстр, заміною вимикачів і розеток; із установленням злектроводонагрівача й імпортної сантехніки; із кладкою у всіх кімнатах на підлогу ламіната, а в кухні й у ванною - імпортної керамічної плитки, виробництва Іспанії; з обшивкою балкона европанелю; із установленням вертикальних жалюзів на вікнах, - у кімнаті й кухні, а в спальні - гардинного полотна по індивідуальнім замовленню, - у квартирі АДРЕСА_1, сумісною спільною власністю подружжя, - визнавши за ОСОБА_2 право власності на 1\2 частину вартості вищевказаного капітального ремонту квартири і стягнути з відповідачки на його користь грошову компенсацію за 1\2 частину його вартості.

Визнати будівельні матеріали й роботи з МАФ (вартість матеріалів і робіт: брус- 1015,00грн.; валик-13,50грн.; ваночка-9,00грн.; ґрунт-144,00грн.; диск відрізний-72,00грн.; замок-78,00грн.; фарба-56,00грн.; круг-128,00грн.; відсів-126,00грн.; пісок-108,00грн.; петлі-120,00грн.; пінопласт-297,00грн.; профнастил- 1872,00грн.; профнастил-2925,00грн.; ручка дверна-20,00грн.; саморізи-72,00грн.; саморізи-105,00грн.; силікон-110,00грн.; сталь листова-780,00грн.; труба профільна 20x20-510,00 грн.; труба профільна 40x40- 1885,00грн.; труба профільна 40x40 -1701,50грн.; цемент-560,00 грн.; електроди- 180,00грн.; електроди-110,00грн.; круг-50,00грн.; саморізи-120,00грн.; петля-144,00грн.; краска-150,00грн.; рейка-315,00грн.; битас-160,00грн.; саморізи-120,00грн.; саморізи- 50,00грн.; круг-126,00грн.; пінопласт-696,00грн.; піна-80,00грн.; саморізи-360,00грн.; виготовлення металовиробів (каркас) -2520,00грн.; монтажні роботи (складання всієї конструкції)- 13125,00грн.; зачищення, фарбування- 504,00грн.; траспортно - заготівельні витрати- 560,00грн.; бетонні роботи (стяжка)-1800,00грн.; демонтаж металоконструкції! (старий навіс)-1440,00грн.) - торговельного павільйону на Первомайськом ринку, площею 30 кв.м, розташованого за адресою, - м. Нікополь, вул. Шевченко, 146 (територія ринку «Першотравневий», ПП «Руденко Тетяна Олександрівна»), ринковою вартістю 52100 гривень, - їх з ОСОБА_1 сумісною спільною власністю, визнавши за ОСОБА_2 право власності на 1\2 частину вартості матеріалів і робіт, використовуваних при будівлі МАФу. Та стягнути з ОСОБА_1 на його користь грошову компенсацію за 1\2 частину вартості матеріалів, у сумі 25050 гривень.

Також просить суд зробити розподіл загального рухомого майна між сторонами в справі, визнавши за ним, ОСОБА_2, право власності на: шафа купе-5000 гривень; комод, вартістю 800 гривень, м'який_куточок, вартістю 3700 гривень; кухонний гарнітур «Лілля», вартістю 1580 гривень; кондиціонер «Митцубіши», вартістю 3350 гривень; духовку «Вірпул», вартістю 2090 гривень; холодильник «Атлант», вартістю 2230 гривень; пральну машинку «Электролюкс», вартістю 2648 гривень; телевізор «Самсунг», вартістю 2400 гривень, на загальну суму 23798 гривень, - виділивши йому його в натурі, а у випадку відсутності вищевказаного майна, стягнути його вартість із відповідачки, ОСОБА_1; а відповідачці, ОСОБА_1. виділити в порядку розподілу: стінку виробництва Польщі «Болеро», вартістю 2000 гривень; м'яку частину « Алекс-Меблі», вартістю 40'.“. гривень; кухонний гарнітур ТМ «Меркс», вартістю 5342 гривень; витяжку «Злікг вартістю 1074,08 гривень; варильну панель «Аристон», вартістю 967 гривень; мийку з нержавіючої сталі, вартістю 800 гривень; телевізор «ЛДЖ», вартістю 1500 гривень; килимові покриття виробництва Бельгії, вартістю 1900 гривень; стіл журнальний скляний, вартістю 900 гривень; набір посуду з нержавіючої сталі «Бахмайер» у кейсі, вартістю 1300 гривень; подарунковий столовий набір (качани, ложки, ножі), вартістю 700 гривень; набір посуду «Лумінарх», вартістю 1000 гривень; набір посуду з нержавіючої сталі Берггоф (каструлі-5, сковороди-2, гусятниця-1, набір для бару, набір для кухні), вартістю 5000 гривень; подарунковий комплект ( постільне-покривало, дві наволочки), вартістю 1800 гривень; цифровий фотоапарат «Кенон», вартістю 2000 гривень; обідній гарнітур (скляний стіл і 4 стільців), вартістю 3325 гривень, покривало велюрове блакитне, вартістю 400 гривень, на загальну суму 34008,08 гривень.

Просить суд стягнути з відповідача ОСОБА_1, на його користь до рівняння доль у розподілі загального рухомого майна 5105,04 гривень, зажадати у відповідачки, ОСОБА_1, його особисте майно, - золоту печатку чоловічу (придбану до шлюбу), вартістю 1200 гривень х 13г = 15600,00 гривень і золотий ланцюжок «Бісмарк», вартістю 1200 гривень х 18г  21600 гривень (подарунок друзів і відповідачки мені на 50 років) - у випадку відсутності зазначеного майна-стягнути його вартість. Рішенням Нікопольського  міськрайонного суду Дніпропетровської області від 21 березня 2016 року позов ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано житловий будинок з надвірними будівлями №126 по вулиці Довгалівській в місті Нікополі спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_2 та ОСОБА_1 Визнано за ОСОБА_1 право власності на 1\2 частину даного житлового будинку з надвірними будівлями. В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено. Вирішено питання розподілу судових витрат. В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, та неповне дослідження обставин, які підлягають встановленню, для правильного вирішення заявлених вимог, ставить питання про скасування рішення суду в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_1 та ухвали в цій частині нове рішення про відмову в їх задоволенні та задовольнити частково його зустрічні вимоги в частині стягнення Ѕ частини вартості матеріалів та виконаних будівельних робіт при улаштуванні МАФ у сумі 25050; зажадати від ОСОБА_1 особисте коштовне майно золоту печатку та ланцюжок, у разі відсутності стягнути його вартість у сумі 37200 грн. стягнути судові витрати.

Зокрема вважає, що судом безпідставно стягнутого з нього на користь позивача витрати за проведення судової експертизи, яка фактично не проводилась.

Судом не визначений розмір збільшення вартості будинку за рахунок реконструкції, та помилково застосовано положення ст.62 СК України. При розподілі спільної сумісної власності подружжя не враховано, що 4/11 частки домоволодіння було відчужено під час спільного проживання договором дарування від 09.09.2010 року. Суд дійшов помилкового висновку, що домоволодіння є спільним сумісним майном подружжя, оскільки набуто за рішенням суду в порядку спадкування.

Судом безпідставно відмовлено в задоволенні вимог про стягнення грошової компенсації за коштовні особисті речі. А також не стягнуто вартість будівельних матеріалів , що були використані для реконструкції МАФ.

Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 12 лютого 2019 року прийнято відмову ОСОБА_2 від частини вимог апеляційної скарги, стосовно зажадати від ОСОБА_1 особисте коштовне майно золоту печатку чоловічу, вартістю 15600грн. та золотий ланцюжок «Бісмарк» вартістю 21600грн., у разі відсутності стягнути їх вартість у сумі 37200 грн.

Відповідно до вимог ст.367 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Рішення суду в частині відмови ОСОБА_1 в задоволенні позовних вимог, щодо розподілу рухомого майна не оскаржується, тому в цій частині судом апеляційної інстанції не переглядається.

Заслухавши доповідь судді – доповідача, апелянта, який підтримав доводи апеляційної скарги та просив її задовольнити, позивача, яка заперечувала проти задоволення апеляційної скарги, їх представників, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах заявлених вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів прийшла до наступних висновків.

                       Судом встановлено, що у період з 07.12.1996 року до 03.06.2011 року сторони ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебували в зареєстрованому шлюбі ( а.с.6 том 1, 234 том 2).

Згідно договору купівлі-продажу від 24 червня 1970 року та свідоцтва на право особистої власності ОСОБА_5 належала 4/11 частини житлового будинку з надвірними будівлями №126 по вулиці Довгалівській в м. Нікополі ( а.с.18-23 том 1).

Згідно свідоцтва на право особистої власності на житловий будинок від 27 травня 1970 року ОСОБА_5 на праві особистої власності належить 7/11 житлового будинку №126 по вулиці Калашнікова (Довгалівській) в м. Нікополі на підставі рішення Нікопольської міськради №303 від 29 квітня 1960 року (а.с. 20 том 1).

ОСОБА_5 за своє життя, 29 листопада 2000 року склала заповіт на користь ОСОБА_2, щодо розпорядження усім своїм майном ( а.с.17 том 1).

Згідно свідоцтва про смерть, ОСОБА_5 померла 20.06.2004 року ( а.с.24 том. 1)

На підставі рішення Нікопольського міськрайонного суду від 17.10.2006 року право власності в порядку спадкування за заповітом на житловий будинок загальною площею 46,1 кв. м, житловою площею – 20,9 кв.м, з надвірними будівлями по вулиці Довгалівській №126 в м. Нікополі було зареєстровано за відповідачем ОСОБА_2В.( а.с.26 том. 1).

Згідно довідки виданої головою квартального комітету №31 від 18 серпня 2010 року ОСОБА_1 з 2000 року постійно проживає в ІНФОРМАЦІЯ_1 по даний час ( а.с. 28 том. 1)

Згідно технічного висновку та робочого проекту розробленого у 2008 році Нікопольською філією ГП ДГПІ „Днепрогражданпроект” щодо реконструкції житлового будинку по вулиці Довгалівській, 126 в м. Нікополі. З якого убачається, що виконана реконструкція житлового будинку 126 по вулиці Довгалівській в м. Нікополі , внаслідок чого істотно збільшилась загальна площа будинку становить 84,9 кв.м, житлова площа – 41,0 кв.м. ( а.с. 198-207 том.1).

Проведення реконструкції будинку та ремонтних робіт підтверджується наданими сторонами фотознімками будинку та не заперечується сторонами ( а.с.173-180 том.1).

Згідно договору дарування від 06 грудня 2010 року ОСОБА_2 подарував, а його син ОСОБА_3 прийняв в дар 4/11 частки житлового будинку №126, по вулиці Довгалівській в м. Нікополі, Дніпропетровської області. Згідно п.1.6 договору загальна вартість предмету дарування складає 109091 грн (а.с.148 том 2).

Ухвалою Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 11 квітня 2012 року суд призначена будівельно-технічна експертиза для встановлення дійсної вартості реконструкції житлового будинку та його технічного стану. Проте, матеріали справи повернуто на адресу суду без виконання через не допуск експерта ОСОБА_6 відповідачем ОСОБА_2 до домоволодіння, що підтверджується актами.( а.с. а.с.194,228-229 том 1).

       Згідно звіту про незалежну оцінку майна вартості малої архітектурної форми (МАФ)– торговельний павільйон загальною площею, 30,0 кв.м, що розташований по вул.Шевченко,б.146 у м.Нікополі на території ринку «Першотравнеий» становить 52100 грн. (а.с.41-73 том 2).

Задовольняючи частково первісні та відмовляючи в задоволенні зустрічних позовних вимогах суд першої інстанції виходив з доведеності факту збільшення вартості домоволодіння під час спільного проживання сторін та належності спірного домоволодіння на праві спільної сумісної власності подружжю, визначив їх частки рівними. Відмовляючи в задоволенні зустрічних позовних вимог суд дійшов висновку про їх не доведеність.

Однак, колегія суддів не може у повному обсязі погодитися із висновками суду першої інстанції з наступних підстав.

За вимогами ст.ст. 263,264 ЦПК України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу відповідно до норм матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності на підставі закону, ;що регулює подібні відносини, або керуючись загальними засадами і змістом законодавства України.

Обґрунтованим визнається рішення, у якому повно відображені обставини, що мають значення для цієї справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

При ухваленні рішення суд зобов’язаний з’ясувати питання, зокрема, щодо: наявності обставин (фактів), якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та навести докази на їх підтвердження; наявності інших фактичних даних, які мають значення для вирішення справи; правовідносин, зумовлених встановленими фактами. У рішенні суду обов’язково повинні бути зазначені встановлені судом факти і відповідні їм правовідносини.

Спір між сторонами виник з приводу обсягу спільного майна подружжя набутого під час шлюбу та розподілу між подружжям після припинення спільного проживання та ведення господарства.

Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України в п.п. 22, 23, 24 постанови №11 від 21 грудня 2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», судам роз’яснено, що вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з’ясувати джерело і час його придбання.        

Сторони перебували у шлюбі з 07.12.1996 року до 03.06.2011 року. Припинили шлюбні відносини у грудні 2010 року, як зазначає позивач 24 грудня 2010 року після заміни замків на вхідних дверях до будинку потрапити не змогла. Та 28 грудня 2010 року звернулась до суду із позовом про розірвання шлюбу.

У період спільного проживання, за рахунок коштів від спільної трудової діяльності сторонами за спільні кошти збудовано МАФ - вартість якого визначена в сумі 52100 грн. та проведено реконструкцію житлового будинку №126, по вулиці Довгалівській в м. Нікополі, Дніпропетровської області в результаті чого його обсяг та вартість значно збільшилися.

Відповідно до вимог ст. 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об’єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Згідно з ч. 1 ст. 69 СК України дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.

Згідно ст.70 СК України у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

За змістом статті 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Реалізація принципу змагальності сторін в цивільному процесі та доведення перед судом обґрунтованості своїх вимог є конституційною гарантією, передбаченою у статті 129 Основного Закону України.

Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію, у тому числі, у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи.

Дотримання принципу справедливості судового розгляду є надзвичайно важливим під час розгляду судових справ, оскільки його реалізація слугує гарантією того, що сторона, незалежно від рівня її фахової підготовки та розуміння певних вимог цивільного судочинства, матиме можливість забезпечити захист своїх інтересів.

У частині четвертій статті 10 ЦПК України і статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» на суд покладено обов'язок під час розгляду справ застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України (далі - Конвенція), та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.

Згідно із практикою ЄСПЛ змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і, відповідно, правомочностей головних суб'єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об'єктивно приводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов'язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, із принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і докази не збирає.

Позивач обґрунтовуючи заявлені вимоги, надала фотознімки на яких зображений новозбудований житловий будинок. Крім того, надала технічний паспорт на спірне домоволодіння, з якого видно, що станом на 25 травня 2005 рік частина житлового будинку №126, по вулиці Довгалівській в м. Нікополі зруйнована, загальна площа будинку що існує 46,1 кв.м., житлова -20,9 кв.м (а.с.10.11,12).

Також згідно витягу з реєстру права власності на нерухоме майно, станом на 27 червня 2005 року ОСОБА_2 є власником домоволодіння №126 вулиці Довгалівській в м. Нікополі житлова площа якого становить 20,90кв.м. У витягу містяться відомості, що через руйнування частини будинку житлова площа зменшена на 19,0 кв.м, а загальна площа на 27,0 кв.м (а.с.22-23 том 1).

Згідно Технічного  висновку КП Нікопольське міжміське бюро технічної інвентаризації від 09 вересня 2010 року  проведено обстеження домоволодіння  № 126 вулиці Довгалівській в м. Нікополі та встановлено, та визначено  його вартість в сумі 300177 грн. Крім того, визначена вартість  та обсяг  7\11 частин будинку яке складає: житловий будинок під літ. «А», житлова прибудова літ. «Д», житлова кімната -11,9 м.кв., гостинна – 23,6 кв.м, Ѕ частина вбиральні, водоводу, воріт, замощення, огорожі 1,2,4,6,7,8, загальною вартістю 191086 грн. Крім того, визначено склад 4/11 части домоволодіння, що відчужується та складається з : житловий будинок під літ. «Д», кухня – 8,5 кв.м., санвузол – 5,9 кв.м, коридор -12,4кв.м, навіс, душ, сарай, гараж, тамбур, підвал, Ѕ частина вбиральні, водоводу, воріт, замощення, огорожі 1,2,4,6,7,8, загальною вартістю 191086 грн. (а.с.4 том 3).

З огляду на наявне та досліджене документальне підтвердження, колегія суддів приходить до переконання, що технічною документацією на спірне домоволодіння підтверджується факт повного руйнування станом на 25 травня 2005 року 7/11 часток домоволодіння. Частина домоволодіння, що залишилася складає 4/11 його частки, що становить 20,9 кв.м. житлової площі. Це факт встановлений у рішенні суду, про визнання права власності за відповідачем в порядку спадкування що має преюдиційне значення.

Відповідно до пунктів 33, 34 рішення Європейського суду з прав людини від 19 лютого 2009 року у справі «Христов проти України» одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, згідно з яким у разі остаточного вирішення спору судами їх рішення, що набрало законної сили, не може ставитися під сумнів (див. справу «Брумареску проти Румунії», п. 61).

Отже, факти, встановлені рішенням Нікопольського міськрайонного суду від 17.10.2006 року щодо розмірів успадкованого домоволодіння, є преюдиціальними, а тому доказуванню не підлягають, оскільки їх істину вже встановлено у рішенні і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив у законну силу.

За положеннями статті 57 СК України особистою приватною власністю дружини, чоловіка є, зокрема, й майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але за кошти, які належали їй, йому особисто.

Відповідно до частини першої статті 62 СК України, якщо майно дружини, чоловіка за час шлюбу істотно збільшилося у своїй вартості внаслідок спільних трудових чи грошових затрат або затрат другого з подружжя, воно у разі спору може бути визнане за рішенням суду об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Аналіз положень статей 57 та 62 СК України дає підстави для висновку про те, що стаття 57 цього Кодексу визначає правила віднесення майна до об'єктів особистої приватної власності одного з подружжя, тоді як стаття 62 цього Кодексу встановлює спеціальні умови, з настанням яких визначені попередньою нормою об'єкти особистої приватної власності одного з подружжя можуть бути визнані за рішенням суду об'єктами спільної сумісної власності подружжя.

Для застосування передбачених статтею 62 СК України правил збільшення вартості майна повинне відбуватись внаслідок спільних затрат подружжя, незалежно від інших чинників (зокрема, тенденцій загального подорожчання конкретного майна), при цьому суттєвою ознакою повинне бути істотне збільшення вартості майна як об'єкта, його якісних характеристик.

Збільшення вартості майна та істотність такого збільшення підлягає з'ясуванню шляхом порівняння на час вирішення спору вартості об'єкта до та після поліпшення; при цьому сам по собі розмір грошових затрат подружжя чи одного з них, а також визначену на час розгляду справи вартість ремонтних робіт не можна вважати тим єдиним чинником, що безумовно свідчить про істотність збільшення вартості майна як об'єкта.

Визначаючи правовий режим спірного майна як спільної сумісної власності подружжя, суд має враховувати, що частка в такому майні визначається відповідно до розміру фактичного внеску кожної зі сторін, у тому числі за рахунок майна, набутого одним з подружжя до шлюбу, яке є його особистою приватною власністю, у придбання (набуття) майна. Якщо в придбання (будівництво) майна вкладено, крім спільних коштів, особисті приватні кошти однієї зі сторін, то частка в такому майні відповідно до розміру внеску є її власністю.

Відповідно до статті 71 СК України майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі.

Головним критерієм поділу майна як об'єкта права спільної сумісної власності є припинення правовідносин спільної сумісної власності між колишніми учасниками і припинення відносин спільної власності взагалі (частина третя статті 372 ЦК України); в разі поділу кожен учасник має право одержати в натурі ту частину спільного майна, яка відповідає його частці у спільному сумісному майні.

Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду України від 08 листопада 2017 року (справа № 6-1447цс17).

При вирішенні спору в частині визнання спірного житлового будинку спільним сумісним майном подружжя та визначаючи його частки рівними по Ѕ, судом першої інстанції не враховано, що майно, що належало ОСОБА_2 у вигляді успадкованої частки будинку, яка становить 4/11 в порядку статті 57 СК України, не перетворюється у спільну сумісну власність. Спільна сумісна власність виникає лише в порядку, визначеному статтею 62 СК України, тобто право спільної сумісної власності виникає на частку майна, яка істотно збільшилася внаслідок умов, передбачених цим законом.

У проміжок часу 2008-2009 р.р. сторонами проведена реконструкція та збільшено житлову та загальну площу домоволодіння, знову відбудовано новостворене 7/11 частин будинку, яка була зруйнована за рахунок чого значно збільшився обсяг та вартість домоволодіння № 126 вулиці Довгалівській в м. Нікополі.

Колегією суддів досліджені податкові декларації отриманого позивачем та відповідачем доходу від здійснення підприємницькою діяльністю, за період спільного проживання однією сім’єю, які свідчать, що подружжя мало значні статки, та спільно за рахунок спільних коштів та спільною трудовою діяльністю здійснювали будівництво та реконструкцію спірного домоволодіння.

Відповідач не надав суду доказів, які б спростували чи поставили під сумнів достовірність наданих стороною позивача документів, щодо повної руйнації частини домоволодіння, яка складає 7/11 від загального обсягу будинку та його повне відновлення у період спільного проживання за 2008-2009 р.р. за рахунок спільних доходів подружжя. Даний факт підтверджується технічним висновком та робочим проектом від 2008 р. щодо реконструкції житлового будинку по вулиці Довгалівській, 126 в м. Нікополі. З якого видно, що внаслідок проведених ремонтних робіт та реконструкції істотно збільшилась загальна площа будинку та становить 84,9 кв.м, житлова площа – 41,0 кв.м. ( а.с. 198-207 том.1).

Отже, під час спільного проживання сторін за рахунок спільних коштів було збудовано 7/11 житлового будинку, частина якого станом на 2005 рік повністю була зруйнована, що становить у грошовому виразі 191086 грн. та від загальної вартості домоволодіння 300177 грн., складає 63,66%, що встановлено матеріалами технічного огляду та оцінки БТІ на час укладання відповідачем договору дарування.

Колегія суддів вважає доречними доводи апеляційної скарги відповідача, в частині не врахування судом першої інстанції вартості частини домоволодіння, яка належала йому на праві особистої власності при його розподілі.

Суд першої інстанції при визначенні часток у спірному домоволодінні рівними, кожному по Ѕ частці не звернув уваги на той факт, що 4/11 частин домоволодіння, належали відповідачу на праві особистої власності в порядку спадкування, після смерті його матері ОСОБА_5, яка померла 20.06.2004 року на підставі рішення Нікопольського міськрайонного суду від 17.10.2006 року, частина житлового будинку, яка на час прийняття спадщини залишилася не зруйнованою, складала загальну площу 46,1 кв. м, житлову площу – 20,9 кв.м.

Отже, це обсяг майна, що успадкував відповідач є його особистою приватною власністю, згідно положення ст.57 СК України, та має бути врахований при поділі спільного майна подружжя, що виключає можливості розподілу домоволодіння по Ѕ частці кожному, як визначив суд першої інстанції.

Колегія суддів приходить до висновку, що вартість спірного житлового будинку істотно збільшилась у результаті здійснених за час шлюбу сторін поліпшень, проведення переобладнання, будівництва та ремонтних робіт, а тому до спірних правовідносин підлягає застосуванню стаття 62 СК України як спеціальна для цих правовідносин.

Належними доказами на підтвердження обставин про збільшення обсягу спільного майна є документи, які нададуть змогу зробити порівняльний аналіз площі спірного майна до моменту проведення ремонтно-будівельних робіт та після цього.

Обсяг поліпшення спірного домоволодіння складає 63,66% це відбудована 7/11 частини домоволодіння, яка була зруйнована, вартість якого станом на вересень 2010 року становить 191086 грн., тобто частка участі кожного з подружжя у поліпшенні та збільшенні обсягу спільного майна складає 31,83%.

Отже, після проведення ремонтно-будівельних робіт загальна площа будинку збільшилася до 84,9 кв.м, а житлова площа – 41,0 кв.м., порівняно із розміром, що існував на час прийняття відповідачем спадщини загальна площа становила 46,1 кв.м, житлова площа – 20,9 кв.м, що вдвічі збільшився за обсягом.

Колегія суддів звертає увагу, що через не допуск до спірного житлового приміщення відповідачем ОСОБА_2 судового експерта для огляду об’єкту дослідження, призначеної судом будівельно-технічної експертизи для визначення вартості проведених будівельних робіт на час розгляду справи у суді, її провести виявилося не можливим.

Ухвалою суду апеляційної інстанції також була призначена судова будівельно-технічна експертиза для визначення вартості домоволодіння до проведення поліпшення та будівельних робіт та після цього, проте за відсутності повного обсягу вихідних даних проведена не була, справа повернута без виконання ухвали суду.

У разі коли ухилення сторони у справі зазначеної категорії від участі в експертизі або від подання необхідних матеріалів, документів тощо унеможливлює її проведення, суд відповідно до статті 146 ЦПК України 2004 року може визнати факт, для з'ясування якого її було призначено, або відмовити в його визнанні (залежно від того, хто зі сторін ухиляється, а також яке значення має для них ця експертиза).

З огляду на те, що відповідач ухилився від виконання проведення будівельно-технічної експертизи, призначеної судом 1 інстанції для визначення вартості проведених ремонтно- будівельних робіт за час спільного проживання сторін, висновки суду не можуть ґрунтуватися на припущеннях,тому колегія суддів застосовуючи порівняльний підхід обсягу майна що існувало до проведення реконструкції та після її проведення, прийшла до висновку що обсяг поліпшення спірного домоволодіння складає 63,66%, тобто кожному з подружжя належить на праві спільної часткової власності 31,83%, що разом становитиме 7/11 його часток.

Отже, колегія суддів виходить з наявного в матеріалах справи обсягу інформації щодо збільшення за рахунок спільних фінансових та трудових затрат обох з подружжя в період спільного проживання поліпшення житлових умов та збільшення площі домоволодіння за рахунок нової забудови, виділивши у рівних частках від новозбудованої частини будинку 7/11 кожному з подружжя по Ѕ.

Як видно з матеріалів справи, новозбудована 7/11 частина житлового будинку використовувалась сторонами і наразі використовується відповідачем для проживання, проте він ухиляється від державної реєстрації новобудови, у порядку передбаченому чинним законодавством.

Колегія суддів ураховує правовий висновок у справі № 6-47цс16, яким передбачено, що новостворене нерухоме майно набуває юридичного статусу житлового будинку після прийняття його до експлуатації і з моменту державної реєстрації права власності на нього. Однак до цього, не будучи житловим будинком з юридичного погляду, об’єкт незавершеного будівництва є сукупністю будівельних матеріалів, тобто речей як предметів матеріального світу, щодо яких можуть виникати цивільні права та обов’язки, тому такий об’єкт є майном, яке за передбачених законом умов може належати на праві спільної сумісної власності подружжю і з дотриманням будівельних норм і правил підлягати поділу між ними.

Правовий аналіз статей 60, 63, 69 СК України та статей 328, 331, 368, 372 ЦК України дозволяє дійти висновку про те, що об’єкт незавершеного будівництва, зведений за час шлюбу, може бути визнаний об’єктом права спільної сумісної власності подружжя із визначенням часток.

За позовом дружини, членів сім’ї забудовника, суд має право здійснити поділ об’єкта незавершеного будівництва, якщо, враховуючи ступінь його готовності, можна визначити окремі частини, що підлягають виділу, і технічно можливо довести до кінця будівництво зазначеними особами.

Колегія суддів з урахуванням тієї обставини, що спірний об’єкт, його частина 7/11, що збудований за час шлюбу за спільні кошти подружжя та є об’єктом спільної сумісної власності подружжя; будівництво його закінчено й він фактично експлуатується за своїм функціональним призначенням, але не приймається до експлуатації і право власності на нього не оформлюється з вини відповідача ОСОБА_2, який в ньому проживає тривалий час, проте не бажає вчиняти дії, щодо його введення в експлуатацію спірного новозбудованої частини нерухомого майна, через що позивач ОСОБА_1 позбавлена можливості реалізувати своє право на поділ набутої за час шлюбу частки зазначеного майна.

Колегія суддів приходить до висновку, що наявні правові підстави для визнання за нею права на Ѕ частини поліпшень житлового будинку з надвірними будівлями №126 по вулиці Довгалівській в місті Нікополі, внаслідок проведених ремонтно-будівельних робіт, що складає 31,83% її частки від загального обсягу незавершеного будівництва житлового будинку №126 з надвірними будівлями по вулиці Довгалівській в місті Нікополі.

Стаття 12 ЦПК України передбачає, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов’язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов’язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Статтею 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.

Розглядаючи справу, суд забезпечив сторонам рівні можливості щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості.

Колегія суддів звертає увагу, що 4/11 частини домоволодіння, відповідач відчужив за власним бажанням, на власний розсуд на підставі договору дарування від 06 грудня 2010 року ОСОБА_2 подарував, а його син ОСОБА_3 прийняв у дар, оскільки дана частка належить відповідачу на праві особистої власності, жодних наслідків для позивача не встановлює, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції в цій частині, щодо відсутності правових підстав для визнання його недійсним.

       Разом з тим, колегія суддів погоджується із доводами апеляційної скарги відповідача про неврахування судом вартості МАФу торговельного павільйону, що розташований на території ринку «Першотравнеий» по вул.Шевченко,б.146 у м.Нікополі на будівництво якого подружжям витрачено 52100 грн., що підтверджено квитанціями на будівельні матеріали та звітом про незалежну оцінку майна. (а.с.41-73 том 2).

Отже, колегія суддів приходить до висновку, що відповідач має право на компенсацію Ѕ частини вартості торговельного павільйону, що становить 26050 грн, а також компенсації проведеної експертизи в сумі 700 грн., як судових витрат.( а.с.75 том2).

На підставі викладеного, колегія суддів дійшла переконливого висновку, що рішення суду першої інстанції ухвалено без повного дослідження доказів, висновки суду викладені у його рішенні не відповідають обставинам справи, тому на підставі положення п.1,2,3,4 ч.1 ст.376 ЦПК України рішення підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_1 та зустрічних позовних вимог ОСОБА_2

Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Інші судові витрати, пов’язані із розглядом справи, покладаються у разі частково задоволення позову на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної інстанції змінює рішення або ухвалює нове, суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Як видно з квитанцій при зверненні до суду із позовними вимогами ОСОБА_1 сплатила судовий збір у сумі 171 грн. При звернені до суду із апеляційної скаргою відповідачем ОСОБА_2 сплачено судовий збір у сумі 684.75 грн. за оскарження рішення суду. Його апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.

З урахуванням пропорційності задоволених позовних вимог та взаємозарахування коштів сплаченого судового збору сторонами з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 підлягає стягненню компенсація судового збору за розгляд апеляційної скарги у розмірі 79,50 грн. виходячи з розрахунку (250,50-171) грн.

Крім того, ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 підлягає стягненню компенсація витрат за проведення експертного дослідження в сумі 700 грн.

Витрати понесені ОСОБА_1 за попередню оплату проведення судової експертизи, яка фактично не проводилась не підлягають компенсації за рахунок відповідача, а підлягають поверненню їй експертною установою. Крім того, у матеріалах справи відсутні докази, квитанція або розрахунково-касові чеки про оплату позивачем витрат за проведення призначеної за ухвалою суду експертизи.

Керуючись ст. 367, 374, п.п. 1,2,3,4 ст. 376, 381, 382 ЦПК України, Дніпровський апеляційний суд,

                                       ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2  задовольнити частково.

Рішення Нікопольського  міськрайонного суду Дніпропетровської області від 21 березня 2016 року скасувати в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_1 та визнання житлового будинку з надвірними будівлями №126 по вулиці Довгалівській в місті Нікополі спільною сумісною власністю подружжя та визнання за ОСОБА_1 право власності на 1\2 частину даного житлового будинку з надвірними будівлями та в частині відмови ОСОБА_2 в задоволенні зустрічних позовних вимог про стягнення компенсації вартості Ѕ частини будівельних матеріалів при будівництві торговельного павільйону та ухвалити в цій частині нове рішення про часткове задоволення цих позовних вимог.

Визнати за ОСОБА_2 та ОСОБА_1 за кожним окремо, право на Ѕ частину поліпшень житлового будинку з надвірними будівлями №126 по вулиці Довгалівській в місті Нікополі, внаслідок проведених ремонтно-будівельних робіт.

Визнати за ОСОБА_2 та ОСОБА_1 за кожним окремо право на 31,83% частини незавершеного будівництважитлового будинку№126 з надвірними будівлями по вулиці Довгалівській в місті Нікополі.

Визнати спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_2  та  ОСОБА_1вартість будівельних матеріалів та проведених будівельних робіт по улаштуванню торговельного павільйону МАФ, площею 30 кв.м, розташованого на Первомайському ринку, за адресою м.Нікополь,вул.Шевченко,146, загальною вартістю 52100 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 грошову компенсацію вартості Ѕ частки будівельних матеріалів та проведених будівельних робіт по улаштуванню торговельного павільйону МАФ у розмірі 25050 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 компенсацію сплаченого судового збору за розгляд апеляційної скарги у розмірі 79,50 грн. та витрати за проведення експертного дослідження в сумі 700 грн.

В іншій частині рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення.

Повний текст судового рішення складено 14 лютого 2019 року.

Головуючий:                

Судді: