ДЗЕРЖИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА ОСОБА_1

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 2-2555/10/0408

Провадження № б/н

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

"27" жовтня 2010 р.                                                                        

Дзержинський районний суд м.Кривого Рогу у складі :

головуючого - судді Свистунової О.В.

при секретарі        Севастьянової        І.В.,

за участю:

представника позивача        ОСОБА_2

представника відповідача        ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5 виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Кривому Розі Дніпропетровської області про відшкодування моральної шкоди, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_4 звернувся до суду з вказаним позовом до ОСОБА_5 виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Кривому Розі Дніпропетровської області про відшкодування моральної шкоди.

В обгрунтуванні своїх позовних вимог позивач посилається на ті обставини, що він в період з 1976 працював помічником машиніста, черговим слюсарем з ремонту устаткування в Відкритому акціонерному товаристві «Північний гірничо - збагачувальний комбінат», на теперішній час працює сторожем. Зазначив, що виконуючи трудові обов’язки чергового слюсаря з ремонту устаткування в 2005 році з ним стався нещасний випадок в результаті чого він був тяжко травмований, йому було встановлено діагноз: синдром роздавлення правої кінцівки, відкритий оскольчатий перелом основи основних фаланг 3-4-5 середньої і нігтьової фаланги. Травматичний шок. Висновком МСЕК від 30.11.2005р. йому первинно було встановлено 30% втрати професійної працездатності по трудовому каліцтву та признано інвалідом 3 групи. При наступних переоглядах в 2006р., 2008р. та 2009роках стан здоров’я не покращився і відсоток втрати працездатності залишився у тому ж розмірі. Наступний переогляд призначено на 01.12.201 Ороку. Позивач зазначив, що він втратив працездатність, являється інвалідом, через травму був переведений на нижчеоплачувану роботу, в результаті чого він переносить фізичні страждання та моральні переживання, які проявляються в наступному - в результаті травмування в 7 - й міській лікарні йому було зроблено 2 невідкладні операції, від отриманих травм переніс стрес, страх та шок. Післяопераційні процедури, перев’язки, лікування, зняття швів спричиняли йому болі, через що йому давали обезболююче. З моменту нещасного випадку він переносить фізичну біль, яка повністю і до теперішнього часу його не покидає. В результаті в його житті виникли вимушені зміни, які потребують від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Спричинену моральну шкоду він оцінює в розмірі 173 000 грн., просить стягнути з відповідача ОСОБА_5 виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Кривому Розі Дніпропетровської області.

У судовому засіданні позивач ОСОБА_4 не був присутній, про час та місце розгляду справи сповіщений належно, що підтверджено матеріалами справи. Про причини неявки суд не сповіщено.

У судовому засіданні представник позивача - ОСОБА_2, яка діє на підставі довіреності, на позовних вимогах наполягає в повному обсязі і підтвердила обставини, викладені в позовній заяві та пояснила, що позивач втратив 30 % професійної працездатності безстроково, змушений систематично звертатися за допомогою лікарів, в зв’язку з погіршенням в стані здоров’я, його турбують постійні приступи задухи, він змушений постійно приймати антибіотики. В результаті, йому порушено нормальний спосіб життя, він вимушений витрачати додаткові зусилля для організації свого життя.

Представник відповідача - ОСОБА_5 виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Кривому Розі Дніпропетровської області - ОСОБА_3, яка діє на підставі довіреності, у судовому засіданні позовні вимоги не визнала і пояснила, що для встановлення факту спричинення позивачеві моральної шкоди, необхідне проведення медико-соціальної експертизи і її висновок. До суду позивач такий висновок не представив, у зв'язку з цим Фонд вважає, що позивачеві моральна шкода не причинена. Крім того, у відповідності з Законом України «Про державний бюджет України на 2007 р.» п. 22 ст. 71 зупинено дію абз. 4 ст. 1 в частині «відшкодування моральної шкоди застрахованим і членам їх сімей незалежно від дати настання страхового випадку» Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку        на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату

працездатності». Законом України № 717 - V від 23.02.2007 р. внесено зміни до Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку        на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату

працездатності», відповідно до яких всі норми даного закону, якими передбачалося виплата моральної шкоди - виключено. Фонд соціального страхування від нещасних випадків і професійних захворювань не повинен виплачувати позивачеві моральну шкоду.

Вислухавши сторони, вивчивши письмові матеріали справи, давши їм оцінку, суд вважає позов обгрунтованим і таким, що підлягає частковому задоволенню.

При обговоренні питання, про спричинення позивачеві ОСОБА_4 морального збитку, суд враховує конкретні обставини спричинення шкоди, стан здоров'я позивача, наслідки викликані професійним захворюванням, відсоток втрати професійної працездатності, провину підприємства в спричиненні шкоди.

Згідно Рішення Конституційного Суду України від 27 січня 2004 року № 1 -рп/2004 в аспекті конституційного звернення положення частини 3 статті 34 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань, які спричинили втрату працездатності» слід розуміти як визначення порядку, процедури та розмірів відшкодування Фондом соціального страхування від нещасних випадків моральної (немайнової) шкоди, спричиненої умовами виробництва, в окремому випадку - тільки в випадку відсутності втрати потерпілим професійної працездатності.

Вказане положення не виключає обов'язку Фонду відшкодовувати моральну шкоду, спричинену умовами виробництва, в інших випадках, коли здійснення права застрахованих на відшкодування моральної (немайнової) шкоди, спричиненої умовами виробництва, повинно забезпечуватись Фондом на підставі ст.ст.1, 5, 6, 13, 21 та частини 3 ст.28 цього Закону всім потерпілим, в тому числі в випадку тимчасової, стійкої або повної втрати професійної працездатності.

Так, відповідно до записів, здійснених в трудовій книжці позивача вбачається, що позивач з 17.07.1976 року працював в залізничному цеху Відкритого акціонерного товариства «Північний гірничо - збагачувальний комбінат» помічником машиніста, черговим слюсарем з ремонту устаткування, 17.01.2006 року був переведений працювати підсобним працівником, з 23.12.2008 року працює сторожем дільниці з охорони об’єктів «Сокол - КР» (а.с.5-10). Комісією в складі представників: Відкритого акціонерного товариства «Північний гірничо - збагачувальний комбінат», Фонду соц. страхування від нещасних випадків..., було проведено розслідування та складено Акт розслідування нещасного випадку № 8 від 08.08.2005р. (а.с.15-17), в якому встановлено, згідно пункту 10 вищевказаного Акту вина потерпілого відсутня.

Позивач є застрахованою особою відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності», згідно із ст.21 п.1 «е» 28 ч.З вказаного Закону в обов»язки відповідача входить своєчасне та в повному обсязі відшкодування шкоди, заподіяної працівникові внаслідок ушкодження його здоров’я у вигляді страхової виплати у відшкодування моральної шкоди за наявності факту заподіяння цієї шкоди потерпілому.

Висновком МСЕК від 30.11.2005р.(а.с.11) позивачеві первинно було встановлено 30% втрати професійної працездатності та признано інвалідом 3 групи. При наступних переоглядах 06.12.2006р., 10.12.2008р. та 22.12.2009р. 30% втрати працездатності та група інвалідності була підтверджена. Наступний переогляд від 01.12.10 року (а.с.12-14).

Постановою Виконавчого відділення Фонду соціального страхування... від 19.12.2005 року позивачеві була виплачена одноразова допомога, згідно наданих Постанов від 01.03.2006 року, 20.03.2007 року, 07.04.2008 року та 30.03.2009 року, йому провадяться щомісячні страхові виплати (а.с.23-27).

Крім того, у судовому засіданні було з»ясовано, що на день розгляду справи стан здоров'я позивача погіршується, він змушена постійно лікуватися як амбулаторно, так і в стаціонарах, однак, поліпшення не настає, хвороба прогресує. Ці факти підтверджені наявними у матеріалах справи витребуваними в якості доказів виписних епікризів. Згідно наданих виписних епікризів, позивач в результаті трудового каліцтва, знаходився неодноразово на лікуванні в7-йта16-й міських лікарнях м. Кривого Рогу (а.с.20-22), де йому було зроблено операції. З документів медичних установ, наявних в матеріалах справи, встановлено, що позивачеві лікарями рекомендовано: санаторно - курортне лікування (грязелікування) Бердянськ, Одеса, Євпаторія, Саки, ОСОБА_6, масажі, медикаментозне лікування.

У підтвердження позовних вимог представником позивача також було зазначено, що у теперішній час позивач не може забезпечувати собі достатнє матеріальне забезпечення, не може виконувати звичайну роботу, відчуття постійного болю, неповноцінності викликає в нього дратівливість. Через матеріальне положення, яке погіршилося, позивач змушений змінити свій спосіб життя, обмежити себе в харчуванні, придбанні одягу, предметів домашнього побуту. Всі одержувані від держави кошти, витрачає в основному на ліки. Змушені зміни в життєвих та сімейних відносинах, викликають у позивача моральні переживання, почуття безвихідності і відсутності перспектив на майбутнє. Всі вказані факти та обставини призводять до значних моральних страждань та переживань, які значним чином змінили ритм та порядок його життя, порушили його нормальні життєві зв'язки, для чого він повинен прикладати значні додаткові зусилля для продовження свого життя.

Як зазначалось вище, згідно висновку МСЕК від 30.11.2005року ОСОБА_4 було первинно встановлено 30% втрати професійної працездатності та третю групу інвалідності, а при наступних переоглядах 30% втрати професійної працездатності та встановлену 3-тю групу інвалідності не було змінено, зменшено. Тобто, висновок МСЕК з приводу профзахворювання, дата якого є датою страхового випадку, настав вже після 1 квітня 2001 року, тобто вже після введення в дію Закону України „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійних захворювань, які спричинили втрату працездатності”, з урахуванням вказаних позивачем та встановлених судом обставин характеру спричиненої моральної шкоди позивачу, та виходячи з міркувань розумності, виваженості та справедливості, суд вважає можливим стягнути на його користь 20 000 грн. з відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Кривому Розі Дніпропетровської області.

Згідно з ч.І ст. 9 Закону України «Про охорону праці», відшкодування шкоди, заподіяної працівникові внаслідок ушкодження його здоров»я або у разі смерті працівника, здійснюється відповідно до Закону України «Про загальнообов»язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності». По справі було встановлено, що позивач був застрахований відповідно до Закону України «Про загальнообов»язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» та згідно висновку МСЕК йому встановлено 30% втрати працездатності і 3-тя група інвалідності, підставою цьому стала робота позивача у шкідливих умовах праці.

Рішенням Конституційного Суду України від 27 січня 2004 року № 1-рп/2004 у справі за конституційним зверненням Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Кіровоградській області визначено, що положення частини 3 статті 34 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань, які спричинили втрату працездатності» сліл розуміти, як визначення порядку, процедури та розмірів відшкодування Фондом соціального страхування від нещасних випадків моральної (немайнової) шкоди спричиненої умовами виробництва, в окремому випадку - тільки в випадку відсутност втрати потерпілим професійної працездатності. Тобто, рішенням Конституційного Суд) № 1 -рп/2004 від 27.01.2004 року встановлено обов'язок Фонду відшкодовувати моральн) шкоду, заподіяну умовами        виробництва, з втратою потерпілим професійної працездатності. Громадяни, яким встановлена стійка втрата професійної працездатност мають право на стягнення на їх користь моральної шкоди.

Суд вважає, що в даному випадку відповідач повинен виплатити позивачу моральну шкоду в зв’язку з тим, що на той час, коли позивачу було встановлено стійку втрату професійної працездатності, а це було у 2005 році, згідно зі ст. 21, 28 Закон; України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасноп випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрат; працездатності», відшкодовувати заподіяний громадянам збиток від нещасних випадки включаючи і моральну шкоду, покладено було на відділення виконавчої дирекці Фонду...

Той факт, що у відповідності з Законом України «Про державний бюджет У країн на 2007 р.» п 22 ст. 71 зупинено дію абз. 4 ст. 1 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» - в «частині відшкодування моральної шкоди застрахованим і членам їх сімей незалежно від дати настання страхового випадку»», на думку суду не може бути прийнято до уваги. Згідно рішень Конституційного Суду № 6- рп/2007 р. від 09.07.2007 р. № 10-рп/2008 р. від 22.05.2008 р. « Конституційний Суд України дійшов висновку, що законом про Держбюджет не можна вносити зміни до інших законів, зупиняти їх дію, чи скасовувати їх, оскільки з об’єктивних причин це створює протиріччя у законодавстві, і як наслідок - скасування та обмеження прав і свобод людини і громадянина».

Обговорюючи розмір відшкодування позивачу ОСОБА_4 моральної шкоди, суд враховує, характер та об'єм його фізичних, душевних, психічних страждань від одержаного профзахворювання, тривалість лікування, втрату можливості його повної трудової та соціальної реабілітації, що призвело до значних тяжких змін його життєвих зв'язків, що потребує від нього додаткових зусиль для організації свого життя. При цьому суд враховує, що максимальний розмір у відшкодування моральної шкоди в розмірі 200 мінімальних заробітних плат при умові відсутності стійкої втрати працездатності на день постановления рішення суду (у відповідність п.9 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» в випадках, коли межі відшкодування моральної шкоди визначаються в кратній відповідності з мінімальним розміром заробітної плати чи неоподаткованого мінімуму доходів громадян, суд при вирішенні цього питання повинен виходити із такого мінімального розміру заробітної плати чи неоподаткованого мінімуму доходів громадян, які діють на момент розгляду справи.

Зважаючи на ступінь втрати професійної працездатності позивача - 30%, стан його здоров'я, наслідки які можуть наступити, тяжкість вимушених змін в його житті, тривалість страждань і переживань, настання інвалідності, а також той факт, що з першого січня 2010 року мінімальна заробітна плата становить 869 грн., а оскільки сума страхової виплати не може перевищувати двохсот розмірів мінімальної заробітної плати чи неоподаткованого мінімуму доходів громадян, які діють на момент розгляду справи, суд вважає, що компенсацію за заподіяні моральні страждання слід призначити у розмірі 20000 грн., що буде відповідати тим стражданням і переживанням які зазнає позивач, а в задоволенні іншої частини позову позивачу слід відмовити.

Посилання відповідача на пропуск позивачем строку звернення до суду за захистом свого цивільного права суд вважає безпідставним, так як у відповідність п.6 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України від 2003 року правила ЦК України про позовну давність застосовуються до позовів, строк пред'явлення яких встановлений законодавством, що діяв раніше, не сплив до набрання чинності цим Кодексом. Враховуючи той факт, що ЦК України набрав чинності 01.01.2004 року (п.1 Прикінцевих та перехідних положень), а право щодо сплати відповідачем шкоди (у тому числі моральної) виникло у позивача 30.11.2005 року, від дати встановлення стійкої втрати працездатності в наслідок нещасного випадку пов»язаного з виробництвом, згідно ст. 40 Закону України №1105 - XIV, необхідно керуватися нормою ЦК України від 16.01.2003 року “про позовну давність”, відповідно до п.З ч.І ст.268 ЦК України позовна давність не поширюється на вимогу про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю.

Відповідно до п. 22 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 березня 1992 року № 6 “Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди” суми на відшкодування шкоди (страхові виплати) мають присуджуватись потерпілому з дня втрати працездатності внаслідок нещасного випадку або з дня встановлення професійного захворювання.

Виходячи з того, що право на відшкодування моральної шкоди у позивача виникло з 30.11.2005 року, дія Закону України «Про державний бюджет на 2008 рік», яким внесені зміни в Закон України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійних захворювань, які спричинили втрату працездатності» щодо припинення відшкодування Фондом соціального страхування від нещасних випадків моральної (немайнової) шкоди застрахованим і членам їх сімей незалежно від часу настання страхового випадку з 1 січня 2008 року» на правовідносини сторін не поширюється, тому посилання відповідача на вказані Закони, як на підставу відмови у задоволенні позовних вимог суд вважає необгрунтованими. Тобто, право застрахованої особи на отримання страхових виплат виникає під час дії законодавчих актів, які надають йому право на отримання відшкодування моральної шкоди. Крім того, згідно ст.8 ОСОБА_7 України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. ОСОБА_7 України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі ОСОБА_7 України і повинні відповідати їй. ОСОБА_7 України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі ОСОБА_7 України гарантується. Згідно ч.З ст.22 ОСОБА_7 України - при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Як зазначалось вище, право на відшкодування шкоди, заподіяної працівникові внаслідок ушкодження його здоров'я або в разі смерті працівника, за рахунок Фонду відповідно до зазначеного вище Закону передбачено ст. 9 Закону України “Про охорону праці”. Це підтверджується також роз'ясненням Конституційного Суду України, даним у Рішенні від 27 січня 2004 року № 1-рп/2004.

Представник відповідача, заперечуючи проти заявленого позову, у судовому засіданні, на підставі ст.. 60 ЦПК України не надав доказів на спростування тверджень позивача.

З урахуванням викладених обставин та наданих в порядку ст.. 60 ЦГІК України доказів суд вбачає наявність спричинення позивачу моральної шкоди незалежно від наявності чи відсутності з цього приводу висновку МСЕК, яку повинен відшкодувати позивачу відповідач, як одну із передбачених Законом України «Про загальнообов»язкове державне соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань, що спричинили втрату працездатності» страхових виплат.

Приймаючи до уваги, що обставини, викладені в позовній заяві, про спричинення моральної шкоди позивачеві, знайшли документальне підтвердження, а також враховуючи настання важких наслідків: 30 відсотків втрати працездатності в зв’язку з трудовим каліцтвом, наявність 3-ї групи інвалідності, зміни в стані здоров'я, в зв’язку з травмою, суд вважає, що позивачеві ОСОБА_4 заподіяний моральний збиток, який підлягає відшкодуванню, проте суму, яку просить позивач, необхідно зменшити і призначити розмірі 20000 гривень, що буде відповідати тим стражданням і переживанням, які переносить позивач.

Згідно ст. 4 Декрету Кабінету Міністрів України «Про державне мито» сторони у справі звільнено від державного мита.

Керуючись рішенням Конституційного суду від 27.01.2004 р. № 1-рп/2004 р., ст.ст. 21,28 Закону України „Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності ”, ст. ст. 10,11, 27, 60, 213-215 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_4 до ОСОБА_5 виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Кривому Розі Дніпропетровської області про відшкодування моральної шкоди - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_5 виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві і професійних захворювань України в м. Кривому Розі Дніпропетровської області ( розрахунковий рахунок № 371756999983102, МФО 805012 банк Управління державного казначейства України в Дніпропетровській області, м. Дніпропетровськ, код 25913606) на користь ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, який зареєстрований та мешкає за адресою: м. Кривий Ріг, вул.. Адмірала Головка, б. 64, кв. 40 в рахунок відшкодування моральної шкоди 20 000 гривень (двадцять тисяч гривень 00 коп.) 00 коп.

В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_5 виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в місті Кривому Розі Дніпропетровської області на користь територіального управління державної судової адміністрації в Дніпропетровській області 01 гривню 50 копійок в рахунок витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду цивільної справи.

Інші судові витрати віднести за рахунок держави.

Рішення може бути оскаржене в апеляційний суд Дніпропетровської області шляхом подачі через Дзержинський районний суд м. Кривого Рогу апеляційної скарги протягом 10 днів з моменту проголошення рішення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя: О. В. Свистунова