№ 2-а-979/2010

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М     У К Р А Ї Н И

    05 лютого 2010 року Іллічівський районний суд міста Маріуполя Донецької області  у складі судді  Кашицької С.А., при секретарі Усенко О.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні у м.Маріуполі адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Відділу державної автомобільної інспекції м.Маріуполя Донецької області про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності та закриття провадження по справі, -

В С Т А Н О В И В :

    25.01.2010 року позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до відповідача, в якому вказав, що у відношенні нього посадовою особою Відділу ДАІ м. Маріуполя 15.10.2009 року була винесена постанова про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ст. 122 ч.1 КУпАП та накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу. Із цією постановою не згоден і просить її скасувати, оскільки при її винесенні були порушені вимоги законодавства і допущена суттєва неповнота. В обґрунтування порушення ПДД України при проведенні прихованого нагляду за дотриманням водіями швидкісного режиму з використанням приладів фіксації, що працюють в автоматичному режимі, ДАІ в адресу правопорушника направляє постанову по справі про адміністративне правопорушення, а також роздрук зображення автомобіля з вказівкою державного номеру, дати, часу, часу фіксації правопорушення і швидкості, з якою рухався даний автомобіль, проте такий документ позивачем не отримано. До постанови про притягнення позивача до адміністративної відповідальності не надано в якості доказів фото- чи відео фіксації автоматичним приладом нагляду за дорожнім рухом з метою фіксації порушень ПДД України. Відповідно до постанови про притягнення до адміністративної відповідальності, швидкість вимірювалась за допомогою радіолокаційного відео записуючого вимірювача швидкості “Візір №0807121”, який за своєю суттю не є автоматичним засобом фото- чи відео фіксації, а за інструкцією про експлуатацію даного пристрою вимагає застосування додаткових дій з боку співробітника ДАІ.   Між тим. ст. 14-1 КУпАП передбачає, що для її застосування необхідно, щоб фіксація велася саме засобами фото- чи відео зйомки, які працюють у автоматичному режимі. За таких умов така фіксація не відповідає вимогам закону, до того ж не сприяє виконанню основних завдань міліції, зокрема по профілактиці та припиненню правопорушень. У постанові відсутні вказівки про те, хто саме проводив фото фіксацію. Між тим, це повинно бути зафіксовано, тим більше, що у відповідності до п.13.2 Інструкції з діяльності підрозділів дорожньо-патрульної служби Державтоінспекції МВС України, до використання спеціальних засобів нагляду за дорожнім рухом допускаються лише співробітники, які вивчили інструкції та склали заліки з використання цих приладів. Строк для звернення до суду вважає не пропущеним, оскільки він отримавши копію постанови у десятиденний термін звернувся до суду. Вважає постанову посадової особи відповідача незаконною і просив скасувати її через відсутність в діях позивача складу правопорушення.

    В судовому засіданні позивач підтримав позовні вимоги в повному обсязі та пояснив, що всі доводи виклав у позові. Вважає постанову посадової особи відповідача  незаконною і просив її скасувати, а провадження по справі закрити.

    Представник відповідача в судове засідання не з’явився з невідомих суду причин, про час та місце слухання справи був повідомлений належним чином.

    Суд, вислухавши позивача, дослідивши матеріали справи, вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

    В судовому засіданні встановлено, що 15.01.2010 року інспектором ДПС роти ДПС м. Маріуполя ОСОБА_2, який є уповноваженою посадовою особою органу внутрішніх справ, на виконання своїх владних повноважень була винесена постанова № АН 402759 по справі про адміністративне правопорушення, за якою ОСОБА_1 був притягнутий до адміністративної відповідальності за ст. 122 ч.1 КУпАП у вигляді штрафу в розмірі 255 грн. за те, що 15.01.2010 р. о 11.29 год. по вул.Макара Мазая в м. Маріуполі, водій автомобілю НОМЕР_1 рухався зі швидкістю 86 км/год у населеному пункті, перевищивши дозволену швидкість більш ніж на 20 км/год, чим порушив пункт 12.4 ПДР України.

              Вказана постанова не відповідає вимогам закону та винесена із його порушенням, тому підлягає скасуванню.

    Згідно ст. 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв’язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

             Згідно ст. 23 КУпАП, адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується в цілях виховання особи, яка скоїла адміністративне правопорушення.

    Згідно ст. 288 КУпАП, постанову посадової особи органу внутрішніх справ у справах про адміністративне правопорушення про накладення адміністративного стягнення можна оскаржити, зокрема, в районний суд у порядку, визначенному Кодексом адміністративного судочинства України з особливостями, визначеними КУпАП.

    Згідно ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, їхніх посадових і службових осіб, інших субьєктів при здійсненні ними вдадних повноважень.

    Аналізуючи ці норми законодавства, суд вважає, що порушення вимог закону щодо порядку і підстав притягнення особи до відповідальності за адміністративне правопорушення посадовими особами органів внутрішніх справ, які зобов’язані діяти виключно в межах і в порядку, визначених законом, є підставою для захисту прав фізичних осіб, одним із способів якого є скасування рішення у відношенні цієї особи, прийнятого всупереч вимогам закону.

    Діючим законодавством про адміністративні правопорушення передбачена певна процедура притягнення особи до адміністративної відповідальності, порушення якої, на думку суду, є підставою для скасування рішення уповноваженого органу, прийнятого із порушенням цієї процедури.

    Так, згідно ст. 254 КУпАП, про вчинення адміністративного правопорушеня складається протокол уповноваженими на те особами. У разі його формлення, протокол складається у двох екземплярах, один з яких під розписку вручається особі, яка притягається до адміністративної відповідальності. Не складається протокол у випадках, передбачених ст. 258 КУпАП.

    Зі змісту ст. 258 КУпАП вбачається, що виключення щодо складання протоколу за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху містяться лише в частині 6, згідно якої, у разі фіксації такого правопорушення за допомогою працюючих в автоматичному режимі спеціальних технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, протокол про адміністративне правопорушення не складається, а постанова у справі про адміністративне правопорушення виноситься без участі особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.

    Зі змісту вказаної норми закону вбачається, що підставою для виключення із загальних вимог про обов’язковість складання протколу про адміністративне правопорушення є саме робота засобів фіксації в «автоматичному режимі», що відповідно унеможливлює виконання вимог ст. 254 КУпАП щодо складання протоколу про адмінправопорушення.

    Таким чином, із діючих норм законодавства можливо зробити висновок, що у всіх інших випадках виявлення правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху посадовими і службовими особами органів внутрішніх справ вимоги ст. 254 КУпАП повинні виконуватись у повному обсязі, а отримані із допомогою засобів фіксації фото- або відео- матеріали можуть бути визнані лише доказами скоєння правопорушення.

             Згідно зі ст. 14-1 КУпАП,  до адміністративної відповідальності за правопорушення в сфері забезпечення безпеки дорожнього руху у випадках їх фіксації, працюючими в автоматичному режимі спеціальними технічними засобами, що мають функції фото- та кінозйомки, відеозапису, або засобами фото- та кінозйомки, відеозапису притягаються власники (співвласники) транспортних засобів.

             Прилад “Візір” №0807121, яким проводився нагляд за дорожнім рухом з метою фіксації порушень ПДР, не є автоматичним засобом фото- чи відео фіксації, а за інструкцією про експлуатацію даного пристрою вимагає застосування додаткових дій з боку співробітника ДАІ. За таких умов, така фіксація не відповідає вимогам ст.14-1 КУпАП, а також не сприяє виконанню основних завдань міліції і, зокрема, ДАІ по профілактиці та припиненню правопорушень. До того ж, у постанові відсутні вказівки на те, хто саме проводив фіксацію. Між тим, це повинно бути зафіксовано, тим більше, що у відповідності до п.13.2 Інструкції з діяльності підрозділів дорожньо-патрульної служби Державтоінспекції МВС України, до використання спеціальних засобів нагляду за дорожнім рухом допускаються лише співробітники, які вивчили інструкції та склали заліки з використання цих приладів. Тому при оцінці як законності, так і достовірності фіксації порушень ПДР необхідно мати відомості цих співробітників.

             У відповідності до ст.ст. 10-15 Закону України “Про метрологію та метрологічну діяльність”, на вимірювання у сфері, у якій їх результат можуть бути використані у якості доказу по справі, розповсюджується державний метрологічний нагляд. За таких умов кожен засіб вимірювальної техніки має бути укомплектований документами про допуск даного типу засобів вимірювальної техніки для використання в Україні та про перевірку даного примірника засобу вимірювальної техніки. Вказаних документів до постанови додано не було, не наведені розміри похибок вимірювань, що у відповідності до вимог законодавства, перешкоджає використанню результатів вимірювань.

 Ці порушення з боку відповаідача, на думку суду також є безперечними підставами для скасування оскарженого рішення посадової особи.

              Відповідно до ч.2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідач, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

     Також суд враховує, що крім наявності порушень при притягненні позивача до адміністративної відповідальності, відповідачем, на якого законом покладено обов’язок доведення правомірності своїх дій, не надано суду жодних доказів на підтвердження часу і місця скоєння правопорушень позивачем, який заперечує зазначені у оскаржуваній постанові обставини правопорушення.

    Через вказані причини постанова від 15 січня 2010 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності підлягає скасуванню, а провадження по справі закриттю через відсутність в діях позивача складу адміністративного правопорушення.

    Керуючись ст.ст. 17, 18, 70, 71, 159, 162, 163 КАС України, ст.ст. 222, 254, 255, 258, 268, 280, 285 КУпАП суд суд ,-

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до Відділу державної автомобільної інспекції м.Маріуполя Донецької області про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності та закриття провадження по справі – задовольнити.

Визнати постанову № АН 402759 від 15.01.2010 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу за ст. 122 ч.1 КУпАП, винесену інспектором ДПС роти ДПС м. Маріуполя ОСОБА_2, незаконною і її скасувати, а провадження по справі закрити.

На постанову може бути подана апеляція в Донецький апеляційний адміністративний суд через Іллічівський районний суд м. Маріуполя. Заява про апеляційне оскарження рішення може бути подано потягом 10 днів з дня проголошення постанови, а апеляційна скарга повинна бути подана протягом двадцяти днів після подання заяви по апеляційне оскарження.

Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання такої заяви.

Суддя :