ПОСТАНОВА

Іменем України

12 лютого 2019 року

Київ

справа №804/5488/16

адміністративне провадження №К/9901/39283/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді - доповідача - Олендера І.Я.,

суддів: Гончарової І.А., Ханової Р.Ф.,

розглянув в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15.11.2016 (суддя - Єфанова О.В.) та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 16.05.2017 (судді: Добродняк І.Ю. (головуючий), Бишевська Н.А., Семененко Я.ВІ.) у справі №804/5488/16 за позовом ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

У С Т А Н О В И В:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

1. ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1.) звернувся до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області (далі - відповідач, контролюючий орган) про скасування податкового повідомлення-рішення від 29.06.2016 №367/04-67-13-04.

2. Позов мотивований протиправністю оскаржуваного податкового повідомлення-рішення та безпідставним визначенням контролюючим органом податкового зобов'язання, зважаючи на те, що земельна ділянка, на якій розташована будівля позивача, не належить позивачу на праві власності чи користування, а відтак, відсутні підстави для нарахування позивачу та сплати плати за землю (земельного податку).

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

3. Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15.11.2016, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 16.05.2017, відмовлено у задоволенні позовних вимог.

4. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції виходив з того, що зважаючи на те, що позивач не зареєстрував право власності чи користування земельною ділянкою під належними йому на праві власності нежилими будівлями та спорудами, обов'язок зі сплати земельного податку виник у позивача з дати державної реєстрації права власності на нерухоме майно, а відтак підстави для скасування оскаржуваного податкового повідомлення-рішення відсутні.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

5. Не погодившись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, позивач подав касаційну скаргу, де посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15.11.2016 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 16.05.2017 та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги ОСОБА_1

6. Касаційний розгляд справи проведено в порядку письмового провадження, відповідно до пункту першого частини першої статті 345 Кодексу адміністративного судочинства України.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

7. Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач є власником 1/4 частини будівлі аптечного закладу за адресою: АДРЕСА_1, що придбана позивачем відповідно до Договору купівлі-продажу нерухомого майна від 27.10.2011. Згідно договору будівля аптечного закладу розташована на земельній ділянці площею 0,1972 га, кадастровий номер НОМЕР_1.

Таким чином, у користуванні позивача знаходиться 0,0493 га земельної ділянки за адресою АДРЕСА_1, що не заперечується сторонами,

Контролюючим органом прийнято податкове повідомлення-рішення від 29.06.2016 року №367/04-67-13-04, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання за платежем земельний податок з фізичних осіб за 2016 рік у розмірі 40 871,90 грн.

Вказане податкове повідомлення-рішення винесено відповідачем з урахуванням рішення Дніпропетровської міської ради від 15.07.2015 № 3/65 «Про внесення змін до рішення міської ради від 27.12.2010 № 5/6 «Про місцеві податки і збори на території міста», яким встановлено, що плата за користування земельними ділянками, які використовуються юридичними та фізичними особами, у тому числі в разі переходу права власності на будівлі, споруди (їх частини), але право власності на які або право оренди яких в установленому порядку не оформлено, становить 3 % від нормативної грошової оцінки земельних ділянок, що відповідачем не заперечується та підтверджується розрахунком, на підставі якого здійснено нарахування земельного податку.

Вказане рішення міської ради від 15.07.2015 №3/65, як зазначено в п.3 цього рішення, набуває чинності з 01.01.2016.

Постановою Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 20.04.2016 у справі №200/26369/15-а (2а/200/444/15), яка залишена без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 06.07.2016, рішення Дніпропетровської міської ради від 15.07.2015 №3/65 скасовано.

ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

8. У доводах касаційної скарги позивач посилається на прийняття оскаржуваних судових рішень з порушенням норм матеріального та процесуального права, без повного, належного та всебічного дослідження матеріалів справи, оскільки визначення позивачу суми земельного податку за 2016 рік не відповідає вимогам податкового законодавства. Крім того, посилається на те, що пріоритетні норми Податкового кодексу не передбачають плати за користування земельними ділянками, право власності або право оренди на які не оформлено та вказує на протиправність рішення місцевої ради, на підставі якого визначено земельний податок.

8. Контролюючим органом відзиву (заперечень) на касаційну скаргу позивача до суду касаційної інстанції надано не було.

ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ

9. Земельний кодекс України

9.1 Стаття 125

Право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

9.2 Стаття 206

Використання землі в Україні є платним. Об'єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

10. Податковий кодекс України

10.1 Підпункт 14.1.147 пункту 14.1 статті 14

Плата за землю є обов'язковим платежем у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

10.2 Підпункт 16.1.4 пункту 16.1 статті 16

Платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, установлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

10.3 Стаття 269

Платниками податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв); землекористувачі.

Особливості справляння податку суб'єктами господарювання, які застосовують спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, встановлюються главою 1 розділу XIV цього Кодексу.

10.4. Підпункт 271.1.1 пункту 271.1 статті 271

Базою оподаткування є: нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до порядку, встановленого цим розділом.

10.5. Пункт 271.2 статті 271

Згідно з пунктом 271.2 цієї статті рішення рад щодо нормативної грошової оцінки земельних ділянок розташованих у межах населених пунктів офіційно оприлюднюється відповідним органом місцевого самоврядування до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосування нормативної грошової оцінки земель або змін (плановий період). В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим періодом.

10.4 Пункт 286.1 статі 286

Підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру.

10.5 Підпункт 286.5 статті 286

Нарахування фізичним особам сум податку проводиться контролюючими органами, які видають платникові до 1 липня поточного року податкове повідомлення - рішення про внесення податку за формою, встановленою у порядку визначеному статтею 58 цього Кодексу.

10.6 Пункт 287.1 статті 287

Власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою.

У разі припинення права власності або права користування земельною ділянкою плата за землю сплачується за фактичний період перебування землі у власності або користуванні у поточному році.

10.7 Пункт 287.6 статті 287 (у редакції, яка діяла до 01.01.2015)

При переході права власності на будівлю, споруду (їх частину) податок за земельні ділянки, на яких розташовані такі будівлі, споруди (їх частини), з урахуванням прибудинкової території сплачується на загальних підставах з дати державної реєстрації права власності на нерухоме майно.

10.8. Пункт 287.6 статті 287 (редакції Закону України від 28.12.2014 р. №71-VIII, яка діє з 01.01.2015), при переході права власності на будівлю, споруду (їх частину) податок за земельні ділянки, на яких розташовані такі будівлі, споруди (їх частини), з урахуванням прибудинкової території сплачується на загальних підставах з дати державної реєстрації права власності на таку земельну ділянку.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

11. Обов'язок платника податку сплачувати плату за землю виникає у власників та землекористувачів з дня виникнення права власності або користування земельною ділянкою.

Право власності та користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України від 01.07.2004 № 1952-IV «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Питання переходу права власності на земельну ділянку у разі набуття права на житловий будинок, будівлю, споруду, що розміщені на ній, регулюються статтею 120 Земельного кодексу України та статтею 377 Цивільного кодексу України, якими встановлено, що до особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, переходить право власності або право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені.

12. Платником земельного податку є особа, яка володіє відповідним речовим правом на земельну ділянку (правом власності або правом користування).

З моменту набуття права власності на об'єкт нерухомого майна (нежитлового приміщення), обов'язок зі сплати податку за земельну ділянку, на якій розміщений такий об'єкт, покладається на особу, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду.

13. Нормою пункту 287.6 статті 287 ПК України, законодавець пов'язував обов'язок сплати податку за земельні ділянки з моменту державної реєстрації права власності на нерухоме майно, яке розташоване на такій земельній ділянці (до 01.01.2015) та з моменту державної реєстрації права власності на таку земельну ділянку (після 01.01.2015).

14. Однак, зважаючи на те, що позивач набув право власті на нежитлову будівлю у 2011 році, тобто до зміни правового регулювання пункту 287.6 статті 287 ПК України (01.01.2015), то у такого виник обов'язок зі сплати податку за земельну ділянку, саме з моменту набуття права власності на такий об'єкт нерухомого майна.

Оцінка доводів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанції

15. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права (частина перша статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України).

16. Доводи касаційної скарги не містять інших обґрунтувань ніж ті, які були зазначені в запереченні на позовну заяву, в апеляційній скарзі та з урахуванням яких суди попередніх інстанцій вже надавали оцінку встановленим обставинам справи.

17. Судами попередніх інстанцій встановлено, що рішенням Дніпропетровської міської ради від 15.07.2015 № 3/65 «Про внесення змін до рішення міської ради від 27.12.2010 5/6 «Про місцеві податки і збори на території міста» визначено розмір плати за користування земельними ділянками, якими користуються юридичні та фізичні особи, у розмірі 3 відсотків від нормативної грошової оцінки земельної ділянки.

Рішенням Дніпропетровської міської ради від 26.06.2013 №103/36 погоджено середню (базову) вартість земель міста Дніпропетровська, розраховану на території в межах міста - 306,35 грн. за 1 кв.м.

Рішенням Дніпропетровської міської ради від 15.07.2015 №4/65 затверджено нормативну грошову оцінку земель м. Дніпропетровська базовою вартістю 1 кв.м землі - 306,35 грн., яка введена в дію з 01.01.2016.

Постановою Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 20.04.2016 року по справі № 200/26369/15-а, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 06.07.2016 року, скасовано рішення Дніпропетровської міської ради від 15.07.2015 року № 3/65 «Про внесення змін до рішення міської ради від 27.12.2010 року № 5/6 «Про місцеві податки і збори на території міста».

При нарахуванні позивачеві земельного податку за 2016 рік відповідач виходив з частки права власності позивача на земельну ділянку і обрахував цей податок в розмірі 3% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, на підставі рішення Дніпропетровської міської ради від 15.07.2015 № 3/65.

Виходячи із системного аналізу вищевказаних норм права, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що у позивача як власника придбаної нерухомості на підставі договору купівлі-продажу нежитлової будівлі від 27.10.2011 виник обов'язок щодо сплати земельного податку з моменту реєстрації прав на цей нерухоме майно. Крім того, на час винесення відповідачем податкового повідомлення-рішення рішення Дніпропетровської міської ради від 15.07.2015 №3/65 щодо встановлення ставки податку скасоване не було і, враховуючи положення пункту 4 розділу ІІ Закону від 24.12.2015 №909-VIII, правомірно застосовано відповідачем.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

17. Згідно статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

18. З огляду на зазначене, враховуючи норми Земельного кодексу України та Податкового кодексу України, колегія суддів приходить до висновку, що при ухваленні оскаржуваних судових рішень, суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права, які могли б бути підставою для скасування судових рішень, а тому касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15.11.2016 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 16.05.2017 слід залишити без задоволення.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15.11.2016 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 16.05.2017 у справі №804/5488/16 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

І.Я.Олендер

І.А. Гончарова

Р.Ф. Ханова ,

Судді Верховного Суду