Справа № 2- 68/2010 р.  

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 лютого 2010  року                           Петропавлівський районний суд Дніпропетровської області в складі:

                          головуючої  судді                               Ніколаєвої І.К.

                          при секретарі                                       Карпенко С.М.

        з участю представника позивача         ОСОБА_1

представника  відповідача               ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні  в смт. Петропавлівка  цивільну справу за позовом

ОСОБА_3  до Відділення Виконавчої Дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань в м. Тернівка про відшкодування моральної шкоди

ВСТАНОВИВ:

    До суду звернувся ОСОБА_3 з позовом до  Відділення Виконавчої Дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань в м. Тернівка про відшкодування моральної шкоди.

В обґрунтування позовних вимог вказує, що в трудових відносинах з шахтою «Самарська» ДХК ВАТ «Павлоградвугілля», правонаступником якої є ВАТ «Павлоградвугілля», він перебував з 2002 року по 07.06.2005 рік. 29.01.2005 року під час виконання трудових обов'язків я був травмований ( ушиб поясничного відділу хребта, постравмотичний дискоз L3-L4, L4-L5, L5-5). В зв'язку з отриманою на виробництві травмою він 2005 року був направлений на МСЕК, яка встановила йому первинно 80% втрати професійної працездатності та 2 групу інвалідності. Після проходження МСЕК позивач звернувся до Тернівського відділення виконавчої дирекції фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань, який виплатив йому страхове відшкодування по стійкій втраті працездатності. Проте позивач зазначає, що йому не відшкодована моральна шкода. У 38 років він став інвалідом, втратив можливість працювати, повністю реалізовувати свої можливості, якими володів до отримання травми. З цієї причини був вимушений змінити свій звичайний уклад життя. Через травму, та стан здоров'я після неї, позивач втратив улюблену роботу з якої 07.06.2005 року він був звільнений за п.2 ст. 40 КЗпП України, внаслідок чого він втратив можливість працювати і отримувати достойну заробітну плату для своєї родини. На даний час відчуває сильний головний біль, слабкість, швидко втомлюється від будь-якої роботи, запаморочення. В зв'язку з отриманою травмою він не має можливості займатися не тільки своїми захопленнями, але й обмежений в роботі по господарству. Почуття безпорадності та неповноцінності приносять особливі страждання. Стан здоров'я продовжує погіршуватись, в зв'язку з цим він вимушений витрачати велику частину грошових коштів на підтримуюче лікування яке тільки на короткий час відновлює його здоров'я, це ставить його та його сім»ю в скрутне матеріальне становище. Постійні болі,   постійний прийом ліків, нестача коштів на лікування, до фізичного болю додаються моральні страждання від свого безсилля і безсилля ліків допомогти йому позбутися цієї болі, або полегшати страждання.

На підставі ст. ст. 23,1167 Цивільного Кодексу України, ст.ст. 1, 5, 6, 21, 34 Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності», ст.ст. 110 ЦПК України, Рішення Конституційного Суду України від 27.01.2004 року позивач просить стягнути з відповідача 125000 гривень в рахунок відшкодування моральної шкоди.

В судовому засіданні позивач позов підтримав, просить його задовольнити.

Представник позивача також позов підтримав. Просить його задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнала в повному обсязі, вказала, що підтримує надане заперечення проти позову, стаття на яку посилається позивач виключена, а тому в задоволенні позову необхідно відмовити.

Суд вислухавши позивача, представника позивача, представника відповідача вивчивши матеріали справи  вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з оглядом на  наступні обставини.

Судом встановлено, що сторони  по справі знаходяться в цивільно-правових відносинах урегульованих Законом України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування  від нещасних випадків на виробництві і професійних захворювань, які спричинили втрату працездатності» оскільки позивач перебуває на обліку саме в Тернівському відділенні Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України, йому призначили страхові виплати щомісячні та  одноразова допомога, що визнано представником відповідача в судовому засіданні та вказано в запереченні відповідача.  

Позивач п ід час роботи на шахті «Самарська» ВАТ «Павлоградвугілля»  29.01.2005 року ушкодив здоров'я внаслідок нещасного випадку, що підтверджується  Актом Н – 1 від 01.02.2005 року, актом розслідування нещасного випадку.

За висновком МСЕК від 30.05.2005 року позивачеві було встановлено стійку втрату професійної працездатності - 80%, встановлена 2 група інвалідності, рекомендовано медикаментозна та санаторно-курортне лікування, що підтверджується довідкою МСЕК серії ДНА-02 № 04556 від 30.05.2005 року.

   Отже  страховий випадок стався з позивачем у 2005  році,  тобто у період коли на відповідача були покладені обов’язки по відшкодуванню моральної шкоди, тому суд вважає, що  відповідач зараз зобов’язаний  нести  відповідальність  за страховий випадок  який стався з позивачем під час перебування його у трудових стосунках з ВАТ « Павлоградвугілля», що підтверджується записом у трудовій книжці.

Доводи не визнання  відповідачами позову суперечать Конституції України  та  порушують  право   позивача   на   відшкодування  спричиненої  моральної шкоди, яке їй надано ст. 28  Закону України «Про загальнообов’язкове  державне  соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві і професійних захворюваннях, що спричинили втрату працездатності».

Вказане право позивач отримав з дня встановлення 80% втрати працездатності, тобто з 30.05.2005 року. При отриманні 80% втрати працездатності та другої групи інвалідності наявність моральної шкоди  суд не ставить  під сумнів. Моральна шкода виразилась у тому, що позивач отримав ушиб поясничного відділу хребта, постравмотичний дискоз L3-L4, L4-L5, L5-5 внаслідок чого змушений був лікуватися з 29.01.по 23.02.2005 року в лікарні м. Павлоград, з 12.07.2005 року по 01.08.2005 року, з 24.11.по 08.10.2007 року, з 05.05. по 19. 05.2008 року, з 03.09. по 17.09.2008 року, з 10.03.2009 року по 23.03.2009 року, в Дмитрівській лікарні; з 11.02.2008 року по 21.02.2008 року, з 27.11.2008 року по 08.12.2008 року, з 07.03.2007 року по 19.03.2007 року у Дніпропетровській клінічній лікарні ім. Мечнікова, що підтверджується епікризами лікувальних установ.

  Тобто, позивач  постійно відчуває фізичний біль ,   втратила можливість повністю реалізувати свої можливості;   постійно відчуваю наслідки травми,  стан  здоров'я став незадовільним.  

Проте судом також встановлено, що при повторному огляді МСЕК 28.05.2009 року позивачеві було встановлено вже не 80 % втрати працездатності, а - 60%  втрати професійної працездатності, третю групу інвалідності з 01.06.2009 року, рекомендовано медикаментозна та санаторно-курортне лікування, протезування, що підтверджується довідкою МСЕК серії ДНА-02 № 031096 від 28.05.2009 року. А тому су дійшов висновку, що при визначенні розміру моральної шкоди необхідно враховувати, що позивачеві зменшено ступінь втрати професійної працездатності з 80 % до 60 %.

    Стаття 22 Конституції України вказує, що конституційне право і свободи гарантуються не можуть бути скасовані.

    При прийнятті нових законів або внесення змін до чинних законів не допускається  звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

      В відповідності до Рішення Конституційного суду України від 27.01.2004 року  в аспекті  конституційного  звернення  положення частини третій  статті 34 Закону України «Про загальнообов’язкове  державне соціальне страхування  від нещасних випадків на виробництві і професійних захворювань, які спричинили втрату працездатності»  слід розуміти як визначення порядку,  процедури  і розміру відшкодування фондом  соціального страхування  від нещасних випадків моральної  /немайнової/  шкоди,  спричиненої умовами виробництва,  повинно забезпечуватися    Фондом на підставі ст.. 1,5,6,13,21 і частини 3 ст. 28 вказаного закону всім потерпілим, в тому числі і в випадку тимчасової, стійкої або повної втрати працездатності.  

Згідно ст. ст. 21 п.1 „є", 28 ч. 3 Закону України „ Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності". У обов'язки Відповідача входить своєчасно та в повному обсязі відшкодовувати шкоду, заподіяну працівникові в наслідок ушкодження його здоров'я, виплачуючи йому страхову виплату за моральну шкоду за наявності факту заподіяння цієї шкоди потерпілому.

Згідно ст. 34 п. 3 Закону України „ Про загально обов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності", сума страхової виплати за моральну (не майнову) шкоду визначається в судовому порядку.

    Згідно з ст. ст. 23,1167 Цивільного Кодексу України моральна шкода потерпілого від нещасного випадку на підприємстві або професійного захворювання полягає в фізичних болях, фізичних та душевні страждання, які особа переносить в зв'язку з ушкодженням здоров'я.

      Вирішуючи  питання   про розмір відшкодування  позивачеві  моральної шкоди  суд виходить з засад розумності, виваженості та справедливості і вважає, що розмір відшкодування завищений, а тому суд, враховуючи характер та обсяг фізичних, душевних, психічних страждань позивача від отриманих травм внаслідок нещасного випадку, втрати професійної  працездатності, постійне  лікування, встановлення інвалідності в 38 років,  втрату його загальної трудової та соціальної реабілітації, що привело до тяжких змін його житті, втрату можливості утримувати свою родину і вважає за необхідне  задовольнити позов частково і стягнути з відповідача на користь  ОСОБА_3  20000 гривень.

    На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 212-214  ЦПК України ст. ст. 1, 5, 6, 13, 21, 28, 34 Закону України  «Про загальнообов’язкове  державне соціальне страхування  від нещасних випадків на виробництві і професійних захворювань, які спричинили втрату працездатності», ст. 22 Конституції України, ст. 77  «Про державний  бюджет України  на 2005  рік /суд, -

ВИРІШИВ:

    Позов ОСОБА_3  до Відділення Виконавчої Дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань в м. Тернівка про відшкодування моральної шкоди, задовольнити частково.

    Стягнути з  Відділення Виконавчої Дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві і професійних захворювань України  в м. Тернівка, Дніпропетровській області на користь ОСОБА_3 в рахунок відшкодування моральної шкоди 20 000 /  двадцять тисяч /  гривень.

    Стягнути з  Відділення виконавчої дирекції фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві і професійних захворювань України  в м. Тернівка, Дніпропетровській області 15.00 гривень витрат понесених на інформаційне технічне забезпечення суду під час розгляду справи.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до Апеляційного суду Дніпропетровської області.  

Заяву про апеляційне оскарження рішення  суду першої інстанції може бути подана протягом десяти днів з дня проголошення рішення.

 Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти  днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя