Справа № 22ц-657/2006             Головуючий у першій інстанції НОВІКОВ О.М.

Категорія - цивільна                                                 Доповідач: СТРАШНИЙ М.М.

УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 липня 2006 року                                                                              м. Чернігів

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ у складі:

головуючого-судді              ІВАНЕНКО Л.В.

суддів:                       КВАЧА М.О., СТРАШНОГО М.М.,

при секретарі:         ПІЛЬГУЙ Н.В.,

за участю:                ОСОБА_1, ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Чернігові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Бахмацького районного суду Чернігівської області від 07 березня 2006 р. у справі за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства „Борзнянське лісове господарство" про поновлення на роботі і стягнення заробтної плати за час вимушеного прогулу, -

ВСТАНОВИВ:

У лютому 2006 р. ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до ДП „Борзнянське лісове господарство" про поновлення на роботі і стягнення заробтної плати за час вимушеного прогулу.

Позов мотивував тим, що фактично він був звільнений з роботи в зв "язку з скороченням чисельності працюючих, на підставі ст. 40 ч. 1 КЗпП України, при цьому в порушення вимог діючого законодавства не був попереджений про звільнення за два місяця до звільнення, зміни в штатний розклад не вносились і з ними він не був ознайомлений, його звільнення не було погоджено з профспілковим комітетом, при звільненні йому не пропонувалась інша робота, в день видання наказу він перебував на лікуванні.

В додатковій-уточненій позовній заяві ОСОБА_1, вказав на те, що при його звільненні з роботи було порушено його переважне право залишення на роботі перед іншими працівниками, а саме: ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, оскільки він має склад сім "ї із шести чоловік, із яких лише він один був працюючий.

Рішенням Бахмацького районного суду Чернігівської області від 07 березня 2006р. в задоволені вищезазначеного позову було відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення скасувати й ухвалити нове рішення про поновлення на роботі, посилаючись на невідповідність висновків обставинам справи та нормам матеріального та процесуального права. Вказує на те, що він має переважне право на залишенні на роботі з огляду на його кваліфікацію, наявність відповідної освіти та подяк за сумлінну роботу, сімейний стан, суд не звернув увагу на порушення відповідачем ч. З ст. 43 КЗпП України. Посилається також на те, що не він підписувався під ознайомленням з наказом про наступне звільнення.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з таких підстав.

По справі встановлено, що відповідно до наказу№ 17 від 1 вересня 1994 р. ОСОБА_1 пийнятий на роботу лісником обходу № 5 Бахмацького ліснцтва.

В зв"язку з тим, що в ДП „Борзнянське лісове господарство " мало місце зміни в організації праці, відповідно до наказу № НОМЕР_1 було попереджено про скорочення працівників лісгоспу, серед іншого, підлягала скороченню посада, яку займав ОСОБА_1.

Про скорочення посади ОСОБА_1 попереджався, про що свідчить його підпис в графі „З попередженням ознайомлений (підпис) в повідомленні № НОМЕР_2.  ДП „Борзнянське лісове господарство", який згідно висновку Чернігівського відділення КНД1СЕ № НОМЕР_3 судово-почеркознавчої експертизи від 14 червня 2006 р., яка була призначена апеляційним судом Чернігівської області у відповідності до ст.ст. 143, 144 ЦПК України, виконаний самим ОСОБА_1.

Відповідно протоколу № НОМЕР_4засідання профспілкового комітету ДП „Борзнянське лісове господарство" від 10 травня 2006р., яке було проведено на виконанння ухвали апеляційного суду від 26 квітня 2006 р., була надана згода цього профспілкового комітету про розірвання трудового договору з ОСОБА_1 по ст. 40 п. 2 (хоча на справді ст. 40 п. 1) КЗпП України в зв"язку з скороченням штатів. Як вбачається з протоколу ОСОБА_1 був присутнім на засіданні. Тобто відповідачем були виконанні вимоги ч. 1 ст. 43 КЗпП України та ст. 39 Закону України „Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності".

Відповідачем було також: дотримано положень ч. 2 ст. 40 КЗпП України, оскільки в ДП „Борзнянське лісове господарство " не було можливості перевести ОСОБА_1, за його згодою, на іншу роботу, в зв "язку з відсутністю вакантних місць.

Наказом від 20 січня 2006 р. № НОМЕР_5 ОСОБА_1 звільнено за скороченням чисельності працівників за п. 1 ст. 40 КЗпП України з 21 січня 2006 р. (коли він став до роботи після лікарняного).

Апеляційний суд вважає, що відповідачем не було порушено правіш вивільнення працівників при звільненні позивача щодо наявності переваг на залишенні на роботі перед іншими працівниками, а саме: ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_3, ОСОБА_7, ОСОБА_8, оскільки ОСОБА_1 не мав переважного право на залишенні на роботі відповідно до правил ст. 42 КЗпП України.

За таких обставин, суд першої інстанції обгрунтовано дійшов до висновку про те, що у ДП „Борзнянське лісове господарство" були підстави звільнення ОСОБА_1 з роботи за п. 1 ст. 40 КЗпП України.

Суд повно і об'єктивно з'ясував дійсні обставини справи і дійшов правильного висновку, що позовні вимоги позивача не грунтуються на законі і не підлягають задоволенню.

Доводи позивача про те, що він не підписував попередження № НОМЕР_2 про наступне вивільнення, апеляційним судом не можуть бути взяті до уваги, оскільки вони повністю спростовуються висновком почеркознавчої експертизи, яка була призначена за його клопотанням, а що стосується рукописного запису з датою „ 1 листопада 2005 року", то ці доводи суттєвими не являються і не дають підстав для висновку суду про невірне застосуванння судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

Рішення суду в оскаржуваній частині постановлене відповідно до вимог чинного законодавства України, а тому немає підстав для його скасування.

Рішення суду в частині стягнення з відповідача на користь ОСОБА_1 компенсації за вимушений прогул та 200 грн. за послуги адвоката апелянтом не оскаржується.

Керуючись ст.ст. 209, 218, 307, 308, 313, 315, 317, 319 ЦПК України суд,

УХВАЛИВ:

Апеляційну    скаргу    ОСОБА_1    -відхилити.

Рішення Бахмацького районного суду Чернігівської області від 07 березня 2006р. - залишитибез змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання нею законної сили.