Справа № 22ц-1000/ 2006 Головуючий у першій інстанції - Діденко
О.П.
Категорія-цивільна Доповідач - Бойко О. В.
УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13 липня 2006 року Апеляційний суд Чернігівської області у складі:
головуючого - судді Бойко О.В.
суддів - Горобець Т.В., Школьного В.В,
при секретарі - Мехед Т.О.
за участі відповідача ОСОБА_1,
представників позивача: БаточенкаМ.В.,
адвоката ОСОБА_2, третьої особи ОСОБА_3,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Чернігові цивільну справу за
апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення
Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 06 березня 2006
року по справі за позовом Ічнянського районного дочірнього
агролісогосподарського спеціалізованого підприємства „Ічнярайагролісництво"
до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди, завданої
внаслідок ДТП,
встановив:
В лютому 2005 року Ічнянське районне дочірнє агролісогосподарське спеціалізоване підприємство „Ічнярайагролісництво" звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди, завданої дорожньо-транспортною пригодою, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що 24.12.2004 року о 9 год. ЗО хв., відповідач ОСОБА_1, керуючи автомобілем ГАЗ 2705-14 державний номер НОМЕР_1, не врахував дорожньо-транспортної обстановки, здійснив наїзд на автомобіль ВАЗ 2107, державний номер НОМЕР_2, що належить позивачу, в результаті чого автомобіль отримав механічні пошкодження. За порушення Правил дорожнього руху ОСОБА_1 постановою Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 21.01.2005 року був визнаний винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.. 124 КУпАП та притягнутий до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу у розмірі 20 грн. Згідно акту дослідження спеціаліста-товарознавця №НОМЕР_3 вартість матеріального збитку, що заподіяний позивачеві в результаті ДТП, складає 2560 грн. 72 коп. Тому, позивач просив стягнути з відповідача ОСОБА_1 матеріальну шкоду в сумі 2560 грн. 72 коп., а також 1623 грн. 36 коп. збитків за час простою автомобіля за період з 24.12.2004 року по 21.01.2005 року.
До участі в справі в якості третьої особи судом було залучено ОСОБА_3, який керував автомобілем позивача під час ДТП.
В судовому засіданні суду першої інстанції представник позивача зменшив позовні вимоги та просив стягнути з відповідача матеріальну шкоду в сумі 2458 грн. 65 коп., вимоги в частині стягнення коштів за простой автомобілю за період з 24.12.2004 року по 21.01.2005 року в сумі 1623 грн. 36 коп. залишились незмінними. Також, представник просив стягнути з відповідача ОСОБА_1 51 грн. сплаченого державного мита, 183 грн. 75 коп. за проведення додаткової автотехнічної експертизи та 300 грн. за надання юридичної допомоги.
Рішенням Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 06 березня 2006 року позовні вимоги Ічнянського районного дочірнього агролісогосподарського спеціалізованого підприємства „Iчнярайагролісництво,, задоволено частково та стягнуто з ОСОБА_1 2458 грн. 65 коп. у відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної пошкодженням автомобіля, 183 грн. 75 коп. у відшкодування витрат по оплаті додаткової автотехнічної експертизи, 51 грн. в повернення сплаченого державного мита, 300 грн. витрат на правову допомогу, а всього 2993 грн. 40 коп.
В апеляційній скарзі відповідач ОСОБА_1 просить скасувати рішення місцевого суду в частині задоволення позовних вимог як незаконне та необгрунтоване та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову Ічнянського районного дочірнього агролісогосподарського спеціалізованого підприємства „Ічнярайагролісництво". Посилається, що у даній ДТП є вина обох водіїв, оскільки водій ОСОБА_3, який був за кермом автомобіля позивача, не вибрав безпечний інтервал руху та не застосував екстренного гальмування, про що свідчить протокол та схема ДТП. Згідно з висновком судової автотехнічної експертизи від 16 травня 2005 року водій ОСОБА_3 мав технічну можливість уникнути ДТП, проте суд не взяв до уваги цей висновок. У висновку судової автотехнічної експертизи від 08 лютого 2006 року взяті за основу дослідження не об'єктивно існуючі дані, а експериментальні, які показав ОСОБА_3
У судовому засіданні відповідач ОСОБА_1 апеляційну скаргу підтримав, просив її задовольнити, рішення суду скасувати, постановити нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.
Представники позивача апеляційну скаргу не визнали, просили в її задоволенні відмовити, рішення суду залишити без змін.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників судового процесу, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення суду залишенню без змін з наступних підстав.
Встановлено, що 24 грудня 2004 року близько 9 години 30 хвилин в м. Ніжині по вул. Прилуцька сталась дорожньо-транспортна пригода, учасниками якої були водій ОСОБА_3, який перебуває в трудових стосунках з підприємством „Ічнярайагролісництво" та керував автомобілем ВАЗ-2107, державний номер НОМЕР_2, та відповідач ОСОБА_1, який керував автомобілем ГАЗ 2705-14, державний номер НОМЕР_1. Обидва автомобілі отримали механічні пошкодження.
Задовольняючи позовні вимоги в частині стягнення з відповідача заподіяної матеріальної шкоди, суд виходив із доведеності вини відповідача ОСОБА_1 у скоєнні ДТП, що сталась 24 грудня 2004 року, посилаючись на постанову Ніжинського міськрайонного суду від 21 січня 2005 року, яка була залишена без змін постановою в.о. голови апеляційного суду Чернігівської області від 14 листопада 2005 року (а.с.12, 18 адміністративної справи №3-172).
Такий висновок суду грунтується і на матеріалах справи, з яких вбачається, що відповідач ОСОБА_1 порушив п.12.1 Правил дорожнього руху України, не врахувавши безпечної швидкості руху та не врахував дорожньої обстановки.
Доводи апеляційної скарги про наявність у ДТП вини обох водіїв не можуть бути прийняті до уваги апеляційним судом, оскільки вони спростовуються постановою Ніжинського міськрайонного суду від 21 січня 2005 року, яку суд обгрунтовано поклав в основу судового рішення, і яка відповідно до ч.4 ст.61 ЦПК України є обов'язковою для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено вирок або постанову суду з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.
Висновок судової автотехнічної експертизи №НОМЕР_4 не дає категоричного висновку про наявність можливості у водія ОСОБА_3 уникнути зіткнення, а лише зазначається, що така можливість не виключається. Проте, з висновку судової автотехнічної експертизи № НОМЕР_5 вбачається, що з технічної точки зору водій ОСОБА_3 не мав можливості уникнути зіткнення з автомобілем відповідача шляхом застосування екстреного гальмування керованого ним автомобіля.
Доводи апелянта є припущеннями та жодним доказом не підтверджуються.
За таких обставин і відповідно до положень ст..ст.1166 ЦК України майнова шкода, завдана майну фізичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Визначаючи розмір заподіяної матеріальної шкоди, суд обгрунтовано виходив з висновку експерта №НОМЕР_6 автотоварознавчої експертизи від 14 липня 2005 року, згідно з яким вартість матеріального збитку, завданого позивачу як власнику автомобіля ВАЗ-2107 в результаті ДТП на момент закінчення ремонтно-відновлювальних робіт складає 2458 грн. 65 коп.
Суд обгрунтовано відмовив в задоволенні вимог позивача про стягнення з відповідача 1623 грн. 36 коп. за простой автомобіля, оскільки в матеріалах справи відсутні докази про те, який прибуток приносив автомобіль підприємству при звичайних обставинах та знаходячись в належному технічному стані.
Судом, також, обгрунтовано в зв"язку із задоволенням позовних вимог, стягнуто з відповідача на користь позивача, понесені ним судові витрати при розгляді справи, а саме: сплачене державне мито, витрати за проведення додаткової автотехнічної експертизи та витрати, понесені за отримання правової допомоги.
Рішення суду постановлено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не дають підстав для його скасування.
Керуючись ст..ст.. 303, 307, 308, 313-315, 317, 319, 324 ЦПК України, апеляційний суд,
ухвалив:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - відхилити.
Рішення Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 06 березня 2006 року - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання нею законної сили.