Справа №2-1930\2009

                                                   Р І Ш Е Н Н Я

                                 ІМЕНЕМ                          УКРАЇНИ

     24 грудня 2009 року Шевченківський  районний суд м.Львова

 у  складі: головуючого-судді                Білінської Г.Б.

                  при секретарі                         Коваль Я.І.

                  за участю адвокатів              ОСОБА_1, ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Львові цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, третьої особи ЛОКП “БТІ та ЕО” про  поділ майна подружжя  

та зустрічним позовом ОСОБА_4 до    ОСОБА_3 про  визнання особистою власністю майна,

                                                   в с т а н о в и в

        Позивачка ОСОБА_3 звернулась до суду із позовом,  у якому просить   поділити спільне майно подружжя, яким являється квартира АДРЕСА_1 , та визнати за нею право власності на 1\2 частку у  цій квартирі. В обгрунтування своїх вимог покликається на те, що   вона перебувала у шлюбі з ОСОБА_4  з  1985 року,          16.03.2007 р. шлюб  між ними розірвано.  У період   спільного проживання  та перебування у шлюбі ними  за спільні кошти була придбана  квартира, що по вул. Грінченка 1\107   у м.Львові, однак   оформлена була   на  відповідача. На її пропозицію  вирішити питання  щодо  поділу   майна  мирно  ,відповідач  відмовився, а тому вимушена звертатись  у суд. Виходячи  із  начала рівності  часток у  спільно нажитому майні  подружжя, просить визнати за нею право власності на 1\2  частку у  спірній квартирі.

         У судовому засіданні позивачка ствердила своїх вимоги та дала пояснення, аналогічні змісту позову.

         Відповідач  позовні вимоги  заперечив та звернувся до суду із зустрічним  позовом,     у якому просить  визнати за ним право особистої власності на спірну  квартиру ,виходячи із того, що на момент   її придбання  він з позивачкою  уже припинили подружні стосунки, вона  у цей період часу проживала у м.Харкові  , і кошти, які були витрачені на  придбання цієї квартири належали особисто  йому та його батькам.

         З”ясувавши обставини справи, заслухавши доводи сторін, вивчивши письмові докази, суд приходить до висновку, що первісний позов підлягає до задоволення ,а у задоволенні зустрічного  слід відмовити з наступних мотивів.

           Як вбачається із матеріалів справи  ,сторони зареєстрували шлюб 23.03.1985 р. ,   шлюб розірвано  16.03.2007 р.

            Із договору  купівлі-продажу  від 27.09. 1993 р. ,укладеного  підприємством СП “ТЕКОН” з однієї сторони  та   працівником підприємства ОСОБА_4 з другої сторони, видно,   що  відповідач ОСОБА_4  придбав  квартиру по вул. Грінченка 1\107 у м.Львові,т а згідно   п.2  Договору зобов”язався  сплатити   продавцю  вартість  зазначеної квартири.

           На підставі  Договору купівлі-продажу   було оформлено реєстраційне посвідчення, за яким власником квартири являється ОСОБА_4  

            У спірній квартирі на даний час  зареєстровані та проживають  сторони по справ та їх   діти -  син ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1  та донька Ірина, ІНФОРМАЦІЯ_2.          

            Відповідач ОСОБА_4  у судовому засіданні покликався  на те, що  на момент придбання  спірної квартири, тобто станом на 1993 рік  , вони з ОСОБА_3 вже припинили подружні стосунки  і вона постійно проживала  у м.Харкові. Однак,  відповідач   не  надав суду жодних доказів  таких тверджень.

           Із оглянутої у судовому  засіданні цивільної справи  №-868\07  за позовом            ОСОБА_4 до  ОСОБА_6  про розірвання шлюбу  вбачається,  що   ОСОБА_4  29.11.2006 р.  звернувся  у  Шевченківський  суд м.Львова  із позовом, у якому просив розірвати шлюб   із ОСОБА_6  У позовній заяві   позивач  зазначив, що    вони з  дружиною припинили подружні стосунки   та ведення  спільного господарства   у листопаді 2005 року.  Рішенням  Шевченківського районного суду м.Львова   від  19.02.2007 р.   шлюб між сторонами  було розірвано. При цьому,  у рішенні суду зазначено, що сторони припинили подружні стосунки    з  листопада 2005 року. Рішення суду  сторонами не оскаржувалось.                         Поїздки і   періодичне перебування  ОСОБА_3  у інших містах  за межами          м.Львова в період 1987-1993 рр   , на що покликався у своїх поясненнях  ОСОБА_4, не є доказом   припинення       сторонами  сімейних  відносин.  Спростуванням таких покликань , на думку суду, є оглянуті у судовому засіданні  сімейні  фотографії ,на яких відображені різного роду  родинні  свята сім”ї   ОСОБА_4 в період  до 2005 року ,  які є свідченням нормальних стосунків між сторонами у  період до 2005 року.                                          

             Відповідно до   ст. 60 Сімейного Кодексу України  майно, набуте за час шлюбу, належить дружині   та чоловікові на праві спільної  сумісної  власності .

              Згідно ст. 70 Сімейного Кодексу України у разі поділу майна, що є об”єктом права спільної сумісної власності  подружжя ,частки майна  дружини і чоловіка є рівними, якщо інше не визначено  домовленістю між ними.

              Відтак,  суд вважає підставними   та  доведеними позовні вимоги  ОСОБА_3   про те, що  спірна квартира – це майно  подружжя, набуте в шлюбі,  яке підлягає до поділу  між сторонами в рівних частках.

                   Зустрічний позов  ОСОБА_4   про визнання спірної квартири  його  особистим майном суд вважає безпідставним.

         Керуючись ст.ст. 60,70 СК України, ст.ст.   10,62,213-215,209,218  ЦПК України,       суд

                                                    в и р і ш и в

        Первісний позов задовольнити.

        Визнати за    ОСОБА_3 право власності на 1\2 частку  квартири АДРЕСА_2 .

         У задоволенні  зустрічного позову ОСОБА_4 до    ОСОБА_3 про  визнання особистою власністю майна -   відмовити.

         Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Львівської області через місцевий суд шляхом подачі заяви про оскарження протягом десяти днів після проголошення рішення та  шляхом подачі  апеляційної скарги  протяоом двадцяти днів після подачі такої заяви.

Головуюча