Справа № 22ц-998/2006 Головуючий у першій інстанції БАРАНЕНКО С.М.
Категорія - цивільна Доповідач: СТРАШНИЙ М.М.
УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12 липня 2006 року м.Чернігів
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ у складі:
головуючого-судді ІВАНЕНКО Л.В.
суддів: КВАЧА М.О., СТРАШНОГО М.М.,
при секретарі: Б1ЛЯЄВІЙ Т.Д.,
за участю: ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Чернігові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Новгород-Сіверського районного суду Чернігівської області від 11 травня 2006 р. у справі за позовом ОСОБА_2 до Кам"янсько-Сло6ідської сільської ради про поновлення на роботі і оплату за час вимушеного прогулу, -
ВСТАНОВИВ:
В лютому 2006 року ОСОБА_2 звернулася до суду з цим позовом, в якому просила поновити її на посаді техпрацівника в Кам"янсько-Слобідській сільській раді, стягнути з останної на її користь середній заробіток за час вимушеного прогулу з 24.04.04 р. до дня поновлення на роботі в сумі 60,61 грн..
В обхрунтовання своїх вимог вказує на те, що вона з 1980 р. працювала техпрацівником в Кам"янсько-Слобідській сільській раді, а розпорядженням № НОМЕР_1 була звільнена за систематичне порушення трудової дисципліни за п. З ст. 40 КЗпП України, а саме невиконання завдань сільського голови, відсутність на роботі 21-24 квітня 2004 р. по 1 год. 40 хв. кожного дня без поважних причин. Вважає звільнення незаконним, оскільки не було надано згоди профкому, чим порушено положення ст. 43 КЗпП України, а також не видано трудову книжку, внаслідок чого вона не може з дати звільнення працевлаштуватися.
Рішенням Новгород-Сіверського районного суду Чернігівської області від 11 травня 2006 р. в задоволенні позову відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить рішення скасувати та ухвалити нове рішення по суті позовних вимог, посилаючись на те, що поважною причиною пропуску строків звернення до суду є те, що в її сім "ї не було жодної копійки для того, щоб приїхати в Н-Сіверський і звернутися до адвоката. Вважає, що суд не взяв до уваги ст.ст. 47 та 48 КЗпП України, а також те, що голова сільради не звертався до профкому на дачу згоди на її звільнення.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, перевіривши доводи скарги та матеріали справи, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з таких підстав.
Ч. 1 ст. 233 КЗпП України встановлено місячний строк звернення
працівника до суду у справах про звільнення. Цей строк обчислюється
альтернативно або з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.
Згідно ст. 234 КЗпП України, у разі пропуску з поважних причин строків, установлених ст. 233 цього Кодексу, районний суд може поновити цей строк.
Згідно роз'яснень п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України від б листопада 1992 р. № 9 „Про практику розгляду судами трудових спорів" встановленні статтями 228, 233 КЗпП строки звернення застосовуються незалежно від заяви сторін. У кожному випадку суд зобов'язаний перевірити і обговорити причини пропуску цих строків, а також навести мотиви, чому він поновлює або вважає неможливим поновити пропущений сторк. Пропущений ст. 233 КЗпП України місячний строк поширюється на всі випадки звільнення незалежно від підстав припинення трудового договору. Якщо місячний чи тримісячний термін пропущено без поважних причин, у позові може бути відмовлено з цих підстав.
По справі встановлено, що розпорядженням Кам"янсько-Слобідської сільської ради № НОМЕР_1 ОСОБА_2 була звільнена за п.п. З, 4 ст. 40 КЗпП України, за систематичне порушення ст. ЗО КЗпП України, не виконання завдань сільського голови, відсутність на роботі 21-24 квітня 2004 р. по 1 год. 40 хв. кожного дня без поважних причин. Як вбачається з листа Територіальної інспекції праці у Чернігівській області, за результатами перевірки встановлені порушення допущені головою сільської ради Шевцовим П.А., при звільненні ОСОБА_2 з роботи по п.п. З і 4 ст. 40 КЗпП України. Наказ про звільнення ОСОБА_2 з роботи по п.п. З і 4 ст. 40 КЗпП України скасовано та видано наказ про звільнення за власним бажанням.
В апеляційній скарзі ОСОБА_2 не заперечує того факту, що їй в день звільнення, було видано копію розпорядження про звільненння. І саме з 24 квітня 2004 р. обчислюється місячний строк звернення до суду, а з позовом вона звернулася в лютому 2006 р. не навівши жодних поважних причин пропуску цього строку.
Вирішуючи спір, в межах заявлених вимог, виходячи з положень ст. 233, 234 КЗпП України та п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 1992 р. № 9 „Про практику розгляду судами трудових спорів", суд першої інстанці обгрунтовано відмовив в задоволенні позову про поновлення на роботі у зв"язку з пропуском строку, оскільки звільнення ОСОБА_2 відбулося 24 квітня 2004 р., в той же день їй було видано наказ про звільнення, то позивачка пропустила місячний строк на звернення до суду з позовом про поновлення на роботі, а клопотань про поновлення пропущеного строку не надходило.
Доводи апелянта про те, що їй не видано трудову книжку не стосується заявлених вимог про поновлення на роботі.
Суд повно і об'єктивно з'ясував дійсні обставини справи і дійшов правильного висновку, що позовні вимоги ОСОБА_2 підлягають відхиленню.
Доводи ОСОБА_2 викладені в скарзі, не спростовують висновків суду, атому не є підставою для скасування рішення суду.
Рішення суду вцілому відповідає вимогам матеріального та процесуального закону і доводи апеляційної скарги не дають підстав для його скасування.
Керуючись ст.ст. 209, 218, 307, 308, 313, 315, 317, 319 ЦПК України суд,
УХВАЛИВ:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 -відхилити.
Рішення Новгород-Сіверського районного суду Чернігівської області від 1 травня 2006 р. -залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бут оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом два місяців з дня набрання нею законної сили.