Справа № 592/11577/18

Провадження № 1-кп/592/194/19

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 лютого 2019 року м.Суми

Ковпаківський районний суд м. Суми у складі:

головуючого судді - Литовченка О.В.,

за участі секретаря судового засідання - Черей С.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Суми кримінальне провадження №12017200440002919, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 01.08.2017 за обвинуваченням

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Шостка, Сумської області, що має подвійне громадянство України та Португалії, з базовою вищою освітою, неодруженого, на території України не працюючого, військовозобов'язаного, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1, раніше не судимого, посвідчення особи на повернення в Україну № НОМЕР_4,

у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України,

за участю сторін кримінального провадження:

прокурорів Сумської місцевої прокуратури - Рекуненка Б.П., Передерій В.Г.,

захисника - адвоката Безпалої Г.М.,

обвинуваченого - ОСОБА_1,

та за участі:

потерпілого - ОСОБА_6,

представника потерпілого - адвоката ОСОБА_7,

встановив:

Формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним.

30.07.2017 близько 23 години 30 хвилин ОСОБА_1 йшов по вул. Засумській в м. Суми в сторону Центрального ринку. Неподалік перехрестя вул. Засумська та вул. Садова він зустрів молоду пару, - ОСОБА_6 та ОСОБА_8 Зустрівшись поглядами, у ОСОБА_1 виник словесний конфлікт з ОСОБА_6, у ході якого ОСОБА_1 провокував його на бійку.

ОСОБА_8, оцінюючи ситуацію та намагаючись уникнути бійки, умовила ОСОБА_6 не конфліктувати з ОСОБА_1, після чого вони пішли від нього по вулиці Садовій в м. Суми.

Не змирившись з образами, ОСОБА_1 пішов слідом за ОСОБА_6 та ОСОБА_8, продовжуючи словесну провокацію.

Не витримавши словесних образ, з метою з'ясування причини конфлікту, ОСОБА_6 підійшов до ОСОБА_1, після чого конфлікт загострився та між ними почалась штовханина.

У ході суперечки ОСОБА_1 дістав предмет схожий на ніж, та взявши його в праву руку почав то наближатись то віддалятись від ОСОБА_6 здійснюючи поступальні рухи то вперед то назад.

Реалізовуючи свій злочинний умисел, направлений на спричинення ОСОБА_6 тілесних ушкоджень, ОСОБА_1, самостійно, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, передбачаючи та бажаючи настання суспільно-небезпечних наслідків, тобто діючи з прямим умислом, спрямованим на заподіяння тяжкої шкоди здоров'ю потерпілого, шляхом спричинення тілесних ушкоджень, здійснив один прямий удар предметом ззовні схожим на ніж в область живота потерпілому ОСОБА_6, спричинивши колото-різану рану черевної порожнини з пошкодженням крупної зв'язки «hepar», великого сальника, а потім наніс ще один удар предметом ззовні схожим на ніж в область правого передпліччя, спричинивши потерпілому різану рану передньої поверхні верхньої третини правого передпліччя.

Відповідно до висновку експерта Сумського обласного бюро судово-медичної експертизи від 10.10.2017 № 973, отримані потерпілим ОСОБА_6 тілесні ушкодження в ділянці черевної стінки справа були небезпечними для життя і за цією ознакою відносяться до тяжких тілесних ушкоджень, та ушкодження правого передпліччя кваліфікуються як легкі тілесні ушкодження, що спричинили короткочасний розлад здоров'я.

Докази на підтвердження встановлених судом обставин.

Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 свою вину у вчиненні злочину, передбаченому ст. 121 ч. 1 КК України, фактично не визнав та пояснив, що в ніч 30.07.2017 біля 23.30 год. він рухався по вулиці Засумській в м. Суми в бік Центрального ринку. На перехресті вулиць Садової та Засумської зустрів пару - потерпілого та його подругу, раніше знайомим з ними не був. Інших людей поруч не бачив, освітлення було, але не дуже добре освітлювалась вулиця. Почув у спину на відстані 3-х метрів, як потерпілий сказав: «Что ты от меня хочешь? Что ты смотришь?». Після чого між ними стався словесний конфлікт. Потерпілий з жінкою пішли по вулиці Садовій, а він стояв на місці. Коли відстань між ними була 50-70 метрів, потерпілий побіг з темноти в його бік з предметом в руках з-під куртки, з-за пазухи (або пістолет, або якийсь інший предмет), погрожував, ображав. Він також стояв у темноті, взяв у руку ніж, носив його в кармані штанів для самозахисту (лезо 6-7 сантиметрів, пластикова ручка), знявши паперовий чехольчик. Почав відходити на світло, щоб побачити, що у потерпілого в руках. За 20 метрів від себе побачив, що в руках у потерпілого електрошокер, останній провокував конфлікт. Потім потерпілий б'є його лівою рукою працюючим електрошокером в ліву щоку. Відбувся електричний розряд, але він не відчув його дію. Після чого він (ОСОБА_1.) вийняв з кишені штанів ніж та наніс один удар потерпілому в живіт та відступив на один крок назад, потерпілий опустив руки, але потім знов намагався нанести йому удар електрошокером в обличчя, в цей момент він (ОСОБА_1.), здійснив удар (полоснув) ножем (здійснив блокування), який знаходився у його правій руці в область правого передпліччя потерпілого з внутрішньої сторони. Після чого потерпілий зупинив активні дії, вони розійшлися в різні боки - потерпілий в сторону (Червоногвардійської) Іллінської, а він в сторону автовокзалу, щоб відійти від конфлікту. Ніж викинув на «Лужку». Конфлікт тривав біля двох хвилин. Супутниця потерпілого в конфлікт не втручалась, не підходила до них. Раніше тривалий час займався карате з 15 до 20 років. В живіт потерпілого бив туди де немає серця та інших життєво важливих органів, щоб не завдати смертельних травм. По руці бив прицільно, щоб блокувати удар електрошокером. В лікувальні заклади не звертався, оскільки тілесних ушкоджень не було. До органів поліції також не звертався бо не постраждав. Коли йшов вулицею Засумською, прямував до ринку, хотів забронювати маршрутне таксі Суми-Київ на 03.00 годину 31.07.2017. Територію України покинув на наступний день, раніше бронював за тиждень білет по Інтернету в Італію, вилетів чи о 08.00, чи о 09.00 годині літаком з аеропорту «Бориспіль». Поїхав за кордон працювати. Вважає потерпілого ініціатором конфлікту, зазначив, що в нього іншого виходу не було, як тільки застосувати ніж з метою зупинити конфлікт, щоб усі залишились живими. Про те що буде застосовувати ніж потерпілого не попереджав. Алкогольні напої та наркотики не вживає. Про те, що його розшукують правоохоронні органи дізнався після арешту в Німеччині. Його дії під час конфлікту були викликані самозахистом, вважає їх необхідною обороною.

Однак, незважаючи на такі показання обвинуваченого ОСОБА_1, факт вчинення ним кримінального правопорушення при зазначених вище обставинах підтверджується дослідженими та перевіреними в судовому засіданні доказами.

Так, потерпілий ОСОБА_6 в судовому засіданні надав наступні показання. 30.07.2017 приблизно о 23.40 проводжав дівчину ОСОБА_8 додому. Йшли від ринку по вулиці Засумській в місті Суми. Був одягнутий в літні туфлі, брюки, сіра футболка. Ні барсетки, ні сумки, ні куртки в нього не було. Їм на зустріч йшов обвинувачений, з яким у нього раніше був конфлікт. Зустрілись поглядами, були слова «Шо ты хочешь, шо ты смотришь?». Відбулась словесна «перепалка», образи. У дівчині стався нервовий зрив, прохала йти далі. Пішли далі, але «перепалка» продовжувалась. Обвинувачений йшов за ними. За 15 метрів зрозумів, що він не зупиниться, хвилювався за дівчину. Вирішив, що потрібно поговорити з обвинуваченим ОСОБА_1 ОСОБА_1 тримався за карман, вийняв ніж довжиною до 20 сантиметрів, йому здалося, що це була трьохгранна «піка», він робив ним рухи, тримав у правій руці. Вдарив його в живіт ножем, він також бив ОСОБА_1 в голову, але не поцілив. Другий удар ОСОБА_1, він промахнувся, 3 удар ножем по руці. Крикнув дівчині, щоб вона викликала поліцію, на що вона відповіла, що вже викликала поліцію самостійно. Після чого ОСОБА_1 втік в сторону вулиці Засумської. Була кров, дівчина прохала викликати швидку допомогу. Пішли додому до неї, сильно не боліло, перевдягнув футболку. Кров не зупинялась, викликали швидку допомогу. Місце конфлікту освітлювалось не дуже гарно, на розі вулиць горів ліхтар, було темно, але видно. Предметів для самозахисту у нього з собою не було. Інших осіб крім учасників конфлікту не було.

Щодо попереднього конфлікту з ОСОБА_1 зазначив, що за пів року до останньої події працював у військоматі, розносив повістки по домам. Біля одного з під'їзду чекав, щоб хтось з людей відчинив двері під'їзду. Двері відчинив ОСОБА_1, він зайшов за ним до приміщення. ОСОБА_1 затіяв конфлікт, вимагав пред'явлення документів, посварились.

Щодо конфлікту 30.07.2017 вважає, що з його сторони протиправних дій не було. У ОСОБА_1 була явна перевага: ніж, зріст. ОСОБА_1 мав можливість спокійно піти, ОСОБА_8 просила його про це. Удари ножем наносив спонтанно. Були взаємні образи, спочатку ніхто нікого фізично не чіпав. Ніхто не кричав, не кликав на допомогу. Намагався поговорити з ОСОБА_1, але не вдалося. Після нанесення тілесних ушкоджень ОСОБА_1 бачив у нього кров, після фрази «ОСОБА_8 викликай поліцію», ОСОБА_1 розвернувся та втік. На самому ділі поліцію ще не викликали, намагались таким чином обдурити нападника, щоб він припинив незаконні дії. Він до конфлікту випив разом з ОСОБА_8 1,25 л пива на двох. Чи був ОСОБА_1 в стані алкогольного сп'яніння сказати не може.

ОСОБА_8 від остаточного місця конфлікту була на відстані 10 метрів, що робила не бачив. Після конфлікту кров тривалий час не зупинялась, викликали швидку допомогу, в лікарні знаходився в хірургічному відділенні 10 днів, потім лікувався амбулаторно біля місяця. Має 3 групу інвалідності з 2015 року.

Зазначені вище показання потерпілого ОСОБА_6 є послідовними і логічними, а також об'єктивно співпадають та повністю узгоджуються з іншими дослідженими по справі доказами.

Так, свідок ОСОБА_8 у судовому засіданні пояснила, що вона проживає в АДРЕСА_2 30.07.2017 о 23.35 год. йшла додому разом з ОСОБА_6 по вулиці Засумській, перехрестя з вулицею Садовою. Зустріли обвинуваченого ОСОБА_1, вона його раніше не знала. Вона звернула увагу на його погляд, їй здалося, що з ОСОБА_6 вони були раніше знайомими. ОСОБА_1 сказав: «Что ты смотришь?». Освітлення було не дуже гарне, але видно. Інших людей поряд не було. ОСОБА_1 був одягнений в сірі брюки та якийсь піджак. У ОСОБА_6 при собі нічого не було, ні сумки, ні барсетки, в тому числі предметів для самозахисту. ОСОБА_6 був одягнутий в сіру футболку, чорні брюки. Виникла словесна «перепалка». Вона вмовляла ОСОБА_6 піти з нею, він погодився. Вони пішли спокійно далі, але обвинувачений переслідував їх метрів за 20-30, ображав, провокував, підходив все ближче і ближче. ОСОБА_1 міг спокійно піти та не конфліктувати. ОСОБА_6 зупинився, розвернувся та спокійно пішов в сторону ОСОБА_1 Вона дуже перелякалась, плакала, ОСОБА_6 їй нічого не казав. Між ними було метрів 10. Вона бачила «прижки» ОСОБА_1 Він стрибав вперед та відскакував (що в нього було в руках вона не бачила), бачила до п'яти стрибків. Потім ОСОБА_6 крикнув їй: «Викликай міліцію», вона сказала, що вже викликала, хоча досі не викликала. ОСОБА_1 одразу побіг в сторону «Лужка», одразу після її слів. ОСОБА_6 сказав, що обвинувачений його порізав. Вже дома побачила рани у ОСОБА_6, викликала швидку допомогу. Спочатку ОСОБА_6 не хотів викликати швидку допомогу та їхати в лікарню, в нього був стан шоку. Вийшли на вулицю, дочекались приїзду медиків, поїхали в лікарню. Потім її допитували працівники поліції.

Вважає, що дії ОСОБА_6 не могли спровокувати такі дії ОСОБА_1

В неї дома працівники поліції вилучали футболку ОСОБА_6 та рушник. Самостійно в поліцію не звертались, знали, що після виклику швидкої допомоги, медики самостійно повідомлять працівників поліції про нанесення тілесних ушкоджень ОСОБА_6 Оцінює дії ОСОБА_1, як дії нападника, вони захищались.

Крім того, свідок ОСОБА_9 у судовому засіданні пояснив, що він працював лікарем швидкої допомоги, зараз перебуває на пенсії.

31.07.2017 здійснював чергування у складі бригади швидкої допомоги з фельдшером ОСОБА_10 та водієм ОСОБА_11. Пізно ввечері (було біля першої години ночі) отримали виклик через диспетчера в район вулиці Садової. Під'їхали, побачили потерпілого, який сидів на бордюрі, рука була зав'язана, тримався також за живіт. Повідомив їм, що невідомий наніс предметом схожим на «піку» поранення в живіт та передпліччя. Поряд була жінка, яка назвалась подругою потерпілого. Провели медичний огляд, надали першу екстрену допомогу, відвезли потерпілого у першу міську лікарню. З собою у потерпілого ніяких предметів, сумок не було.

Свідок ОСОБА_10 у судовому засіданні пояснила, що вона працює фельдшером з невідкладних станів. 31.07.2017 працювала з лікарем-керівником ОСОБА_9 в бригаді. Отримали виклик на вулицю Якіра в м. Суми. Приїхали на виклик, побачили чоловіка та жінку, які в розмові повідомили, що знайомий наніс тілесні ушкодження ножем (живіт та рука). Далі розпитував лікар. Надала першу медичну допомогу. Транспортували до лікарні № 1 в хірургічне відділення. Потерпілий був одягнутий в світлу футболку (майку), штани, був рушник. Хто саме повідомляв про випадок поліції не пам'ятає.

Крім показань потерпілого та свідків, вина обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення також доказується дослідженими в судовому засіданні доказами:

- Витягом з Єдиного реєстру досудових розслідувань з номером кримінального провадження 12017200440002919, дата реєстрації 01.08.2017, правова кваліфікація ч. 1 ст. 121 КК України, фабула «30.07.2017 близько 23 год. 35 хв. ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_7 біля перехрестя вул. Засумська та вул. Садова в м. Суми спричинив тілесні ушкодження гр. ОСОБА_6 у вигляді проникаючої колото-різаної рани черевної порожнини, та різаної рани передпліччя» (т. 1, а.с. 167).

- Повідомленням лікаря ОСОБА_12 бригади № 2 на лінію 102 № 15399045 від 31.07.2017, відповідно до якого потерпілий ОСОБА_6 госпіталізований до хірургічного відділення цмл з діагнозом: колото-різана рана живота, різана рана правого передпліччя. З пояснень: тілесні ушкодження отримав внаслідок сутички з невідомим. Повідомленням лікаря ОСОБА_16 на лінію 102 № 15399072 від 31.07.2017, відповідно до якого потерпілий ОСОБА_6 знаходиться в хірургічному відділенні цмл з діагнозом: колото-різана рана живота (не проникаюча), різана рана правого передпліччя. Доставлений 21 бригадою швидкої з вулиці Люблінської де близько 23.55 у нього виникла бійка з невідомим. Зареєстровано в журналі єдиного обліку заяв і повідомлень про вчинені кримінальні правопорушення та інші події Сумського ВП (м. Суми) ГУНП в Сумській області № 38590 від 31.07.2017 (т. 1, а.с. 168).

- Протоколом прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення, складеного 31.07.2017, відповідно до якого ОСОБА_6, будучи попередженим про кримінальну відповідальність відповідно до ст. 383 КК України за завідомо неправдиве повідомлення про вчинення злочину, повідомив про те, що 30.07.2017 близько 23.33 год. отримав тілесні ушкодження від невідомого по вул. (Засумська) Садова м. Суми (т. 1 а.с. 169).

- Протоколом огляду місця події від 31.07.2017, відповідно до якого оглянута асфальтована ділянка проїжджої частини вул. Садової в м. Суми, що розташована навпроти кутового будинку № 51 по вул. Засумській в м. Суми на відстані 10 метрів від проїжджої частини вул. Засумська в м. Суми та 2,5 метрів від правої бордюри. Виявлено близько 50 краплин речовини бурого кольору, схожої на кров. На гаражі житлового будинку АДРЕСА_3 виявлена камера відеоспостереження. Інших речей та предметів на прилеглій території виявлено не було. Під час огляду вилучено змив і контрольний змив речовини бурого кольору (т. 1, а.с. 170-174).

- Протоколом огляду місця події від 31.07.2017, відповідно до якого оглянуто в прийомному приміщенні Сумської ЦМЛ за адресою: м. Суми, 20 років Перемоги, 13, верхній одяг ОСОБА_6 в який він був одягнутий при доставленні бригадою швидкої допомоги до хірургічного відділення лікарні. Відповідно до протоколу було вилучено, зокрема одяг та взуття ОСОБА_6 з плямами речовини бурого кольору (т. 1 , а.с. 175, 176).

Що стосується доводів сторони захисту про недопустимість, як доказу протоколу огляду місця події, оскільки судом не надано відповідного дозволу для проведення вказаної слідчої дії, то вони не ґрунтуються на вимогах закону. Доводи захисника про те, що протокол огляду місця події є недопустимим доказом, оскільки не було дозволу суду на огляд є неспроможними. Ця слідча дія проведена у відповідності до вимог закону. Виданий одяг було оглянуто слідчим, потерпілим не пред'являлись претензії щодо його вилучення, вказані речі було визнано речовими доказами у кримінальному провадженні, а питання щодо арешту вилученого майна є правом, а не обов'язком слідчого, прокурора у відповідності до положень ст.ст. 170, 171 КПК України. Верховний Суд України у постанові від 09.06.2016 по справі №5-360кс15 звернув увагу на те, що в самій назві статті 87 КПК законодавець визнання доказів недопустимими обумовив їх отриманням внаслідок істотного порушення прав та свобод людини.

При отримані зазначених доказів істотного порушення прав та свобод людини, гарантованих Конституцією та законами України, міжнародними договорами, зокрема обвинуваченого ОСОБА_1, як передбачено ст. 87 КПК України не було, а тому вказані захисником обставини не можуть слугувати для визнання таких доказів недопустимим з мотивів наведених захисником.

В даному випадку відсутність звернення слідчого до суду з клопотанням про арешт вилучених у потерпілих речей не є підставою для визнання цих доказів недопустимими доказами в розумінні положень ст.ст. 86, 87 КПК України. Зазначені докази доповнюють показання потерпілого та свідка, є належними доказами у кримінальному провадженні.

- Протоколом огляду місця події від 31.07.2017, відповідно до якого з дозволу власника ОСОБА_8 оглянуто кімнату № АДРЕСА_4. За результатами огляду вилучено футболку сірого кольору зі слідами бурого кольору та отвором у кількості 1 шт., яка зі слів ОСОБА_8 належить ОСОБА_6 (т. 1, а.с. 178-180).

- Ухвалою слідчого судді Ковпаківського районного суду м. Суми від 02.08.2017, справа № 592/8314/17, якою надано слідчому Сумського ВП ГУНП в Сумській області ОСОБА_13 дозвіл на проведення огляду житла, якою є кімната АДРЕСА_5, де фактично мешкає ОСОБА_8 (т. 1, а.с. 181).

- Протоколом пред'явлення особи для впізнання за фотознімками від 02.08.2017 потерпілому ОСОБА_6 в якому зазначено, що ОСОБА_6 впізнав та вказав на особу, фото якого представлено під № 4. На фотознімку під № 4 зображений ОСОБА_1 (т. 1, а.с. 182-185).

- Протоколом пред'явлення особи для впізнання за фотознімками від 01.08.2017 свідку ОСОБА_8 в якому зазначено, що ОСОБА_8 впізнала та вказала на особу, фото якого представлено під № 2. На фотознімку під № 2 зображений ОСОБА_1 (т. 1, а.с. 186-188).

- Дослідженим у судовому засіданні відеозаписом з камери зовнішнього відеоспостереження, що виходить на вул. Засумську м. Суми, за період часу з 23.00 год. 30.07.2017 до 01.00 год. 31.07.2017, наданого мешканцем будинку по АДРЕСА_6 ОСОБА_14 на запит слідчого в порядку ст. 93 КПК України. Як вбачається з оглянутого відеозапису о 00.09 в напрямку з права на ліво по тротуару проходить громадянин з залисиною на голові, на ногах темне взуття, штани та куртка світлі. В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 зазначив, що дійсно на відеозапису він впізнає себе, вважає даний доказ належним та допустимим (т. 1 а.с.189-193).

- Медичною картою стаціонарного хворого ОСОБА_6 № 6146 КУ СМКЛ № 1 СОКЛ з датою госпіталізації 31.07.2017, діагнозом: колото-різана рана живота, різана рана правого передпліччя та проведеним лікуванням. Дата виписки 10.08.2017. оригінал медичної карти вилучено слідчим на підставі ухвали слідчого судді Ковпаківського районного суду м. Суми від 21.08.2017, справа № 592/9066/17 про тимчасовий доступ до документів (т. 1, а.с. 196-198).

- Висновком судово-медичної експертизи № 973 від 10.10.2017, згідно підсумків якої тілесні ушкодження потерпілого ОСОБА_6 в ділянці черевної стінки справа були небезпечними для життя і за цією ознакою відносяться до тяжких тілесних ушкоджень. Ушкодження правого передпліччя кваліфікуються як легкі тілесні ушкодження, що спричинили короткочасний розлад здоров'я (т. 1 а.с. 200, 201).

- Висновком судово-медичної експертизи № 124 розпочатої 15.03.2018, згідно підсумків якої на передній поверхні фуфайки (футболки) потерпілого ОСОБА_6 виявлено колото-різане пошкодження, яке могло утворитися від колото-ріжучої дії, гострокінцевого односторонньо-гострого предмета, який має середньої гостроти лезо та П - подібний обушок, що володіє колюче-ріжучими властивостями (т. 1, а.с. 202-204).

- Протоколом проведення слідчого експерименту від 12.03.2018 за участі потерпілого ОСОБА_6 Оглянутим в судовому засіданні відеозаписом проведення слідчого експерименту, під час, якого потерпілим продемонстровано механізм нанесення тілесних ушкоджень (т. 1, а.с. 205-208).

- Висновком додаткової судово-медичної експертизи № 211 від 11.04.2018, згідно підсумків якої тілесні ушкодження потерпілого ОСОБА_6 утворились від дії гострого предмету з колючо-ріжучими властивостями, про що свідчить характер ушкоджень, та могли утворитись при нанесенні удару в праву половину живота та в праве передпліччя, як було продемонстровано потерпілим під час проведення слідчого експерименту (т. 1, а.с. 209).

- Протоколом проведення слідчого експерименту від 12.03.2018 за участі свідка ОСОБА_8 Оглянутим в судовому засіданні відеозаписом проведення слідчого експерименту, під час, якого свідком продемонстровано обстановку конфлікту за її участі 30.07.2017, механізм нанесення тілесних ушкоджень ОСОБА_6 (т. 1, а.с. 210-213).

- Карткою виклику швидкої медичної допомоги № 8 за 31.07.2017, відповідно до якої приводом до виклику послугувало ножове поранення руки та живота по вул. Люблінській (Якіра) ОСОБА_6, викликала знайома (т. 1. а.с. 215).

- Картою виїзду екстреної медичної допомоги № 8А 31.07.2017 до потерпілого ОСОБА_6 Лікар ОСОБА_12, фельдшер ОСОБА_15, водій ОСОБА_11 Супроводжувала хворого ОСОБА_8 Попередній діагноз: колото-різана рана живота, різана рана правого передпліччя. Прийнятий у хірургічне відділення лікарні № 1, черговий лікар ОСОБА_17 з 00.47 год. по 01.01 год. 31.07.2017.

- Висновком експерта № 314 від 04.04.2018 за результатами судово-медичної експертизи чоловічих сандалів, що належать ОСОБА_6, згідно підсумків якого в об'єктах № 1, 2 на чоловічих сандалях, що належать ОСОБА_6, вилучених в ході огляду місця події та наданих на дослідження, знайдено кров людини, виявлено антиген Н ізосерологічної системи крові АВО, походження якого можливе від особи (осіб) з групою крові О з ізогемаглютинінами анти-А та анти-В, в тому числі і від потерпілого ОСОБА_6 (т. 2, а.с. 12-14).

- Висновком експерта № 311 від 14.03.2018 за результатами судово-медичної експертизи дослідження зразків крові та слини потерпілого ОСОБА_6, згідно підсумків якого кров потерпілого ОСОБА_6 належить до групи О з ізогемаглютинінами анти-А та анти-В. він є видільником (Se) групового антигену Н, що встановлено дослідженням зразка його слини (т. 2, а.с. 16-17).

- Висновком експерта № 313 від 04.04.2018 за результатами судово-медичної експертизи чоловічих брюк, вилучених в ході огляду місця події, що належать ОСОБА_6, згідно підсумків якого в об'єкті № 1 на чоловічих брюках, що належать ОСОБА_6, вилучених в ході огляду місця події та наданих на дослідження, знайдено кров людини, виявлено антиген Н ізосерологічної системи крові АВО, походження якого можливе від особи (осіб) з групою крові О з ізогемаглютинінами анти-А та анти-В, в тому числі і від потерпілого ОСОБА_6 (т. 2, а.с. 19-21).

- Висновком експерта № 312 від 04.04.2018 за результатами судово-медичної експертизи футболки, вилученої в ході огляду місця події, що належать ОСОБА_6, згідно підсумків якого в об'єктах № 1, 2 на футболці, вилученій в ході огляду місця події, що належить ОСОБА_6 та наданій на дослідження, знайдено кров людини, виявлено антиген Н та ізогемаглютиніни анти-А та анти-В, походження яких можливе від особи (осіб) з групою крові О з ізогемаглютинінами анти-А та анти-В, в тому числі і від потерпілого ОСОБА_6 (т. 2, а.с. 23-25).

- Протоколом проведення слідчого експерименту від 07.08.2018 за участі ОСОБА_1 під час, якого ОСОБА_1 продемонстровано механізм нанесення тілесних ушкоджень потерпілому ОСОБА_6 (т.2, а.с. 46-53).

- Висновком додаткової судово-медичної експертизи № 529 від 09.08.2018, згідно підсумків якої тілесні ушкодження потерпілого ОСОБА_6 утворились від дії гострого предмету з колючо-ріжучими властивостями, про що свідчить характер ушкоджень, та могли утворитись при нанесенні удару ножем в живіт та по правому передпліччю, як було продемонстровано ОСОБА_1 під час проведення слідчого експерименту (т. 2, а.с. 54).

Відповідно до ст. 5 ч. 2 КПК України допустимість доказів визначається положеннями цього Кодексу, які були чинними на момент їх отримання.

Згідно ч. 1 ст. 84 КПК України доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню.

Відповідно до ст. 85 КПК України належними є докази, які прямо чи непрямо підтверджують існування чи відсутність обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, та інших обставин, які мають значення для кримінального провадження, а також достовірність чи недостовірність, можливість чи неможливість використання інших доказів.

Відповідно до ч. 1 ст. 86 КПК України доказ визнається допустимим, якщо він отриманий у порядку, встановленому цим Кодексом.

Підстав не довіряти зазначеним вище доказам у суду не має, оскільки вони будь-яких сумнівів у їх належності (стосовності), допустимості, достовірності і достатності не викликають, а також у своїй сукупності відповідають фактичним обставинам справи.

Показання потерпілого ОСОБА_6 та свідка ОСОБА_8 щодо обставин вчинення злочину є послідовними, узгоджуються між собою та у своїй сукупності з іншими доказами у справі, тому у суду відсутні підстави не довіряти їх показанням, наданим у судовому засіданні, вони є логічними та суд покладає їх в основу вироку.

Крім того, в своїх показаннях у судовому засіданні ОСОБА_1 не заперечував факту завдання ударів ножем ОСОБА_6 в живіт та правій руці, спричинення тілесних ушкоджень.

Невизнання вини у вчиненні кримінального правопорушення (злочину) за ч.1 ст. 121 КК України обвинуваченим з посиланням на наявність в його діях необхідної оборони, суд розцінює, як спосіб захисту від обвинувачення.

Питання про спрямованість умислу необхідно вирішувати з огляду на сукупність всіх обставин вчиненого діяння, зокрема враховувати спосіб, знаряддя злочину, кількість, характер і локалізацію поранень та інших тілесних ушкоджень, причини припинення злочинних дій, поведінку винного до, під час і після злочину, його взаємини з потерпілим, що передували події. Визначальним при цьому є і суб'єктивне ставлення винного до наслідків своїх дій.

Закріплене в ст. 36 КК України право кожної особи на необхідну оборону є важливою гарантією реалізації конституційного положення про те, що кожний має право захищати своє життя і здоров'я, життя і здоров'я інших людей від протиправних посягань (ст. 27 ч. 3 Конституції України).

У разі, коли визначальним у поведінці особи було не відвернення нападу та захист, а бажання спричинити шкоду потерпілому (розправитися), такі дії за своїми ознаками не становлять необхідної оборони, вони набувають протиправного характеру і мають розцінюватись на загальних підставах.

Надана стороною захисту для характеристики особи потерпілого ОСОБА_6 копія вироку Зарічного районного суду м. Суми у справі № 1-517/98 від 04.11.1998, яким ОСОБА_6 було засуджено за вчинення злочину, передбаченого ст. 94 КК України не є належним та допустимим доказом у справі в розумінні ст.ст. 85, 86, 89 КПК України.

Судимість має строковий характер. У законі визначено, коли вона виникає (з дня набрання законної сили обвинувальним вироком), та встановлено підстави її припинення (погашення судимості та її зняття). Як погашення, так і зняття судимості пов'язані зі спливом певних термінів, протягом яких особа повинна перетерпіти негативні наслідки та своєю поведінкою довести остаточне виправлення.

Припинення судимості анулює всі кримінально-правові й загальноправові наслідки засудження та призначення покарання. Особа, судимість якої погашена або знята, вважається такою, яка раніше злочину не вчиняла, покарання не відбувала. Вона не зобов'язана будь-де вказувати про вчинення нею в минулому злочину та призначення за нього покарання, не повинна відчувати жодних негативних наслідків колишньої судимості. Врахування погашеної чи знятої судимості під час вирішення будь-яких питань, у тому числі й для характеристики особи, суперечить самій суті інституту припинення судимості та є неприпустимим.

Таким чином, виходячи із фактичних обставин кримінального провадження судом встановлено, що в діях потерпілого суспільно небезпечного посягання не було, оскільки дії ОСОБА_6 не становили загрози для життя чи здоров'я ОСОБА_1, а його дії були спрямовані лише на припинення конфлікту, визначальним у поведінці ОСОБА_1 було не відвернення нападу чи захист, а бажання спричинити шкоду потерпілому (розправитися), помститися. При цьому, характер та локалізація завданих тілесних ушкоджень потерпілому в область живота, переконливо свідчать про те, що ОСОБА_1 усвідомлював можливість настання негативних наслідків своїх дій, у тому числі й ті, що фактично настали, тобто його умисел був спрямований на заподіяння значної шкоди здоров'ю потерпілого.

Кваліфікація дій обвинуваченого судом.

Відповідно до ч. 1 ст. 337 КПК України судовий розгляд проведено в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акту.

Відповідно до ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують Європейську конвенцію з прав людини та основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. У своїх рішеннях «Ірландія проти Сполученого Королівства» від 18.01.1978 року, «Коробов проти України» від 21.10.2011 року Європейський суд з прав людини повторює, що при оцінці доказів суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом», така доведеність може випливати із співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків.

Оцінивши кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення суд приходить до висновку про те, що винність обвинуваченого ОСОБА_1 «поза розумним сумнівом» знайшла своє повне підтвердження в ході судового розгляду кримінального провадження. Дії обвинуваченого ОСОБА_1 суд кваліфікує за ч. 1 ст. 121 КК України як умисне тяжке тілесне ушкодження, тобто умисне тілесне ушкодження, небезпечне для життя в момент заподіяння.

Мотиви призначення покарання.

Злочин, передбачений ч. 1 ст. 121 КК України, вчинений обвинуваченим ОСОБА_1 згідно з ч. 4 ст. 12 КК України, відповідно до класифікації злочинів, відноситься до категорії тяжких злочинів.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів, а згідно з ч. 2 ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого.

При призначенні обвинуваченому ОСОБА_1 покарання, суд на підставі ст. 65 КК України враховує ступінь тяжкості вчиненого ним злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.

ОСОБА_1 раніше судимий не був, добровільно повністю відшкодував завдану матеріальну та моральну шкоду, просив вибачення у потерпілого, позитивно характеризується за місцем проживання, сприяв розкриттю злочину - ці обставини відповідно до ст. 66 КК України суд визнає такими, що пом'якшують його покарання.

Обставин, що обтяжують покарання суд не вбачає.

Вивченням даних про особу обвинуваченого встановлено, що він не одружений, дітей не має, до кримінальної відповідальності притягується вперше, раніше судимий не був, з моменту вчинення злочину пройшов значний час, і останній, на даний час, нових злочинів не вчинив, на обліку в наркологічному, психіатричному диспансерах не перебуває, має постійне місце проживання, сім'ю та сталі соціальні зв'язки, позитивно характеризується за місцем мешкання, має молодий вік (відповідно до класифікації вікових норм Всесвітньої організація охорони здоров'я - молода людина вважається до 44 років).

Відповідно до ч. 1 ст. 69 КК України, за наявності кількох обставин, що пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, з урахуванням особи винного суд, умотивувавши своє рішення, може, крім випадків засудження за корупційний злочин, призначити основне покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, або перейти до іншого, більш м'якого виду основного покарання, не зазначеного в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу за цей злочин.

Виходячи зі змісту ст. 69 КК, призначення більш м'якого виду основного покарання, не зазначеного в санкції відповідної норми, можливе лише у тому випадку, коли встановлені по справі обставини, що пом'якшують покарання, настільки істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, що призначення винному навіть мінімального покарання в межах санкції було б явно несправедливим.

Враховуючи позицію потерпілого ОСОБА_6, викладену в його заяві, який зазначив, що в зв'язку з повним відшкодуванням шкоди не має ні матеріальних, ні моральних претензій до ОСОБА_1, цивільний позов ним не підтримано, щодо міри покарання покладається на розсуд суду, в зв'язку з вибаченнями ОСОБА_1 на суворій мірі покарання не наполягає, також враховуючи засади законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, конкретні обставини вчинення злочину, особу обвинуваченого, обставини, які пом'якшують покарання, відсутність обставин, що обтяжують покарання, суд приходить до переконання про можливість при призначенні покарання, застосувати положення ч. 1 ст. 69 КК України та перейти до іншого, більш м'якого виду основного покарання, не зазначеного у санкції ч. 1 ст. 121 КК України, яким може бути обмеження волі, оскільки вважає, що саме таке покарання необхідне та достатнє для його виправлення та попередження нових злочинів, а призначення винному навіть мінімального покарання в межах санкції ч. 1 ст. 121 КК України було б явно несправедливим.

Згідно із статтею 75 КК України в разі, якщо суд, крім випадків засудження за корупційний злочин, при призначенні покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, а також позбавлення волі на строк не більше п'яти років, враховуючи тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням. При цьому суд з урахуванням тяжкості вчиненого ОСОБА_1 злочину, особи винного та інших обставин справи не вбачає додаткових підстав для застосування положень ст. 75 КК України, навіть з урахуванням доводів прокурора та потерпілого.

Вирішення цивільного позову.

Прокурором у даному кримінальному провадженні заявлений цивільний позов в інтересах держави в особі Фінансового управління Сумської міської державної адміністрації у якому просив стягнути з обвинуваченого 2679,40 грн., витрачених на стаціонарне лікування потерпілого від кримінального правопорушення ОСОБА_6 (т. 1, а.с. 20-24).

Відповідно до наданої суду квитанції № 11 від 01.11.2018 обвинуваченим ОСОБА_1 сплачено 2679,40 грн. у відшкодування коштів на стаціонарного лікування потерпілого ОСОБА_6

У судовому засіданні прокурор відмовився від підтримання даного цивільного позову в зв'язку з добровільним відшкодуванням обвинуваченим витрат закладові охорони здоров'я на лікування потерпілого від злочину.

По справі потерпілим ОСОБА_6 заявлено цивільний позов до обвинуваченого про відшкодування матеріальної шкоди у сумі 5775 грн. та моральної шкоди у сумі 100000 грн., заподіяної злочином.

Відповідно до поданої суду потерпілим заяви від 01.11.2018 (т. 1, а.с. 145), розписок від 29.10.2018, 01.11.2018 обвинуваченим ОСОБА_1 йому повністю відшкодовано матеріальну шкоду у сумі 5775 грн. та моральну шкоду у сумі 100000 грн.

В зв'язку з вищевикладеним та фактичним не підтриманням заявлених вимог до обвинуваченого ОСОБА_1, підстави для стягнення завданої шкоди згідно ст.ст. 1166, 1167, 1206 ЦК України з обвинуваченого відсутні, тому цивільні позови необхідно залишити без задоволення.

Вирішення питання про долю речових доказів, процесуальних витрат, заходів забезпечення кримінального провадження, інше.

Питання про долю речових доказів необхідно вирішити у відповідності до ст.100 КПК України.

Процесуальні витрати відсутні.

Судом встановлено, що ухвалою слідчого судді Ковпаківського районного суду м. Суми від 09.02.2018 відносно ОСОБА_1 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою. За повідомленням НЦБ Інтерполу Федеративної Республіки Німеччина ОСОБА_1 14.04.2018 затриманий органами поліції на території м. Нюрнберг.

ОСОБА_1 на підставі запиту Генеральної прокуратури України за наданою згодою уряду Федеративної Республіки Німеччина був виданий в Україну. Відповідно до протоколу затримання особи від 20.07.2018 ОСОБА_1 затриманий 20.07.2018 о 19.30 год. в м. Бориспіль (т. 2, а.с. 26-45).

Відповідно до статті 577 КПК України час тримання виданої особи під вартою на території запитуваної держави у зв'язку з вирішенням питання про видачу в Україну, а також час її етапування зараховуються до загального строку відбування покарання, призначеного вироком суду України.

На підставі викладеного, керуючись ст. 577 КПК України, суд вважає за необхідне зарахувати у строк відбування покарання час тримання ОСОБА_1 під вартою на території Федеративної Республіки Німеччина в період з 14.04.2018 по 19.04.2018 у зв'язку з вирішенням питання про його видачу (екстрадицію) в Україну в межах даного кримінального провадження.

23.07.2018 ухвалою слідчого судді Ковпаківського районного суду м. Суми застосовано до ОСОБА_1 запобіжний захід у виді домашнього арешту із забороною йому залишати житло за місцем проживання цілодобово з покладенням на нього обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України та звільнено з-під варти.

У відповідності з вимогами ч.ч. 1, 5 ст. 72 КК України слід зарахувати у строк призначеного ОСОБА_1 покарання строк його попереднього ув'язнення в період з 14.04.2018 по 23.07.2018 включно з розрахунку, що відповідно один день попереднього ув'язнення відповідає одному дню позбавлення волі, а одному дню позбавлення волі відповідає два дні обмеження волі.

На час завершення судового розгляду учасниками кримінального провадження не заявлялись клопотання про продовження дії обраного відносно обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту, тому суд у відповідності з вимогами ч. 1 ст. 331 КПК України не вбачає наявності підстав з власної ініціативи обирати запобіжний захід до набрання вироком законної сили.

Керуючись ст. 331, 373, 374 КПК України, суд,

ухвалив:

ОСОБА_1 визнати винуватим у пред'явленому обвинуваченні за ч. 1 ст. 121 КК України та призначити покарання із застосуванням ч. 1 ст. 69 КК України у виді 2 (двох) років обмеження волі.

Запобіжний захід відносно ОСОБА_1 до набрання вироком законної сили не обирати.

Строк відбування покарання рахувати з моменту приведення вироку до виконання - часу фактичного прибуття ОСОБА_1 до місця відбування покарання та постановлення на облік у кримінально-виконавчій установі.

Зарахувати у строк відбування покарання ОСОБА_1 строк попереднього ув'язнення з 14.04.2018 по 23.07.2018 включно відповідно до вимог ч.ч. 1, 5 ст. 72 КК України з розрахунку, що відповідно один день попереднього ув'язнення відповідає одному дню позбавлення волі, а одному дню позбавлення волі відповідає два дні обмеження волі.

Цивільний позов прокурора в інтересах держави в особі Фінансового управління Сумської міської державної адміністрації до ОСОБА_1 про відшкодування витрат на стаціонарне лікування потерпілого - залишити без задоволення.

Цивільний позов потерпілого ОСОБА_6 до ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди - залишити без задоволення.

Речові докази в справі:

Диск DVD-R ємністю 4,7 GB, з відеозаписами з камери зовнішнього відеоспостереження наданий мешканцем буд. 53 по вул. Засумська в порядку ст. 93 КПК України, за період часу з 23.00 год. 30.07.2017 до 01.00 год. 31.07.2017; медичну картку стаціонарного хворого за № 6146 від 31.07.2017 на ОСОБА_6 - залишити в матеріалах кримінального провадження.

Футболку сірого кольору, брюки чоловічі чорного кольору з ременем на поясі чорного кольору, футболку червоного кольору, труси сірого кольору, чоловічі сандалі, які належать ОСОБА_6 та передані до камери зберігання речових доказів - повернути потерпілому ОСОБА_6

Дві марлеві пов'язки з речовиною бурого кольору, які передані до камери зберігання речових доказів - знищити.

Португальське посвідчення водія, на ім'я ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_6 видане 06.10.2015 р. за НОМЕР_1, біометричний паспорт громадянина Португалії на ім'я ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_7 за НОМЕР_2 закордонний португальський паспорт на ім'я ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_7 за № НОМЕР_3, посвідчення особи на повернення в Україну за № НОМЕР_4 на ім'я ОСОБА_1 - повернути ОСОБА_1

Вирок може бути оскаржений до Сумського апеляційного суду через Ковпаківський районний суд міста Суми протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого КПК України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Копію судового рішення не пізніше наступного дня після ухвалення надіслати учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні.

Суддя О.В. Литовченко