Справа № 761/33277/17

Провадження № 2/761/710/2019

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 січня 2019 року Шевченківський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді - Фролової І.В.,

при секретарі - Токач М.С.,

за участі:

позивача - ОСОБА_1,

представника відповідача - ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві у порядку загального позовного провадження в приміщенні суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3, у якому просив стягнути з відповідача на свою користь грошову суму у розмірі 70744,89 грн., що складається з: 63 897,50 грн. - інфляційні втрати за невиконання грошового зобов'язання за виконавчим написом; 5978,35 грн. - 3 % річних; 764,34 грн. - інфляційні втрати; 104,70 грн. - річні проценти за невиконання грошового зобов'язання за виконавчим написом.

Пізніше позовні вимоги було зменшено, а саме позивач просив стягнути з відповідача на свою користь грошову суму у розмірі 19905,14 грн., що складається з: 12 902,95 грн. - інфляційні втрати за невиконання грошового зобов'язання за виконавчим написом; 3013,25 грн. - 3 % річних; 3247,48 грн. - інфляційні втрати; 741,46 грн. - річні проценти за невиконання грошового зобов'язання за виконавчим написом.

Позовні вимоги мотивує тим, що 13 вересня 2000 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_3 було укладено Договір позики, за умовами якого відповідач отримав від ОСОБА_4 6 000 доларів США. В забезпечення виконання умов договору позики від 13 вересня 2000 року, між ОСОБА_3 (заставодавець) та ОСОБА_4 (заставодержатель) укладено договір застави, об'єкт застави: будинок за адресою: АДРЕСА_2. На даний час позика не повернута, договір позики та застави свою дію не припинили. 02 грудня 2016 року між ОСОБА_1 (позивач) та ОСОБА_4 (первісний кредитор) було укладено договір відступлення права вимоги за договором позики від 13 вересня 2000 року, а 29 березня 2017 року укладено договір відступлення прав за договором іпотеки. Відповідно до витягу з державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію обтяження, іпотекодержателем та обтяжувачем являється ОСОБА_1, тобто позивач, відтак, до позивача перейшли у законом встановленому порядку всі права та обов'язки за договором позики та договором застави (іпотеки), що укладені 13 вересня 2000 року. 15 липня 2012 року приватним нотаріусом Каплуном Ю.В. було вчинено виконавчий напис № 2586 на договорі застави від 13 вересня 2000 року. Однак, станом на день подання позову існує виконавче провадження № 37058573 про стягнення з відповідача 66305,45 гривень. Додатково існує виконавче провадження № 54048717 про стягнення з Відповідача 12249,98 гривень за виконавчим листом № 761/7911/15-ц виданий 25 листопада 2016 року. В зв'язку з невиконанням відповідачем грошового зобов'язання за вказаними вище виконавчими документами, позивач вважає за необхідне застосувати ст. 625 ЦК України, та вимагати виконання грошового зобов'язання з урахуванням встановленого індексу інфляції та 3% річних, на підставі чого звернувся до суду із відповідним позовом.

Ухвалою від 29 листопада 2017 року у справі відкрито провадження.

18 квітня 2018 року до суду надійшов відзив, згідно якого відповідач заперечує проти заявлених вимог та просить суд відмовити у їх задоволенні у повному обсязі, враховуючи, що ОСОБА_3 повністю погашено заборгованість перед ОСОБА_4 28 липня 2017 року у виконавчому провадженні №37058573 щодо стягнення з ОСОБА_3 на підставі виконавчого напису №2586 виданого 15 липня 2002 року приватним нотаріусом КМНО Каплун Ю.В., заборгованості на користь ОСОБА_4 та у виконавчому провадженні №54048717 відкритого на підставі виконавчого листа №761/7911/15-ц від 25 листопада 2016 р. виданого Шевченківським районним судом м.Києва щодо стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 боргу в сумі 12249,98 грн. Крім того, вважає, що розрахунки позивача, надані до суду, є незаконними, оскільки по суті є подвійним притягненням до цивільно-правової відповідальності за одне і те саме порушення, адже позивач просить нарахувати штрафні санкції на суму 66 305,45 грн., яка вже і так складається з основної суми заборгованості та штрафних санкцій.

11 червня 2018 року до суду надійшла відповідь на відзив позивача, згідно якої останній звернув увагу на те, що станом на 28 липня 2017 року позивакодавцем та заставодержателем був ОСОБА_1, про що відповідачеві було відомо, оскільки він особисто звертався 30 березня 2017 року із клопотанням про заміну стягувача. За таких обставин, позивач вважає, що боргові зобов'язання мали виконувати відповідачем на користь ОСОБА_1, зазначені у листі-повідомленні від 04 грудня 2016 року, а не на користь первісного кредитора.

На підставі розпорядження щодо повторного автоматичного розподілу справи № 01-08-1408 від 22 листопада 2018 року за підписом керівника апарату Шевченківського районного суду м. Києва Марчук М.В., протоколом автоматичного розподілу судової справи між суддями матеріали позову передані на розгляд судді Фролової І.В., у зв'язку із припиненням повноважень судді Рибака М.А. по причині закінчення п'ятирічного строку призначення на посаду.

Ухвалою суду від 29 листопада 2018 року справу прийнято до провадження судді Фролової І.В.

У судовому засіданні, яке відбулось 16 січня 2019 року представником відповідача до справи долучено відзив, згідно якого відповідач заперечує проти заявлених вимог та просить суд відмовити у їх задоволенні у повному обсязі, враховуючи, що ОСОБА_3 повністю погашено заборгованість перед ОСОБА_4 28 липня 2017 року у виконавчому провадженні №37058573 щодо стягнення з ОСОБА_3 на підставі виконавчого напису №2586 виданого 15 липня 2002 року приватним нотаріусом КМНО Каплун Ю.В., заборгованості на користь ОСОБА_4 та у виконавчому провадженні №54048717 відкритого на підставі виконавчого листа №761/7911/15-ц від 25 листопада 2016 р. виданого Шевченківським районним судом м.Києва щодо стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 боргу в сумі 12249,98 грн. Крім того, вважає, що розрахунки позивача, надані до суду, є незаконними, оскільки по суті є подвійним притягненням до цивільно-правової відповідальності за одне і те саме порушення, адже позивач просить нарахувати штрафні санкції на суму 66 305,45 грн., яка вже і так складається з основної суми заборгованості та штрафних санкцій.

Ухвалою суду від 16 січня 2019 року закінчено підготовчий розгляд та призначено справу до слухання по суті.

Позивач у судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив їх задовольнити, з підстав, що викладені у позові.

Представник відповідача у судовому проти заявлених позовних вимог заперечував у повному обсязі та просив суд відмовити у їх задоволенні.

Заслухавши пояснення позивача, представника відповідача, дослідивши матеріали справи, суд прийшов до висновку, що заявлені позовні вимоги не підлягають задоволенню, з огляду на наступне.

Судом встановлено, що 13 вересня 2000 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 укладено договір позики, за умовами якого ОСОБА_3 отримано грошові кошти у розмірі 6000 доларів США.

В забезпечення виконання умов договору позики від 13 вересня 2000 року, між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 укладено договір застави, об'єкт якого є будинок за адресою: АДРЕСА_2.

02 грудня 2016 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_4 (первісний кредитор) було укладено договір відступлення права вимоги за договором позики від 13 вересня 2000 року, а 29 березня 2017 року укладено договір відступлення прав за договором іпотеки.

13 липня 2002 року приватним нотаріусом Каплуном Ю.В. було вчинено виконавчий напис № 2586 на договорі застави від 13 вересня 2000 року, на підставі чого Відділом ДВС Шевченківського РУЮ у м. Києві розпочато виконавче провадження №37058573, що підтверджується постановою про відкриття виконавчого провадження від 18 березня 2013 року.

Крім того, Постановою про відкриття виконавчого проведення №45048717 від 01 червня 2017 року відкрито виконавче провадження про стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 заборгованості у розмірі 12 249, 98 грн., розпочато виконавче провадження на підставі виконавчого листа, виданого 25 листопада 2016 року Шевченківським районним судом м. Києва.

В зв'язку з невиконанням відповідачем грошового зобов'язання за вказаними вище виконавчими документами, позивач вважає за необхідне застосувати ст. 625 ЦК України, та вимагати виконання грошового зобов'язання з урахуванням встановленого індексу інфляції та 3% річних.

Згідно ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

За умовами ст. 1046 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальник) грошові кошти або речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Згідно ч. 2 ст. 1047 ЦК України, на підтвердження укладання договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

У відповідності до ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання не допускається, якщо інше не встановлено законом чи договором. Статтею 526 ЦК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору, вимог кодексу, актів законодавства, а при відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 610 ЦК України, передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором.

Згідно ч. 1 ст. 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

За умовами ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як вбачається з копії квитанції № 236 від 28 липня 2007 року на суму 6630,55 грн., № 235 від 28 липня 2007 року на суму 66305,45 грн., № 237 від 28 липня 2007 року на суму 850,01 грн., № 233 від 28 липня 2007 року на суму 116,92 грн., № 232 від 28 липня 2007 року на суму 1225,45 грн., квитанції № 236 від 28 липня 2007 року на суму 6630,55 грн., № 231 від 28 липня 2007 року на суму 12249,98 грн., ОСОБА_3 здійснив відповідні перекази грошових коштів на р/р 37311001000396, тобто на реквізити, зазначені державним виконавцем у постанові про відкриття виконавчого провадження, в якості реквізитів стягувача.

Таким чином, ОСОБА_3 сплатив повністю борг,виконавчий збір та додатково витрати пов'язані з вчиненням виконавчих дій, що були проведені Шевченківським районним відділом державної виконавчої служби м.Києва Головного територіального управління юстиції в м. Києві у виконавчому провадженні №37058573 та у виконавчому провадженні №54048717.

08 серпня 2017 року через канцелярію Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби м. Києва Головного територіального управління юстиції м. Києва відповідачем подано та зареєстровано за вх.№12363 та за вх.№12365 заяви про закінчення виконавчих проваджень №54048717, №37058573.

У відповідності до ч. 3 ст. 1049 ЦК України позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.

За таких обставин, відповідач повністю погасив існуючу заборгованість, а тому твердження позивача про її існування є такими, що не відповідають дійсності.

Що стосується посилань відповідача на те, що позивачу направлявся лист-повідомлення з реквізитами, на які слід погасити борг перед новим кредитором, то суд критично відноситься до таких тверджень, оскільки зі зворотного повідомлення, яке ОСОБА_3 отримав 07 квітня, не вбачається вкладення, яке направлялось останньому.

Таким чином, враховуючи, що позивачем існуючу заборгованість по виконавчим провадженням погашено у повному обсязі на реквізити стягувача, зазначені в постанові про відкриття виконавчого провадження, оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, враховуючи те, що обставини, на які посилається позивач як на підставу для задоволення позову, не знайшли своє підтвердження у судовому засіданні, суд прийшов до висновку, що у задоволенні поданого позову слід відмовити.

Керуючись ст. 10, 11, 57-61, 79, 209, 210, 212-215, 223, 228, 258, 259, 265, 268, 273, 280-282, 354 ЦПК України; ст. ст. 525, 510, 612, 625, 626, 1046, 1047, 1049, 1050 ЦК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості - відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги до або через Шевченківський районний суд м. Києва протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було проголошено лише вступну і резолютивну частину судового рішення або у разі розгляду (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, цей строк обчислюється з дня складання повного тексту судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Реквізити учасників справи:

ОСОБА_1, місце проживання -АДРЕСА_1, іпн - НОМЕР_1,

ОСОБА_3, місце проживання - АДРЕСА_3, іпн - НОМЕР_2.

Повний текст рішення складений 11 лютого 2019 року.

Суддя: