Справа № 2-4231/09                                                  

                                                                           РІШЕННЯ

                                                                   ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 грудня 2009 року                                                                Зарічний районний суд м. Суми в складі:

головуючого – судді Левченко Т.А.

                                                          при секретарі – Хіміч А.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Суми цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до відкритого акціонерного товариства комерційний банк «Надра» в особі Центрального відділення філії ВАТ КБ «Надра» Сумське РУ «Слобожанщина» про стягнення банківського вкладу, процентів, пені, упущеної вигоди та відшкодування моральної шкоди, -

                                                              В С Т А Н О В И В:

Позивачка свої вимоги мотивує тим, що 18.01.2008 року вона уклала з відповідачем договір банківського вкладу строком на 12 місяців під 9.1 % річних. 18.01.2009 року строк дії договору закінчився, але відповідач не повернув належні їй грошові кошти та проценти за договором банківського вкладу. 26.02.2009 року вона звернулась до відповідача з письмовою заявою про негайне повернення належних їй коштів та процентів за договором банківського вкладу, але відповідач безпідставно відхилив її вимогу. Вказаними діями відповідача їй завдано моральну шкоду, яка полягає в порушенні її прав споживача. Крім того в червні 2009 року тяжко захворів її батько та за станом здоров’я він потребував негайної операції, яку вона не змогла оплатити, 22 червня 2009 року її батько помер. Це була для неї тяжка втрата в зв’язку з чим погіршився стан її здоров’я і вона тривалий час проходила лікування. Просить стягнути з відповідача на свою користь банківський вклад в сумі 1865.01 Євро, проценти річних з 20.01.2009 року по день повернення коштів, упущену вигоду в сумі 44 Євро, 5000 гривень у відшкодування моральної шкоди, а також судові витрати на правову допомогу та сплату витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.

В подальшому представник позивачки ОСОБА_2 позовні вимоги уточнив та доповнив. Посилається на те, що своїм письмовим розпорядженням від 20.01.2009 року, 26.02.2009 року, 19.06.2009 року 30.10.2009 року позивачка просила видати належні їй грошові кошти, але розпорядження позивачки відповідач не виконав до цього часу. А тому відповідно до ст. 1073 ЦК України та ст. 32 Закону України платіжні системи та переказ коштів в Україні», відповідач зобов’язаний сплатити позивачці пеню в розмірі 0.1 відсотка суми простроченого платежу за кожний день прострочення, що не може перевищувати 10 відсотків суми переказу. Просить визнати дії відповідача неправомірними, стягнути з відповідача на користь позивачки 1865.01 Євро, пеню в сумі 186.5 Євро – 10 % від 1865.01 Євро, проценти річних в розмірі 9.1 % за період з 19.01.2009 року по день винесення рішення суду в сумі 154.83 Євро, у відшкодування моральної шкоди 5000 гривень, витрати на правову допомогу в сумі 1500 грн. та витрати по сплаті витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 120 гривень.

Представник відповідача ОСОБА_3 позов не визнала та в заперечення пояснила, що відповідно до умов договору банківського вкладу, укладеного з позивачкою, грошові кошти в сумі 2000 Євро, по закінченню строку договору, 20.01.2009 року були повернуті позивачці шляхом їх перерахування на вкладний рахунок, відкритий на ім’я позивачки. В зв’язку з тим, що банк умови договору виконав, вважає вимоги позивачки безпідставними. Також вважає безпідставним посилання представника позивачки на ст. 32 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів», так як вказаною статтею передбачена відповідальність банку при порушенні строків виконання доручення клієнтів на переказ. Позивачка не надала відповідних розрахункових документів на підтвердження ініціювання переказу коштів. Просить в задоволенні позову відмовити.

Суд, заслухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи, вважає, що позов підлягає частковому задоволенню виходячи з наступного.

Судом встановлено, що 18.01.2008 року між позивачкою та ВАТ КБ «Надра» в особі Центрального Відділення філії ВАТ КБ «Надра» Сумське РУ «Слобожанщина» укладено договір строкового банківського вкладу (депозиту) у відповідності до якого позивачка передала банку, належні їй грошові кошти в сумі 2000 Євро на строк 12 місяців зі сплатою банком процентів в розмірі 9.01 процентів річних. В рамках Тарифного пакету по вказаному договору, на підставі анкети/заяви позивачки на Додаткові послуги на її ім’я був відкритий поточний (картковий) рахунок № 79185855, обслуговування якого регулюється договором про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб у ВАТ КБ «Надра» (а. с. 7-9; 59-64).

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору. Згідно ст. 1058 ЦК України за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов‘язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором. Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Пунктом 3.4.4. договору строкового банківського вкладу, укладеного з позивачкою, передбачено зобов’язання банку сплатити Вкладнику проценти і повернути Вклад шляхом перерахування коштів на поточний (картковий) рахунок № 79185855 в останній день строку вкладу, а також у випадках дострокового розірвання Договору. Зазначені умови договору відповідач виконав та перерахував на поточний (картковий) рахунок позивачки 20.01.2009 року банківський вклад в сумі 2000 Євро та проценти в сумі 181.52 Євро, що підтверджується звітом по депозиту на а. с. 31. Таким чином свої зобов’язання по поверненню позивачці банківського вкладу та процентів за договором банківського вкладу, на умовах передбачених договором банківського вкладу, відповідач виконав.

Також судом встановлено, що постановою Правління НБУ від 10.02.2009 року № 59 в ВАТ КБ «Надра» призначено тимчасову адміністрацію строком на один рік з 10.02.2009 року до 10.02.2010 року та з метою створення сприятливих умов для відновлення фінансового стану банку введено мораторій на задоволення вимог кредиторів строком на шість місяців – з 10.02.2009 року до 10.08.2009 року. Наказом тимчасового адміністратора ВАТ КБ «Надра» введено ліміти по операціям по картковому рахунку. Зокрема по рахунку, відкритому на ім’я позивачки, сума грошових коштів, які може використати клієнт за одну добу складає 10 Євро (а. с. 52-53). Відповідно до постанови Правління НБУ від 05.08.2009 № 452 мораторій на задоволення вимог кредиторів ВАТ КБ «Надра» продовжений з 11.08.2009 року до 10.02.2010 року, крім зобов’язань за договорами банківських вкладів (депозитів), договорами банківських рахунків . Тобто вказаною постановою Правління НБУ від 05.08.2009 року введено частковий мораторій на задоволення вимог кредиторів банку. Часткове введення мораторію узгоджується з положеннями ч. 1 ст. 85 Закону України «Про банки і банківську діяльність». Крім того вказаним Законом передбачено, що мораторій на задоволення вимог кредиторів банку може бути введено на строк не більше ніж три місяці.

Не дивлячись на те, що позивачка неодноразово зверталась до відповідача з заявами про видачу їй з карткового рахунку, відкритого на її ім’я, всіх грошових коштів, які на ньому знаходяться, до цього часу вона їх в повному обсязі не отримала (а. с. 10-15; 42; 46). Лише 20.02. та 23.02.2009 року нею було отримано з рахунку грошові кошти на загальну суму 158.20 Євро. Залишок грошових коштів на картковому рахунку № 79185855 становить 1865.47 Євро (а. с. 56-57). Повернути всю суму грошових коштів одночасно, які знаходяться на рахунку позивачки, відповідач відмовляється, посилаючись на встановлені тимчасовим адміністратором ліміти по операціям по картковому рахунку.  

Суд вважає зазначені дії відповідача такими, що не відповідають вимогам діючого законодавства та порушують права позивачки.

Відповідно до ст. 1066 ЦК України за договором банківського рахунку банк зобов’язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу віповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком. Банк має право використовувати грошові кошти на рахунку клієнта, гаратнуючи його право безперешкодно розпоряджатися цими коштами. Банк не має права визначати та контролювати напрями використання грошових коштів клієнта та встановлювати інші, не передбачені договором або законом, обмеження його права розпоряджатися грошовими коштами на власний розсуд. Згідно ст. 1074 ЦК України обмеження прав клієнта щодо розпорядження грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку, не допускається, крім випадків обмеження права розпорядження рахунком за рішенням суду у випадках, встановлених законом.

Таким чином, виходячи з викладеного, суд приходить до висновку, що права позивачки порушені та її вимоги про стягнення з відповідача грошових коштів в сумі 1865.01 Євро, які знаходяться на картковому рахунку № 79185855, є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Крім того суд, вважає, що підлягають частковому задоволенню вимоги позивачки про стягнення з відповідача процентів річних.

    Згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

 Умови договору строкового банківського вкладу від 18.01.2008 року про процентну ставку 9.1 процентів річних, з моменту виконання банком зобов’язань по поверненню банківського вкладу у відповідності з пунктом 3.4.4., не можуть застосовуватися, так як правовідносини, які регулювалися вказаним договором закінчилися та між сторонами виникли правовідносини, які регулюються договором банківського рахунку.

Так як договором на обслуговування карткового рахунку не передбачено іншого розміру процентів, з відповідача на користь позивачки необхідно стягнути три проценти річних від простроченої суми за період з 21.01.2009 року по день введення мораторію 10.02.2009 року – за 20 днів, та за період з 11.08.2009 року після закінчення мораторію щодо зобов’язань за договорами банківських рахунків,  по 18.12.2009 року – за 130 днів, а саме 22.99 Євро (1865.01 Євро – 3 % = 55.95 Євро : 365 днів х 150 днів = 22.99 Євро).

Щодо позовних вимог ОСОБА_1 про стягнення з відповідача упущеної вигоди та відшкодування моральної шкоди, то вони не підлягають задоволенню виходячи з наступного.

Упущеною вигодою згідно з п. 2 ч. 2 ст. 22 ЦК України вважаються доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушено. Надані позивачкою докази не дають підстав визнати, що вона мала б реальну можливість отримати доходи у визначеному нею розмірі і не отримала їх саме внаслідок неповернення належних їй грошових коштів відповідачем. Крім того встановлений судом правовий характер спірних відносин не свідчить про те, що ОСОБА_1 заподіяно збитки у виді упущеної вигоди. Положення п. 2 ч. 2 ст. 22 ЦК України не поширюються на спірні правовідносини, які мали місце в цьому випадку.

Згідно ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом. Судом встановлено, що відмовивши ОСОБА_4 у виплаті всієї грошової суми з її карткового рахунку, відповідач  порушив охоронювані законом майнові права позивачки та її права як споживача його фінансових послуг, не виконав свої зобов’язання за договором банківського рахунку, однак відшкодування моральної шкоди в даному випадку не передбачене умовами укладеного між сторонами договору та Законом України «Про захист прав споживачів».  

  Не підлягають задоволенню і вимоги позивачки про стягнення на її користь пені в розмірі 10 відсотків суми переказу – 1865.01 Євро у відповідності до ст. 32 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» та ст. 1073 ЦК України , оскільки  в обґрунтування вказаних вимог позивачкою не надано переконливих доказів.

Щодо вимоги ОСОБА_1 про визнання дій відповідача неправомірними, то вона не узгоджується з положеннями ст. 16 ЦК України та способом захисту її порушеного права в даному випадку є стягнення з відповідача на її користь  грошових коштів, які знаходяться на її банківському рахунку, в сумі 1865.01 євро, та трьох процентів річних в сумі 22.99 євро  за порушення грошового зобов’язання.

На підставі ст. 88 ЦПК України з відповідача на користь позивачки підлягають стягненню понесені нею та документально підтверджені судові витрати по сплаті витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 120 грн., а також витрати на правову допомогу в сумі 400 грн., всього 520 грн. При визначенні розміру витрат на правову допомогу суд враховує складність справи, час, витрачений фахівцем в галузі права на правову допомогу позивачці та вимоги постанови Кабінету Міністрів України № 590 від 27.04.2006 року «Про граничні розміри компенсації витрат, пов’язаних з розглядом цивільних та адміністративних справ, і порядок їх компенсації за рахунок держави». Також з відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір в сумі 215 грн. 79 коп. (1 відсоток від задоволених позовних вимог по курсу Євро на час розгляду справи 11.43 Євро за 1 грн.)

Керуючись  ст.. ст. 509, 526, 610-611, 625, 1058, 1066, 1074 ЦК України, ст. 85 Закону України «Про банки і банківську діяльність», ст. ст. 10, 11, 57-60, 88, 212-215, 218 ЦПК України, суд

                                                        В И Р І Ш И В:

 Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

Стягнути з відкритого акціонерного товариства комерційний банк «Надра» в особі Центрального відділення філії ВАТ КБ «Надра» Сумське РУ «Слобожанщина»  на користь  ОСОБА_1 грошові кошти в сумі 1865.01 євро, три проценти річних в сумі 22.99 євро та  судові витрати в сумі 520 гривень.

В іншій частині позовних вимог ОСОБА_1 відмовити.

Стягнути з відкритого акціонерного товариства комерційний банк «Надра» в особі Центрального відділення філії ВАТ КБ «Надра» Сумське РУ «Слобожанщина» на користь держави судовий збір в сумі 215 гривень 79 коп.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до судової палати з цивільних справ Апеляційного суду Сумської області через Зарічний районний суд м. Суми шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги або в порядку ч. 4 ст. 295 ЦПК України.

    Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо заяву про апеляційне оскарження не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у 20-денний строк, рішення суду набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

              Суддя                                                                                               Т.А.Левченко