Постанова

Іменем України

06 лютого 2019 року

м. Київ

справа № 711/4311/15-ц

провадження № 61-32951св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Червинської М. Є. (суддя-доповідач), Коротуна В. М., Курило В. П.

учасники справи:

позивач - публічне акціонерне товариство «Комерційний банк «Надра»,

представник позивача - ОСОБА_4,

відповідачі: ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8,

представник ОСОБА_5 - ОСОБА_13

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_5 на рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси у складі судді Шиповича В. В. від 03 квітня 2017 року та ухвалу апеляційного суду Черкаської області у складі колегії суддів: Фетісової Т. Л., Бородійчука В. Г., Василенко Л. І. від 07 червня 2017 року,

ВСТАНОВИВ:

Підпунктом 4 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України у редакції Закону України № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» передбачено, що касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

1.Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У травні 2015 року публічне акціонерне товариство «Комерційний банк «Надра» (далі - ПАТ «КБ «Надра») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позовна заява мотивована тим, що 02 серпня 2007 року між відкритим акціонерним товариством «Комерційний банк «Надра» (далі - ВАТ «КБ «Надра»), правонаступником якого є ПАТ «КБ «Надра», та ОСОБА_5 було укладено кредитний договір № 98п/99/2007-840, згідно умов якого відповідач отримав кредит у розмірі 27 000 дол. США зі сплатою 11,5% річних за користування кредитом, із кінцевим терміном повернення до 02 серпня 2017 року. Цього ж дня на забезпечення виконання вказаного договору між банком, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8укладено договори поруки, за умовами якого кожен із поручителів зобов'язався солідарно з ОСОБА_5 відповідати перед позивачем за виконання зобов'язання за указаним кредитним договором.

У порушення умов кредитного договору, а також статей 509, 526, 1054 ЦК України, відповідачі зобов'язання за вказаним договором належним чином не виконали, чим порушили умови кредитного договору. Станом на 10 квітня 2015 року утворилась заборгованість, а саме: заборгованість за кредитом у розмірі 14 364,51 дол. США, заборгованість за відсотками у розмірі 809,83 дол. США, заборгованість зі сплати пені у розмірі 10 784,49 грн, яку позивач просив стягнути з відповідачів у солідарному порядку.

Указану справу суди розглядали неодноразово.

Короткий зміст останнього рішення суду першої інстанції

Рішенням Придніпровського районного суду м. Черкаси від 03 квітня 2017 року позов ПАТ «КБ «Надра» задоволено частково.

Стягнуто солідарно з ОСОБА_5 та ОСОБА_7 на користь ПАТ «КБ «Надра» заборгованість за кредитним договором від 02 серпня 2007 року № 98п/99/2007-840, розраховану станом на 10 квітня 2015 року у сумі 15 174,34 дол. США та 10 784,49 грн, а саме: заборгованість за кредитом у розмірі 14 364,51 дол. США, заборгованість за відсотками у розмірі 809,83 дол. США, заборгованість зі сплати пені у розмірі 10 784,49 грн.

Стягнуто солідарно з ОСОБА_5 та ОСОБА_8 на користь ПАТ «КБ «Надра» заборгованість за кредитним договором від 02 серпня 2007 року № 98п/99/2007-840, розраховану станом на 10 квітня 2015 року у сумі 15 174,34 дол. США та 10 784,49 грн, а саме: заборгованість за кредитом у розмірі 14 364,51 дол. США, заборгованість за відсотками у розмірі 809,83 дол. США, заборгованість зі сплати пені у розмірі 10 784,49 грн.

Стягнуто солідарно з ОСОБА_5 та ОСОБА_6 на користь ПАТ «КБ «Надра» заборгованість за кредитним договором від 02 серпня 2007 року № 98п/99/2007-840, розраховану станом на 10 квітня 2015 року у сумі 15 174,34 дол. США та 10 784,49 грн, а саме: заборгованість за кредитом у розмірі 14 364,51 дол. США, заборгованість за відсотками у розмірі 809,83 дол. США, заборгованість зі сплати пені у розмірі 10 784,49 грн.

Вирішено питання про розподіл судових витрат. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову, суд першої інстанції виходив із того, що позичальник ОСОБА_5 взяті на себе зобов'язання за кредитним договором належним чином не виконував, що призвело до утворення заборгованості, а оскільки відповідно до закону та умов договорів поруки кожен із відповідачів ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8зобов'язалися нести солідарну відповідальність за невиконання позичальником кредитних зобов'язань, стягнув солідарно з позичальника та кожного з поручителів окремо на користь банку кредитну заборгованість.

Короткий зміст ухвали суду апеляційної інстанції

Ухвалою апеляційного суду Черкаської області від 07 червня 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_5 відхилено, рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Судове рішення апеляційного суду мотивоване тим, що висновки суду першої інстанції відповідають вимогам закону, обставини справи встановлені повно, а доводи апеляційної скарги не підтверджені належними та допустимими доказами і не спростовують висновків суду першої інстанції.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У липні 2017 року ОСОБА_5 подав до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу, у якій просить скасувати судові рішення судів попередніх інстанцій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позову.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 04 вересня 2017 року відкрито касаційне провадження в указаній справі і витребувано цивільну справу № 711/4311/15-ц з Придніпровського районного суду м. Черкаси. Зупинено виконання рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 03 квітня 2017 року до закінчення касаційного провадження.

Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Указана справа передана до Верховного Суду.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що суди першої та апеляційної інстанцій не встановили належним чином обставин справи; не надали належної оцінки доводам відповідачів про сплив позовної давності та припинення поруки; не врахували, що за відсутності рішення суду про звернення стягнення на предмет іпотеки неможливо ставити питання про стягнення кредитної заборгованості. Крім того, у банку виникло право пред'явити вимоги до поручителів про виконання порушеного зобов'язання боржника щодо повернення кредиту, починаючи з травня 2010 року протягом наступних шести місяців. Таку вимогу до поручителів банк пред'явив лише в травні 2015 року, тобто вже після спливу встановленого частиною четвертою статті 559 ЦК України шестимісячного строку. Також оскаржувані судові рішення винесені з порушенням обмежень, встановлених Законом України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті».

Відзив на касаційну скаргу до суду не надходив.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суди встановили, що02 серпня 2007 року між ВАТ «КБ «Надра», правонаступником якого є ПАТ «КБ «Надра», та ОСОБА_5 було укладено кредитний договір № 98п/99/2007-840, згідно умов якого відповідач отримав кредит у розмірі 27 000 дол. США зі сплатою 11,5% річних за користування кредитом, із кінцевим терміном повернення до 02 серпня 2017 року.

Цього ж дня на забезпечення виконання вказаного договору між банком, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 укладено договори поруки, за умовами якого кожен із поручителів зобов'язався солідарно з ОСОБА_5 відповідати перед позивачем за виконання зобов'язання за указаним кредитним договором.

У зв'язку з порушенням відповідачами умов кредитного договору та договорів поруки утворилась заборгованість, яка станом на 10 квітня 2015 року становить 15 174,34 дол. США і 10 784,49 грн, із яких: заборгованість за кредитом - 14 364,51 дол. США; заборгованість за відсотками - 809,83 дол. США; пеня - 10 784,49 грн.

2.Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

За змістом статей 526, 530 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином, у встановлений термін, відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що й боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки (частини перша, друга статті 554 ЦК України).

Припинення поруки пов'язане, зокрема, із закінченням строку її чинності.

За змістом частини четвертої статті 559 ЦК України порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя.

Вимогу до поручителя про виконання ним солідарного з боржником зобов'язання за договором повинно бути пред'явлено в судовому порядку в межах строку дії поруки, тобто протягом шести місяців з моменту настання строку погашення чергового платежу за основним зобов'язанням (якщо умовами договору передбачено погашення кредиту періодичними платежами). У разі пред'явлення банком вимог до поручителя більш ніж через шість місяців після настання строку для виконання відповідної частини основного зобов'язання в силу положень частини четвертої статті 559 ЦК України порука припиняється в частині певних щомісячних зобов'язань щодо повернення грошових коштів поза межами цього строку.

Зазначений висновок викладений в постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 червня 2018 року у справі № 408/8040/12 (провадження № 14-145цс18). Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У травні 2015 року позивач звернувся до суду з указаним позовом до позичальника ОСОБА_10 та поручителів ОСОБА_6, ОСОБА_11, ОСОБА_12 про солідарне стягнення вказаної кредитної заборгованості.

За умовами кредитного договору сторони погодили щомісячну сплату платежів до 5 числа поточного місяця (пункт 3.3 договору).

Термін дії кредитного договору встановлено до 02 серпня 2017 року.

Із наданого позивачем розрахунку кредитної заборгованості вбачається, що останній платіж на погашення заборгованості за кредитним договором позичальник здійснив 09 січня 2015 року, з позовом банк звернувся у травні 2015 року, тобто в межах шестимісячного строку, передбаченого частиною четвертою статті 559 ЦК України. Відтак порука ОСОБА_6, ОСОБА_11, ОСОБА_12 в частині щомісячних платежів по кредитному договору не є припиненою.

Суд першої інстанції, частково задовольняючи позов, з висновками якого погодився й суд апеляційної інстанції, обґрунтовано виходив із того, що оскільки ОСОБА_5 прострочив виконання зобов'язання, то банк має право вимагати на підставі частини другої статті 1050 ЦК України дострокового повернення кредитної заборгованості у сумі 15 174,34 дол. США і 10 784,49 грн з позичальника та кожного поручителя окремо у солідарному порядку.

Такі висновки судів ґрунтуються на законі та узгоджуються з матеріалами справи.

Колегія суддів відхиляє аргументи касаційної скарги про припинення поруки з підстав, передбачених частиною четвертою статті 559 ЦК України, оскільки згідно наданого позивачем розрахунку кредитної заборгованості, який відповідачами не спростований, боржник щомісячно здійснював платежі за кредитним договором, останній який сплатив 09 січня 2015 року.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Оскаржувані судові рішення судів попередніх інстанцій відповідають критерію обґрунтованості судового рішення.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін.

Частиною третьою статті 436 ЦПК України передбачено, що суд касаційної інстанцій у постанові за результатами перегляду оскаржуваного судового рішення вирішує питання про поновлення його виконання (дії).

Ураховуючи, що ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 04 вересня 2017 року було зупинено виконання рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 03 квітня 2017 року до закінчення касаційного провадження, касаційне провадження у справі закінчено, тому виконання вказаного судового рішення підлягає поновленню.

Щодо судових витрат

Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Оскільки у задоволенні касаційної скарги відмовлено, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з розглядом справи у суді першої та апеляційної інстанції, а також розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.

Керуючись статтями 400, 401, 416, 436 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_5 залишити без задоволення.

Рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 03 квітня 2017 року та ухвалу апеляційного суду Черкаської області від 07 червня 2017 року залишити без змін.

Поновити виконання рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 03 квітня 2017 року.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: М. Є. Червинська

В. М. Коротун

В. П. Курило