КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 372/3496/16-ц Головуючий у суді І інстанції Кравченко М.В.Провадження №22-ц/824/4504/2024 Головуючий у 2 інстанції Таргоній Д.О.

ПОСТАНОВА

Іменем України

24 січня 2024 року Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

судді-доповідача Таргоній Д.О.,

суддів: Голуб С.А., Писаної Т.А.,

за участі секретаря Спис Ю.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 на рішення Обухівського районного суду Київської області від 24 серпня 2022 року в справі за позовом першого заступника прокурора Київської області в інтересах держави в особі Київської обласної державної адміністрації до ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , треті особи - ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23 , ОСОБА_24 , ОСОБА_25 , ОСОБА_26 , ОСОБА_27 , ОСОБА_28 , ОСОБА_29 , ОСОБА_30 , ОСОБА_31 , ОСОБА_32 , ОСОБА_33 , ОСОБА_34 , ОСОБА_35 , ОСОБА_36 , ОСОБА_37 , ОСОБА_38 , про витребування земельних ділянок із чужого незаконного володіння,

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2016 року прокурор в інтересах держави в особі Київської обласної державної адміністрації звернувся до суду з позовною заявою до відповідачів ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_39 , ОСОБА_3 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_2 , треті особи - ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23 , ОСОБА_24 , ОСОБА_25 , ОСОБА_26 , ОСОБА_27 , ОСОБА_28 , ОСОБА_29 , ОСОБА_30 , ОСОБА_31 , ОСОБА_32 , ОСОБА_33 , ОСОБА_34 , ОСОБА_35 , ОСОБА_36 , ОСОБА_37 , ОСОБА_38 , в якому посилався на грубі порушення законодавства при виділенні та зміні цільового призначення земельних ділянок, які розташовані на землях водного фонду у межах прибережної захисної смуги річки Дніпро.

Неправомірність виділення спірних ділянок із земель державної власності встановлена в межах прокурорської перевірки та судовими рішеннями.

Зокрема, рішенням Обухівського районного суду Київської області від 20 квітня 2015 року, яке залишене без змін ухвалою Апеляційного суду Київської області від 17 червня 2015 рокута ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 10.02.2016 року, задоволено частково позов заступника Генерального прокурора України. Поновлено заступнику Генерального прокурора України строк позовної давності. Визнано протиправними та скасовано розпорядження Обухівської районної державної адміністрації Київської області:

- від 26 серпня 2008 року № 1356 «Про затвердження проекту із землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність 20-м громадянам для ведення особистого селянського господарства в адміністративних межах Української міської ради»;

- від 15 березня 2011 року № 274 «Про затвердження проекту землеустрою щодо зміни цільового призначення земельної ділянки 9-ти громадянам з «ведення особистого селянського господарства» на «ведення індивідуального садівництва» в адміністративних межах Української міської ради».

Визнано недійсними державні акти на право власності на земельну ділянку відносно земельних ділянок на території Української міської ради Обухівського району Київської області:

1) від 08 жовтня 2009 року серії ЯЖ № 460564, виданий ОСОБА_40 відносно земельної ділянки площею 2 га з кадастровим номером 3223151000:04:037:0004, зареєстрований у Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 01099601559;

2) від 08 жовтня 2009 року серії ЯЖ № 460563, виданий ОСОБА_41 відносно земельної ділянки площею 2 га з кадастровим номером 3223151000:04:037:0003, зареєстрований у Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 01099601561;

3) від 23 лютого 2009 року серії ЯЖ № 460562, виданий ОСОБА_23 відносно земельної ділянки площею 2 га з кадастровим номером 3223151000:04:037:0002, зареєстрований у Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 010933100031;

4) від 23 лютого 2009 року серії ЯЖ № 460561, виданий ОСОБА_25 відносно земельної ділянки площею 2 га з кадастровим номером 3223151000:04:037:0001, зареєстрований у Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 010933100037;

5) від 08 жовтня 2009 року серії ЯЖ № 460565, виданий ОСОБА_24 відносно земельної ділянки площею 2 га з кадастровим номером 3223151000:04:037:0005, зареєстрований у Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 01099601560;

6) від 23 лютого 2009 року серії ЯЖ № 460570, виданий ОСОБА_21 відносно земельної ділянки площею 2 га з кадастровим номером 3223151000:04:037:0010, зареєстрований у Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 010933100035;

7) від 23 лютого 2009 року серії ЯЖ № 460566, виданий ОСОБА_22 відносно земельної ділянки площею 2 га з кадастровим номером 3223151000:04:037:0006, зареєстрований у Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 010933100033;

8) від 23 лютого 2009 року серії ЯЖ № 460572, виданий ОСОБА_42 відносно земельної ділянки площею 2 га з кадастровим номером 3223151000:04:038:0001, зареєстрований у Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 010933100037;

9) від 23 лютого 2009 року серії ЯЖ № 460574, виданий ОСОБА_43 відносно земельної ділянки площею 2 га з кадастровим номером 3223151000:04:038:0006, зареєстрований у Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 010933100027;

10) від 23 лютого 2009 року серії ЯЖ № 460571, виданий ОСОБА_44 відносно земельної ділянки площею 2 га з кадастровим номером 3223151000:04:038:0003, зареєстрований у Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 010933100032;

11) від 23 лютого 2009 року серії ЯЖ № 460573, виданий ОСОБА_45 відносно земельної ділянки площею 2 га з кадастровим номером 3223151000:04:038:0005, зареєстрований у Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 010933100036;

12) виданий ОСОБА_46 відносно земельної ділянки площею 2 га з кадастровим номером 3223151000:04:038:0007;

13) виданий ОСОБА_12 відносно земельної ділянки площею 2 га з кадастровим номером 3223151000:04:038:0009;

14) виданий ОСОБА_29 відносно земельної ділянки площею 2 га з кадастровим номером 3223151000:04:038:0008;

15) виданий ОСОБА_9 відносно земельної ділянки площею 2 га з кадастровим номером 3223151000:04:038:0010;

16) виданий ОСОБА_47 відносно земельної ділянки площею 2 га з кадастровим номером 3223151000:04:072:0045;

17) виданий ОСОБА_26 відносно земельної ділянки площею 2 га з кадастровим номером 3223151000:04:037:0007;

18) виданий ОСОБА_28 відносно земельної ділянки площею 2 га з кадастровим номером 3223151000:04:037:0008;

19) виданий ОСОБА_27 відносно земельної ділянки площею 2 га з кадастровим номером 3223151000:04:037:0009;

20) від 23 лютого 2009 року серії ЯЖ № 460579, виданий ОСОБА_48 відносно земельної ділянки площею 2 га з кадастровим номером 3223151000:04:038:0011;

21) від 05 травня 2011 року серії ЯЛ № 987493, виданий ОСОБА_13 відносно земельної ділянки з кадастровим номером 3223151000:04:038:0012, зареєстрований у Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 322310011000412;

22) від 05 травня 2011 року серії ЯЛ № 987495, виданий ОСОБА_14 відносно земельної ділянки з кадастровим номером 3223151000:04:038:0013, зареєстрований у Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 322310011000409;

23) від 05 травня 2011 року серії ЯЛ № 987496, виданий ОСОБА_16 відносно земельної ділянки з кадастровим номером 3223151000:04:038:0014, зареєстрований у Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 322310011000410;

24) від 05 травня 2011 року серії ЯЛ № 987497, виданий ОСОБА_7 відносно земельної ділянки з кадастровим номером 3223151000:04:038:0015, зареєстрований у Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 322310011000411;

25) від 05 травня 2011 року серії ЯЛ № 987498, виданий ОСОБА_15 відносно земельної ділянки з кадастровим номером 3223151000:04:038:0016, зареєстрований у Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 322310011000408;

26) від 05 травня 2011 року серії ЯЛ № 987493, виданий ОСОБА_13 відносно земельної ділянки з кадастровим номером 3223151000:04:038:0012, зареєстрований у Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 322310011000412;

27) від 05 травня 2011 року серії ЯЛ № 987499, виданий ОСОБА_19 відносно земельної ділянки з кадастровим номером 3223151000:04:038:0017, зареєстрований у Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 322310011000407;

28) від 05 травня 2011 року серії ЯЛ № 987500, виданий ОСОБА_8 відносно земельної ділянки з кадастровим номером 3223151000:04:038:0018, зареєстрований у Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 322310011000406;

29) від 05 травня 2011 року серії ЯЛ № 973451, виданий ОСОБА_49 відносно земельної ділянки з кадастровим номером 3223151000:04:038:0019, зареєстрований у Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 322310011000405;

30) від 05 травня 2011 року серії ЯЛ № 973452, виданий ОСОБА_18 відносно земельної ділянки з кадастровим номером 3223151000:04:038:0020, зареєстрований у Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 322310011000404/

Вказаним судовим рішенням встановлено, що спірні земельні ділянки відносились до категорії земель водного фонду із обмеженим режимом використання, які перебувають під особливою охороною держави, передача яких у приватну власність заборонена законом, а тому розпорядження Обухівської районної державної адміністрації щодо передачі ділянок у власність фізичних осіб та видача їм державних актів суперечить вимогам закону.

Крім того, судом встановлено, що первинні власники: ОСОБА_23 , ОСОБА_22 , ОСОБА_50 , ОСОБА_45 , ОСОБА_51 , ОСОБА_52 , ОСОБА_53 , ОСОБА_24 , ОСОБА_12 , ОСОБА_29 особисто з клопотаннями до Обухівської РДА про надання їм у власність земельних ділянок на території району не звертались.

Крім того, землевпорядна документація щодо надання земельних ділянок 20-тьом громадянам в Обухівському районі не погоджена Державним управлінням охорони навколишнього природного середовища у Київській області.

В подальшому прокурором встановлено, що після набрання законної сили вказаним судовим рішенням до відомостей Державного реєстру речових прав на нерухоме майно були внесені записи про реєстрацію права власності на спірні земельні ділянки за новими власниками, а саме:

- на користь ОСОБА_3 16.03.2016 зареєстровано земельні ділянки із кадастровими номерами 3223151000:04:037:0007, 3223151000:04:037:0009 та 3223151000:04:037:0008 на підставі договорів купівлі-продажу від 29.12.2010 за № № 4403, 4396, 4389;

- на користь ОСОБА_18 18.03.2016 зареєстровано земельну ділянку з кадастровим номером 3223151000:04:038:0020 на підставі дублікату договору дарування від 16.03.2016 за № 129;

- на користь ОСОБА_10 17.03.2016 зареєстровано земельні ділянки з кадастровими номерами 3223151000:04:038:0008 та 3223151000:04:038:0007, 3223151000:04:072:0045 на підставі дублікатів договорів дарування від 14.03.2016 за № № 116, 122;

- на користь ОСОБА_54 26.05.2016 зареєстровано земельні ділянки з кадастровими номерами 3223151000:04:037:0001, 3223151000:04:037:0002, 3223151000:04:037:0005, 3223151000:04:037:0006, 3223151000:04:037:0010 на підставі дублікатів договорів дарування від 21.04.2016 за № № 228, 225, 231, 222, 216;

- на користь ОСОБА_2 23.02.2016 зареєстровано земельні ділянки з кадастровими номерами 3223151000:04:037:0003 та 3223151000:04:037:0004 на підставі договорів купівлі-продажу від 23.02.2016 за № № 118, 121, який в подальшому передав в оренду , згідно договорів оренди від 29.03.2016, вказані земельні діляки ОСОБА_20 ;

- на користь ОСОБА_11 14.07.2016 зареєстровано земельні ділянки з кадастровими номерами 3223151000:04:038:0005, 3223151000:04:038:0004, 3223151000:04:038:0003 та 3223151000:04:038:0006 на підставі дублікатів договорів дарування від 14.06.2010 за № 2416, 412, 403, 2423.

Крім того 29.03.2016 між ОСОБА_2 та ОСОБА_55 були укладені договори оренди земельних ділянок на площу 2 га з кадастровим номером 3223151000:04:037:0003 та на площу 2 га з кадастровим номером 3223151000:04:037:0004.

Посилаючись на незаконне виділення земельних ділянок фізичними особами у власність, чим порушено інтереси держави, вимоги статті 153 ЗК України, статті 388 ЦК України,просив витребувати на користь держави в особі Київської обласної державної адміністрації з чужого незаконного володіння:

- ОСОБА_3 земельні ділянки: площею 2 га з кадастровим номером 3223151000:04:037:0007, площею 2 га з кадастровим номером 3223151000:04:037:0009, площею 2 га з кадастровим номером 3223151000:04:037:0008;

- ОСОБА_10 земельні ділянки площею 1,999 га з кадастровим номером 3223151000:04:038:0008, площею 2,0001 га з кадастровим номером 3223151000:04:038:0007, площею 2 га з кадастровим номером 3223151000:04:072:0045;

- ОСОБА_4 та ОСОБА_56 земельну ділянку площею 1,9999 га з кадастровим номером 3223151000:04:037:0010;

- ОСОБА_39 земельні ділянки площею 1,9999 га з кадастровим номером 3223151000:04:037:0001, площею 2 га з кадастровим номером 3223151000:04:037:0002, площею 2 га з кадастровим номером 3223151000:04:037:0005, площею 2 га з кадастровим номером 3223151000:04:037:0006;

- ОСОБА_2 земельні ділянки площею 2 га з кадастровим номером 3223151000:04:037:0003, площею 2 га з кадастровим номером 3223151000:04:037:0004;

- ОСОБА_11 земельні ділянки площею 2 га з кадастровим номером 3223151000:04:038:0004, площею 2 га з кадастровим номером 3223151000:04:038:0003, площею 2 га з кадастровим номером 3223151000:04:038:0005, площею 2 га з кадастровим номером 3223151000:04:038:0006;

- ОСОБА_12 земельну ділянку площею 2 га з кадастровим номером 3223151000:04:038:0009;

- ОСОБА_9 земельну ділянку площею 2 га з кадастровим номером 3223151000:04:038:0010;

- ОСОБА_57 земельну ділянку площею 2 га з кадастровим номером 3223151000:04:038:0011;

- ОСОБА_18 земельну ділянку площею 0,2222 га з кадастровим номером 3223151000:04:038:0020;

- ОСОБА_58 земельну ділянку площею 0,222 га з кадастровим номером 3223151000:04:038:0012;

- ОСОБА_14 земельну ділянку площею 0,222 га з кадастровим номером 3223151000:04:038:0013;

- ОСОБА_16 земельну ділянку площею 0,222 га з кадастровим номером 3223151000:04:038:0014;

- ОСОБА_7 земельну ділянку площею 0,222 га з кадастровим номером 3223151000:04:038:0015;

- ОСОБА_15 земельну ділянку площею 0,222 га з кадастровим номером 3223151000:04:038:0016;

- ОСОБА_19 земельну ділянку площею 0,222 га з кадастровим номером 3223151000:04:038:0017;

- ОСОБА_8 земельну ділянку площею 0,222 га з кадастровим номером 3223151000:04:038:0018;

- ОСОБА_17 земельну ділянку площею 0,222 га з кадастровим номером 3223151000:04:038:0019, які розташовані в адміністративних межах Української міської ради Обухівського району Київської області.

Визнати недійсними договори оренди від 29 березня 2016 року, укладені між ОСОБА_2 та ОСОБА_20 , посвідчені приватним нотаріусом Обухівського районного нотаріального округу Київської області Чоботар Світланою Іванівною щодо земельних ділянок площею по 2 га з кадастровими номерами 3223151000:04:037:0003 та 3223151000:04:037:0004.

Рішенням Обухівського районного суду Київської області від 24 серпня 2022 року позов задоволено частково. Витребувано на користь держави в особі Київської обласної державної адміністрації з чужого незаконного володіння:

- ОСОБА_3 земельні ділянки: площею 2 га з кадастровим номером 3223151000:04:037:0007, площею 2 га з кадастровим номером 3223151000:04:037:0009, площею 2 га з кадастровим номером 3223151000:04:037:0008;

- ОСОБА_10 земельні ділянки площею 1,999 га з кадастровим номером 3223151000:04:038:0008, площею 2,0001 га з кадастровим номером 3223151000:04:038:0007, площею 2 га з кадастровим номером 3223151000:04:072:0045;

- ОСОБА_6 земельні ділянки площею 1,9999 га з кадастровим номером 3223151000:04:037:0001, площею 2 га з кадастровим номером 3223151000:04:037:0002, площею 2 га з кадастровим номером 3223151000:04:037:0005, площею 2 га з кадастровим номером 3223151000:04:037:0006;

- ОСОБА_2 земельні ділянки площею 2 га з кадастровим номером 3223151000:04:037:0003, площею 2 га з кадастровим номером 3223151000:04:037:0004;

- ОСОБА_11 земельні ділянки площею 2 га з кадастровим номером 3223151000:04:038:0004, площею 2 га з кадастровим номером 3223151000:04:038:0003, площею 2 га з кадастровим номером 3223151000:04:038:0005, площею 2 га з кадастровим номером 3223151000:04:038:0006;

- ОСОБА_12 земельну ділянку площею 2 га з кадастровим номером 3223151000:04:038:0009;

- ОСОБА_9 земельну ділянку площею 2 га з кадастровим номером 3223151000:04:038:0010;

- ОСОБА_57 земельну ділянку площею 2 га з кадастровим номером 3223151000:04:038:0011;

- ОСОБА_18 земельну ділянку площею 0,2222 га з кадастровим номером 3223151000:04:038:0020;

- ОСОБА_58 земельну ділянку площею 0,222 га з кадастровим номером 3223151000:04:038:0012;

- ОСОБА_14 земельну ділянку площею 0,222 га з кадастровим номером 3223151000:04:038:0013;

- ОСОБА_16 земельну ділянку площею 0,222 га з кадастровим номером 3223151000:04:038:0014;

- ОСОБА_7 земельну ділянку площею 0,222 га з кадастровим номером 3223151000:04:038:0015;

- ОСОБА_15 земельну ділянку площею 0,222 га з кадастровим номером 3223151000:04:038:0016;

- ОСОБА_19 земельну ділянку площею 0,222 га з кадастровим номером 3223151000:04:038:0017;

- ОСОБА_8 земельну ділянку площею 0,222 га з кадастровим номером 3223151000:04:038:0018;

- ОСОБА_17 земельну ділянку площею 0,222 га з кадастровим номером 3223151000:04:038:0019,

які розташовані в адміністративних межах Української міської ради Обухівського району Київської області.

Визнано недійсними договори оренди від 29 березня 2016 року, укладені між ОСОБА_2 та ОСОБА_20 , посвідчені приватним нотаріусом Обухівського районного нотаріального округу Київської області Чоботар Світланою Іванівною щодо земельних ділянок площею по 2 га з кадастровими номерами 3223151000:04:037:0003 та 3223151000:04:037:0004.

В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Стягнуто з ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , ОСОБА_7 , ОСОБА_6 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 на користь прокуратури Київської області судовий збір в розмірі по 293 грн. 93 коп. з кожного.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, з апеляційною скаргою в інтересах відповідача ОСОБА_2 звернувся його представник ОСОБА_1 , який, посилаючись на невідповідність висновків суду встановленим у справі обставинам, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить рішення суду скасувати, застосувати позовну давність до усіх вимог прокурора, ухвалити нове судове рішення про відмову в задоволенні позову.

Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги, зазначив, що у даній справі відповідачами та третіми особами було подано заяви про застосування строку позовної давності, який пропущений державою, як в особі Київської облдержадміністрації, так і в особі прокурора. Вирішуючи даний спір, суд повинен був встановити: коли державі в особі уповноважених органів стало відомо про порушення своїх прав; дату, коли особа звернулась до суду; з`ясувати чи в межах передбаченого законом строку держава в особі уповноважених органів звернулась до суду; чи є підстави для застосування строку позовної давності. Прокурор у даній справі визнає той факт, що порушення прав держави в особі Київської обласної держадміністрації відбулося 26.08.2008 року, коли земля вибула з державної власності та була передана у власність двадцяти громадянам. При цьому, прокурор посилається на правову позицію, висловлену у постанові Верховного Суду України від 05.10.2016 у справі №3-604/гс16 та ухвалі Вищого Спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 19.10.2016 у справі № 522/16570/15-ц, згідно з якими, право особи на власність підлягає захисту протягом усього часу наявності титулу власника, а тому положення про позовну давність до заявлених вимог про витребування майна у порядку статті 388 ЦК України не застосовуються. Апелянт зазначає, що такі доводи прокурора не ґрунтуються на нормах права та спростовуються правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, що наведена у постанові від 26.11.2018 року у справі №914/3224/16, де було вирішено виключну правову проблему, яка стосується визначення порядку перебігу позовної давності у правовідносинах щодо витребування майна від добросовісного набувача. ВПВС також неодноразово зазначала, що на віндикаційні позови держави та територіальних громад (в особі органів державної влади та місцевого самоврядування) поширюється загальна позовна давність.

Апелянт зазначає, що позивачу Київській обласній державній адміністрації, як суб`єкту владних повноважень було відомо, або мало бути відомо про передачу спірних земельних ділянок у власність громадянам з 26.08.2008 року, а органам прокуратури з жовтня 2008 року, що підтверджується листом Обухівської райдержадміністрації від 07.03.2018 (том 4 а.с. 214-220)

Апелянт звертає увагу апеляційного суду на те, що обставини, встановлені судом у справі №372/3039/14-ц не мають преюдиційного значення для відповідачів та третіх осіб, які не були учасниками вказаної цивільної справи, зокрема ОСОБА_2 та ОСОБА_20, представники яких в судових засіданнях в даній справі заперечили проти визнання обставин щодо належності спірних земель до земель водного фонду, щодо дати початку перебігу строку позовної давності.

Вказує, що позовна заява подана прокурором з істотним порушенням процесуального законодавства, у зв`язку із чим у суду були відсутні підстави для відкриття провадження у даній справі, а також наявні підстави для залишення позову без розгляду. При цьому, апелянт звертає увагу на правові висновки Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі №912/2385/18, згідно з якими, прокурор може здійснювати представництво інтересів держави у суді лише у двох випадках: якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює компетентний орган, у разі відсутності такого органу. Якщо суд після відкриття провадження у справі з урахуванням наведених учасниками справи аргументів та наданих доказів установить відсутність підстав для представництва прокурором інтересів держави в суді, суд залишає позовну заяву, подану прокурором в інтересах держави в особі компетентного органу, без розгляду.

У даній справі прокурором не доведено виконання вимог статті 23 Закону України «Про прокуратуру», згідно з якими, прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу.

Апелянт вважає, що право прокурора на представництво у суді інтересів Київської обласної державної адміністрації не підтверджено належними доказами, а наданий прокурором лист від 18.11.2016 року №05/1-3637вих16 викликає обґрунтовані сумніви, крім того, прокурором не додано доказів на підтвердження направлення такого листа до Київської облдержадміністрації.

Вказує також, що в оскаржуване рішення судом першої інстанції внесено завідомо неправдиві відомості, щодо участі представника відповідача - ОСОБА_1 у судовому засіданні, за результатами якого ухвалене оскаржуване рішення, оскільки зазначений представник не був присутній у судовому засіданні 24.08.2022, заздалегідь повідомивши суд про поважність причин своєї неявки та заявивши клопотання про його відкладення, яке не було взято судом до уваги.

Розглянувши справу за відсутності відповідачів та третіх осіб, суд першої інстанції порушив права вказаних осіб на участь у судовому засіданні, право на захист та на доступ до правосуддя.

Апелянт також звертає увагу суду апеляційної інстанції на ту обставину, що оскаржуване рішення ухвалено суддею, якому неодноразово було заявлено обґрунтований відвід (27.10.2017 - суддя Кравченко М.В. відмовив), а також існували обставини, за яких головуючий повинен був заявити самовідвід (оскільки суддя Кравченко М.В. розглядав справу №372/3039/14 про визнання протиправним та скасування розпорядження Обухівської РДА, предметом були ті самі земельні ділянки і у нього була сформована позиція по цій справі).

Вважає також, що судом допущено порушення процесуального закону: 16.03.2018 року суд необґрунтовано відмовив у задоволенні клопотань представника відповідача про витребування у СУ ГУ НП у Київській області доказів: оригіналів документів, що були надані експертам КНІДСЕ для проведення земельно-технічної експертизи, а також про виклик свідків - осіб які проводили експертизу з питань землеустрою в рамках кримінального провадження; 02.09.2021 відмовив у задоволенні клопотання представника відповідача про витребування доказів з Головного управління Держгеокадастру у Київській області, що стосуються спірних земельних ділянок, а також у витребуванні від позивача оригіналів доказів, копії яких були додані прокурором до відповіді на відзив, та які викликали у відповідача обґрунтовані сумніви. Зокрема, прокурором поданий Висновок експертів за результатами проведення експертизи з питань землеустрою від 24.05.2017 , який зроблено в кримінальному провадженні №1201611000000108, однак матеріали справи не містять дозволу слідчого чи прокурора на розголошення відомостей досудового розслідування та долучення копій документів, які є матеріалами кримінального провадження, в дану цивільну справу. Таким чином висновок експертів є неналежним доказом. Суд проігнорував доводи відповідача про недопустимість доказів, не мотивовано відхилив доводи відповідача щодо відсутності в матеріалах експертизи доказів про те, що територія, на якій розташовані спірні земельні ділянки, відноситься до земель водного фонду. Не надано належної оцінки письмовим доказам, фото та відеоматеріалам, поданим відповідачем, які вказують на безпідставність висновків вищезазначеної експертизи.

Крім того, суд не дав належної правової оцінку поданому відповідачем ОСОБА_2 висновку експерта №769/08/2021 від 30.08.2021 року, згідно з яким, територія, на якій розташовуються земельні ділянки 3223151000:04:037:0003, 3223151000:04:037:0004, відноситься до земель сільськогосподарського призначення та не відноситься до земель водного фонду (і що ця територія не є островом, а є півостровом), проігнорував суперечливість зібраних по справі доказів щодо належності спірних земельних ділянок до земель водного фонду.

Також, судом не надано оцінки добросовісності набуття ОСОБА_2 спірних земельних ділянок. Вказує, що останній не знав та не міг знати про наявність будь-яких обмежень щодо права ОСОБА_39 (продавця) на відчуження спірних земельних ділянок та/або відсутність у неї такого права. Укладаючи договори купівлі-продажу, ОСОБА_2 не допускав можливості правових перешкод щодо укладення правочинів, тим більше - настання будь-яких несприятливих наслідків для її власника чи будь-яких інших осіб. Договори купівлі-продажу земельних ділянок, укладені ОСОБА_2 судом недійсними не визнавались, їх недійсність прямо судом не встановлена.

Заступник керівника Київської обласної прокуратури - Ігор Грабець у відзиві на апеляційну скаргу посилається на безпідставність її доводів, просить залишити скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції - залишити без змін, як законне та обґрунтоване. Вказує, що в ході розгляду справи відповідачами не спростовано обставин щодо незаконності виділення фізичним особам земельних ділянок, які відносяться до земель водного фонду, встановлених зокрема рішенням суду, що набрало законної сили у справі № 372/3039/14.

Зазначає, що підставою для звернення до суду із даним позовом стало те, що після набрання законної сили судовим рішенням у справі 372/3039/14 прокурору стало відомо про перехід права власності на спірні земельні ділянки до відповідачів.

Звертає увагу апеляційного суду на правовий висновок Верховного Суду, наведений у постанові від 15.04.2020 у справі №373/1810/16, згідно із яким: «право власності на майно, яке було передане за угодами щодо його відчуження поза волею власника, не набувається, у тому числі і добросовінсим набувачем, оскільки це майно може бути у нього витребуване. Право власності дійсного власника в такому випадку презюмується і не припиняється із втратою ним цього майна…etc».

Вважає також безпідставними доводи апеляційної скарги щодо недотримання прокурором порядку реалізації представницьких повноважень, визначених статтею 23 Закону України «Про прокуратуру» при зверненні із вказаною позовною заявою в інтересах Київської обласної державної адміністрації. У даній справі від імені держави в якості позивача визначено Київську обласну державну адміністрацію, як орган в особі держави, поза волею якого спірні землі вибули з її власності, всупереч принципам регулювання земельних відносин в Україні, які закріплені у статті 14 Конституції України та статті 5 ЗК України.

Вказує на доведення прокурором обставин щодо належного повідомлення Київської обласної державної адміністрації про намір Київської обласної прокуратури щодо вжиття заходів представницького характеру і інтересах держави в особі даного органу, зокрема листом від 18.11.2016 №05/1-3637.

Заперечує також щодо доводів апеляційної скарги в частині пропуску позивачем строку позовної давності та посилаючись на правову позицію Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2020 у справі №469/1044/17, та вказуючи на те, що в даних правовідносинах, строки позовної давності не застосовуються.

Окремо звертає увагу апеляційного суду на ту обставину, що апеляційну скаргу подано адвокатом в інтересах лише одного з відповідачів по справі, а саме ОСОБА_2 , тому суд може вирішити справу лише щодо тих вимог, які звернуті безпосередньо до скаржника.

Інших відзивів на апеляційну скаргу до суду апеляційної інстанції в порядку, визначеному положеннями статті 360 ЦПК України, не надійшло.

Відповідно до частини першої статті 352 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Згідно з частиною 1 статті 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги

Враховуючи, що інші учасники справи не уповноважували ОСОБА_2 та його представника ОСОБА_1 на оскарження ухваленого у справі рішення суду першої інстанції від їх імені, тому рішення Обухівського районного суду Київської області від 24 серпня 2022 року переглядається виключно у межах вирішення позовних вимог заступника прокурора Київської області в інтересах держави в особі Київської обласної державної адміністрації до ОСОБА_2 .

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення учасників судового розляду, які зявились у судове засідання, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Рішення суду першої інстанції вказаним вимогам закону відповідає.

Так, судом першої інстанції встановлено що розпорядженням Обухівської районної державної адміністрації Київської області від 26.08.2008 року № 1356 затверджено проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок в адміністративних межах Української міської ради Обухівського району Київської області та передано їх єдиним масивом безоплатно у власність 20-м громадянам, зокрема ОСОБА_21 , ОСОБА_25 , ОСОБА_23 , ОСОБА_41 , ОСОБА_40 , ОСОБА_24 , ОСОБА_22 , ОСОБА_44 , ОСОБА_60 , ОСОБА_45 , ОСОБА_61 , ОСОБА_46 , ОСОБА_47 , ОСОБА_29 , ОСОБА_12 , ОСОБА_9 , ОСОБА_48 , ОСОБА_26 , ОСОБА_28 , ОСОБА_27 для ведення особистого селянського господарства.

На підставі цього розпорядження управлінням Державного агентства земельних ресурсів в Обухівському районі Київської області 20-м громадянам видано державні акти на земельні ділянки з такими кадастровими номерами: 3223151000:04:037:0004 ( ОСОБА_53 , площею 2 га, державний акт від 08.10.2009, серія ЯЖ № 460564); 3223151000:04:037:0003 ( ОСОБА_52 , площа 2 га, державний акт від 08.10.2009, серія ЯЖ № 460563); 3223151000:04:037:0002 ( ОСОБА_23 , площа 2 га, державний акт від 23.02.2009, серія ЯЖ № 460562); 3223151000:04:037:0001 ( ОСОБА_25 , площа 2 га, державний акт від 23.02.2009, серія ЯЖ № 460561); 3223151000:04:037:0005 ( ОСОБА_24 , площа 2 га, державний акт від 08.10.2009, серія ЯЖ № 460565); 3223151000:04:037:0010 ( ОСОБА_21 , площа 2 га, державний акт від 23.02.2009, серія ЯЖ № 460570); 3223151000:04:037:0006 ( ОСОБА_22 , площа 2 га, державний акт від 23.02.2009, серія ЯЖ № 460566); 3223151000:04:038:0004 ( ОСОБА_50 , площа 2 га, державний акт від 23.02.2009, серія ЯЖ № 460572); 3223151000:04:038:0006 ( ОСОБА_51 , площа 2 га, державний акт від 23.02.2009, серія ЯЖ № 460574); 3223151000:04:038:0003 ( ОСОБА_62 , площа 2 га, державний акт від 23.02.2009, серія ЯЖ № 460571); 3223151000:04:038:0005 ( ОСОБА_45 , площа 2 га, державний акт від 23.02.2009, серія ЯЖ № 460573); 3223151000:04:038:0007 (площа 2 га, що належить на праві власності ОСОБА_46 ); 3223151000:04:038:0009 (площа 2 га, що належить на праві власності ОСОБА_12 ); 3223151000:04:038:0008 (площа 2 га, що належить на праві власності ОСОБА_29 ); 3223151000:04:038:0010 (площа 2 га, що належить на праві власності ОСОБА_9 ); 3223151000:04:072:0045 (площа 2 га, що належить на праві власності ОСОБА_47 ); 3223151000:04:037:0007 (площа 2 га, що належить на праві власності ОСОБА_26 ); 3223151000:04:037:0008 (площа 2 га, що належить на праві власності ОСОБА_28 ); 3223151000:04:037:0009 (площа 2 га, що належить на праві власності ОСОБА_27 ); 3223151000:04:038:0011 ( ОСОБА_63 , площа 2 га, державний акт від 23.02.2009 ЯЖ № 460579).

Рішенням Обухівського районного суду Київської області від 20.04.2015 у справі № 372/3039/14-ц, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Київської області від 17.05.2015 та ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 10.02.2016, позов прокурора задоволено частково, визнано протиправним та скасовано розпорядження Обухівської районної державної адміністрації від 26.08.2008 № 1356 «Про затвердження проекту із землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність 20-м громадянам для ведення особистого селянського господарства в адміністративних межах Української міської ради» та від 15.03.2011 № 274 «Про затвердження проекту землеустрою щодо зміни цільового призначення земельної ділянки 9-ти громадянам з «ведення особистого селянського господарства» на «ведення індивідуального садівництва», визнано недійсними державні акти на право власності на земельні ділянки:

- від 08.10.2009, серія ЯЖ № 460564, виданий ОСОБА_40 на земельну ділянку площею 2 га з кадастровим номером 3223151000:04:037:0004;

- від 08.10.2009, серія ЯЖ № 460563, виданий ОСОБА_41 на земельну ділянку площею 2 га з кадастровим номером 3223151000:04:037:0003;

- від 23.02.2009, серія ЯЖ № 460562, виданий ОСОБА_23 на земельну ділянку площею 2 га з кадастровим номером 3223151000:04:037:0002;

- від 23.02.2009, серія ЯЖ № 460561, виданий ОСОБА_25 на земельну ділянку площею 2 га з кадастровим номером 3223151000:04:037:0001;

- від 08.10.2009, серія ЯЖ № 460565, виданий ОСОБА_24 на земельну ділянку площею 2 га з кадастровим номером 3223151000:04:037:0005;

- від 23.02.2009, серія ЯЖ № 460570, виданий ОСОБА_21 на земельну ділянку площею 2 га з кадастровим номером 3223151000:04:037:0010;

- від 23.02.2009, серія ЯЖ № 460566, виданий ОСОБА_22 на земельну ділянку площею 2 га з кадастровим номером 3223151000:04:037:0006;

- від 23.02.2009, серія ЯЖ № 460572, виданий ОСОБА_60 на земельну ділянку площею 2 га з кадастровим номером 3223151000:04:038:0004;

- від 23.02.2009, серія ЯЖ № 460574, виданий ОСОБА_61 на земельну ділянку площею 2 га з кадастровим номером 3223151000:04:038:0006;

- від 23.02.2009, серія ЯЖ № 460571, виданий ОСОБА_44 на земельну ділянку площею 2 га з кадастровим номером 3223151000:04:038:0003;

- від 23.02.2009, серія ЯЖ № 460573, виданий ОСОБА_45 на земельну ділянку площею 2 га з кадастровим номером 3223151000:04:038:0005;

- виданий ОСОБА_46 на земельну ділянку площею 2 га з кадастровим номером 3223151000:04:038:0007;

- виданий ОСОБА_12 на земельну ділянку площею 2 га з кадастровим номером 3223151000:04:038:0009;

- виданий ОСОБА_29 на земельну ділянку площею 2 га з кадастровим номером 3223151000:04:038:0008;

- виданий ОСОБА_9 на земельну ділянку площею 2 га з кадастровим номером 3223151000:04:038:0010;

- виданий ОСОБА_47 на земельну ділянку площею 2 га з кадастровим номером 3223151000:04:072:0045;

- виданий ОСОБА_26 на земельну ділянку площею 2 га з кадастровим номером 3223151000:04:037:0007;

- виданий ОСОБА_28 на земельну ділянку площею 2 га з кадастровим номером 3223151000:04:037:0008;

- виданий ОСОБА_27 на земельну ділянку площею 2 га з кадастровим номером 3223151000:04:037:0009;

- від 23.02.2009, серія ЯЖ № 460579, виданий ОСОБА_48 на земельну ділянку площею 2 га з кадастровим номером 3223151000:04:038:0011.

- від 05.05.2011, серія ЯЛ № 987493, виданий ОСОБА_13 на земельну ділянку з кадастровим номером 3223151000:04:038:0012;

- від 05.05.2011, серія ЯЛ № 987495, виданий ОСОБА_14 на земельну ділянку з кадастровим номером 3223151000:04:038:0013;

- від 05.05.2011, серія ЯЛ № 987496, виданий ОСОБА_16 на земельну ділянку з кадастровим номером 3223151000:04:038:0014;

- від 05.05.2011, серія ЯЛ № 987497, виданий ОСОБА_7 на земельну ділянку з кадастровим номером 3223151000:04:038:0015;

- від 05.05.2011, серія ЯЛ № 987498, виданий ОСОБА_15 на земельну ділянку з кадастровим номером 3223151000:04:038:0016;

- від 05.05.2011, серія ЯЛ № 987499, виданий ОСОБА_19 на земельну ділянку з кадастровим номером 3223151000:04:038:0017;

- від 05.05.2011, серія ЯЛ № 987500, виданий ОСОБА_8 на земельну ділянку з кадастровим номером 3223151000:04:038:0018;

- від 05.05.2011, серія ЯЛ № 973451, виданий ОСОБА_17 на земельну ділянку з кадастровим номером 3223151000:04:038:0019;

- від 05.05.2011, серія ЯЛ № 973452, виданий ОСОБА_18 на земельну ділянку з кадастровим номером 3223151000:04:038:0020.

Вищезазначеними судовими рішення встановлено, що спірні земельні ділянки відносились до категорії земель водного фонду із обмеженим режимом використання, які перебувають під особливою охороною держави, передача яких у приватну власність заборонена законом, а тому оспорювані розпорядження Обухівської районної державної адміністрації щодо передачі ділянок у власність фізичних осіб та видача їм державних актів суперечить вимогам закону.

Крім цього, судами встановлено обставини, що первинні власники - ОСОБА_23 , ОСОБА_22 , ОСОБА_50 , ОСОБА_45 , ОСОБА_51 , ОСОБА_52 , ОСОБА_53 , ОСОБА_24 , ОСОБА_12 , ОСОБА_29 - особисто із клопотанням до Обухівської РДА про надання їм у власність земельних ділянок на території району не зверталися, що підтверджується їхніми поясненнями.

Також, землевпорядна документація щодо надання земельних ділянок20-м громадянам в Обухівському районі не погоджена Державним управлінням охорони навколишнього природного середовища в Київській області, оскільки замовниками не виконано ряд умов, передбачених листом управління від 29.07.2008 № 06-13/4394/2, а саме: не винесено межі прибережно-захисної смуги р. Козинка в натуру; не розроблено якісної характеристики ґрунтового покриву; не складено акт технічного обстеження зелених насаджень тощо. Не погоджено документацію і Дніпровським басейновим управлінням водних ресурсів, про що останнє повідомило листом від 29.05.2013 № ІД/4-860.

У даній справі встановлено та підтверджується матеріалами справи, зокрема Інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно вбачається, що право власності на земельні ділянкиз кадастровими номерами 3223151000:04:037:0003 та 3223151000:04:037:0004 зареєстроване за відповідачем ОСОБА_2 23.02.2016 на підставі договорів купівлі-продажу від 23.02.2016 за № № 118, 121.

Встановлено також, що ОСОБА_2 передав земельні ділянкиз кадастровими номерами 3223151000:04:037:0003 та 3223151000:04:037:0004 в оренду ОСОБА_64 згідно договорів оренди від 29.03.2016.

Суд першої інстанції,вирішуючи вказаний спір та доходячи висновку про обґрунтованість позовних вимог прокурора, вважав встановленими судовим рішенням та такими, що не підлягають доказуванню, обставини що із земель водного фонду всупереч вимогам чинного законодавства Українирозпорядженням Обухівської районної державної адміністрації Київської області від 26.08.2008 №1356 незаконно було передано у власність 20-м громадянам, зокрема ОСОБА_21 , ОСОБА_25 , ОСОБА_23 , ОСОБА_41 , ОСОБА_40 , ОСОБА_24 , ОСОБА_22 , ОСОБА_44 , ОСОБА_60 , ОСОБА_45 , ОСОБА_61 , ОСОБА_46 , ОСОБА_47 , ОСОБА_29 , ОСОБА_12 , ОСОБА_9 , ОСОБА_48 , ОСОБА_26 , ОСОБА_28 , ОСОБА_27 для ведення особистого селянського господарства земельні ділянки загальною площею 39,9971 га в адміністративних межах Української міської ради Обухівського району Київської області.В подальшому право власності на спірні земельні ділянки було зареєстроване за відповідачами на підставі цивільно-правових угод. З огляду на наведені вище порушення вимог земельного та водного законодавства, керуючись положеннями статтей 387, 388 ЦК України, суд першої інстанції дійшов висновку про обгрунтованість вимог позивача про витребування земельних ділянок. Крім того, Також, з огляду на встанволені порушення вимог земельного та водного законодавства, суд також вважав, що договори оренди земельних ділянок від 29.03.2016, укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_20 на площу 2 га з кадастровим номером 3223151000:04:037:0003 та на площу 2 га з кадастровим номером 3223151000:04:037:0004 слід визнати недійсними з підстав їх невідповідності положенням ст. ст. 203, 215 ЦК України.

Колегія суддів апеляційного суду з такими висновками погоджується, оскільки вони відповідають встановленим по справі обставинам та ґрунтуються на вимогах чинного законодавства.

Статтею 4 Водного кодексу України та ст.58 Земельного кодексу України до земель водного фонду серед іншого віднесено землі, зайняті болотами, островами, прибережними захисними смугами вздовж річок.

Згідно з ст. 60 Земельного кодексу України таст. 88 Водного кодексу України прибережні захисні смуги - це виділені у межах водоохоронних зон земельні ділянки вздовж річок, морів і навколо озер,водосховищ та інших водойм з метою охорони поверхневих водних об`єктів від забруднення і засмічення та збереження їх водності.

Вказаними нормами чинного законодавства встановлено нормативні розміри прибережних захисних смуг по берегах річок уздовж урізу води шириною: для малих річок - 25 метрів, для середніх річок - 50 метрів, для великих річок - 100 метрів.

Землі прибережних захисних смуг згідно зі ст. 61 Земельного кодексу України та ст. 89 Водного кодексу України віднесені до природоохоронних територій з режимом обмеженої господарської діяльності, у межах яких забороняється розорювання земель, садівництво та городництво тощо.

При цьому законодавець прирівняв острови за встановленим на них режимом обмеженої господарської діяльності до прибережних захисних смуг.

З метою збереження земель водного фонду та особливого режиму їх використання ст. 84 Земельного кодексу України встановлено заборону на передачу їх у приватну власність.

Згідно із частиною четвертою та п`ятою статті 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, проте можуть бути у загальному порядку спростовані особою, яка не брала участі у справі, в якій такі обставини були встановлені.

У даній справі, встановлено, що судовим рішенням Обухівського районного суду Київської області від 20.04.2015 у справі № 372/436/15 встановлено неправомірність та скасовано розпорядження голови Обухівської районної державної адміністрації від 26.08.2008 № 1356, згідно із яким, зокрема було відведено у власність громадян ОСОБА_65 і ОСОБА_40 земельних ділянок з кадастровими номерами 3223151000:04:037:0003 та 3223151000:04:037:0004.

Факти, установлені в прийнятих раніше судових рішеннях, мають для суду преюдиційний характер. Преюдиційність означає обов`язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набрало законної сили в одній справі, для суду при розгляді інших справ. Преюдиційність у процесуальному праві виражена як обов`язок суду, який розглядає справу, прийняти без перевірки та доказів факти, які раніше вже були встановлені набутим законної сили судовим рішенням або вироком у будь-якій іншій справі. Преюдиційність дозволяє уникнути ухвалення суперечливих судових фактів щодо одного й того ж питання та вирішувати справи з найменшими витратами часу та засобів.

Суть преюдиції полягає в неприпустимості ставлення під сумнів судового рішення, яке набрало законної сили, а також повторного розгляду судом одного й того самого питання між тими самими сторонами. Преюдиційні обставини не потребують доказування, якщо одночасно виконуються такі умови:

- обставина встановлена судовим рішенням; - судове рішення набрало законної сили;

- у справі беруть участь ті самі особи, які брали участь у попередній справі.

Преюдиційними є факти, встановлені рішенням чи вироком суду, що набрали законної сили. Преюдиційність ґрунтується на правовій властивості законної сили судового рішення й окреслюється його суб`єктивними і об`єктивними межами, згідно з якими сторони та інші особи, які брали участь у розгляді справи, а також їхні правонаступники, не можуть знову оскаржувати в іншому процесі встановлені судовим рішенням у такій справі правовідносини.

Вказані висновки наведені у постанові Верховного Суду від 6 вересня 2022 року у справі № 640/10625/21.

Аналізуючи зміст положень частини 4, 5 статті 82 ЦПК України, колегія суддів апеляційного суду доходить висновку про те, що обставини, встановлені судовим рішенням Обухівського районного суду Київської області від 20.04.2015 у справі № 372/436/15 мають преюдиційний характер у даній справі також і в частині вимог, пред`явлених до ОСОБА_2 , який набув право власності на спірні земельні ділянки з кадастровими номерами 3223151000:04:037:0003 та 3223151000:04:037:0004 після набрання вказаним судовим рішенням законної сили на підставі укладених з попередніми власниками (відповідачами у справі № 372/436/15) цивільно правових угод, тобто фактично є їх правонаступником у правовідносинах щодо здійснення права власності на спірні земельні ділянки.

Таким чином, висновки суду першої інстанції про те, що обставини віднесення спірних земельних ділянок з кадастровими номерами 3223151000:04:037:0003 та 3223151000:04:037:0004 до категорії земель водного фонду із обмеженим режимом використання, які перебувають під особливою охороною держави, та передача яких у приватну власність заборонена законом, не підлягають доказуванню у даній справі, оскільки встановлені судовим рішенням у цивільній справі, яке набрало законної сили.

З урахуванням зазначеного , суд першої інстанції обґрунтовано відмовив у проведенні земельно-технічної експертизи та не взяв до уваги висновок експерта №769/08/21 від 30.08.2021 за результатами проведення земельно-технічної експертизи, оскільки встановлені експертами обставини спростовуються висновками, зробленими судовим рішенням Обухівського районного суду Київської області від 20.04.2015 у справі № 372/436/15.

Щодо доводів апеляційної скарги в частині оспорювання повноважень прокурора на звернення до суду із позовом в інтересах держави в особі Київської міської державної адміністрації, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до частин 3-4 статті 56 ЦПК України, у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 185 цього Кодексу.

Захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні компетентні органи, а не прокурор. Останній не повинен вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати компетентний орган, який може та бажає захищати інтереси держави (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 26 травня 2020 року у справі № 912/2385/18 (пункт 45).

Згідно з абзацами 1 та 2 частини 3 статті 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження (далі компетентний орган), а також у разі відсутності такого органу.

Отже, прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати такий захист у спірних правовідносинах; 2) якщо немає органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб`єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах. (пункт 38 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.01.2023 у справі № 488/2807/17; пункт 37 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2019 року у справі № 587/430/16-ц).

Аналіз частини 3 статті 56 ЦПК України у взаємозв`язку з частиною 3 статті 23 Закону України «Про прокуратуру» дає підстави вважати, що участь прокурора в судовому процесі стає можливою за умови, крім іншого, обґрунтування підстав для звернення до суду, а саме: нездійснення або неналежного здійснення захисту інтересів держави у спірних правовідносинах органом державної влади, органом місцевого самоврядування чи іншим суб`єктом владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, або підтвердження відсутності такого органу.

Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень (абзаци 1-3 частини 4 статті 23 Закону України «Про прокуратуру»).

Відповідно до пункту 3 частини 3 статті 23 Закону України «Про прокуратуру» відповідне повідомлення повноважного органу має бути здійснено прокурором до моменту подання позовної заяви та надходження її до суду.

У постанові від 18.01.2023 року у справі № 488/2807/17 (пункти 40-44) Велика Палата Верховного Суду зазначила наступне.

Оскільки повноваження органів влади, зокрема і щодо здійснення захисту законних інтересів держави, є законодавчо визначеними, суд згідно з принципом jura novit curia («суд знає закони») під час розгляду справи має самостійно перевірити доводи сторін щодо наявності чи відсутності повноважень органів влади здійснювати у спосіб, який обрав прокурор, захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2019 року у справі № 587/430/16-ц (пункт 69)).

Бездіяльність компетентного органу (нездійснення захисту інтересів держави) означає, що компетентний орган знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, мав повноваження для їхнього захисту, але не подав відповідний позов у розумний строк. Прокурор, звертаючись до суду, повинен обґрунтувати бездіяльність компетентного органу. Для встановлення того, які дії вчинить останній, прокурор до нього звертається до подання позову у порядку, передбаченому статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», фактично надаючи цьому органу можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом перевірки виявлених прокурором фактів порушення законодавства, а також вчинення дій для виправлення цих порушень, зокрема подання позову чи повідомлення прокурора про відсутність порушень, які вимагають звернення до суду (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 26 травня 2020 року у справі № 912/2385/18 (пункти 38-39)).

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або мало стати відомо про можливе порушення інтересів держави, є бездіяльністю відповідного органу. Розумність вказаного строку визначає суд з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи через можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також з урахуванням таких чинників як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 26 травня 2020 року у справі № 912/2385/18 (пункт 40)).

Таким чином, прокурору достатньо дотримати порядку, передбаченогостаттею 23 Закону України «Про прокуратуру», і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого не звернення, він повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва у позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі нема, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 26 травня 2020 року у справі № 912/2385/18 (пункт 43)).

Як вбачається з матеріалів справи, перший заступник прокурора Київської області - І. Грабець звернувся до суду із даним позовом 19 грудня 2016 рокув інтересах держави, зазначивши уповноваженим орган на здійснення захисту інтересів держави у спірних правовідносинах станом на час звернення до суду - Київську обласну державну адміністрацію.

У позовній заяві прокурор обґрунтував в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, та підстави для звернення до суду прокурора в особі уповноважених органів, оскільки останніми не здійснюється такий захист, тобто допущена бездіяльність, про що надано відповідні листи-відповіді.

Так, прокуратурою Київської області на адресу Київської обласної державної адміністрації 18.11.2016 року скеровано лист, в якому викладено обставини щодо виявлення внесення записів про реєстрацію права власності за новими власниками на земельні ділянки, виділення яких у власність громадянам визнано незаконним рішенням Обухівського районного суду Київської області від 20.04.2015 , яке набрало законної сили. Повідомлено про підготовку прокуратурою відповідного позову в інтересах держави в особі Київської обласної державної адміністрації щодо витребування спірних земельних ділянок. (а.с. 20 том 1)

Доводи апеляційної скарги про те, що факт направлення прокуратурою Київської області на адресу Київської обласної державної адміністрації 18.11.2016 року спростовується наданою Департаментом містобудування та архітектури КОДА відповіддю від 15.01.2015 №01.1-28/97 на адвокатський запит, колегія суддів вважає необґрунтованими. Так, зі змісту вказаної відповіді вбачається, що документів за реквізитами «прокуратура» у період з 2014 року відносно переліку питань, зазначених в адвокатському запиті, в загальному відділі апарату Київської обласної державної адміністрації не зареєстровано. Апеляційний суд відноситься до вказаного документу критично, оскільки в ньому не відображено конкретного періоду (з якого по який час) із зазначенням дати, місяця, року було здійснено пошук документів. Крім того, відсутні результати пошуку вказаного документа за вхідним реєстраційним номером та є не зрозумілим, чому пошук було здійснено лише за назвою кореспондента «прокуратура».

Таким чином, з огляду на відсутність доказів належного реагування Київської обласної державної адміністрації на повідомлення прокуратури Київської області про обставини відчуження спірних земельних ділянок, сам факт не звернення до суду Київської обласної державної адміністрації з позовом в інтересах держави, який би відповідав вимогам процесуального законодавства та відповідно мав змогу захистити інтереси держави, свідчить про те, що вказаний уповноважений державою орган неналежно виконував свої повноваження щодо усунення перешкод у користуванні і розпорядженні землями водного фонду, у зв`язку із чим у прокурора виникли обгрунтовані підстави для захисту інтересів держави в особі Київської обласної державної адміністрації та для звернення до суду з таким позовом, що відповідає нормам національного законодавства та практиці Європейського суду з прав людини.

Щодо строку позовної давності, про застосування якого представником відповідача ОСОБА_2 у суді першої інстанції зроблено відповідну заяву, перевіривши наведені в апеляційній скарзі доводи та матеріали справи, колегія суддівдійшла таких висновків.

Заволодіння громадянами та юридичними особами землями водного фонду всупереч вимогам ЗК України (перехід до них права володіння цими землями) є неприпустимим.

Відповідно до ч. 1 ст. 58 ЗК України та ст. 4 ВК України до земель водного фонду належать землі, зайняті: морями, річками, озерами, водосховищами, іншими водними об`єктами, болотами, а також островами; землі зайняті прибережними захисними смугами вздовж морів, річок та навколо водойм; гідротехнічними, іншими водогосподарськими спорудами та каналами, а також землі, виділені під смуги відведення для них; береговими смугами водних шляхів.

Земельні ділянки під прибережні захисні смуги виділяються у межах водоохоронних зон вздовж річок, морів і навколо озер, водосховищ та інших водойм з метою охорони поверхневих водних об`єктів від забруднення і засмічення та збереження їх водності.

До земель водного фонду України належать землі, на яких хоча й не розташовані об`єкти водного фонду, але за своїм призначенням вони сприяють функціонуванню і належній експлуатації водного фонду, виконують певні захисні функції.

Прибережні захисні смуги є природоохоронною територією з режимом обмеженої господарської діяльності (статті 61-62 ЗК України, статті 89-90 ВК України, абз. 2 п. 8.19 Державних санітарних правил планування та забудови населених пунктів, затверджених наказом Міністерства охорони здоров`я України від 19 червня 1996 року № 173, і додаток 13 до цих правил).

Землі прибережних захисних смуг є землями водного фонду України, на які поширюється особливий порядок їх використання та надання їх у користування.

Прокурор звернувся до суду із даним позовом у грудні 2016 року, коли актуальною була судова практика, яка визначала можливість власника реалізувати його право витребувати майно від добросовісного набувача згідно зі статтею 388 ЦК України, як ефективний спосіб захисту порушеного права. Зазначена судова практика стосувалась також захисту права власності держави на земельні ділянки водного фонду.

У 2018 році Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що заволодіння громадянами та юридичними особами землями водного фонду всупереч вимогам Земельного кодексу України (перехід до них права володіння) є неможливим. Розташування земель водного фонду вказує на неможливість виникнення приватного власника, а отже, і нового володільця, крім випадків, передбачених у статті 59 цього Кодексу (постанова Великої Палати Верховного Суду від 22 травня 2018 року у справі № 469/1203/15-ц про визнання недійсними розпорядження та державних актів на право приватної власності на земельні ділянки в межах нормативно визначеної зони прибережної захисної смуги Чорного моря, справа 2015 року).

Через якийсь час Велика Палата уточнила, що зайняття земельної ділянки водного фонду з порушенням Земельного і Водного кодексів треба розглядати як таке, що не пов`язане з позбавленням володіння порушення права власності держави чи відповідної територіальної громади, і що у такому разі позовну вимогу зобов`язати повернути земельну ділянку необхідно розглядати як негаторний позов, який можна заявити впродовж усього часу тривання порушення прав законного володільця відповідної земельної ділянки водного фонду (постанова Великої Палати від 28 листопада 2018 року у справі № 504/2864/13-ц про визнання недійсним протоколу визначення переможця аукціону з продажу земельної ділянки у межах прибережної захисної смуги Григорівського лиману).

Надалі ці висновки були конкретизовані у постановах 2019-2020 років (постанова Великої Палати від 12 червня 2019 року у справі № 487/10128/14-ц про витребування земель житлової забудови; постанова Великої Палати від 11 вересня 2019 року у справі № 487/10132/14-ц про визнання незаконним рішення ради про передачу у власність особи земельної ділянки у межах прибережної захисної смуги Бузького лиману, визнання недійсними договорів купівлі-продажу земельної ділянки, повернення земельної ділянки у комунальну власність). Так, у постанові від 12 червня 2019 року у справі № 487/10128/14-ц Велика Палата вказала, що "власник земельної ділянки водного фонду може вимагати усунення порушення його права власності на цю ділянку, зокрема, оспорюючи відповідні рішення органів державної влади чи органів місцевого самоврядування, договори або інші правочини, та вимагаючи повернути таку ділянку".

У 2021 році Велика Палата Верховного Суду уточнила (доповнила) свої висновки та зазначила, що ані наявність державної реєстрації права власності за порушником, ані фізичне зайняття ним земельної ділянки водного фонду не приводять до заволодіння порушником такою ділянкою. Отже, як зайняття земельної ділянки водного фонду, так і наявність державної реєстрації права власності на таку ділянку за порушником з порушенням Земельного кодексу України та Водного кодексу України треба розглядати як не пов`язане з позбавленням володіння порушення права власності держави чи відповідної територіальної громади, а належним способом захисту прав власника є негаторний позов (постанова Великої Палати Верховного Суду від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16-ц про визнання недійсними рішень, державних актів, договорів іпотеки та витребування земельних ділянок із чужого незаконного володіння).

Відтак, крізь призму ефективного способу захисту порушених прав - підходу, який системно впроваджується у судовій практиці - Верховним Судом сформульовано позицію, що як зайняття земельної ділянки водного фонду, так і наявність державної реєстрації права власності на земельні ділянки водного фонду з порушенням вимог Земельного і Водного кодексів, є порушенням права власності держави чи відповідної територіальної громади, яке не пов`язане з позбавленням володіння, а тому належним (ефективним) способом захисту прав власника у такому випадку є негаторний позов, який можна заявити впродовж усього часу тривання порушення прав законного володільця відповідної земельної ділянки водного фонду.

У лютому 2021 року заступник керівника Київської обласної прокуратури І. Грабець звернувся до суду першої інстанції із заявою про зміну предмету позову, посилаючись на правові висновки Великої Палати Верховного Суду, наведені у постанові від 15.09.2020 у справі№ 469/1044/17 та зміну судової практики щодо захисту порушених прав законного володільця відповідної земельної ділянки водного фонду.

Однак, ухвалою Обухівського районного суду Київської області від 02 лютого 2021 року в задоволенні заяви прокурора про зміну предмету позову відмовлено з підстав порушення процесуального порядку подання заяви.

Таким чином, доводи прокурора про те, що у даній справі не застосовуються вимоги щодо строку позовної давності є необґрунтованими.

В той же час, дослідивши матеріали справи, колегія суддів апеляційного суду доходить висновку про те, що у даній справі прокурором не пропущений строк позовної давності, зокрема в частині вимог до відповідача ОСОБА_2 .

Згідно зі статтями 256, 257 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, встановлений для захисту цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність становить три роки.

Відповідно до частини 1 статті 261 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Отже, закон пов`язує початок перебігу позовної давності не з моментом поінформованості про вчинення певної дії чи прийняття рішення, а з моментом обізнаності про вчинення порушення закону та порушення у зв`язку з цим прав і охоронюваних законом інтересів.

Саме така правова позиція щодо правильності застосування вказаної норми закону міститься в постановах Верховного Суду України від 02.09.2008 у справі № 3-3376к08, від 20.08.2013 у справі № 3-18гс13 та ухвалі від 25.04.2012 у справі № 6-15350/10, правові висновки якого мають враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.

Згідно правової позиції Верховного Суду України відображеної у іншій постанові від 01.07.2015 у справі № 6-178цс15, визначено, що перебіг строку позовної давності за позовами прокуратури, поданими в інтересах державних органів, органів місцевого самоврядування має рахуватись з часу коли відповідний орган довідався чи міг довідатись про порушення його прав чи особу, що їх порушила, а не з часу отримання таких даних прокуратурою.

Враховуючи, що вказаний позов пред`являється в інтересах власника - Київської обласної державної адміністрації, права власності якої були порушені відповідачем ОСОБА_2 в результаті укладання 23.02.2016 договорів купівлі-продажу земельних ділянок, строк позовної давності вказаним органом не пропущений.

Доводи апеляційної скарги в частині порушення судом першої інстанції норм процесуального права, не можуть бути взяті до уваги, оскільки не спростовують правильність ухваленого по суті рішення.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що ухвалюючи рішення, суд першої інстанції повно з`ясував обставини справи та дав належну оцінку всім доказам, рішення суду ухвалено з дотримання норм матеріального та процесуального права.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Відповідно до ч.1 ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Апеляційний суд встановив, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому відсутніпідстави для задоволення апеляційної скарги.

Враховуючи, те що апеляційна скарга залишається без задоволення, судовий збір за подання апеляційної скарги слід покласти на особу, яка подала апеляційну скаргу.

Керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 381-384ЦПК України, апеляційний суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Рішення Обухівського районного суду Київської області від 24 серпня 2022 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складений 09.02.2024 року.

Суддя-доповідач Таргоній Д.О.

Судді: Голуб С.А.

Писана Т.А.