Ухвала

08 лютого 2019 року

м. Київ

справа № 569/16481/14-ц

провадження № 61-2196ск19

Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Стрільчука В. А., розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Апеляційного суду Рівненської області від 23 травня 2018 року в справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» до ОСОБА_2, ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, за зустрічним позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк», ОСОБА_2 про визнання договорів поруки припиненими та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» про визнання недійсними кредитного договору, договорів поруки та іпотечного договору,

ВСТАНОВИВ:

22 січня 2019 року ОСОБА_1 подала засобами поштового зв'язку касаційну скаргу на постанову Апеляційного суду Рівненської області від 23 травня 2018 року у вищезазначеній справі.

Касаційна скарга не може бути прийнята до розгляду та вирішення питання про відкриття касаційного провадження, оскільки вона подана з пропуском строку на касаційне оскарження.

Відповідно до статті 390 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення. Строк на касаційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині третій статті 394 цього Кодексу.

ОСОБА_1 в касаційній скарзі зазначено клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження, яке обґрунтовано тим, що вона не була присутня в судовому засіданні 23 травня 2018 року, повний текст оскаржуваної постанови апеляційного суду вона отримала рекомендованим листом 18 грудня 2018 року, тобто останнім днем звернення до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою було 17 січня 2019 року. Однак з 16 січня 2019 року по 22 січня 2019 року вона перебувала на лікуванні.

На підтвердження наведених доводів заявником надано відповідні докази, а саме: копії заяви про видачу судового рішення від 03 жовтня 2018 року та від 15 листопада 2018 року, копія поштового конверта зі штрихкодовим ідентифікатором 3302803335521 та копію довідки Комунального некомерційного підприємства «Деражненська районна лікарня об'єднаної територіальної громади» Деражненської сільської ради № 13.

Згідно з частиною першою статті 44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Відповідно до сталої практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження (рішення від 26 квітня 2007 року у справі «ОлександрШевченко проти України», рішення від 14 жовтня 2003 року у справі «Трух проти України»).

У рішенні від 07 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С. А. проти Іспанії» ЄСПЛ вказав, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

У рішенні від 29 жовтня 2015 року у справі «Устименко проти України» ЄСПЛ визначив, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитися у світлі Преамбули Конвенції, відповідна частина якої проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, яка передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов'язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення.

У рішенні від 03 квітня 2008 року у справі «Пономарьов проти України» ЄСПЛ вказав, що суд визнає, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження. У кожній справі національні суди мають перевіряти, чи підстави для поновлення строків для оскарження виправдовують втручання у принцип остаточності судового рішення.

Отже, вжиття заходів для прискорення процедури розгляду справ є обов'язком учасників справи і безпідставне поновлення строку на оскарження судового рішення, що набрало законної сили, є порушенням вимог статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Наведені заявником причини пропуску процесуального строку на касаційне оскарження судового рішення не дають достатніх підстав для визнання їх поважними, оскільки з оскаржуваної постанови апеляційного суду від 23 травня 2018 року вбачається, що з апеляційною скаргою зверталася ОСОБА_1 З Єдиного державного реєстру судових рішень вбачається, що оскаржувана постанова апеляційного суду від 23 травня 2018 року направлена до реєстру 25 травня 2018 року, зареєстрована - 28 травня 2018 року, оприлюднена - 30 травня 2018 року, а із заявою про видачу судового рішення ОСОБА_1 звернулася до апеляційного суду лише 03 жовтня 2018 року. Отже, заявником протягом чотирьох місяців не вживалися заходи щодо реалізації своїх процесуальних прав. Крім цього, як вбачається з наданої лікарем довідки, ОСОБА_1 перебувала на амбулаторному (а не на стаціонарному) лікуванні з 16 січня 2019 року по 22 січня 2019 року, заявником не наведено поважних причин пропуску строку на касаційне оскарження в період з 18 грудня 2018 року (день отримання оскаржуваної постанови апеляційного суду) по 22 січня 2019 року. Тому зазначені заявником причини пропуску строку на касаційне оскарження не зумовлені особливими і непереборними обставинами, а відтак не є поважними.

Згідно з частиною третьою статті 393 ЦПК України касаційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 390 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, наведені нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху особа має право звернутися до суду касаційної інстанції із заявою про поновлення строку або навести інші підстави для поновлення строку. Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або наведені підстави для поновлення строку касаційного оскарження визнані неповажними, суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження на підставі пункту 4 частини другої статті 394 цього Кодексу.

У зв'язку з тим, що причини пропуску строку на касаційне оскарження є неповажними, а безпідставне поновлення такого строку є порушенням вимог пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, касаційну скаргу необхідно залишити без руху, а особі, яка її подала, надати строк для звернення до суду касаційної інстанції із заявою про поновлення строку на касаційне оскарження з наведенням інших підстав для поновлення цього строку та наданням відповідних доказів.

Разом із цим касаційна скарга не може бути прийнята касаційним судом до розгляду та вирішення питання про відкриття касаційного провадження, оскільки в порушення пункту 3 частини четвертої статті 392 ЦПК України до касаційної скарги не додано документів, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі.

Ставка судового збору, чинна на час подання касаційної скарги на рішення суду, встановлена підпунктом 7 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» та визначена у розмірі 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги в розмірі оспорюваної суми.

Позовну заяву подано у жовтні 2014 року, ставка судового збору за подання до суду позовної заяви майнового характеру становила 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,2 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 3 розмірів мінімальної заробітної плати, позовної заяви немайнового характеру - 0,2 розміру мінімальної заробітної плати (мінімальна заробітна плата - 1 218 грн) (підпункти 1, 2 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» в редакції, чинній на час подання позовної заяви у даній справі).

Згідно з частиною третьою статті 6 Закону України «Про судовий збір» заявнику необхідно сплатити судовий збір за ставками, встановленими за подання касаційної скарги на рішення суду, яким вирішено позовну заяву майнового та немайнового характеру.

Відповідно до частини четвертої статті 6 Закону України «Про судовий збір» якщо скаргу (заяву) подано про перегляд судового рішення в частині позовних вимог (сум, що підлягають стягненню за судовим рішенням), судовий збір за подання скарги (заяви) вираховується та сплачується лише щодо перегляду судового рішення в частині таких позовних вимог (оспорюваних сум).

В касаційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати постанову апеляційного суду Рівненської області від 23 травня 2018 року в частині стягнення з неї на користь Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» заборгованості за кредитом та ухвалити нове рішення, яким задовольнити її зустрічні позовні вимоги про визнання договору поруки припиненим.

Враховуючи стягнутий за рішенням суду з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» судовий збір за подання позовної заяви за вимогу майнового характеру у розмірі 1 827 грн, судовий збір за подання касаційної скарги в даному випадку становить 3 654 грн (1 827 грн х 200 %), за її зустрічними позовними вимоги за вимогу немайнового характеру (визнання договору поруки припиненим) судовий збір становить 487,20 грн (243,60 грн х 200 %). Загальна сума судового збору за подання касаційної скарги становить 4 141,20 грн.

Згідно з наданою квитанцією від 21 січня 2019 року № 26 ОСОБА_1 сплачено судовий збір за подання касаційної скарги у розмірі 384,20 грн.

Отже, заявнику слід доплатити судовий збір за подання касаційної скарги до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду в розмірі 3 757 грн, який має бути перерахований або внесений за реквізитами: отримувач коштів - УК у Печер. р-ні/Печерс. р-н/22030102, ЄДРПОУ - 38004897, банк отримувача - Казначейство України (ЕАП), МФО - 899998, рахунок отримувача - 31219207026007, ККДБ - 22030102 «Судовий збір (Верховний Суд, 055)», символ звітності банку - 207.

Порядок сплати судового збору визначено статтею 6 Закону України «Про судовий збір». На підтвердження оплати судового збору необхідно надати Верховному Суду оригінал квитанції (платіжного доручення).

Відповідно до частини другої статті 393 ЦПК України у разі, якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 392 цього Кодексу, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу (залишення заяви без руху), про що суддею постановляється відповідна ухвала.

Отже, касаційну скаргу слід залишити без руху з наданням заявнику можливості усунути вищевказані недоліки.

Керуючись статтями 185, 392, 393 ЦПК України,

УХВАЛИВ:

Визнати підстави для поновлення процесуального строку на касаційне оскарження постанови Апеляційного суду Рівненської області від 23 травня 2018 року за клопотанням ОСОБА_1 неповажними.

Касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Апеляційного суду Рівненської області від 23 травня 2018 року залишити без руху та надати для усунення зазначених вище недоліків строк десять днів з дня вручення цієї ухвали.

У разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали в частині подання заяви про поновлення строку на касаційне оскарження із зазначенням інших поважних підстав для його поновлення та наданням відповідних доказів у відкритті касаційного провадження буде відмовлено.

У разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали в частині сплати судового збору касаційна скарга вважатиметься неподаною та буде повернута заявнику.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя В. А. Стрільчук