ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27 липня 2006 р. | № 293/20-05 |
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Фролової Г. М. –головуючого Волковицької Н.О. Мачульського Г.М. |
за участю представників: |
позивача | не з’явились (про час та місце судового засідання повідомлені належним чином) |
відповідача | Бутько В.Ю. –директор; Казек О.В. –дов. від 03.07.2006 року |
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу | Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційна фірма “Валентина” |
на рішення | господарського суду Київської області |
від | 12.12.2005 року |
у справі | № 293/20-05 господарського суду Київської області |
за позовом | Харківської державної біологічної фабрики |
до | Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційна фірма “Валентина” |
про | стягнення 10 199, 57 грн. |
ВСТАНОВИВ:
Розпорядженням Заступника Голови Вищого господарського суду України від 17.07.2006 року у зв’язку з відпусткою суддів Муравйова О.В., Полянського А.Г., для розгляду касаційної скарги у справі № 293/20-05 господарського суду Київської області, призначено колегію суддів у складі: головуючий – Фролова Г.М., судді: Волковицька Н.О., Мачульський Г.М.
У листопаді 2005 року Харківська державна біологічна фабрика звернулася до господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційна фірма “Валентина” про стягнення з відповідача на користь позивача основного боргу у розмірі 6 970, 80 грн., пені у розмірі 1 245, 49 грн., індексу інфляції та 3% річних у розмірі 1 983, 28 грн.
09.12.2005 року, в порядку статті 22 Господарського процесуального кодексу України, позивач подав уточнення позовних вимог, в яких просить стягнути з відповідача на користь позивача суму основного боргу у розмірі 6 970, 80 грн., індекс інфляції та 3% річних у розмірі 2 032, 17 грн.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає, що відповідно до умов договору поставки від 14.01.2004 року № 19, укладеного між Харківською державною біологічною фабрикою і Товариством з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційна фірма “Валентина”, позивач поставив відповідачу ветеринарну продукцію на загальну суму 8 170, 80 грн., що підтверджується видатковими накладними та довіреностями суворої звітності, а відповідач розрахувався за поставлений товар лише частково, на суму 1 200, 00 грн. Крім того, позивач просить також стягнути з відповідача суму боргу з урахуванням індексу інфляції та 3% річних, передбачених статтею 625 Цивільного кодексу України.
Рішенням господарського суду Київської області від 12.12.2005 року (суддя: Іваненко Я.Л.) по справі № 293/20-05 господарського суду Київської області, позовні вимоги задоволено повністю. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційна фірма “Валентина” на користь Харківської державної біологічної фабрики 6 970, 80 грн. основної заборгованості, 309, 39 грн. 3% річних, 1 722, 78 грн. інфляційних втрат, 102, 00 грн. державного мита та 118, 00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Мотивуючи рішення, господарський суд, з посиланням на статті 173, 193 Господарського кодексу України, статті 526, 525, 625 Цивільного кодексу України, зазначає, що позовні вимоги про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційна фірма “Валентина” на користь Харківської державної біологічної фабрики заборгованості з урахуванням індексу інфляції та 3% річних документально підтверджується матеріалами справи, а тому підлягають задоволенню в повному обсязі.
Не погоджуючиcь з рішенням суду, Товариство з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційна фірма “Валентина” звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою на рішення господарського суду Київської області від 12.12.2005 року по справі №293/20-05 господарського суду Київської області, в якій просить рішення у справі скасувати частково у частині нарахування 309, 39 грн. 3% річних, 1 722, 78 грн. інфляційних витрат, 118, 00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та 102, 00 грн. державного мита і прийняти нове рішення, мотивуючи касаційну скаргу доводами про порушення судом норм матеріального права, зокрема, статті 250 Господарського кодексу України, статті 625 Цивільного кодексу України. Зокрема, заявник зазначає, що оскільки між позивачем і відповідачем були встановлені не цивільно-правові, а господарсько-правові відносини, які регулюються положеннями Господарського кодексу України, то відповідно до статті 250 зазначеного кодексу адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб’єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніше як через один рік з дня порушення цим суб’єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності.
Позивач відзив на касаційну скаргу не надав.
Заслухавши доповідь судді –доповідача, пояснення представників відповідача, присутніх у судовому засіданні, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в рішенні, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Згідно статті 108 Господарського процесуального кодексу України Вищий господарський суд України переглядає за касаційною скаргою (поданням) рішення місцевого господарського суду та постанови апеляційного господарського суду.
Відповідно до вимог статті 1117 Господарського процесуального кодексу України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Як встановлено місцевим господарським судом, 14.01.2004 року між Харківською державною біологічною фабрикою та Товариством з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційна фірма “Валентина” укладено договір №17 виготовлення та поставки ветеринарної продукції.
На виконання умов зазначеного договору, позивач поставив відповідачу ветеринарну продукцію на загальну суму 8170,80 грн., що підтверджується довіреностями ЯЕХ №243634 від 26.05.2004 року, ЯЕХ №243635 від 26.05.2004 року, видатковими накладними №РН-0601 від 26.05.2004 року на суму 7426,80 грн. та №РН-0602 від 26.05.2004 року на суму 744,00 грн. Факт поставки продукції відповідачем не заперечується.
Згідно пункту 2.2 договору №17, розрахунок за поставлений товар здійснюється шляхом перерахування на розрахунковий рахунок позивача 50% суми зазначеної в розрахунковій накладній напротязі 15 календарних днів з моменту отримання товару, а решту напротязі 30 календарних днів з моменту отримання товару.
Кошти за отриманий товар відповідач перерахував частково у розмірі 1200,00 грн., у результаті чого у відповідача перед позивачем виникла заборгованість у розмірі 6970,80 грн.
Відповідно до статті 1 Господарського кодексу України цей Кодекс визначає основні засади господарювання в Україні і регулює господарські відносини, що виникають у процесі організації та здійснення господарської діяльності між суб'єктами господарювання, а також між цими суб'єктами та іншими учасниками відносин у сфері господарювання.
Статтею 175 Господарського кодексу України визначено, що майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Статтею 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання-відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Взяті на себе зобов'язання за договором №17 від 14.01.2004 року відповідач виконав частково у розмірі 1200,00 грн., а тому вимоги позивача є цілком правомірними та обґрунтованими.
Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).
В силу статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення та 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Таким чином, матеріали справи свідчать про те, що господарський суд першої інстанцій в порядку статті 43 Господарського процесуального кодексу України всебічно, повно і об’єктивно розглянув в судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності та дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог в цій частині.
Твердження заявника про порушення і неправильне застосування судом норм матеріального права при прийнятті рішення не знайшли свого підтвердження та суперечать матеріалам справи.
Враховуючи наведене, судова колегія вважає, що рішення у справі прийнято у відповідності з нормами матеріального та процесуального права, підстав для його зміни чи скасування не вбачається.
На підставі викладеного, керуючись статтями 1115, 1117, пунктом 1 статті 1119, статтею 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційна фірма “Валентина” залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Київської області від 12.12.2005 року у справі № 293/20-05 господарського суду Київської області залишити без змін.
Головуючий Г. Фролова
Судді : Н. Волковицька
Г. Мачульський