Справа № 761/21419/17

Провадження №1-кп/761/854/2018

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 січня 2019 року Шевченківський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді Трубнікова А.В.

при секретарі Вергелес Л.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали кримінального провадження, внесеного в Єдиний реєстр досудових розслідувань за № 12015100100014513, по обвинуваченню:

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Канськ, Красноярського краю, РФ, громадянина України, працюючого, одруженого, має на утриманні двох малолітніх дітей, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1, раніше не судимого

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 190, ч.2 ст. 358, ч.4 ст. 358 КК України,

за участю сторін кримінального провадження:

прокурорів Нігруца Р.А., Дячука І.С.,

обвинуваченого ОСОБА_1

В С Т А Н О В И В :

24.01.2014 року наказом начальника Державного центру захисту інформаційно-телекомунікаційних систем Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України № 3-ос ОСОБА_1 призначено на посаду старшого фахівця сфери захисту інформаці' 3 відділу Державного центру.

Наказом Голови Державної служби спеціального зв'язку та захист інформації України від 30.04.2015 № 242 Державний центр перейменовано Державний центр кіберзахисту та протидії кіберзагрозам Державної служб спеціального зв'язку та захисту інформації України.

Згідно з п.п. 1.2, 1.4, 1.7 Положення про Державний центр, затвердженого наказом Голови Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України від 08.02.2013 № 60, Державний центр є державним закладом, що забезпечує виконання завдань, покладених на Держспецзв'язку в сфері захисту державних інформаційних ресурсів у інформаційних, телекомунікаційних інформаційно-телекомунікаційних системах, а також створення, розвитку, забезпечення функціонування та безпеки Національної системи конфіденційного зв'язку; Державний центр є бюджетною установою, заснованою на державній власності, що належить до структури Держспецзв'язку, є юридичною особою публічного права; майно Державного центру є державною власністю, що закріплюється за ним на праві оперативного управління.

Встановлено, що у період з 09.10.2014 р. по 11.10.2014 р. старшого фахівця сфери захисту інформації 3 відділу Державного центру ОСОБА_1 було відряджено до м. Відень (Республіка Австрія). Для організації вказаного відрядження ОСОБА_1 на підставі платіжного доручення № 527 від 02.10.2014 виплачено аванс у сумі 8000,00 грн.

08.10.2014 ОСОБА_1, перебуваючи у офісі ПрАТ «КРІЙ АВІА» (код ЄДРПОУ 01130578) за адресою: м. Київ, вул. Городецького, буд. 4 отримав рахунок-фактуру № 3-26703 від 08.10.2014, із зазначенням вартості авіаквитків за маршрутом «Київ - Відень - Київ» у сумі 7890,00 грн.

Того ж дня, ОСОБА_1, перебуваючи у офісі ПрАТ «КИЙ АВІА» (код ЄДРПОУ 01130578) за адресою: м. Київ, вул. Городецького, буд. 4, придбав авіаквитки за маршрутом «Київ - Відень - Київ» вартістю 6708,00 грн.

Надалі ОСОБА_1, 14.10.2014, після повернення з відрядження з м. Відень (Республіка Австрія), перебуваючи в приміщенні Державного центру, за адресою м. Київ, вул. Мельникова, буд. 83-Б, діючи умисно, з корисливих мотивів, з метою заволодіння чужим майном шляхом обману, як працівник юридичної особи склав та підписав завідомо підроблений офіційний документ, який посвідчує певні факти, що надають певні права, з метою його використання - звіт про використання коштів, виданих у відрядження або під звіт, № 17, форму якого затверджено Наказом Міністерства доходів і зборів України від 24.12.2013 № 845, про сплату ним за авіаквитки за маршрутом «Київ - Відень - Київ» 7890,00 грн., хоча фактично він сплатив 6708,00 грн. Зазначений звіт він, діючи з тих же мотивів та метою, використав шляхом передачі його на підпис для затвердження начальнику Державного центру ОСОБА_2 та до фінансово-економічного відділу Державного центру.

На підставі вказаного завідомо неправдивого звіту про використання коштів, виданих у відрядження або під звіт, № 17 від 14.10.2014 фінансово- економічним відділом Державного центру здійснено списання коштів на користь ОСОБА_1 як компенсацію за авіаквитки за маршрутом «Київ - Відень - Київ» у сумі 7890,00 грн, із суми у розмірі 8000 грн наданих як аванс, з яких останній повернув 110,00 грн, тим самим ОСОБА_1, заволодів бюджетними коштами шляхом обману в сумі 1182,00 грн., завдавши тим самим державі, в особі Державного центру, збитків на вказану суму.

Окрім іншого ОСОБА_1, 14.10.2014, після повернення з відрядження з м. Відень (Республіка Австрія), перебуваючи в приміщенні Державного центру, за адресою: м. Київ, вул. Мельникова, буд. 83-Б, діючи умисно, як працівник юридичної особи склав та підписав завідомо підроблений офіційний документ, який посвідчує певні факти, що надають певні права, з метою його використання - звіт про використання коштів, виданих у відрядження або під звіт, № 17, форму якого затверджено Наказом Міністерства доходів і зборів України від 24.12.2013 № 845, про сплату ним за авіаквитки за маршрутом «Київ - Відень - Київ» 7890,00 грн, хоча фактично сплатив 6708,00 грн.

Також ОСОБА_1 14.10.2014, після повернення з відрядження з м. Відень (Республіка Австрія), перебуваючи в приміщенні Державного центру, за адресою: м. Київ, вул. Мельникова, буд. 83-Б, діючи умисно, використав шляхом передачі на підпис для затвердження начальнику Державного центру ОСОБА_2 та до фінансово-економічного сектору Державного центру завідомо підроблений офіційний документ, який посвідчує певні факти, що надають певні права, з метою його використання - звіт про використання коштів, виданих у відрядження або під звіт, № 17, форму якого затверджено Наказом Міністерства доходів і зборів України від 24.12.2013 № 845, про сплату ним за авіаквитки за маршрутом «Київ - Відень - Київ» 7890,00 грн, хоча фактично сплатив 6708,00 грн.

У судовому засіданні обвинувачений свою вину в пред'явленому йому обвинуваченні за ч.1 ст. 190 та ч.2 ст. 358, ч.4 ст. 358 КК України не визнав.

Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 надав суду показання про те, що у жовтні 2014 року він виїздив у службове відрядження до м. Відень, Австрія. Перед виїздом у вказане відрядження він у офісі ПрАТ «Кий Авіа» за адресою: м. Київ, вул. Городецького, буд. 4, попередньо, 08.10.14 р. отримав від представника ПрАТ «Кий Авіа» декілька рахунків-фактур, які не є документами, що підтверджують оплату вартості авіаквитків, а лише вказують орієнтовну вартість, для подальшого отримання у Державному центрі авансу до виїзду у відрядження, який він отримав. Надалі 14.10.2014 р., прибувши з вказаного відрядження, він склав, підписав та подав працівникам фінансово-економічного сектору Державного центру звіт про використання коштів, виданих у відрядження, у якому він помилково вказав вартість квитків вказану у рахунку-фактурі, а не у квитанції про оплату вартості квитків, додавши до вказаного звіту відповідний рахунок-фактуру та посадочні талони на літак.

Наміру на заволодіння державними коштами шляхом обману, як і подання підроблених документів, він не мав. При цьому різницю між дійсною вартістю квитків та сумою, яку він вказав у звіті, поданому після відрядження, одразу, як тільки йому стало відомо, що у нього наявна якась недоплата державі, вніс на рахунок Державного центру. Також додатково зазначив, що це була звичайна практика, і якшо виявлялась якась різниця, то її просто сплачував працівник.

Разом з тим, не зважаючи на не визнання своєї вини ОСОБА_1, винність обвинуваченого у вчиненні інкримінованих йому правопорушень у повному обсязі підтверджується показаннями свідків, отриманими від них у судовому засіданні, а саме:

- свідок ОСОБА_3 надав суду показання про те, що у жовтні 2014 року він працював на посаді менеджера з корпоративного обслуговування ПрАТ «Кий Авіа» у офісі, що знаходився за адресою: м. Київ, вул. Городецького, буд. 4. Також підтвердив суду, що рахунок-фактура за № 3-26703 від 08.10.2014 р. щодо вартості квитків на переліт Киїі-Відень-Київ, на загальну суму 7890,00 грн. був підготований та складений ним особисто, який він надав ОСОБА_1 Також надав пояснення про те, що навіть протягом дня вартість квитка може змінюватись, а тому на час оплати його вартість була меншою, ніж у рахунку-фактурі, при цьому свідок зазначив, що рахунок-фактура є інформативним документом та не підтверджує факт придбання вказаних у ньому квитків.

- свідок ОСОБА_4 надала суду показання про те, що вона у жовтні 2014 року працювала на посаді начальника фінансово-економічного сектору Державного центру кіберзахисту та протидії кіберзагрозам. На підставі платіжного доручення від 02.10.2014 № 527 ОСОБА_1 було нараховано аванс у сумі 8000,00 грн на відрядження. Також пояснила, що звіт про використання коштів, виданих на відрядження або під звіт, № 17 від 14.10.2014 р., з підтверджуючими документами, перевірявся особисто нею і був складений особисто ОСОБА_5 Відповідно до вказаного звіту, ОСОБА_1 у жовтні 2014 року витратив на придбання авіаквитків за напрямком «Київ-Відень-Київ» 7890,00 грн, а додатками до вказаного звіту є рахунок-фактура № 3-26703 від 08:10.2014 та посадочні талони. На підтвердження витрат вона від ОСОБА_1 отримала підтверджуючі документи: рахунок-фактуру від 08.10.2014, як документ, що підтверджує вартість квитків, та посадочні талони, як документи, що підтверджують факт використання квитків, інші документи, зокрема, роздруковані електронні квитки та квитанції про оплату квитків до вказаного звіту не долучались. При цьому їй не було відомо, що ОСОБА_1 за авіаквитки у жовтні 2014 року фактично сплатив 6708,00 грн, а не 7890,00 грн, як вказав у поданому звіті.

Крім того винність ОСОБА_1 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст. 190, ч.2 ст. 358, ч.4 ст. 358 КК України, також підтверджується наступними доказами:

- витягом з ЄРДР за № 12015100100014531, відповідно до якого було внесено відомості про вчинення кримінального правопорушення старшим фахівцем сфери захисту інформації Державного центру кіберзахисту та протидії кіберзагрозам Держспецзв*язку ОСОБА_1за ч.1 ст. 190, ч.1, 4 ст. 358 КК України (т. справи 2, а.с.2-4) ;

- копією акту ревізії фінансово-господарської діяльності Державного центру кіберзахисту та протидії кіберзагрозам Держспецзв*язку за період з 01.04.2013 р. по завершений місяць 2016 року (01.07.2016 р.) від 21.09.2016 року № 04-30/998 (т. справи 2, а.с. 45-130);

- копією відповіді на запит ТОВ «Кий Авіа» від 27.12.2016 р. № 2-1-119 старшому слідчому СВ ВП Центрального регіону України ОСОБА_6, згідно якого штамп №045 протягом 2014 року був закріплений за працівником Товариства ОСОБА_7 (т. справи 2, а.с. 132);

- копією плану вибуття співробітників ДЦЗ ІТС Держспецзв*язку у службові відрядження в межах України та за кордон на 2014 рік №64/05-820 від 11.04.2014 (т. справи 2, а.с.135);

- копією доповідної записки начальника ДЦЗ ІТС Держспецзв*язку ОСОБА_2 щодо участі у робочій групі ОБСЄ, зокрема ОСОБА_1 (т. справи 2 а.с. 136) ;

- копією запиту Прем*єр-міністру України від 03.09.2014 р. № 64/03-1889 щодо надання згоди на відрядження для участі у робочій групі ОБСЄ, зокрема співробітника Держспецзв*язку ОСОБА_1 (т. справи 2, а.с. 137-138)згідно якої було здійснено наступні перерахування :

- копією технічного завдання представникам Держспецзв*язку для участі у зустрічі Робочої групи відкритого складу ОБСЄ з питань безпеки використання інформаційних та комунікаційних технологій, яка відбудеться 10.10.2014 р. в м.Відень (Австрія) (т. справи 2, а.с. 139-141);

- копією підтвердження Прем*єр-міністра України про затвердження згоди на відрядження до м.Відень (Австрія), зокрема ОСОБА_1 ( т.справи 2, а.с. 142);

- копією звіту про результати службового відрядження представників Держспецзв*язку для участі у зустрічі Робочої групи відкритого складу ОБСЄ з питань безпеки використання інформаційнийх та комунікаційних технологій. яка проводилась у період з 09 по 11 жовтня 2014 року у м.Відень (Австрія) від 13.10.2014 р. (т. справи 2, а.с. 143-146);

- копією положення про державний центр захисту інформаціно-телекомунікаціних систем Державної служби спеціаль ного зв*язку та захисту інформації України (т. справи 2, а.с. 150-160);

- копією звіту про викристання коштів, виданих на відрядження або під звіт від 14.10.2014 р. №17, поданий старшим фахівцем захисту інформації ОСОБА_1, з додатками: авіаквиток (Київ-Відень-Київ), рахунок-фактура №3-26703 на суму 7890 грн., квитанція від 14.10.2014 р. про повернення невикористаних коштів на суму 110 грн. (т.справи 2, а.с. 165);

- копією звіту про використання коштів, виданих на відрядження за кордон ОСОБА_1, відповідно до наказу № 25.08.2014 р. № 8В, від 14.10.2014 р.; (т. справи 2, а.с. 166);

- копією авіаквитка (Київ-Відень-Київ), рахуноку-фактури №3-26703 на суму 7890 грн., квитанції від 14.10.2014 р. про повернення невикористаних коштів на суму 110 грн. (т. справи 2, а.с. 167-168);

- копією платіжної відомості №01.275 від 02.10.2014 р., копією платіжного доручення №527 від 02.10.2014 р.;

- копією наказу №3-ОС від 14.01.2014 р. про призначення старшого лейтенанта Держспецзв*язку ОСОБА_1 старшим фахівцем сфери захисту інформації відділу (т. справи 2, а.с. 171-172);

- копією посадової інструкції старшого фахівця сфери захисту інформації 3 відділу Державного центру захисту інформаційно-телекомунікаційних систем Державної служби спеціального зв*язку та захисту інформації України (т. справи 2, а.с. 173-179)

- копією заяви на переказ го тівки № ПН352 від 08.10.2014 р. від ОСОБА_1 як оплату за авіаквитки, на суму 6 708 грн. (т. справи 2, а.с. 181);

- відповіддю на запит ТОВ «Кий Авіа» від 07.04.2017 р. № 2-1-258 старшому слідчому СВ ВП Центрального регіону України ОСОБА_6, з додатками, згідно якої в офісі ПрАТ «КИЙ АВІА» за адресою м. Київ, вул. Городецького, 4 на ім'я ОСОБА_1 був оформлений га проданий наступний авіаквиток: 07.10.2014 р. авіаквиток №566 4833502540 за маршрутом КІЕV-VІЕNNA РS 845 (виліт 09 жовтня) та у зворотньому напрямку VІЕNNA - КІЕV РS 846 (виліт 11 жовтня), вартість авіаквитка стновила 6 708,00 грн., оплата здійснювалась в гривнях готівкою через відділення банку ПАТ «Міжнародний інвестиційний банк» №5, що знаходиться в офісі ПрАТ «КИЙ АВІА» за адресою: м.Київ, вул. Городецького, 4 (копія квитанції №ПН352 від 08.10.2014 додається). Щодо вказаного рахунку-фактури № 3-26703 від 08.10.2014 повідомлено, що він був виставлений помилково та не оплачувався. (т. справи 2, а.с. 183);

- копією електронного авіаквитка від 07.10.2018 р. на ім*я ОСОБА_1, вартістю 6 708 грн. (т. справи 2, а.с. 185);

- рапортом про виявлення кримінального правопорушення щодо ОСОБА_1, у діях якого вбачаються ознаки кримінальних правопорущшень, передбачениз ч.1 ст. 190, ч.1, 4 ст. 358 КК України (т. справи 2, а.с. 186);

- висновком судово-економічної експертизи Українського науково-дослідного інституту спеціальної техніки та судових експертиз Служби безпеки України № 74/7 від 11.05.2017, відповідно до якого розмір матеріальної шкоди (збитків), спричиненої державі внаслідок подання ОСОБА_1 звіту про використання коштів, виданих у відрядження або під звіт від 14.10.2014 №17 із завищеною сумою, витраченою ним на придбання авіаквитків, що встановлений Актом ревізії фінансово - господарської діяльності Державного центру кіберзахисту та протидії кіберзагрозам Держспецзв'язку від 21.09.2016 № 04-30/998 документально підтверджується у сумі 1182 грн. (т. справи 2, а.с. 206-214);

- оригіналом звіту про викристання коштів, виданих на відрядження або під звіт від 14.10.2014 р. №17, поданий старшим фахівцем захисту інформації ОСОБА_1, (т.справи 2, а.с.222)

- оригіналом звіту про використання коштів, виданих на відрядження за кордон ОСОБА_1, відповідно до наказу від 25.08.2014 р. № 8В, від 14.10.2014 р.; (т. справи 2, а.с. 223);

- оригіналом авіаквитка (Київ-Відень-Київ), оригіналом квитанції від 14.10.2014 р. про повернення невикористаних коштів на суму 110 грн. (т. справи 2, а.с. 224);

- оригіналом рахуноку-фактури №3-26703 про вартість авіаквитків на ім*я ОСОБА_1 на суму 7890 грн. (т. справи 2, а.с. 225);

- випискою по особовим рахункам з 08.10.2014 р. по 09.10.2014 р. від ПАТ «МІБ» щодо оплати ОСОБА_1 за авіаквитки на суму 6708 грн. (т.справи 2, а.с. 235);

- оригіналом заяви на переказ готівки № ПН 352 від 08.10.2014 р. (т. справи 2, а.с. 236, конверт);

- висновком судово-почеркознавчої експертизи Українського науково- дослідного інституту спеціальної техніки та судових експертиз Служби безпеки України № 356/1 від 13.06.2017, відповідно до якої підпис у графі «Підпис підзвітної особи» звіту про використання коштів, виданих у відрядження або під звіт, № 17 від 14.10.2014 виконаний ОСОБА_1, рукописний запис «14 жовтня 2014 року» в графі звіту про використання коштів, виданих у відрядження або під звіт, № 17 від 14.10.2014 виконаний ОСОБА_1, підпис в графі «Підпис платника» заявки на переказ готівки № ПН352 від 08.10.2014 виконаний ОСОБА_1, з ілюстративною таблицею до нього (т. справи 3, а.с. 20-25);

- випискою за 11.05.2017 р. ДКСУ згідно якої на рахунок Державного центру кіберзахисту та протидії кіберзагрозам Державної сулжби спецзв*язку від ОСОБА_1 поступило 1182 грн. (т. справи 3, а.с. 41) ;

Суд, оцінюючи надані сторонами кримінального провадження докази, кожен з точки зору належності, допустимості, достовірності, а їх сукупність - з точки зору достатності та взаємозв'язку, приходить до висновку про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиенні кримінальних правопорушень, які слід кваліфікувати:

-за ч.1 ст. 190 КК України як умисні дії, які виразились у заволодіння чужим майном шляхом обману (шахрайство);

-за ч.2 ст. 358 КК України як умисні дії, які виразились у складанні працівником юридичної особи будь-якої форми власності, який не є службовою особою, завідомо підробленого офіційного документу, який посвідчує певні факти, що надають певні права, з метою використання;

-за ч.4 ст. 358 КК України як умисні дії, які виразились у використанні завідомо підробленого документу.

При цьому, визнаючи винним ОСОБА_1 в інкримінованих йому кримінальних правопорушеннях, суд ставиться критично до наданих ним показань про те, що він отримав рахунок-фактуру, щоб дізнатись орієнтовну вартість авіаквитків за маршрутом «Київ-Відень-Київ», оскільки у цей же день, 08.10.2014, останній оплатив авіаквитки за вказаним маршрутом, тим самим був обізнаний про фактично витрачені ним кошти як 08.10.2014 так і 14.10.2014, коли подав звіт, що об*єктивно виключає можливість помилки внаслідок неуважності, про що стверджував обвинувачений

Окрім іншого, можливі порушення, допущені працівниками фінансово-економічного відділу ДП при прийнятті вказаного звіту з додатками не виключають причино-наслідкового зв'язку між діями ОСОБА_1 та наслідками у вигляді збитків на суму 1182,00 грн., оскільки останній отримував у жовтні 2014 року грошові кошти як аванс та невикористані кошти зобов'язаний був повернути, що ним було зроблено лише 11.05.2017, після виявлення вказаних фактів правоохоронними органами, тим самим, своєчасне повернення коштів, отриманих як аванс залежало виключно від волі ОСОБА_1

Таким чином такі покази суд розцінює як позицію захисту обвинуваченого, спрямовану на спробу уникнути від покарання.

Обираючи обвинуваченому вид та міру покарання, суд враховує ступінь тяжкості вчинених ним кримінальних правопорушення, які є кримінальними правопорушеннями невеликої тяжкості, обставини їх вчинення, характер діяння, форму й ступінь вини обвинуваченого, мотивацію кримінальних правопорушень і умисний протиправний характер вчиненого, дані про особу обвинуваченого, який одружений, працює, має на утриманні двох дітей, за місцем роботи у державній установі характеризується виключно позитивно, під наглядом у лікаря - нарколога або психіатра не перебуває, раніше не притягувався до адміністративної чи кримінальної відповідальності.

Обставиною, що пом'якшує покарання обвинуваченого, відповідно до ст. 66 КК України, є добровільне відшкодування завданого збитку.

Обставин, які обтяжують покарання обвинуваченого, відповідно до ст. 67 КК України, судом не встановлено.

З урахуванням вищевикладеного, суд вважає можливим призначити обвинуваченому покарання, пов*язане з обмеженням волі в межах санкції статей кримінального закону, за яким визнає його винним.

При цьому, відповідно до вимог п. 2 ч. 1 ст. 49 КК України, особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею злочину і до дня набрання вироком законної сили минуло три роки у разі вчинення злочину невеликої тяжкості, за який передбачено покарання у виді обмеження або позбавлення волі.

З матеріалів кримінального провадження вбачається, що з моменту вчинення ОСОБА_1 кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст. 190, ч. 2 і ч. 4 ст. 358 КК України, а саме з 14.10.2014 р., до дня ухвалення вироку у справі минуло більше трьох років.

Санкцією ч.1 ст. 190, ч. 2 ст. 358 і ч. 4 ст. 358 КК України визначено найбільш суворий вид покарання у виді обмеження волі та відповідно до ст. 12 КК України ці злочини віднесено до злочинів невеликої тяжкості.

Згідно з ч. 8 ст. 284 КПК України звільнення особи від кримінальної відповідальності можливо тільки за її згодою, у той же час ОСОБА_1 до суду з такою заявою не звертався.

У той же час, не зважаючи на дану обставину, суд зобов*язаний звільнити ОСОБА_1 від покарання на підставі ч. 5 ст. 74 КК України, оскільки для постановлення такого рішення надання згоди особою кримінальний процесуальний закон не вимагає.

Враховуючи вказане вище суд вбачає підстави для звільнення ОСОБА_1 від покарання у зв*язку із закінченням строків давності притягнення особи до кримінальної відповідальності.

Питання про речові докази у кримінальному провадженні суд вирішує у порядку, передбаченому ст. 100 КПК України.

Судові витрати у кримінальному провадженні підлягають стягненню з винної особи на користь держави.

Запобіжний захід відносно ОСОБА_1 у кримінальному провадженні не обирався, цивільний позов заявлено не було.

Керуючись ст. ст. 369-371, 374 КПК України, суд

У Х В А Л И В:

ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 190 КК України і призначити йому покарання у виді 2 (двох) років 1 (одного) місяця обмеження волі.

ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.358 КК України і призначити йому покарання у виді 2 (двох) років обмеження волі.

ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.358 КК України і призначити йому покарання у виді 2 (двох) років обмеження волі.

На підставі ч.1 ст. 70 КК України, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим призначити ОСОБА_1 остаточне покарання у виді 2 (двох) років 1 (одного) місяця обмеження волі.

На підставі ст. 49, ч. 5 ст. 74 КК України звільнити ОСОБА_1 від призначеного судом покарання за ч.1 ст. 190, ч. 2 ст. 358 і ч. 4 ст. 358 КК України, у зв`язку із закінченням строків давності.

Речові докази, приєднані до матеріалів кримінального провадження постановами слідчого від 15.06.2017 р. (т. справи 2, а.с.226, а.с.238) - залишити зберігатись у матеріалах справи.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави вартість проведених судової економічної та судової почеркознавчої експертиз на загальну суму 3 762 (три тисячі смісот шістдесят дві) гривні 00 коп.

Запобіжні заходи у провадженні не застосовувались, цивільний позов у провадженні не заявлявся.

Вирок може бути оскаржений до Київського апеляційного суду через Шевченківський районний суд м. Києва шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Суддя Трубніков А.В.