Справа 556/752/18

Номер провадження 2/556/55/2019

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И                        

29.01.2019 року.                                                                         смт.Володимирець        

Володимирецький районний суд Рівненської області

 під головуванням - судді                              Закревського Л.В.

при секретарі                                                   Басик Г.Т.

з участю:

позивача ОСОБА_1

представника позивача                                 ОСОБА_2

відповідача                                         ОСОБА_3

представника відповідача                                ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт. Володимирець справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3, ОСОБА_5 «Українська пожежно-страхова компанія» про відшкодування матеріальних збитків та моральної шкоди завданої внаслідок ДТП,-

ВСТАНОВИВ :

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3, ОСОБА_5 «Українська пожежно-страхова компанія» про відшкодування матеріальних збитків та моральної шкоди завданої внаслідок ДТП.

В обгрунтуванні своїх вимог позивач вказав, що йому на праві власності належить автомобіль НОМЕР_1.

14.12.2016 року ОСОБА_1, керуючи автомобілем НОМЕР_2 разом з братом ОСОБА_6 рухалися по дорозі в напрямку м. Городище Рівненської області з метою доставки у зазначений населений пункт промислових товарів згідно товаро-транспортної накладної, оскільки на той час ми обоє з братом працювали у фірмі ТзОВ «ОСОБА_7 Україна», яка знаходиться у м.Львові.

До настання ДТП попереду позивача в попутньому напрямку рухався автомобіль «Опель-Комбо», реєстраційний номер ВК 8045ВК, під керуванням водія ОСОБА_8 В той час раптово на їх смугу руху з зустрічної смуги руху виїхала автомашина НОМЕР_3 під керуванням водія ОСОБА_3, яка зіткнулася спочатку з автомашиною під керуванням ОСОБА_8 та в подальшому з автомобілем НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_1

Як з’ясувалося в подальшому під час досудового слідства, причиною виїзду томобіля «Рено-Лагуна», реєстраційний номер НОМЕР_4 під керуванням ОСОБА_3 на смугу руху ОСОБА_8 та відповідно і на смугу руху позивача став факт

порушення Правил дорожнього руху водієм автомобіля НОМЕР_5. ОСОБА_3, який до настання ДТП рухався в зустрічному напрямі та не впоравшись з керуванням автомобілем, виїхав на зустрічну смугу руху, де зіткнувся з автомобілем «Опель Комбо», д.н.з. ВК 8045ВК, під керуванням ОСОБА_8 та на смугу руху по якій рухався ОСОБА_1, керуючи автомобілем «ОСОБА_7 Бенц-Спрінтер», що і призвело до настання ДТП.

Сарненським відділенням поліції ГУ НП в Рівненській області за фактом ДТП було відкрито кримінальне провадження №12016180200001582. Проведеним досудовим розслідуванням було встановлено, що причиною настання ДТП стало порушення ОСОБА_3 вимог пункту 12.1 ПДР України. Вказане провадження було закрито 06.01.2017 року за відсутності в діях ОСОБА_3 складу кримінального правопорушення передбаченого ч.І ст.286 КК України, оскільки внаслідок ДТП потерпілим, в тому числі і ОСОБА_1, не було завдано середньої важкості тілесних ушкоджень. За порушення ПДР, що призвело до настання ДТП. Працівниками Сарненського ВП ГУ НП у Рівненській області матеріали відносно ОСОБА_3 були направлені до Володимирецького районного суду про притягнення його до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП.

У відповідності до постанови Апеляційного суду Рівненської області від 23.04.2018 року було визнано ОСОБА_3 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП та закрито провадження у справі на підставі п.7 ст.247 КУпАП.

В результаті вказаної дорожньо-транспортної пригоди незаконними діями ОСОБА_3 ОСОБА_1, було завданої матеріальних збитків та моральної шкоди, тому він вважає, що має право на відшкодування завданої шкоди в порядку, передбаченому законом та на пред’явлення з цього приводу цивільного позову.

Так, внаслідок ДТП ОСОБА_1, отримав тілесні ушкодження, однак після проходження обстеження 15.12.2016 року відмовився від госпіталізації, а проходив амбулаторне лікування. Під час проходження лікування позивач витратив 1210 гривень на проведення томографічного обстеження, а також 800 гривень на придбання ліків. Всього таким чином на лікування позивач витратив кошти в сумі 2010 гривень.

Крім того внаслідок ДТП було пошкоджено належний позивачу на праві власності автомобіль НОМЕР_6.

Так у відповідності до висновку № 2032 експертного-автотоварознавчого дослідження встановлено, що вартість матеріального збитку заподіяного власнику вантажного автомобіля Mercedes-Benz-Sprinter 316 CDI (кузов 0906), ідентифікаційний (VIN) номер №WDB9066351S71451, реєстраційний номер НОМЕР_7, 2012 року виготовлення, внаслідок його пошкодження у ДТП 14.12.2016 року, з урахуванням результатів його обстеження 24.03.2017 року, в цінах на 14 грудня 2016 року становить 371 776 гривень (триста сімдесят одна тисяча сімсот сімдесят шість гривень).

Також позивач зазначає, що ОСОБА_3 на час вчинення ДТП мав зареєстровану цивільно-правову відповідальність в ОСОБА_5 «Українська пожежно-страхова компанія».

Представник дирекції страхової компанії ОСОБА_5 «Українська пожежно -страхова компанія», яка знаходиться в м.Рівне, виїжджав на місце зберігання транспортного засобу після ДТП, автомобіля «ОСОБА_7 Спринтер», де проводив огляд та його оцінку після ДТП.

Відповідачі не бажають добровільно відшкодувати заподіяну шкоду.

У зв’язку з чим, позивач просить суд стягнути солідарно з ОСОБА_3 та ОСОБА_5 «Українська пожежно-страхова компанія» на його користь грошові кошти на відшкодування завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди матеріальної шкоди та моральної шкоду на загальну сумі 456 196, 75 грн., та стягнути з відповідачів солідарно на його користь судові витрати в сумі 4562,00 грн.

02.07.2018 року представником відповідача ОСОБА_4 було надано відзив на позовну заяву в обгрунтування якого він вказує, що позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_3 вони не взнають не і вважають, що вони не підлягають до задоволень оскільки розмір матеріального збитку, завданої внаслідок ДТП ОСОБА_1, який він вказує у своєму позові 371776 грн. 00 коп. необґрунтованим і значно завищеним. Оскільки «Mercedes-Benz Sprinter 316 CDI» є автомобілем, який залишається у власності позивача, то в даному випадку при визначенні розміру відшкодування необхідно врахувати вартість цього автомобіля в пошкодженому стані та зменшити суму відшкодування на суму вартості пошкодженого автомобіля.

Також представник відповідача вказує, що сплачувати кошти завданих збитків ОСОБА_1 має страхова компанія Приватне акціонерне товариство «Українська пожежно-страхова компанія», в якій ОСОБА_3. застрахував свою цивільно-правову відповідальність. І лише у разі недостатньої суми страхового відшкодування для покриття розміру завданої шкоди такі витрати мав би сплачувати в частині недостатньої суми (різниці між сумою завданої шкоди та виплаченою страховкою) ОСОБА_3 як визнаний судом винуватець ДТП.

Отже, позивач хоче отримати за рахунок ОСОБА_3 кошти матеріального збитку, а також кошти від страхової компанії. Тобто, отримати за одне і теж кошти двічі. Хоча, спочатку ОСОБА_1 мав звернутися по виплату страхового відшкодування до страхової компанії і лише в разі недостатності коштів, які б виплатила така страхова компанія він пред'явити вимогу до відповідача.

До відзиву долучено доказ, що транспортний засіб, пошкоджений в ДТП, не знятий з обліку що може свідчити про можливість його огляду експертом і імовірне встановлення, насправді для його ремонту потрібна менша сума, ніж вказав залучений позивачем експерт.

Оскільки «Mercedes-Benz Sprinter 316 CDI» є автомобілем, який залишається у власності позивача, то в даному випадку при визначенні розміру відшкодування необхідно врахувати вартість цього автомобіля в пошкодженому стані та зменшити суму відшкодування на суму вартості пошкодженого автомобіля.

Також безпідставним є прохання позивача стягнути з відповідача витрати за його поїздки в м. Сарни із місця свого проживання у Львівській області, витрати понесені позивачем на оплату евакуатора, а також на зберігання автомобіля. Оскільки платіжних документів (квитків проїзд, квитанцій, чеків, товарних чеків або інших платіжних документів, щоб підтверджує внесення конкретних сум на які претендує позивач, до позову долучено не було.

Крім того, не має ОСОБА_3 компенсувати ОСОБА_1М, витрати на медичне обстеження так як платіжного документа за його проведення (чеку чи квитанції) або іншого первинно: документа бухгалтерського обліку позивач не надав. На підставі викладеного просив відмовити в задоволенні позову.

22.08.2018 року представником позивача ОСОБА_2 було надано відповідь на відзив, в якому він вказує, що представник відповідача посилається на п. 30.1 ст.30 Закону України «Про обов»язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» щодо визначення транспортного автомобіля фізично знищеним, а також на п. 30.2 ст.30 вказаного Закону України та зазначає, що «якщо транспортним вважається знищеним, його власнику відшкодовується різниця між вартістю транспортного засобу до та після дорожньо-транспортної пригоди».Також наводить як приклад п. 15 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних та кримінальних справ №4 від 01.03.2013 року « Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди,завданої джерелом підвищеної небезпеки «щодо визначення автомобіля фізично знищеним.

Проте з такими твердженнями представника відповідача щодо зменшення суми збитків внаслідок пошкодження автомашини ОСОБА_7 Спринтер 316 під час ДТП на суму вартості вказаної машини після ДТП жодним чином погодитись не можна.

Так експертом ОСОБА_9 достатньо повно та обгрунтовано визначено суму завданих збитків, яка становить 371 776 гривень та зазначено,чому ремонт транспортного засобу після ДТП є економічно недоцільним.

Проте в наведеному представником відповідача п.30.2 ст.30 Закону України «Про обов'язковє страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» зазначено, що лише, якщо власник транспортного засобу не згоден з визнанням транспортного засобу фізично знищеним, йому відшкодовується різниця між вартістю транспортного засобу до та після дорожньо- транспортної пригоди, а також витрати на евакуацію транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди. Проте такі обставини не мають, жодного відношення до ДТП яка мала місце 14.12.2016 року з вини водія ОСОБА_3

Окрім того представник відповідача зазначив про можливість отримання Позивачем подвійних відшкодувань збитків як за рахунок страхової компанії де була застрахована автомашина ОСОБА_3 на момент ДТП так і з самого винуватця ДТП ОСОБА_3 При цьому представник Відповідача посилається на постанови Верховного Суду України від 02.02.2015 року та на п.16 постанови ВССУ № 4 від 01.03.2013 року.

Про те, що при поданні позовної заяви було залучено в якості відповідача також страхову компанію, а саме УПСК та окремо скеровано в страхову компанію заяву з пакетом документів на відшкодування частини завданих збитків. Однак страхових виплат отримано позивачем ОСОБА_1 не було, в видачі страхового відшкодування було відмовлено на підставі п.37.1.4 ст. 37 Закону України № 1961, через неподання заяви про страхове відшкодування, впродовж одного року. З вказаною відмовою страхової компанії позивач та його представник не погоджуються, оскільки до рішення суду про визнання винним ОСОБА_3 у вчиненні адміністративного правопорушення за ст.124 КУпАП подавати документи на відшкодування в УПСК було би неправильним.

Хочу зазначити також про те,що право потерпілого п:г відшкодування шкоди за рахунок особи, яка завдала шкоди є абсолютним і не може бути припинено чи обмежено договором,стороною якого потерпілий не і був хоч цей договір і укладений на користь третіх осіб.

Зі сторони УПСК в березні 2017 року також проводилось експертне дослідження щодо визначення вартості збитків внаслідок пошкодження автомашини ОСОБА_7 Спринтер після ДТП.

03.04.2017 року як вбачається з наданої до суду копії довіреності автомашина ОСОБА_7 Спринтер була передана жителям Мукачівського району ОСОБА_10 та ОСОБА_11 Який стан вказаної машини наданий час не відомо і на які потреби був придбаний транспортний засіб після ДТП невідомо.

28.08.2018 року представником відповідача ОСОБА_12 було подано заперечення на відповідь на відзив де він заначив, що у своїй відповіді на відзив ОСОБА_1 безпідставно намагається спотворити зміст п. 30.2. ст. 30 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» та вказати на неможливість її застосування до ситуації з ДТП 14.12.2016 р. за участю водія ОСОБА_3

Вищевказаний закон має вищу юридичну силу в порівнянні із нормами методик товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів. Й саме його вищенаведена норма чітко передбачає правило за яким відшкодуванню у зв'язку з ДТП підлягає різниця вартістю транспортного засобу до та після дорожньо-транспортної пригоди, а також витрати на евакуацію транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди.

Тобто, при визначенні завданої внаслідок ДТП шкоди експерт мав врахувати вартість залишків (вартість автомобіля ОСОБА_1 в стані після ДТП), чого зроблено ним не було.

Поруч з наведеним, у тексті відповіді на відзив позивач вказав про те, що пошкоджений в ДТП автомобіль було продано 03.04.2017 р. ОСОБА_9 доказів за яку ціну його було продано суду позивач навмисно не надав, щоб отримати максимальну суму виплати за рахунок ОСОБА_13

Реальною вартістю втраченого майна на момент розгляду справи якраз і є різниця між вартістю автомобіля позивача в стані до і після ДТП. А так як вартість залишків експертом визначена не була і пошкодженого автомобіля ОСОБА_3 позивач не пропонував передати й вимоги ОСОБА_1 і.М. до відповідача є необґрунтованими в частині розміру матеріальної шкоди, завданої пошкодженням автомобіля, у сумі 371776 грн. 00 коп.

Так як ОСОБА_1 своєчасно і за відсутності для того об'єктивних причин не подав заяви про страхове відшкодування до ОСОБА_5 «УПСК», то це є підставою для відмови в позові до ОСОБА_3

Тобто, допустимими доказами проведення ОСОБА_1 оплати за евакуацію його автомобіля з місця ДТП могли б бути касовий чек, товарний чек, розрахункова квитанція. Одне жодного з таких документів як і іншого доказу проведення евакуації автомобіля ОСОБА_1 з місця ДТП саме певною особою суду надано не було. А тому, і не підлягають відшкодуванню вказані позивачем витрати в зазначеному розмірі. :

Більше того, в силу приписів п. 30.2. ст. 30 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» витрати ОСОБА_1 на доставку машини евакуатором з м. Сарни до м. Львова взагалі не можуть бути відшкодовані, так як ДТП трапилося не у м. Сарни.

Також із огляду на вищевказані положення ст. 2 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» ОСОБА_1 не довів перед судом понесення ним витрат на оплату лікування і обстеження в сумі 2000 грн. 00 коп., витрат на поїздки до слідчого в сумі 3500 грн. 00 коп., витрат на послуги правової допомоги в сумі 9000 грн. 00 коп.

Також позивач не надав обґрунтованих доказів, які б підтверджували його вимоги по справі в частині суми моральної шкоди, яку він хоче стягнути з відповідача. Зокрема, ні в позовній заяві, ні у відповіді на відзив ОСОБА_1 так і не обґрунтував в чому ж саме полягала завдана йому моральна шкода та якими чином проведено її розрахунок.

Отже, ОСОБА_1 взагалі не довів факту завдання йому моральної шкоди внаслідок дій ОСОБА_3 і не обґрунтував її розміру;

Позивач просить суд стягнути з відповідача на його користь понесені ним витрати на оплату правової допомоги, що також не підлягає задоволенню оскільки немає детального розрахунку.

Не можуть бути відшкодовані і витрати, які ніби то поніс ОСОБА_1 на оплату доказів, які вказували, що зазначені витрати і саме на проведення експертного дослідження поніс, а не інший клієнт адвоката ОСОБА_2

В судове засідання позивач ОСОБА_1 та представник позивача  ОСОБА_2 з’явилися, заявлені вимоги підтримали в повному обсязі, а також надали суду заяву про уточнення позовних вимог та просили стягнути з ОСОБА_5 «Українська пожежно-страхова компанія» на користь ОСОБА_1 кошти в сумі 1210 (одна тисяча двісті десять) гривень як збитки завдані його здоров’ю та кошти в сумі 100 000 (сто тисяч) гривень як суму на відшкодування збитків завданих майну потерпілого та на евакуацію автомашини з місця дорожньо-транспортної пригоди.

Також стягнути з ОСОБА_3 на користь позивача грошові кошти в розмірі 260686 (двісті шістдесят тисяч шістсот вісімдесят шість) гривень 75 коп., матеріальної шкоди що включає в себе 1800 (одна тисяча вісімсот) як оплата за висновок автотоварознавчого дослідження, 3500 (три тисячі п'ятсот) як витрати на поїздку на виклики у справі до слідчого Сарненського ВП ГУНП у Рівненській обласьі, 3610 (три тисячі шістсот десять) гривень 75 коп., як витрати понесені позивачем на проведення експертного дослідження, 9000 (дев’ять тисяч) як витрати на правову допомогу та 50000 (п’ятдесят тисяч) гривень моральної шкоди.

Відповідач ОСОБА_3 та представник відповідача ОСОБА_4 в судове засідання з’явилися, позовні вимоги не визнали та просили відмовити в задоволенні позовних вимог та уточнених позовних вимог з підстав викладених у відзиві на позовну заяву та у запереченні на відповідь на відзив.

Представник відповідача ОСОБА_5 «Українська пожежно-страхова компанія» будучи належним чином повідомлений про дату та місце розгляду справи в судове засідання не з’явився про причини неявки суду не повідомляв про розгляд справи у їх відсутності не клопотав, письмових заперечень чи відзиву не надавав.

Свідок ОСОБА_9 в судовому засіданні пояснив, що на момент проведення експертизи було визначено економічно недоцільно проводити відновлювальні роботи автомобіля НОМЕР_8. Для визначення збитку який був завданий позивачу методик не передбачено. Щоб її визначити необхідно провести комплекс досліджень та розібрати повністю автомобіль. Враховуючи складність цього процесу та велику затратність було визначено, що дані дослідження економічно недоцільно проводити.

Відповідно до ч. 2 ст.191 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов підлягає до часткового задоволення, виходячи із слідуючого.

Згідно ч.1 ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Статтею ч.1 ст.5 ЦПК України визначено, що здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом.

Відповідно до ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Сарненським відділенням поліції ГУ НП в Рівненській області за фактом ДТП яке відбулося 14.12.2016 року, було відкрито кримінальне провадження та внесено відомості до ЄРДР №12016180200001582 від 14.12.2016 року.

Дане кримінальне провадження було закрито 06.01.2017 року за відсутності в діях ОСОБА_3 складу кримінального правопорушення передбаченого ч.І ст.286 КК України.

За порушення ПДР, що призвело до настання ДТП, працівниками Сарненського ВП ГУНП у Рівненській області матеріали відносно ОСОБА_3 були направлені до Володимирецького районного суду про притягнення його до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП.

Постановою Апеляційного суду Рівненської області від 23.04.2018 року було скасовано постанову Володимирецького районного суду Рівненської області від 01.02.2018 року якою було закрито провадження в справі про адміністративне правопорушення передбаченого ст. 124 КУпАП відносно ОСОБА_3 у зв’язку із відсутністю події і складу адміністративного правопорушення. Але провадження в даній справі було закрито на підставі п.7 ст.247 КУпАП у зв’язку із закінченням строку накладення адміністративного стягнення, передбаченого ст. 38 КУпАП.

З даної постанови Апеляційного суду Рівненської області вбачається, що ОСОБА_3 як водій автомобіля НОМЕР_9, 14 грудня 2016 року о 10 год. 20 хв. на 52 км + 450 м. автодороги Городище- Рівне-Старокостянтинів, в порушення вимог п.2.3 б, 12.1 Правил дорожнього руху України, виїхав на зустрічну смугу руху, де здійснив зіткнення з зустрічним автомобілем НОМЕР_10 та «Mercedes-Benz-Sprinter» д.н.з. НОМЕР_11. В результаті ДТП транспортні засоби отримали механічні пошкодження.

Згідно ч. 6 ст. 82 ЦПК України  постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, яка набрала законної сили, є обов'язковою для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалена постанова суду, в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Тому суд вважає доведеними обставини щодо вчинення відповідних дій відповідачем ОСОБА_3

Також судом встановлено, що на замовлення ОСОБА_1 було проведено оцінку вартості матеріального збитку, завданого власнику транспортного засобу Mercedes-Benz-Sprinter 316 CDI (кузов 0906), ідентифікаційний (VIN) номер №WDB9066351S71451, реєстраційний номер НОМЕР_7, 2012 року виготовлення.

Відповідно до висновку №2032 експертного-автотоварознавчого дослідження встановлено, що вартість матеріального збитку заподіяного власнику вантажного автомобіля Mercedes-Benz-Sprinter 316 CDI (кузов 0906), ідентифікаційний (VIN) номер №WDB9066351S71451, реєстраційний номер НОМЕР_7, 2012 року виготовлення, внаслідок його пошкодження у ДТП 14.12.2016 року, з урахуванням результатів його обстеження 24.03.2017 року, в цінах на 14 грудня 2016 року становить 371 776 гривень (триста сімдесят одна тисяча сімсот сімдесят шість гривень).

Вартість проведеної експертизи автомобіля «Mercedes-Benz Sprinter» 316 CDI д.р.н. ВС 741212 ЕК становить 1800,00 грн., що підтверджується товарним чеком від 22.03.2017 року.

Із висновку експерта транспортно-трасологічних та автотехнічних досліджень №740/741 від 21.03.2018 року вбачається, що покази водія автомобіля «Renault Laguna» ОСОБА_3, що до моменту зіткнення з автомобілем «Opel Combo» він вивернув кермо в праву сторону, не можна рахувати технічно спроможним, оскільки у такому випадку автомобіль почав би переміщуватися у бік правого узбіччя, а не в бік смуги зустрічного руху. В даному випадку відбулося зустрічне кутове зіткнення транспортних засобів, коли у контакт увійшла передня частина автомобіля «RENAULT Laguna», приблизно у середній частині з лівою передньою кутовою частиною автомобіля «Mercedes Benz Sprinter, коли кут між повздовжніми осями автомобілів імовірно складав приблизно 130°. При цьому експерти зазначають, що виходячи з проведених досліджень, можна зробити висновок, що зіткнення автомобілів «Mercedes Benz Sprinter», реєстраційний номер НОМЕР_11, та «RENAULT Laguna», реєстраційний номер В К 9154 ВО, відбулося на смузі руху у напрямку с. Ремчиці, тобто на смузі руху автомобіля «Mercedes Benz Sprinter».

Також судом встановлено, що цивільно-правова відповідальність ОСОБА_3 на час вказаної дорожньо-транспортної пригоди була застрахована в ОСОБА_5 «Українська пожежно-страхова компанія». Станом на час настання ДТП даний поліс був чинним.

Згідно повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду від 14.12.2016 року, вбачається, що ОСОБА_3 повідомив страховика ОСОБА_5 «Українська пожежно-страхова компанія» про ДТП за його участі та участі ОСОБА_1

Відповідно до ст.1187 ЦК України відповідальність за шкоду несе боржник - особа, яка завдала шкоди. Якщо шкода завдана джерелом підвищеної небезпеки, така шкода відшкодовується володільцем джерела підвищеної небезпеки - особою, яка на відповідній правовій підставі володіє транспортним засобом.

Разом з тим правила регулювання деліктних зобов'язань допускають можливість відшкодування завданої потерпілому шкоди не безпосередньо особою, яка завдала шкоди, а іншою особою, якщо законом передбачено такий обов'язок.

Відповідно до статті 999 ЦК України законом може бути встановлений обов'язок фізичної або юридичної особи бути страхувальником життя, здоров'я, майна або відповідальності перед іншими особами за свій рахунок чи за рахунок заінтересованої особи (обов'язкове страхування). До відносин, що випливають з обов'язкового страхування, застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено актами цивільного законодавства.

Судом достовірно встановлено, що між ОСОБА_3 та ОСОБА_5 «Українська пожежно-страхова компанія» було укладено договір обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АБ/8088611 з лімітом відповідальності, в разі настання страхового випадку 100 000 грн., за мінусом франшизи.

Також в судовому засіданні достовірно встановлено, що представник дирекції страхової компанії ОСОБА_5 «Українська пожежно-страхова компанія», виїжджав на місце зберігання транспортного засобу після ДТП, автомобіля «ОСОБА_7 Спринтер», де проводив огляд та його оцінку після ДТП.

У відповідності до ст. 29 Закону, у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з  урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.

Згідно акту №34 здачі-прийому виконаних робіт (послуг) складений 11.09.2018 року ФОП ОСОБА_14, підтверджується, що ОСОБА_1 здійснив витрати на евакуацію автомобіля з місця ДТП та зберігання її в м.Сарни в розмірі 8000 грн. (а.с.151-152).

Згідно розписки від 06.09.2018 року від ОСОБА_15 підтверджується, що ОСОБА_1 витратив на доставку автомобіля з м.Сарни до м.Львова в розмірі 6500 грн. (а.с.154).

Згідно зі статтею 6 Закону № 1961-IV страховим випадком є ДТП, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю та/або майну потерпілого.

Згідно акту надання послуг №100 від 16.12.2016 року підтверджується, що ОСОБА_1 здійснив витрати на обстеження в медичному закладі в розмірі 1210 грн. (а.с.19).

За змістом Закону № 1961-IV (статті 9, 22-31, 35, 36) настання страхового випадку (скоєння ДТП) є підставою для здійснення страховиком виплати страхового відшкодування потерпілому відповідно до умов договору страхування та в межах страхової суми. Страховим відшкодуванням у цих межах покривається оцінена шкода, заподіяна внаслідок ДТП життю, здоров'ю, майну третьої особи, в тому числі й шкода, пов'язана зі смертю потерпілого. Для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на його отримання, подає страховику заяву про страхове відшкодування. Таке відшкодування повинне відповідати розміру оціненої шкоди, але якщо розмір заподіяної шкоди перевищує страхову суму, розмір страхової виплати за таку шкоду обмежується зазначеною страховою сумою.

З огляду на зазначене сторонами договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів є страхувальник та страховик. При цьому договір укладається з метою забезпечення прав третіх осіб (потерпілих) на відшкодування шкоди, завданої цим третім особам унаслідок скоєння ДТП за участю забезпеченого транспортного засобу.

Завдання потерпілому внаслідок ДТП шкоди особою, цивільна відповідальність якої застрахована, породжує деліктне зобов'язання, в якому право потерпілого (кредитора) вимагати відшкодування завданої шкоди в повному обсязі кореспондується з відповідним обов'язком боржника (особи, яка завдала шкоди). Водночас така ДТП слугує підставою для виникнення договірного зобов'язання згідно з договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, в якому потерпілий так само має право вимоги до боржника - в договірному зобов'язанні ним є страховик.

Разом з тим зазначені зобов'язання не виключають одне одного. Деліктне зобов'язання - первісне, основне зобов'язання, в якому діє загальний принцип відшкодування шкоди в повному обсязі, підставою його виникнення є завдання шкоди. Натомість страхове відшкодування - виплата, яка здійснюється страховиком відповідно до умов договору, виключно в межах страхової суми та в разі, якщо подія, внаслідок якої завдано шкоди, буде кваліфікована як страховий випадок.

Неодержання потерпілим страхового відшкодування за договором (або його одержання, якщо страхового відшкодування недостатньо для повного покриття шкоди) не обов'язково припиняє деліктне зобов'язання, й особа, яка завдала шкоди, залишається зобов'язаною.

При цьому потерпілий не є стороною договору страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, але наділяється правами за договором: на його, третьої особи, користь страховика зобов'язаний виконати обов'язок зі здійснення страхового відшкодування.

Особа здійснює свої права вільно, на власний розсуд (частина перша статті 12 ЦК України). Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов'язковим для неї (частина друга статті 14 цього Кодексу).

Відповідно до статті 511 ЦК України зобов'язання не створює обов'язку для третьої особи. У випадках, встановлених договором, зобов'язання може породжувати для третьої особи права щодо боржника та (або) кредитора.

Згідно із частинами першою та четвертою статті 636 ЦК України договором на користь третьої особи є договір, в якому боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок на користь третьої особи, яка встановлена або не встановлена в договорі. Якщо третя особа відмовилася від права, наданого їй на підставі договору, сторона, яка уклала договір на користь третьої особи, може сама скористатися цим правом, якщо інше не випливає із суті договору.

З огляду на зазначене право потерпілого на відшкодування шкоди за рахунок особи, яка завдала шкоди, є абсолютним і не може бути припинене чи обмежене договором, стороною якого потерпілий не був, хоч цей договір і укладений на користь третіх осіб. Закон надає потерпілому право одержати страхове відшкодування, але не зобов'язує одержувати його. При цьому відмова потерпілого від права на одержання страхового відшкодування за договором не припиняє його права на відшкодування шкоди в деліктному зобов'язанні.

Таким чином, потерпілому як кредитору належить право вимоги в обох видах зобов'язань - деліктному та договірному. Він вільно, на власний розсуд обирає спосіб здійснення свого права: а) шляхом звернення вимоги виключно до особи, яка завдала шкоди, про відшкодування цієї шкоди; б) шляхом звернення до страховика, у якого особа, яка завдала шкоди, застрахувала свою цивільну відповідальність, із вимогою про виплату страхового відшкодування; в) шляхом звернення до страховика та в подальшому до особи, яка завдала шкоди, за наявності передбачених статтею 1192 ЦК України підстав.

Потерпілий має право відмовитись від свого права вимоги до страховика та одержати повне відшкодування шкоди від особи, яка її завдала, в межах деліктного зобов'язання незалежно від того, чи застрахована цивільно-правова відповідальність особи, яка завдала шкоди. У такому випадку особа, яка завдала шкоди і цивільно-правова відповідальність якої застрахована, після задоволення вимоги потерпілого не позбавлена права захистити свій майновий інтерес за договором страхування та звернутися до свого страховика за договором з відповідною вимогою про відшкодування коштів, виплачених потерпілому, в розмірах та обсязі згідно з обов'язками страховика як сторони договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності.

Якщо потерпілий звернувся до страховика та одержав страхове відшкодування в розмірі, який у повному обсязі відшкодовує завдану шкоду, деліктне зобов'язання між потерпілим і особою, яка завдала шкоди, припиняється згідно зі статтею 599 ЦК України виконанням, проведеним належним чином.

Страховиком ОСОБА_5 «Українська пожежно-страхова компанія», позивачу ОСОБА_1 не було жодним чином відшкодовано шкоду, завдану внаслідок зазначеної дорожньо-транспортної пригоди.

Виходячи із наведеного, оскільки позивач не отримував жодних виплат страхового відшкодування від ОСОБА_5 «Українська пожежно-страхова компанія», що підтверджується матеріалами справи, а саме листом ОСОБА_5 «Українська пожежно-страхова компанія» та за власним бажанням звернувся до ОСОБА_5 «Українська пожежно-страхова компанія» як страховика та ОСОБА_3 як до безпосереднього заподіювача шкоди, суд вважає що вимоги позивача є законним та обґрунтованими і підлягають судовому захисту.

Не заслуговують на увагу твердження представника відповідача про те, що оскільки позивач непред’являв вимог до страховика ОСОБА_5 «Українська пожежно-страхова компанія» за наявності підстав для стягнення завданої шкоди саме із страховика є підставою для відмови в позові, оскільки представник потерпілого звернувся до ОСОБА_5 «Українська пожежно-страхова компанія» 01.06.2018 року дійсно після спливу одного року. Але цьому слугувало ряд об’єктивних причин, а саме:

- спочатку Сарненським відділенням поліції ГУ НП в Рівненській області за фактом ДТП було відкрито кримінальне провадження та внесено відомості до ЄРДР №12016180200001582 від 14.12.2016 року. Дане кримінальне провадження було закрито 06.01.2017 року.

Після чого матеріали відносно ОСОБА_3 були направлені до Володимирецького районного суду.

Дані матеріали про адміністративне правопорушення перебували на розгляді у Володимирецького районного суду Рівненської області приблизно шість місяців та було закрито провадження в справі про адміністративне правопорушення передбаченого ст. 124 КУпАП відносно ОСОБА_3

Після чого дані матеріали були переглянуті в Апеляційному суді Рівненської області 23.04.2018 року де було скасовано постанову Володимирецького районного суду. Але провадження в даній справі було закрито на підставі п.7 ст.247 КУпАП у зв’язку із закінченням строку накладення адміністративного стягнення, передбаченого ст. 38 КУпАП.

Також в цей час було проведено ряд експертиз та було встановлено обставини ДТП які перебувають причинно наслідковому зв’язку між діями ОСОБА_3 як водія транспортного засобу та настанням ДТП.

А у зв’язку з тим, що вина ОСОБА_3 не була встановлена та нічим не підтверджувалася потерпілий не міг звертатися до страховика ОСОБА_5 «Українська пожежно-страхова компанія» за відшкодуванням.

Згідно зі ст. ст.3,5 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється як з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, так і захисту майнових інтересів страхувальників.

Статтею 34 Закону визначені дії страховика після отримання ним інформації про ДТП, яка може бути підставою для виплати страхового відшкодування, зокрема пунктом 34.1 визначено обовязок страховика протягом двох робочих днів з дня отримання повідомлення про настання події, що містить ознаки страхового випадку, розпочати її розслідування, у тому числі здійснити запити щодо отримання відомостей, необхідних для своєчасного здійснення страхового відшкодування.

За таких обставин справи та з огляду на те, що відповідачем ОСОБА_5 «Українська пожежно-страхова компанія» не відшкодовано шкоду, завдану внаслідок зазначеної дорожньо-транспортної пригоди суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог позивача до ОСОБА_5 «Українська пожежно-страхова компанія».

Відповідно до висновку експертів № 8748 від 20.11.2018 року, комісійної судової автотоварозновчої експертизи вартість автомобіля марки «Mercedes-Benz Sprinter» 316 CDI (кузов W906) ідентифікаційний номер (VIN) WDB9066351S714517, державний реєстраційний номер НОМЕР_11, належного ОСОБА_1, до моменту його пошкодження в ДТП 14.12.2016 року, складає: 371776,00 грн. (Триста сімдесят одна тисяча сімсот сімдесят шість грн. 00 коп.). Вартість матеріального збитку, заподіяного власнику автомобіля марки «Mercedes- Benz Sprinter» 316 CDI (кузов W906) ідентифікаційний номер (VIN) WDB9066351S714517, державний реєстраційний номер НОМЕР_11, станом на день проведення експертизи складає: 371776,00 грн.

Визначити залишкову вартість автомобіля марки «Mercedes-Benz Sprinter» 316 CDI д.р.н. ВС 7412 ЕК після ДТП яка мала місце 14.12.2016 року, не представляється можливим оскільки під час дослідження експерти дійшли однозначного та категоричного висновку економічної недоцільності його відновлення. Дійсна вартість відновлюваного ремонту буде, ще більшою.

Вартість проведеної комісійної судової автотоварозновчої експертизи автомобіля «Mercedes-Benz Sprinter» 316 CDI д.р.н. ВС 7412 ЕК згідно супровідного листа становить 8580,00 грн. (а.с. 182).

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 22 ЦК України реальними збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права.

Згідно з статтею 1192 ЦК України з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі.

Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Згідно розписки від 10.09.2018 року від ОСОБА_10 вбачається, що він в березні 2017 року придбав у ОСОБА_1, автомобіль марки «Mercedes-Benz Sprinter» 316 CDI д.р.н. ВС 7412 ЕК на який власником було видано доручення. За вказаний автомобіль який був у розібраному вигляді ОСОБА_10 передав ОСОБА_1 грошові кошти в розмірі 40 000 грн.

Оскільки експертами не було визначену залишкову вартість автомобіля «Mercedes-Benz Sprinter» 316 CDI д.р.н. ВС 7412 ЕК тому від його вартості до настання ДТП яка мала місце 14.12.2016 року, 371776,00 грн., потрібно відняти отримані кошти ОСОБА_1 після продажу залишків автомобіля в розмірі 40 000 грн., (371776,00-40 000=331776.00).

Згідно зі ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко- і відеозаписів, висновків експертів.

Відповідно до положень ч.3 ст. 12, ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

З урахуванням цього, витрати, які ОСОБА_1 поніс на оплату послуг автотоварознавця висновок №2032 для визначення розміру шкоди, заподіяної його автомобілю, в розмірі 1800,00 грн., що підтверджується товарним чеком від 22.03.2017 року, витрати на поїздку на виклики у справі до слідчого Сарненського ВП ГУНП у Рівненській обласьі в розмірі 3500 (три тисячі п'ятсот), витрати понесені позивачем на проведення експертного дослідження в розмірі 3610 (три тисячі шістсот десять) гривень 75 коп. та підлягають стягненню з ОСОБА_3

Щодо відшкодування позивачу моральної шкоди, суд зазначає:

Згідно ст. 23 ЦК України - особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов’язана з розміром цього відшкодування.

Відповідно до ч. 1 ст. 1167 ЦК України - моральна шкода, завдана фізичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявністю її вини.

Відповідно до пп. 3, 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України№ 4 від 31 березня 1995 року під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями чи бездіяльністю інших осіб. Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого ,тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану.

Разом із цим, суд вважає можливим стягнути моральну шкоду з відповідача ОСОБА_3, з вини якого сталася ДТП, на підставі ч. 1 ст. 1167 ЦК України, яка визначає, що моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

При визначенні розміру моральної шкоди суд враховує глибину та тривалість моральних страждань позивача, зокрема, те, що ДТП сталася ще в 2016 році, і з цього часу він страждає з приводу невідшкодованих йому збитків, оскільки тарнспортний засіб ОСОБА_1 був єдиним засобом для заробітку оскільки він підробляв перевезенням різних вантажів, а тому суд вважає можливим визначити її у розмірі 30 000 грн.

Окрім цього встановлено, що між позивачем та адвокатом ОСОБА_1 укладено договір про надання правової допомоги. Однак детального розрахунку вартості отриманих ним послуг правової допомоги з їх деталізацією суду надано не було. Таким чином розрахунок про оплату послуг адвоката, виданий самим адвокатом, не може бути прийнятий судом до уваги, так як не є власне документом, оскільки не містить необхідних реквізитів для прийняття її в якості доказу та не є додатком до прибуткового касового ордеру, а також на ній відсутні номер та печатка ОСОБА_14 адвокатів Рівненської області. Дані про ведення касової книги в установленому законом порядку теж відсутні.

За наведених обставин суд не вбачає підстав для задоволення позову в частині стягнення витрат за надання правової допомоги.

Питання про повернення сплаченого  при подачі позовної заяви судового збору позивач в уточнених позовних вимогах не ставить.

Враховуючи викладене, оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, керуючись ст.ст. 2, 3, 81-83, 89, 263, 264, 265, 268, 352, 354, 355 ЦПК, суд -        

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги та уточнені позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_3, ОСОБА_5 «Українська пожежно-страхова компанія» про відшкодування матеріальних збитків та моральної шкоди завданої внаслідок ДТП – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_12) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_13) завдані збитки в сумі 260686 (двісті шістдесят тисяч шістсот вісімдесят шість) гривень 75 коп., матеріальної шкоди та 1800 (одна тисяча вісімсот) як оплата за висновок автотоварознавчого дослідження, 3500 (три тисячі п'ятсот) як витрати на поїздку на виклики у справі до слідчого Сарненського ВП ГУНП у Рівненській обласьі, 3610 (три тисячі шістсот десять) гривень 75 коп., як витрати понесені позивачем на проведення експертного дослідження та 30000 (тридцять тисяч) гривень моральної шкоди.

Стягнути з ОСОБА_5 «Українська пожежно-страхова компанія» (ідентифікаційний код юридичної особи ЄДРПОУ 20602681, місцезнаходження 04080, м.Київ, вул.Кирилівська,40) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_13) кошти в сумі 1210 (одна тисяча двісті десять) гривень як збитки завдані його здоров’ю та кошти в сумі 100 000 (сто тисяч) гривень як суму на відшкодування збитків завданих майну потерпілого та на евакуацію автомашини з місця дорожньо-транспортної пригоди.

В решті заявлених вимог відмовити за недоведеністю.

         Судові витрати по слаті судового збору залишити за позивачем

Вступна та резолютивна частина рішення складена у нарадчій кімнаті та проголошена у судовому засіданні 29 січня 2019 року. Рішення у повному обсязі виготовлено та проголошено 06 лютого 2019 року.

Рішення може бути оскаржено безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з моменту проголошення. У разі оголошення в судовому засіданні лише вступної та резолютивної частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до Рівненського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя:                                                                        Л.В.Закревський