УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14 січня 2010 року справа № 2а-8/09/1111
Колегія суддів Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду, у складі:
головуючого судді: Нагорної Л.М.,
суддів: Стежко В.А., Суховарова А.В.
при секретарі судового засідання: Мациборко Т.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську апеляційну скаргу ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3
на ухвалу Ленінського районного суду м. Кіровограда від 05 жовтня 2009 року у справі за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 до Кіровоградської міської ради, Кіровоградського обласного головного управління земельних ресурсів, Кіровоградського регіонального управління ЗАТ КБ «ПриватБанк», Приватного підприємства «ПБ-Буд» про визнання рішень незаконними, -
в с т а н о в и л а:
Ухвалою Ленінського районного суду м. Кіровограда від 05 жовтня 2009 року провадження у даній справі було закрито, оскільки її не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.
Не погодившись з ухвалою суду першої інстанції, ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 подали на неї апеляційну скаргу, в якій просили скасувати ухвалу Ленінського районного суду м. Кіровограда від 05 жовтня 2009 року та постановити нову ухвалу про направлення справи до суду першої інстанції для продовження її розгляду по суті. В обґрунтування своїх вимог посилалися на те, що, висновок суду першої інстанції про закриття провадження у даній справі не відповідає обставинам справи. Вказували на те, що міська рада не може вважатися власником землі, а є лише представницьким органом територіальної громади, яка розпоряджається землями безпосередньо або через міські ради та їх виконавчі органи, під відповідальність. А тому доводи суду про те, що даний спір стосується перевірки правильності формування волі відповідача, як власника землі, є безпідставним і створює прецедент неможливості перевірки законності рейдерських схем захоплення території загального користування.
Заперечення на апеляційну скаргу іншими сторонами не подавались.
Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.
З матеріалів справи вбачається, що предметом даного спору є незгода позивачів з рішенням Кіровоградської міської ради та Кіровоградського обласного головного управління земельних ресурсів про передачу перехрестя вулиць Пашутіна, 12 і Гагаріна, 12 під забудову. Просять суд визнати незаконним та нечинним пункти 363, 364,369 рішення Кіровоградської міської ради № 1590 від 08.12.2006 року, якими передано Кіровоградській філії ЗАТ КБ «ПриватБанк» на умовах оренди вищевказану земельну ділянку, а також рішення Кіровоградської міської ради № 1764 від 28.02.2006 року «Про затвердження містобудівних обґрунтувань», яким доручено Управлінню містобудування, архітектури, екології та земельних відносин визначити доцільність розроблення та затвердження містобудівних обґрунтувань розташування об’єктів на вказаній земельній ділянці. Посилаються на те, що прийнятим рішенням порушуються їх права на користування спірною земельною ділянкою, якою вони користуються як мешканці навколишніх будинків.
Закриваючи провадження у даній справі, суд першої інстанції виходив з того, що, відповідно до ст. 12 Земельного кодексу України, міська рада має право розпоряджатися землями територіальних громад, яке вона здійснює шляхом передачі земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу. Таким чином, при здійсненні повноважень власника землі міська рада не є суб’єктом владних повноважень у відповідності до положень п. 1 ч. 1 ст. 17 КАС України, а рівноправним суб’єктом земельних відносин, дії якого спрямовані на реалізацію свого права розпоряджатися землею.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.
Пунктом 1 частини 1 статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України, визначено, що справа адміністративної юрисдикції (далі - адміністративна справа) - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Відповідно до ч.1 ст.2 Земельного Кодексу України земельними відносинами є суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею.
Згідно до ст. 1 ЦК України цивільним законодавством регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників.
Статтею 15 ЦПК України передбачено, що справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин розглядаються в порядку цивільного судочинства.
Пунктом «а» частини 1 ст. 12 ЗК України передбачено, що до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить, зокрема, розпорядження землями територіальних громад.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що визнання незаконним рішення суб'єкта владних повноважень - Кіровоградської міської ради від 08 грудня 2006 року про передачу Кіровоградській філії ЗАТ КБ «ПриватБанк» на умовах оренди земельну ділянку, яка розташована на перехресті вулиць Пашутіна, 12 і Гагаріна, 12 під забудову за вищеозначених обставин не може в повній мірі відновити порушені права позивачів, оскільки, спір у справі, що розглядається, стосується перевірки правильності формування волі Кіровоградської міської ради, як власника землі.
Правомірність висновків суду першої інстанції підтверджується і прийнятими з даних питань рішеннями у порядку ЦПК України ( а.с.116-132 т.3).
Отже, закриваючи провадження у справі, суд першої інстанції вірно виходив з того, що даний спір не має ознак публічно-правового, а по суті є спором про право, що, в свою чергу виключає розгляд справи в порядку адміністративного судочинства, тому дана справа повинна розглядатися в порядку цивільного судочинства.
Таким чином, доводи апеляційної скарги не спростовують зроблений судом першої інстанції висновок.
Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги на ухвалу суду першої інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись п.1 ч.1 ст. 199, ст. 200, 205, 206 КАС України, колегія суддів, -
у х в а л и л а :
Апеляційну скаргу ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 - залишити без задоволення.
Ухвалу Ленінського районного суду м. Кіровограда від 05 жовтня 2009 року - залишити без змін.
Ухвала Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця
Головуючий: Л.М.Нагорна
Судді: В.А.Стежко
А.В.Суховаров