П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 0240/3024/18-а

Головуючий у 1-й інстанції: Крапівницька Н.Л.

Суддя-доповідач: Шидловський В.Б.

07 лютого 2019 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Шидловського В.Б.

суддів: Кузьменко Л.В. Іваненко Т.В. ,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Військової частини А-0549 на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 04 жовтня 2018 року (рішення ухвалене в порядку спрощеного провадження 04 жовтня 2018 року) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Військової частини А-0549 про визнання дій неправомірними та стягнення коштів,

В С Т А Н О В И В :

До Вінницького окружного адміністративного суду звернулася із позовною заявою ОСОБА_2 до військової частини А0549 у якій просить:

- визнати протиправними дії військової частини А0549 щодо невиплати ОСОБА_2 компенсацію суми податків з доходів фізичних осіб в сумі 16032,29 грн., утриманого з виплаченої грошової компенсації за неотримане речове майно при звільненні;

- стягнути з військової частини А0549 на користь ОСОБА_2 грошові кошти в сумі 16032,29 грн., утриманих з виплаченої грошової компенсації за неотримане речове майно при звільненні.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що на день звільнення зі служби належної компенсації замість речового майна не отримала. Виплата була здійснена лише 31.07.2018 року. В порушення прав позивача, відповідач самостійно зменшив суму належної компенсації замість речового майна на розмір податку з доходів фізичних осіб. Вважаючи такі дії військової частини А0549 протиправними та такими, що суперечать нормам Податкового кодексу України позивач звернулась до суду.

Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 04 жовтня 2018 року адміністративний позов задоволено повністю.

Не погодившись з прийнятим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій зазначає, що рішення Вінницького окружного адміністративного суду прийнято з порушенням норм матеріального права та без повного та всебічного дослідження обставин справи, а тому підлягає скасуванню.

Згідно з пунктом 3 частини 1 статті 311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Враховуючи, що справа в суді першої інстанції була розглянута за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін та в матеріалах справи достатньо доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження.

Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що ОСОБА_2 звільнена з військової служби в запас наказом командира військової частини А0201 від 04.05.2018 з посади офіцера відділення аналізу та узагальнення інформації відповідно до частини шостої, статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу», за пунктом «б» - за станом здоров'я.

Під час проходження військової служби позивач не була забезпечена речовим майном, на момент виключення ОСОБА_2 зі списків особового складу частини заборгованість відповідача за речове майно, що належало до видачі складала 96294,52 грн. та виплачена не була.

31.07.2018 ОСОБА_2 виплачена заборгованість за речове майно, що належить до видачі. Але грошові кошти виплачені в меншому розмірі, а саме виплачено 80262,23 грн.

ОСОБА_2 пояснила, що відповідачем було утримано податок з доходів фізичних осіб в сумі 16032,29 грн., тобто належні ОСОБА_2 при звільненні виплати були здійснені без відшкодування компенсації податку на доходи фізичних осіб.

09.08.2018 року ОСОБА_2 подала інформаційний запит до військової частини А0549 стосовно недорахування та виплати їй грошової компенсації у сумі 16032,29 грн. за час проходження військової служби у військовій частині А0549.

27.08.2018 року їй надано відповідь, що грошова компенсація у сумі 16032,29 грн. є податком на доходи фізичних осіб.

Вважаючи вказані дії відповідача протиправними, позивач звернувся із вказаним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, висновкам суду першої інстанції та доводам апелянта, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ч.5 ст.17 Конституції України держава забезпечує соціальний захист громадян, які знаходяться на службі в Збройних Силах України і інших військових формуваннях, а також членів їх сімей.

Так, основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі, врегульовані Законом України від 20 грудня 1991 року № 2011-XII "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (Закон № 2011).

Статтею 1 Закону № 2011 встановлено, що соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до ст.9 Закону № 2011 держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

Згідно із п.1 ч.1 ст.9-1 Закону № 2011 продовольче та речове забезпечення військовослужбовців здійснюється за нормами та в терміни, що встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Так, речове забезпечення військовослужбовців здійснюється за нормами і в терміни, що визначаються відповідно Міністерством оборони України, Міністерством інфраструктури України - для Державної спеціальної служби транспорту, іншими центральними органами виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні військові формування, Головою Служби безпеки України, начальником Управління державної охорони України, Головою Служби зовнішньої розвідки України, Головою Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, а порядок грошової компенсації вартості за неотримане речове майно визначається Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України №178 від 16.03.2016 року затверджений Порядок виплати військовослужбовцям Збройних сил, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації, Управління державної охорони грошової компенсації вартості за неотримане речове майно (Порядок №178).

Відповідно до п.3 Порядку №178 грошова компенсація виплачується військовослужбовцям з моменту виникнення права на отримання предметів речового майна згідно норм забезпечення в разі: звільнення з військової служби, загибелі (смерті) військовослужбовця.

Згідно із п.4 Порядку №178, грошова компенсація виплачується військовослужбовцям за місцем військової служби за їх заявою (рапортом) за наказом командира (начальника) військової частини, територіального органу, територіального підрозділу, закладу, установи, організації, а командирам (начальникам) військової частини - наказу старшого командира (начальника), в якому зазначається розмір грошової компенсації на підставі довідки про вартість речового майна, що належить до видачі, оригінал якої додається до відомості щодо виплати грошової компенсації.

При цьому, умови та механізм щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу (в тому числі відрядженими до органів виконавчої влади та інших цивільних установ) у зв'язку з виконанням ними своїх обов'язків під час проходження служби (грошова компенсація), визначені Порядком виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями та особами рядового і начальницького складу, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 року № 44 (Порядок № 44).

Так, п.2 Порядку № 44 встановлено, що грошова компенсація виплачується громадянам України, які відповідно до законодавства мають статус військовослужбовця, поліцейського або є особами рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, ДСНС, податкової міліції, Національного антикорупційного бюро, а також особам, звільненим із служби, для відшкодування утриманих сум податку з їх грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, право на які вони набули у зв'язку з виконанням обов'язків під час проходження служби.

Виплата грошової компенсації здійснюється установами (організаціями, підприємствами), що утримують військовослужбовців, поліцейських та осіб рядового і начальницького складу, за рахунок відповідних коштів, які є джерелом доходів цих осіб, шляхом рівноцінного та повного відшкодування втрат частини грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних у зв'язку з виконанням ними своїх обов'язків під час проходження служби (грошове забезпечення), що пов'язані з утриманням податку з доходів фізичних осіб у порядку та розмірах, визначених Законом України "Про податок з доходів фізичних осіб" (п.3 Порядку № 44).

Пунктами 4, 5 Порядку № 44 визначено, що виплата грошової компенсації військовослужбовцям, поліцейським та особам рядового і начальницького складу здійснюється одночасно з виплатою їм грошового забезпечення.

Грошова компенсація виплачується за місцем одержання грошового забезпечення у розмірі суми податку з доходів фізичних осіб, утриманого з грошового забезпечення.

При цьому, п.168.5 ст.168 Податкового кодексу України передбачено, що суми податку на доходи фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, особами рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, Державної кримінально-виконавчої служби України, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, державної пожежної охорони, органів і підрозділів цивільного захисту, податкової міліції у зв'язку з виконанням обов'язків несення служби, спрямовуються виключно на виплату рівноцінної та повної компенсації втрат доходів цієї категорії громадян.

Відповідно до вимог абзацу 3 п.242 "Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України", затвердженого Указом Президента України від 10.12.2008 № 1153/2008 особа, звільнена з військової служби, на день виключення зі списків особового складу військової частини має бути повністю забезпечена грошовим, продовольчим і речовим забезпеченням.

Аналіз викладених правових норм свідчить про те, що військовослужбовці, звільнені з військової служби, мають право на виплату грошової компенсації за неотримане речове майно, при цьому суми податку з доходів фізичних осіб спрямовується виключно на виплату компенсації витрат доходів цієї категорії громадян. Розрахунок з даними особами на день їх звільнення зі списків особового складу військової частини повинен бути здійснений в повному обсязі.

При цьому, грошова компенсація замість належного речового майна, виплачена військовослужбовцям всупереч п.293 Положення після їх звільнення зі служби, не може бути оподаткована.

Із матеріалів справи встановлено, що ОСОБА_2 на підставі наказу командувача Повітряних Сил Збройних Сил України (по особовому складу) від 22 березня 2018 року № 122 та згідно наказу командира військової частини А0201 № 82 від 04.05.2018 року було звільнено з військової служби у запас, відповідно до ч.6 ст.26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу", проте на момент прийняття вказаних вище наказів, з позивачем не проведено повного розрахунку за матеріальним забезпеченням, а отже на нього розповсюджувалась дія пункту 168.5 статті 168 ПК України.

Остаточний розрахунок з позивачем, відповідачем здійснено 31 липня 2018 року в сумі 80262,23 грн., а також відповідачем було утримано податок з доходів фізичних осіб в сумі 16032,29 грн., тобто вже після виключення позивача із списків особового складу військової частини.

Таким чином, матеріалами справи доведено порушення відповідачем свого обов'язку з виплати позивачу суми податку з доходів фізичних осіб, утриманого з грошової компенсації за неотримане речове майно, при звільненні.

Колегія суддів вважає необґрунтованими твердження апелянта про те, що грошова компенсація за неотримане речове майно повинна оподатковуватися на загальних підставах, в зв'язку з тим, що виплачена ОСОБА_2, після виключення його зі списків особового складу військової частини, оскільки як встановлено судами, несвоєчасна виплата зазначених коштів (не в день звільнення і проведення розрахунку) сталася з вини відповідача, а тому позивач не може бути позбавлений права на компенсацію суми податку з доходів фізичних осіб.

Доводи апелянта стосовно того, що суд першої інстанції не надав належної оцінки запереченням щодо розгляду справи за правилами загального позовного провадження, колегія суддів сприймає критично. Ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 03 жовтня 2018 року відмовлено у задоволені заяви військової частини А0549 про розгляд справи за правилами загального позовного провадження у відповідності до вимог КАС України. Суд першої інстанції визнав дану справу незначної складності та не вбачав підстав для задоволення заяви про розгляду справи за правилами загального позовного провадження.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, приведені в апеляційній скарзі доводи, висновку суду не спростовують, а зводяться до переоцінки доказів та незгоди з ними.

Відповідно до ст.316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких підстав апеляційна скарга задоволенню не підлягає, підстав для скасування рішення суду першої інстанції колегія суддів не знаходить.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу Військової частини А-0549 залишити без задоволення, а рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 04 жовтня 2018 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.

Постанова суду складена в повному обсязі 07 лютого 2019 року.

Головуючий Шидловський В.Б.

Судді Кузьменко Л.В. Іваненко Т.В.