Справа № 345/5274/14-ц

Провадження № 22-ц/4808/190/19

Головуючий у 1 інстанції Сухарник І. І.

Суддя-доповідач Томин

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 лютого 2019 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський апеляційний суд в складі:

головуючої Томин О.О.

суддів: Мелінишин Г.П., Ясеновенко Л.В.

за участю секретаря Бойчука Л.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на ухвалу Калуського міськрайонного суду, постановлену суддею Сухарник І.І. 12 жовтня 2018 року в м. Калуші у справі за скаргою ОСОБА_3 про визнання дій Калуського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Івано-Франківській області неправомірними, скасування акту та постанови про передачу майна стягувачу,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_3 звернувся до суду із скаргою про визнання дій Калуського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Івано-Франківській області неправомірними, скасування акту та постанови про передачу майна стягувачу.

Вимоги скарги мотивував тим, що рішенням Калуського міськрайонного суду з нього та з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_5 стягнуто солідарно 1394757,55 грн. заборгованості за договором позики.

Відповідно до написаних ОСОБА_5 нотаріально посвідчених розписок від 18.10.2016 року він отримав від скаржника грошові кошти в сумі 360963,00 грн., що відповідає 14000 доларів США, та 773493,00 грн., що відповідає 30000 доларів США. Сума заборгованості, яка залишилася, складає 260301,55 грн.

Того ж дня, 18.10.2016 року, в рахунок погашення решти заборгованості ним відповідно до складеного державним виконавцем акту опису й арешту майна від 18.10.2016 року опечатано та передано на відповідальне зберігання ОСОБА_5 належний йому на праві власності автомобіль марки BMW модель 740, 2007 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1 № кузова (рами шасі) НОМЕР_2. Після реалізації даного автомобіля на прилюдних торгах ОСОБА_5 повинен був отримати решту суми заборгованості, оскільки він коштує приблизно 15000 доларів США, що повністю покриває заборгованість і виконавчі витрати. Також він передав ОСОБА_5 доручення на право користування та розпорядження даним автомобілем, однак, оскільки стягував не передав авто до органів ДВС на реалізацію, то він згодом дану довіреність скасував.

15.03.2017 року ОСОБА_3 через свого представника звертався до органів ДВС із заявою про передачу автомобіля на реалізацію, однак виконавча служба не займалася його розшуком та реалізацією.

Натомість, державним виконавцем було передано на прилюдні торги належну ОСОБА_3 на праві власності земельну ділянку площею 0,097 га, кадастровий номер НОМЕР_3 яка розташована за адресою: АДРЕСА_1. Прилюдні торги не відбулися, і за ціною третіх торгів дану ділянку передано стягувачу на підставі акту та постанови про передачу майна стягувачу в рахунок погашення боргу від 26.07.2017 року.

Вважає вказані акт та постанову про передачу майна стягувачу незаконними.

Зокрема зазначає, що дане майно передано стягувачу не на всю суму заборгованості та виконавчих витрат, а в сумі 218135,54 грн.

Крім того, звернення стягнення на об'єкти нерухомого майна здійснюється в разі відсутності в боржника достатніх коштів чи рухомого майна, а представником скаржника 15.03.2017 року було повідомлено державного виконавця про належність йому на праві власності автомобіля та заявлено клопотання про його реалізацію.

Також зазначає, що про існування оскаржуваної постанови та акту державного виконавця він довідався 23.10.2017 року при ознайомленні з матеріалами справи в суді, тому вважає, що строк подання скарги пропущено ним з поважних причин.

Просив визнати дії головного державного виконавця Калуського МРВ ДВС ГТУЮ в Івано-Франківській області Рутковської М.З. при винесенні акту про передачу майна стягувачу в рахунок погашення боргу від 26.07.2017 року та постанови про передачу майна стягувачу в рахунок погашення боргу від 26.07.2017 року неправомірними; визнати незаконними та скасувати вказані акт та постанову.

Ухвалою Калуського міськрайонного суду від 28.12.2017 року скаргу ОСОБА_3 про визнання дій Калуського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Івано-Франківській області неправомірними, скасування акту та постанови про передачу майна стягувачу було залишено без розгляду у зв'язку з пропуском строку подачі скарги.

Ухвалою Апеляційного суду Івано-Франківської області від 20.02.2018 року ухвалу Калуського міськрайонного суду від 28.12.2017 року скасовано, справу направлено до суду першої інстанції для продовження її розгляду.

Ухвалою Калуського міськрайонного суду від 12.10.2018 року поновлено скаржнику ОСОБА_3 строк оскарження постанови та акту державного виконавця від 26.07.2017 року про передачу майна стягувачу. Скаргу ОСОБА_3 про визнання дій державного виконавця Калуського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Івано-Франківській області Рутковської М.З. при винесенні акту про передачу майна стягувачу в рахунок погашення боргу від 26.07.2017 року та постанови про передачу майна стягувачу в рахунок погашення боргу від 26.07.2017 року неправомірними; визнання незаконними та скасування вказаних акту та постанови задоволено. Визнано незаконними та скасовано акт про передачу майна стягувачу в рахунок погашення боргу від 26.07.2017 року та постанову про передачу майна стягувачу в рахунок погашення боргу від 26.07.2017 року, винесені головним державним виконавцем Калуського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Івано-Франківській області Рутковською М.З., а саме про передачу стягувачу ОСОБА_5 в рахунок погашення боргу за виконавчим листом №345/5274/14-ц від 07.12.2016 року земельної ділянки площею 0,097 га, кадастровий номер НОМЕР_3 яка розташована за адресою: АДРЕСА_1.

Не погоджуючись із вказаною ухвалою, правонаступник стягувача ОСОБА_5 - ОСОБА_2 подала до суду апеляційну скаргу, яку мотивувала тим, що покликання скаржника на доводи про передачу ним в рахунок погашення боргу належного йому автомобіля не заслуговують на увагу, так як фактично такий автомобіль не передавався, звернення стягнення на нього не здійснювалося. На момент складання державним виконавцем Акту опису й арешту майна рішення Апеляційного суду Івано-Франківської області від 21.12.2015 року, на підставі якого проводилося виконання, на той час було скасоване ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 08.06.2016 року, а будь-які виконавчі дії припинені з підстав скасування рішення суду.

Вважає необґрунтованим поновлення строку звернення до суду зі скаргою, оскільки 08.08.2017 року представник скаржника ознайомився з матеріалами зведеного виконавчого провадження, у тому числі, з виконавчим провадженням №53114581, а тому вважає, що йому було відомо про існування оскаржуваних акту та постанови про передачу майна стягувачу. Щодо надсилання державним виконавцем боржнику копій вказаних документів, то зазначає, що такі відповідно до Закону України «Про виконавче провадження» могли надсилатися простою кореспонденцією.

Крім того вважає порушенням норм процесуального права повторну участь судді в розгляді даної справи.

На підставі наведеного просить ухвалу Калуського міськрайонного суду від 12.10.2018 року скасувати, скаргу ОСОБА_7 залишити без розгляду.

В судовому засіданні апеляційного суду представник скаржника заперечив проти задоволення поданої апеляційної скарги, просив ухвалу суду від 12.10.2018 року залишити без змін.

Апелянт в судове засідання не з'явилася, причини неявки суду не повідомила, повідомлялася про час та місце розгляду справи у встановленому законом порядку.

Представник Калуського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Івано-Франківській області в судове засідання не з'явився, надіслали на адресу суду клопотання про розгляд справи без участі їх представника.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника скаржника, дослідивши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення з наступних підстав.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судом встановлено, що 07.12.2016 року Калуським міськрайонним судом було видано виконавчий лист №345/5274/14-ц про стягнення з ОСОБА_3 та ОСОБА_4 солідарно на користь ОСОБА_5 1394757,55 грн. боргу, який стягувачем звернено до виконання.

Встановлено також, що станом на 12.07.2017 року на виконанні у Калуському міськрайонному відділі ДВС Головного територіального управління юстиції в Івано-Франківській області перебувало зведене виконавче провадження №53114442 про стягнення грошових коштів з боржника ОСОБА_3 на користь стягувача ОСОБА_5, зокрема, ВП №54284862 з виконання виконавчого листа №345/1096/17, виданого Калуським міськрайонним судом 07.06.2017 року про стягнення 544025,10 грн. (дата відкриття виконавчого провадження 12.07.2017 року), ВП №53114581 з виконання виконавчого листа №345/5274/14-ц, виданого Калуським міськрайонним судом 07.12.2016 року про стягнення 260301,55 грн. (дата відкриття виконавчого провадження 13.12.2016 року) та ВП №53114442 з виконання виконавчого листа №345/5274/14-ц, виданого Калуським міськрайонним судом 07.12.2016 року про стягнення 1827,00 грн. (дата відкриття виконавчого провадження 13.12.2016 року) (т. 1, а.с. 171).

14.07.2017 року Калуський міськрайонний відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Івано-Франківській області звернувся до ОСОБА_5 листом №8397, в якому зазначив, що в ході виконання виконавчого провадження державним виконавцем було описано й арештовано майно боржника, а саме: земельну ділянку (кадастровий НОМЕР_4) площею 0,097 га за адресою: Київська область, Бориспільський район, с/рада Щасливська. Вказане майно передано на реалізацію шляхом проведення електронних торгів, однак не реалізовано у зв'язку з відсутністю допущених учасників торгів. Запропоновано в строк, визначений ЗУ «Про виконавче провадження» повідомити Калуський міськрайонний відділ про прийняте рішення щодо бажання залишити за собою нереалізоване майно (т. 1, а.с. 168-169).

26.07.2017 року головним державним виконавцем Калуського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Івано-Франківській області Рутковською М.З. в ВП №53114581 було прийнято Постанову та складено Акт про передачу майна стягувачу у рахунок погашення боргу, із яких вбачається, що згідно повідомлення про залишення майна від 18.07.2017 року стягувач виявив бажання залишити за собою нереалізоване майно, а саме: земельну ділянку площею 0,097 га, кадастровий НОМЕР_4, для ведення садівництва, що знаходиться за адресою: Київська область, Бориспільський район, с/рада Щасливська. Майно передається стягувачу в рахунок погашення суми боргу в розмірі 218135,54 грн. згідно з виконавчим листом №345/5274/14-ц, виданим 07.12.2016 року (т. 1, а.с. 5, 6).

13 січня 2018 року стягувач ОСОБА_5 помер, що підтверджується копією Свідоцтва про смерть від 06.02.2018 року (т. 1, а.с. 134). Встановлено, що із заявами до нотаріуса про прийняття спадщини після його смерті зверталися дружина ОСОБА_8, дочка ОСОБА_2, сини ОСОБА_9 та ОСОБА_10.

Задовольняючи вимоги скарги, суд першої інстанції виходив з того, що державним виконавцем порушено черговість визначення майна, на яке може бути звернене стягнення при виконанні рішення суду, а тому звернення стягнення на нерухоме майно боржника (земельну ділянку) при наявності у нього рухомого майна (автомобіля BMW 740, 2007 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1 № шасі (кузова, рами) НОМЕР_2) та передача такого нерухомого майна стягувачу є незаконною, а постанова та акт про передачу майна стягувачу в рахунок погашення боргу такими, що підлягають скасуванню. При цьому суд вважав за можливе поновити скаржнику строк оскарження постанови та акту державного виконавця від 26.07.2017 року у зв'язку з тим, що органом ДВС не подано доказів надіслання боржнику копій вказаних документів чи отримання їх ОСОБА_3 або його представником у відділі ДВС.

Однак, погодитися із такими висновками апеляційний суд не може з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 48 Закону України «Про виконавче провадження» заходами примусового виконання рішення є звернення стягнення на майно боржника, яке полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації.

Частиною 5 ст. 48 даного Закону визначено, що у разі відсутності у боржника коштів та інших цінностей, достатніх для задоволення вимог стягувача, стягнення невідкладно звертається також на належне боржнику інше майно, крім майна, на яке згідно із законом не може бути накладено стягнення. Звернення стягнення на майно боржника не зупиняє звернення стягнення на кошти боржника. Боржник має право запропонувати види майна чи предмети, які необхідно реалізувати в першу чергу. Черговість стягнення на кошти та інше майно боржника остаточно визначається виконавцем.

Згідно ч. 1 ст. 61 Закону реалізація арештованого майна (крім майна, вилученого з цивільного обороту, обмежено оборотоздатного майна та майна, зазначеного у частині восьмій статті 56 цього Закону) здійснюється шляхом електронних торгів або за фіксованою ціною.

Відповідно до ч. 1 розділу І Порядку реалізації арештованого майна, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України від 29.09.2016 року №2831/5, електронні торги - це продаж майна за допомогою функціоналу центральної бази даних системи електронних торгів, за яким його власником стає учасник, який під час торгів запропонував за нього найвищу ціну.

Великою Палатою Верховного Суду в справі №910/856/17 від 05.06.2018 року зроблено висновок про те, що правова природа процедури реалізації майна на електронних торгах полягає в продажу майна, тобто в забезпеченні переходу права власності на майно боржника, на яке звернено стягнення, до покупця - учасника електронних торгів, та складанні за результатами їх проведення акта про проведення електронних торгів, що передбачено пунктом 8 розділу X Порядку реалізації майна, та вказано, що акт про проведені електронні торги є документом, що підтверджує виникнення права власності на придбане майно у випадках, визначених законодавством. Тобто вказаний акт є оформленням договірних відносин купівлі-продажу майна на прилюдних торгах, а отже, є договором (правочином).

В свою чергу правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (частина перша статті 202 ЦК України). Зміст правочину не може суперечити ЦК України, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, а недодержання стороною (сторонами) правочину в момент його вчинення цих вимог чинності правочину є підставою недійсності відповідного правочину (ч. 1 ст. 203, ч. 1 ст. 215 цього Кодексу).

Таким чином відчуження майна на електронних торгах за своєю правовою природою відноситься до угод купівлі-продажу й така угода може визнаватись недійсною на підставі норм цивільного законодавства про недійсність правочину за статтями 203, 215 ЦК України.

Разом з тим Закон України «Про виконавче провадження» допускає, що реалізація арештованого майна на електронних торгах може не відбутися.

Згідно ч.ч. 5-9 ст. 61 Закону не реалізоване на електронних торгах нерухоме майно виставляється на повторні електронні торги за ціною, що становить 85 відсотків, а рухоме майно - 75 відсотків його вартості, визначеної в порядку, встановленому статтею 57 цього Закону. У разі повторної нереалізації майна нерухоме майно виставляється на треті електронні торги за ціною, що становить 70 відсотків, а рухоме майно - 50 відсотків його вартості, визначеної в порядку, встановленому статтею 57 цього Закону. У разі нереалізації майна на третіх електронних торгах виконавець повідомляє про це стягувачу і пропонує йому вирішити питання про залишення за собою нереалізованого майна, крім майна, конфіскованого за рішенням суду. У разі якщо стягувач протягом 10 робочих днів з дня отримання повідомлення виконавця письмово не заявив про своє бажання залишити за собою нереалізоване майно, арешт з майна знімається і воно повертається боржникові. За відсутності у боржника іншого майна, на яке може бути звернено стягнення, виконавчий документ повертається стягувачу без виконання. У разі якщо стягувач виявив бажання залишити за собою нереалізоване майно, він зобов'язаний протягом 10 робочих днів з дня надходження від виконавця відповідного повідомлення внести на відповідний рахунок органу державної виконавчої служби або рахунок приватного виконавця різницю між вартістю нереалізованого майна та сумою коштів, що підлягають стягненню на його користь, якщо вартість нереалізованого майна перевищує суму боргу, яка підлягає стягненню за виконавчим документом. За рахунок перерахованих стягувачем коштів оплачуються витрати виконавчого провадження, задовольняються вимоги інших стягувачів та стягуються виконавчий збір і штрафи, а залишок коштів повертається боржникові. Майно передається стягувачу за ціною третіх електронних торгів або за фіксованою ціною. Про передачу майна стягувачу в рахунок погашення боргу виконавець виносить постанову. За фактом такої передачі виконавець складає акт. Постанова та акт є підставами для подальшого оформлення стягувачем права власності на таке майно.

Частиною 1 ст. 11 ЦК України передбачено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Згідно ч. 2 цієї ж статті підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, можуть бути: договори та інші правочини; інші юридичні факти.

За змістом ст. 15 ЦК України порушення, невизнання або оспорювання суб'єктивного права є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту.

Крім визнання правочину недійсним, способами захисту цивільних прав та інтересів також можуть бути відновлення становища, яке існувало до порушення, та визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, його посадових і службових осіб (ст. 16 ЦК України).

Таким чином колегія суддів вважає, що оскільки право на нерухоме майно перейшло до стягувача, то ефективним і належним способом захисту прав боржника у даних правовідносинах є пред'явлення до суду позову про визнання правочину про перехід права власності недійсним (заявлення інших похідних вимог) із залученням стягувача і державного виконавця як відповідачів, які підлягають розгляду в порядку позовного провадження.

Наведене угоджується також з правовою позицією, викладеною в постановах Верховного Суду України від 16 листопада 2016 року у справі №6-1655цс16 та від 14 червня 2017 року у справі №6-1804цс16, а також в постанові Верховного Суду у справі №463/593/16-ц від 28.02.2018 року, яку відповідно до ст. 263 ЦПК України суд повинен враховувати при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин.

Згідно зі ст. 393 ЦК України серед способів захисту права власності закріплено визнання незаконним та скасування правового акта органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, який не відповідає закону і порушує права власника, за позовом власника.

Оскільки предметом розгляду за скаргою ОСОБА_3 були дії державного виконавця, пов'язані з реалізацією арештованого майна, що стали підставою для виникнення цивільних прав та обов'язків осіб, то до таких правовідносин мають застосовуватися загальні положення про захист цивільних прав шляхом пред'явлення цими особами позову.

У зв'язку із вищезазначеним скаргу на дії державного виконавця суд мав залишити без розгляду і роз'яснити заявнику можливість вирішення спору у порядку позовного провадження.

Подання боржником скарги на рішення та дії державного виконавця не може забезпечити відновлення порушених прав на нерухоме майно, на яке було звернено стягнення.

Враховуючи викладене, рішення суду першої інстанції слід скасувати із залишенням скарги ОСОБА_3 без розгляду.

Роз'яснити ОСОБА_3 право на вирішення спору з приводу переходу права власності на земельну ділянку площею 0,097 га, що розташована за адресою: Київська область, Бориспільський район, с/рада Щасливська, в порядку позовного провадження.

Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 377, 381-384, 389, 390 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Ухвалу Калуського міськрайонного суду від 12 жовтня 2018 року скасувати.

Скаргу ОСОБА_3 про визнання дій Калуського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Івано-Франківській області неправомірними, скасування акту та постанови про передачу майна стягувачу залишити без розгляду.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови.

Повний текст постанови складено 7 лютого 2019 року.

Головуюча: Томин О.О.

Судді: Мелінишин Г.П.

Ясеновенко Л.В.