Справа № 2а-10492/09/2570
ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
24 вересня 2009 р. м. Чернігів
Чернігівський окружний адміністративний суд в складі:
головуючого судді Падій В.В.,
при секретарі Ясинському С.Г.,
за участю позивача ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до військової частини А 1479 про визнання бездіяльності неправомірною та стягнення грошової компенсації, -
В С Т А Н О В И В:
ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до військової частини А 1479 про визнання неправомірною бездіяльність військової частини А 1479 щодо не виплати йому грошової компенсації за піднайом (найом) житлового приміщення, зобов'язати військову частину А 1479 виплатити грошову компенсації за піднайом (найом) житла за кожний місяць, починаючи з листопада 1998 року по червень 2003 року, з розрахунку щомісячної вартості орендованого житла у розмірі 4 мінімальних заробітних плат. Свої вимоги мотивує тим, що після звільнення з військової служби у листопаді 2008 року, військовою частиною А 1479 у грудні 2008 року йому було відмовлено у виплаті грошової компенсації за піднайом (найом) житлового приміщення, чим були порушені його права передбачені статтями 17, 21, 22 Конституції України, статтями 1, 2, 12 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», оскільки позивач не забезпечений житлом до цього часу і бажає отримати відповідну компенсацію. Розмір грошової компенсації, яку повинні виплачувати військовослужбовцю за найом житлового приміщення, визначено в постанові Кабінету Міністрів України від 19 березня 1995 року №175 «Про грошову компенсацію військовослужбовцям за піднайом (найом) житла».
В судовому засіданні представник позивача позов підтримав повністю, посилаючись на обставини, які викладені в позовній заяві і просив позов задовольнити повністю.
Відповідач в судове засідання повторно не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, направив до суду 20.08.2009 року за №1843 лист, в якому вказали, що згідно акту прийому-передачі житлового фонду, комунальних мереж та споруд будинкоуправління військової частини А 1479 від 06.03.2008 року інв.. 377 всі справи, архівні документи, бухгалтерські книги, що стосуються плати за електроенергію, водопостачання, договори за піднайом житлової плащі, нарахування плати за комунальні послуги передані в квартирно-експлуатаційний відділ в м. Чернігів за адресою вул.. Любченко, 19 та просить змінити відповідача по справі як неналежного відповідача.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення позивача, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Абзацом 1 пункту 1 статті 12 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»держава забезпечує військовослужбовців жилими приміщеннями на підставах, у порядку і відповідно до вимог, встановлених Житловим кодексом Української РСР та іншими нормативно-правовими актами.
Відповідно до абзацу 5 пункту 1 статті 12 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»у разі відсутності службового жилого приміщення військовослужбовці рядового, сержантського і старшинського складу, які проходять військову службу за контрактом і не перебувають у шлюбі, розміщуються безплатно в спеціально пристосованих казармах у розташуванні військової частини, а сімейні - у сімейних гуртожитках. Житлово-побутові умови в таких казармах повинні відповідати вимогам, які пред'являються до гуртожитків, що призначені для проживання одиноких громадян. Для інших військовослужбовців військова частина зобов'язана орендувати житло для забезпечення ним військовослужбовця та членів його сім'ї або за бажанням військовослужбовця виплачувати йому грошову компенсацію за піднайом (найом) жилого приміщення.
Відповідно до пункту 2 Порядку забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей житловими приміщеннями, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 3 серпня 2006 р. №1081 військовослужбовці та члени їх сімей забезпечуються службовими житловими приміщеннями, що відповідають вимогам житлового законодавства. З цією метою у кожній військовій частині формується фонд службового житла. Для інших військовослужбовців військова частина зобов'язана орендувати житло з метою забезпечення ним військовослужбовців та членів їх сімей або за бажанням військовослужбовця виплачувати йому грошову компенсацію за піднаймання (наймання) житлового приміщення у встановленому порядку.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 відповідно до копії послужного списку, наявного в матеріалах справи, проходив службу у Збройних Силах України та у листопаді 2008 року був звільнений у запас за п. 36 п.п «г»(у зв’язку зі скороченням штатів і реформуванням Збройних Сил України), з правом носіння військової форми одягу та наказом Управління пожежної безпеки Збройних Сил України від 11.11.2008 року №61 виключений зі списків особового складу. У листопаді 2008 року він звернувся до військової частини А 1479 з проханням виплатити йому грошову компенсацію за піднайом житла. Військовою частиною А 1479 листом від 10.12.2008 року, №2701 йому було відмовлено у виплаті грошової компенсації за піднайом (найом) житлового приміщення у зв’язку з не наданням позивачем відповідних документів, які б засвідчували його право на отримання даної компенсації.
Постановою Кабінету Міністрів України від 14 березня 1995 року №175 «Про грошову компенсацію військовослужбовцям за піднайом (найом) житла»встановлено, що військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової служби) у разі відсутності постійного житла, за їх бажанням, та курсантам вищих військових навчальних закладів, які мають сім'ю, за відсутності сімейних гуртожитків виплачується грошова компенсація за піднайом (найом) ними житлового приміщення в розмірі фактичних витрат, але не більше: у містах Києві, Сімферополі, Севастополі, обласних центрах - 5 мінімальних заробітних плат; в інших містах і населених пунктах - 2 мінімальних заробітних плат. При цьому військовослужбовцям за наявності у них трьох і більше членів сім'ї зазначені розміри збільшуються в 2 рази.
В судовому засіданні було з’ясовано, що позивач в період проходження служби за період з січня 1999 року по червень 2003 року проживав у службовому житлі військової частини А 1479, а отже військова частина не орендувала спеціально для нього житло. Це підтверджується також і довідкою виданою військовою частиною А 1479 про нарахування йому грошового забезпечення за період з січня 1999 року по червень 2003 року, з якої вбачається, що з грошового забезпечення позивача відраховували кошти за комунальні послуги, надані йому під час проживання позивача в службовому житлі, що підтвердив і позивач в судовому засіданні.
Отже, суд приходить до висновку, що ОСОБА_1 не має права на отримання грошової компенсації за піднайом (найом) житла, а отже бездіяльність відповідача в частині невиплати йому грошової компенсації є правомірною.
У відповідності до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною 1 статті 9 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною 1 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а частиною 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України зазначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, а також той факт, що позивачем не було надано до суду жодних доказів, які б підтверджували його право на отримання грошової компенсації за піднайом (найом) житла, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача не підлягають задоволенню.
Враховуючи вищевикладене, в задоволені позовних вимог ОСОБА_1 до військової частини А 1479 про визнання бездіяльності неправомірною та стягнення грошової компенсації необхідно відмовити за необґрунтованістю.
Керуючись ст.ст. 122, 158 - 163, 167, Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
П О С Т А Н О В И В:
В задоволені позовних вимог ОСОБА_1 до військової частини А 1479 - відмовити.
Постанова відповідно до ч. 1 ст. 254 КАС України набирає законної сили після закінчення строку для подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.
Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня її складання в повному обсязі, особою, яка оскаржує постанову, за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Дата виготовлення постанови в повному обсязі - 01 жовтня 2009 року.
Суддя: Падій В.В.