КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа №755/11054/17-ц

Апеляційне провадження №22-ц/824/2294/2018

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 січня 2019 року Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах - головуючого Сержанюка А.С., суддів Мельника Я.С., Сліпченка О.І., із участю секретаря Тютюнник О.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Києві матеріали цивільної справи за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 23 жовтня 2018 року у справі за первісним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1, третя особа: Орган опіки та піклування Голосіївської районної в м. Києві державної адміністрації про визначення місця проживання дитини та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа: Орган опіки та піклування Голосіївської районної в м. Києві державної адміністрації про визначення місця проживання дитини,

В С Т А Н О В И В :

20 липня 2017 року ОСОБА_2 звернулася до суду із названим первісним позовом, де просила визначити місце проживання сина - ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, разом із матір'ю- ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_1.

Свої вимоги обґрунтовує тим, що 16 червня 2016 року між сторонами укладено шлюб, від якого сторони мають спільного сина - ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1.

Сімейні відносини з відповідачем не склалися, а тому сторони з травня 2017 року не підтримують сімейних стосунків, не ведуть спільне господарство та проживають окремо.

З 19 липня 2017 року дитина проживає разом із батьком. Проте, домовленості щодо визначення місця проживання сина між подружжям немає. Позивач переконана, що дитині буде краще проживати разом із нею враховуючи вік дитини, прихильність її до матері.

Разом з тим, 17 жовтня 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду із зустрічним позовом, де просив, визначити місце проживання дитини - ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, з ним.

Свої вимоги обґрунтовує тим, що з 19 липня 2017 року дитина проживає разом з ним у Черкаській області. Для дитини створені усі необхідні належні умови проживання, що підтверджується відповідним актом обстеження житла.

Він має достатній дохід для забезпечення сина необхідним харчуванням, одягом, медичним лікуванням та розвитком.

Крім того, весь час з дня народження спільної з ОСОБА_2 дитини, про сина піклується він - батько, доглядає за ним, матеріально забезпечує.

В свою чергу, ОСОБА_2 перестала піклуватись про сина по досягненню ним 6-місячного віку та фактично покинула дитину на нього.

Під час шлюбу ОСОБА_1 бачив наявний у дружини психічний розлад, оскільки з'являлись негативні зміни в її психіці та поведінці.

Позивач за зустрічним позовом вважає, що безвідповідальне ставлення матері до батьківських обов'язків, її психічний розлад, несприятливе середовище, в якому проживає мати, нецільове використання нею допомоги при народженні дитини, є тими обставинами, які дають підстави для визначення місця проживання дитини - ОСОБА_3 з батьком.

Рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 23 жовтня 2018 року позов ОСОБА_2 задоволено.

Визначено місце проживання дитини - ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 разом із матір'ю - ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_1.

В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 відмовлено.

На обґрунтування ухваленого рішення місцевий суд зазначив, що діючи виключно в інтересах дитини, враховуючи вік дитини, її прихильність до матері, висновок органу опіки та піклування, суд приходить до висновку про задоволення первісного позову та відмову у зустрічному позові та вважає за доцільне визначити місце проживання малолітнього ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 із матір'ю - ОСОБА_2.

Не погоджуючись із ухваленим судом рішенням, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, посилаючись на його незаконність та необґрунтованість, неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, а також порушенням норм матеріального та процесуального права при його ухваленні.

Просить рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 23 жовтня 2018 року скасувати та ухвалити нове судове рішення про задоволення зустрічного позову.

Суд, закінчивши з'ясування обставин справи і перевірку їх доказами, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та відзиві на неї, у межах доводів та вимог апеляційної скарги, вислухавши учасників процесу в судових дебатах, вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, керуючись наступним.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Якщо одна із сторін визнала пред'явлену до неї позовну вимогу під час судового розгляду повністю або частково, рішення щодо цієї сторони ухвалюється судом згідно з таким визнанням, якщо це не суперечить вимогам статті 206 цього Кодексу.

Як встановлено судом, що підтверджується і матеріалами справи, сторони з 16 червня 2016 року перебували у зареєстрованому шлюбі, від якого мають сина - ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 ( а.с. 5, 6 т. 1 ).

Із травня 2017 року сторони проживають окремо, що сторонами не оспорюється.

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, з 19 липня 2017 року проживає разом із батьком - ОСОБА_1. Дана обставина також визнається і сторонами.

ОСОБА_1 зазначає, що на момент розгляду справи в суді першої інстанції він змінив місце проживання і на теперішній час проживає разом із малолітнім сином та своєю матір'ю - ОСОБА_4 у квартирі АДРЕСА_3 ( а.с. 107 т. 1 ).

Відповідно до актів обстеження житлово-побутових умов проживання від 12 липня 2017 року та 09 жовтня 2017 року головного спеціаліста Служби у справах дітей Голосіївської районної в м. Києві державної адміністрації ОСОБА_5, у квартирі АДРЕСА_3 проживають ОСОБА_1 разом із малолітнім сином - ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, та своєю матір'ю - ОСОБА_4 ( а.с. 132,133 т. 1 )

Умови для проживання, виховання, розвитку малолітнього ОСОБА_3 створені належним чином. В квартирі сучасний ремонт, квартира обладнана новими меблями, сучасною технікою, створені умови для ведення домашнього господарства.

Для дитини виділена окрема кімната, де наявне спальне місце ( дитяче ліжко ), пеленальний матрац, робочий стіл, шафа-купе для одягу ( там же ).

Вказана квартира на праві приватної власності належить ОСОБА_4, яка надала свою згоду на проживання в квартирі ОСОБА_1 та малолітнього онука - ОСОБА_3 ( а.с.131 т. 1 ).

Згідно характеристики, виданої Комунальним підприємством «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Голосіївського району м. Києва» ЖЕД-110 від 19 липня 2017 року №431/0-549 ОСОБА_1, зі слів власника квартири ОСОБА_4, проживає у квартирі АДРЕСА_3.

За час проживання письмових скарг та нарікань з боку сусідів та мешканців будинку на ОСОБА_1 не надходило ( а.с. 42 т. 1 ).

За даними характеристики, підписаної сусідами будинку АДРЕСА_3, ОСОБА_1 має доньку від попереднього шлюбу - ОСОБА_8, яка навчається у вищому учбовому закладі та малолітнього сина - ОСОБА_3, якими опікується.

Характер виважений, чемний та доброзичливий ( а.с. 43 т. 1 ).

ОСОБА_1 є інвалідом другої групи та щомісячно отримує пенсію у розмірі 1 500 грн.

Зареєстрований як фізична особа-підприємець. За даними розрахунку доходу за попередній календарний рік, що передує року переходу на спрощену систему оподаткування, розмір доходу відповідача за первісним позовом у 2016, 2017 роках склав по 29 733 грн. ( а.с. 58, 59, 61, 118-123, 152 т. 1 ).

Також, на підтвердження розміру щомісячного доходу, ОСОБА_1 надав суду письмову заяву від його матері ОСОБА_4, в якій остання повідомляє, що щомісячно надає ОСОБА_1 грошові кошти на особисті потреби у розмірі 8 000 грн. ( а.с. 129 т. 1 ).

Крім того, ОСОБА_1 належить на праві приватної власності квартира АДРЕСА_5 ( а.с. 130 т. 1 ).

Вказана квартира на підставі договору оренди від 06 липня 2017 року передана в оренду. Щомісячна оренда плата за користування квартирою складає 5 000 грн. ( а.с. 50, 51 т. 1 ).

Відповідно до медичних довідок про проходження обов'язкових попереднього та періодичного психіатричних оглядів від 07 вересня 2017 року, в ОСОБА_1 психічних розладів, наркологічних та алкогольних захворювань не виявлено ( а.с. 124, 125 т. 1).

В період проживання дитини разом із ОСОБА_1, малолітній ОСОБА_3 планово відвідує педіатра, привитий, фізичний стан та розвиток дитини відповідає віковій нормі, а 06 грудня 2016 року булу здійснено його огляд у педіатра ( а.с. 126-128,155-160 т.1, а.с. 24, 25 т. 2 ).

Заперечуючи проти первісного позову ОСОБА_1 зазначає, зокрема, що ОСОБА_2 у зв'язку із прийомом препаратів, які містять психотропні речовини, годувала дитину грудним молоком, що негативно вплинуло на фізичний стан малолітнього ОСОБА_3, оскільки дитині був поставлений діагноз «Синдром помірного м'язового гіпертонусу, що підтверджується випискою №596 із медичної карти ( а.с. 154 т. 1 ).

При цьому, відповідно до довідки від 13 квітня 2016 року, виданої Київською міською неврологічною лікарнею №2, ОСОБА_2 була на прийомі у лікаря диспансерного відділення, за результатами діагностики позивачу за первісним позовом було призначено медичне лікування на сьомому тижні вагітності, зокрема, прийом снодійного та заспокійливих ліків ( а.с. 44, 140, 143, 146, 147 т. 1 ).

З матеріалів справи вбачається, що сторони протягом 2016-2018 років зверталися до Голосіївського районного управління поліції, Дніпровського районного управління поліції з приводу конфліктів, які виникають між ними ( а.с. 101-102, 103 т. 1 ), а також до Служб у справах дітей Голосіївської та Дніпровської районних державних адміністрацій у м. Києві щодо участі батьків у вихованні малолітнього ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, ( а.с. 134,136 т. 1, а.с. 13-14 т. 2 ).

Судом встановлено, що ОСОБА_2 проживає у квартирі АДРЕСА_1, яка належить їй на праві спільної часткової власності із братом - ОСОБА_6 ( а.с. 9 т. 1 ).

Згідно акту обстеження умов проживання від 25 жовтня 2017 року, складеного головним спеціалістом служби у справах дітей Дніпровської районної державної адміністрації в м. Києві ІсаєвоюІ.М., у квартирі АДРЕСА_1 умови проживання добрі.

В квартирі чисто, охайно, наявні усі необхідні меблі та побутова техніка. Дитина буде проживати із матір'ю в одній кімнаті в якій знаходиться дитяче ліжко, комод для речей, одяг, іграшки, засоби гігієни.

В квартирі є стілець для годування, каляска для дитини ( а.с. 137-а т. 1 ).

Згідно наданої податкової декларації платника єдиного податку фізичної особи-підприємця, розмір доходу ОСОБА_2 у 2015 році становив - 994 327,66 грн., а у 2016 році - 999 422,00 грн. ( а.с. 10- 12 т. 1 ).

Відповідно до медичної довідки про проходження обов'язкових попереднього та періодичного психіатричних оглядів ОСОБА_2 від 27 червня 2017 року, психічних розладів у позивача за первісним позовом не виявлено ( а.с. 98 т. 1 ).

З наданих ОСОБА_2 документів до комісії з питань захисту прав дитини, які були враховані при вирішенні питання встановлення місця проживання малолітнього ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, з одним із батьків, ОСОБА_2 працевлаштована та має стабільний дохід. Працює менеджером в Товаристві з обмеженою відповідальністю «Агенство нерухомості «Благовіст Галицьке» ( а.с. 87-89 т. 1 ).

Відповідно до характеристики, виданої товариствомвід 30 жовтня 2017 року №44/ГЛ, ОСОБА_2 характеризується позитивно за місцем роботи.

Дотримується корпоративних норм та правил, субординації з клієнтами, єнеконфліктною.

Згідно сертифікату про проходження профілактичного огляду,виданого КМНКЛ «Соціотерапія» від 24 жовтня 2017 року наркологічних протипоказань у ОСОБА_2 не виявлено.

Орган опіки та піклування Голосіївської районної у м. Києві державної адміністрації, враховуючи пояснення сторін, рекомендації комісії з питань захисту прав дитини Голосіївської районної в м. Києві державної адміністрації від 01 листопада 2017 року, діючи виключно в інтересах дитини, враховуючи вік дитини, вважає у своєму висновку №100-21122 від 01 грудня 2017 року за доцільне визначити місце проживання малолітнього ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, разом із матір'ю - ОСОБА_2 ( там же ).

20 липня 2017 року ОСОБА_2 звернулася до суду із названим позовом, а 17 жовтня 2017 року - ОСОБА_1 подав зустрічні вимоги щодо визначення місця проживання дитини ( а.с. 2-4, 52-56 т. 1 ).

Рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 23 жовтня 2018 року позов ОСОБА_2 задоволено.

Визначено місце проживання дитини - ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 разом із матір'ю - ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_1.

В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 відмовлено ( а.с. 93-96 т. 2 ).

При цьому, на переконання апеляційного суду, місцевим судом повністю дотримано положення 6 принципу Декларації прав дитини відповідно до якого проголошено, що дитина для повного і гармонійного розвитку її особистості потребує любові і розуміння. Вона повинна, коли це можливо, рости під опікою і відповідальністю своїх батьків і в усякому випадку в атмосфері любові і моральної та матеріальної забезпеченості, малолітня дитина не повинна, крім тих випадків, коли є виняткові обставини, бути розлучена зі своєю матір'ю.

Також, судом вірно встановлено, що ОСОБА_2 має постійне місце проживання, постійне місце роботи та джерело існування, вона створила всі умови для проживання, виховання та розвитку дитини.

Окрім цього, матеріали справи не містять будь-яких належних, допустимих, достатніх та достовірних доказів на підтвердження наявності виняткових обставин у розумінні положень статті 161 СК України та принципу 6 Декларації прав дитини, які б свідчили про неможливість проживання дитини разом з матір'ю, зокрема, того, що ОСОБА_2 не має самостійного доходу, зловживає спиртними напоями або наркотичними засобами, своєю аморальною поведінкою може зашкодити розвиткові дитини.

За таких обставин, суд першої інстанції правильно встановив обставини справи, визначив відповідно до них правовідносини і, з додержанням норм матеріального і процесуального права, зокрема, принципу 6 Декларації прав дитини, ст.ст. 141, 161 СК України, ст.ст. 12, 15 Закону України «Про охорону дитинства», ст.ст. 5, 12, 13, 76-81, 259, 263-265 ЦПК України, ухвалив законне і обґрунтоване судове рішення.

А тому, доводи ОСОБА_1 про незаконність та необґрунтованістьрішення, неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, а також порушення норм матеріального та процесуального права при його ухваленні, зокрема, ст.ст. 19, 157, 159 СК України, ст.ст. 2, 10, 13, 105, 159 ЦПК України, з точки зору суду другої інстанції та в силу викладеного, не знайшли свого підтвердження при апеляційному розгляді скарги.

Інші обставини, зазначені апелянтом, зокрема, про те, що двічі було заявлено відвід судді Астаховій О.О., ОСОБА_2 визнала обставину свого звернення до Київської міської психоневрологічної лікарні №2, вона має проблеми з психічним здоров'ям та не надала доказів на підтвердження своїх доходів, створення належних умов проживання для дитини, на переконання апеляційного суду, не знайшли свого підтвердження при розгляді справи у суді другої інстанції, а відтак - не є правовою підставою для задоволення як позовних вимог ОСОБА_1 так і його апеляційних вимог.

Окрім цього, доводи апелянта про те, що ним двічі було заявлено відвід судді Астаховій О.О. у зв'язку із відмовою у забезпеченні доказів по справі, не свідчать про необхідність задоволення заявлених апеляційних вимог, оскільки названі заяви були розглянуті місцевим судом 29 березня та 06 квітня 2018 року і ухвалені відповідні мотивовані судові рішення про відмову в їх задоволенні за необґрунтованістю ( а.с. 191, 197-200 т. 1 )

Посилання апелянта на те, що ОСОБА_2 визнала обставину свого звернення до Київської міської психоневрологічної лікарні №2, вона має проблеми з психічним здоров'ям, з точки зору суду другої інстанції, не впливає на висновок місцевого суду про обґрунтованість первісно заявлених вимог та необхідність залишення без задоволення зустрічного позову, оскільки вона, як зазначено у наявних в справі довідках ( а.с. 44, 98 т. 1 ), отримала медичну допомогу з приводу тривожного розладу та пройшла відповідний огляд, необхідний для роботи в дитячому закладі, що, на переконання апеляційного суду, не свідчить про наявність у неї будь-яких психічних розладів здоров'я.

Доводи апелянта про те, що позивач за первісним позовом не надала доказів на підтвердження своїх доходів, створення належних умов проживання для дитини, з точки зору суду другої інстанції, повністю спростовуються доказами по справі, зокрема, висновком органу опіки та піклування Голосіївської районної у м. Києві державної адміністрації про визначення місця проживання дитини від 01 грудня 2017 року ( а.с. 87-89 т. 1 ), який суд відносить до числа належних допустимих, дійсних та достатніх доказів відповідно до положень ст.ст.77-80 ЦПК України.

Разом з тим, доводи відзиву ОСОБА_2 ( а.с. 127-131 т. 2 ), зокрема, про те, що нею надано довідку про відсутність психічних розладів, в матеріалах справи міститься інформація, яка була підтверджена витягом з реєстру речових прав на нерухоме майно про наявність у її власності квартири, її дохід дозволяє забезпечувати потреби дитини саме в матеріальному плані, створити усі необхідні умови проживання, з точки зору другої інстанції та в силу викладеного, спростовують відповідні доводи апеляційної скарги.

При цьому, суд вважає за необхідне у відповідності до положень ст. 127 ЦПК України задовольнити частково її клопотання про поновлення строку та продовжити вказаний строк для його ( відзиву ) подачі, який наданий ухвалою Київського апеляційного суду від 17 грудня 2018 року, оскільки вона була позбавлена можливості подати його вчасно з поважних причин, а саме: нею отримано копію апеляційної скарги лише 20 грудня 2018 року ( а.с. 150 т. 2 ).

А тому, викладені у апеляції доводи суд другої інстанції відносить до числа формальних, відповідно, рішення, ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права, не може бути скасоване у відповідності до положень ст. 375 ЦПК України.

Окрім цього, у відповідності до вимог ч. 2 ст. 376 ЦПК України, порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи, чого судом не виявлено.

Враховуючи наведене та керуючись ст.ст. 10-13, 76-81, 263, 367, 368, 374, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 23 жовтня 2018 року у справі за первісним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1, третя особа: Орган опіки та піклування Голосіївської районної в м. Києві державної адміністрації про визначення місця проживання дитини та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа: Орган опіки та піклування Голосіївської районної в м. Києві державної адміністрації про визначення місця проживання дитини - без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня проголошення судового рішення.

Головуючий А.С. Сержанюк

Судді: Я.С. Мельник

О.І. Сліпченко