Ухвала

04 лютого 2019 року

м. Київ

справа № 278/1280/18

провадження № 61-420ск19

Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Фаловської І. М. розглянув касаційну скаргу Акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» на рішення Богунського районного суду міста Житомира

від 05 вересня 2018 року та постанову Житомирського апеляційного суду

від 27 листопада 2018 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

У травні 201 року Публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» (далі - ПАТ КБ «ПриватБанк») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором

від 20 жовтня 2010 року у розмірі 72 267,28 грн.

Рішенням Богунського районного суду міста Житомира від 05 вересня

2018 року (у складі судді Ведмідь Н. В.) у задоволенні позову

ПАТ КБ «ПриватБанк» відмовлено.

Постановою Житомирського апеляційного суду від 27 листопада 2018 року (у складі колегії суддів: Павицької Т. М., Миніч Т. І., Трояновської Г. С.) рішення Богунського районного суду міста Житомира від 05 вересня

2018 року залишено без змін.

22 грудня 2018 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга Акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» (далі - АТ КБ «ПриватБанк») на рішення Богунського районного суду міста Житомира

від 05 вересня 2018 року та постанову Житомирського апеляційного суду від 27 листопада 2018 року, в якій заявник просить скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій і передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки вона подана на судові рішення у малозначній справі, що не підлягають касаційному оскарженню.

Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8).

Пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України передбачено, що не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах, крім випадків, зазначених у цій же нормі ЦПК України.

Відповідно до пункту 1 частини шостої статті 19 ЦПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Прожитковий мінімум для працездатних осіб вираховується станом

на 01 січня календарного року, в якому подається скарга (частина дев'ята статті 19 ЦПК України).

Предметом позову у цій даній справі є стягнення заборгованості за кредитним договором, тобто ціна позову становить 72 267,28 грн, яка станом на 01 січня 2018 року не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (1 762 грн х 100 = 176 200 грн).

Як вбачається з резолютивної частини постанови Житомирського апеляційного суду від 27 листопада 2018 року, постанова суду апеляційної інстанції не підлягає оскарженню в касаційному порядку.

Малозначна справа є такою в силу своїх властивостей. Відповідно до положень ЦПК України апеляційний суд наділений повноваженнями суду першої інстанції при ухваленні рішення. Ураховуючи, що частина шоста статті 19 ЦПК України розташована серед Загальних положень цього Кодексу, які поширюються й на апеляційне провадження, тому апеляційний суд мав право визнати вказану справу малозначною.

Отже, зазначена справа є малозначною відповідно до пункту 1 частини шостої статті 19 ЦПК України.

Крім того, доводи скаржника про те, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовної практики, та справа має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу відповідно до підпунктів «а», «в» пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, не заслуговують на увагу.

АТ КБ «ПриватБанк» у касаційній сказі вказує, що справа є малозначною, але має для банку виняткове значення, оскільки відповідач перешкоджає стабільній роботі банку, обмежує права та порушує майнові інтереси позивача. Окрім цього, справа стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовної практики у банківській сфері. Проте, заявник не обґрунтовує, в чому проявляється виняткове значення для АТ КБ «ПриватБанк» цієї справи та чому справа стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовної практики. Посилання у касаційній скарзі на порушення норм матеріального та процесуального права фактично підтверджує незгоду особи, яка подала касаційну скаргу, з оскарженим судовим рішенням. І, відповідно, не свідчить, що справа має виняткове значення для ПАТ КБ «ПриватБанк» та стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовної практики.

Верховним Судом досліджено та взято до уваги: предмет позову, складність справи, доводи касаційної скарги, а також значення справи для сторін і суспільства, практику розгляду справ з даної категорії.

Відповідно до вимог пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України

суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Зазначене відповідає Рекомендаціям № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року, який рекомендував державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини «с» статті 7 цієї Рекомендації скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей.

Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: «Леваж Престасьон Сервіс проти Франції» від 23 жовтня 1996 року; «Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії» від 19 грудня 1997 року).

З урахуванням вказаного, оскільки касаційну скаргу подано на судові рішення у малозначній справі, що не підлягають касаційному оскарженню, у відкритті касаційного провадження у справі слід відмовити.

Керуючись статтею 129 Конституції України, статтями 19, 389, 394 ЦПК України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» на рішення Богунського районного суду міста Житомира від 05 вересня 2018 року та постанову Житомирського апеляційного суду від 27 листопада 2018 року у справі

за позовом Публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості відмовити.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подала касаційну скаргу.

Ухвала суду касаційної інстанції оскарженню не підлягає.

Суддя І. М. Фаловська