Копія
СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
УХВАЛА
Іменем України
Справа № 2-а-347/09/0122
08.12.09 м. Севастополь
Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Ілюхіної Г.П.,
суддів Курапової З.І. ,
Лядової Т.Р.
секретар судового засідання Сипало Т.Й.
за участю сторін:
від прокурора: не з'явився,
від позивача: не з'явився,
від відповідача: не з'явився,
від третьої особи: не з'явився,
розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Центрального районного суду м. Сімферополя (суддя Гулевич Ю.Г. ) від 06.05.09 у справі № 2-а-347/09
за позовом Прокурора Центрального району м. Сімферополя (вул. К. Лібкнехта, 2, м.Сімферополь, Автономна Республіка Крим, 95000)
в інтересах ОСОБА_2 (АДРЕСА_1)
до Управління праці та соціального захисту населення Центральної районної ради м.Сімферополя (вул. 60 років Жовтня 13/64, м.Сімферополь, Автономна Республіка Крим,95044)
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача:
Міністерство праці та соціальної політики України (вул. Еспланадна, 8/10, м.Київ, 01001)
про зобов`язання зробити перерахунок і донарахувати щомісячну допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку,
ВСТАНОВИВ:
Постановою Центрального районного суду м. Сімферополя від 06.05.09 позов Прокурора Центрального району м. Сімферополя в інтересах ОСОБА_2 до Управління праці та соціального захисту населення Центральної районної ради м.Сімферополя, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: Міністерство праці та соціальної політики України про зобов`язання зробити перерахунок і донарахувати щомісячну допомогу по догляду за дитиною до досягнення ним трирічного віку, залишено без задоволення (арк.с.23-24).
Суд першої інстанції дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог, оскільки зупинення Законом України «Про Державний бюджет України на 2007 рік»виплати допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку у розмірі прожиткового мінімуму, встановленого для дітей у віці до 6 років, що передбачено частиною першою статі 15 Закону України «Про державну допомогу сім’ям з дітьми»в редакції, яка діяла в спірний період, визнано неконституційним, тому ця допомога підлягає виплаті у зазначеному розмірі, але позивачем пропущений строк звернення до суду, встановлений статтями 99, 100 Кодексу адміністративного судочинства України.
Не погодившись з рішенням суду, позивач - ОСОБА_2, звернулась з заявою про апеляційне оскарження та апеляційною скаргою, просить постанову суду першої інстанції скасувати, прийняти нову, якою задовольнити позовні вимоги (арк..с.26,29).
Доводи апеляції мотивовані тим, що суд першої інстанції порушив норми матеріального та процесуального права, оскільки статтею 268 Цивільного кодексу України встановлено, що позовна давність не поширюється на вимогу страхувальника до страховика про здійснення страхової виплати.
В судове засідання, призначене на 08.12.2009, прокурор, позивач, відповідач та третя особа явку уповноважених представників не забезпечили, про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлені належним чином, про причини неявки суд не повідомили.
Згідно з частиною четвертою статті 196 Кодексу адміністративного судочинства України, неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.
Чинне законодавство не обмежує коло представників осіб, які беруть участь у справі, при апеляційному розгляді адміністративної справи.
При викладених обставинах, враховуючи те, що сторони викликались в судове засідання, але в суд не з’явились, про дату та час апеляційного розгляду повідомлені, суд вважає можливим розглянути справу у відсутність представників прокурор, позивача , відповідача та третьої особи.
Розглянувши справу в порядку статей 195, 196 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, встановила наступне.
07.04.2009 прокурор в інтерсах позивача звернувся до Центрального районного суду м.Сімферополя з позовом до Управління праці та соціального захисту населення Центральної районної ради м.Сімферополя про зобов’язання відповідача нарахувати та виплатити на користь позивача щомісячну державну допомогу по догляду за дитиною за період з 09.07.2007 по 01.01.2008 у розмірі прожиткового мінімуму, встановленому для дітей до 6 років (арк.с.1-2).
Судом встановлено, що позивач –ОСОБА_3 є матір’ю ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 (арк.с.3), тобто має право отримувати допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку.
Відповідачем нарахована позивачу допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку:
- з 01.04.2007 по 30.09.2007 в розмірі 129,03грн. щомісячно,
- з 01.10.2007 по 31.12.2007 –130,64грн. щомісячно,
- з 01.01.2008 по 08.08.2009 –144,10 грн. щомісячно (арк.с.5, 7).
Відповідач на звернення позивача про перерахування та виплату допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку в розмірі, встановленому частиною першою статті 15 Закону України «Про державну допомогу сім’ям з дітьми»в редакції, яка діяла в спірний період, повідомив, що вирішення питання щодо виплати допомоги в розмірі прожиткового мінімуму, встановленого для дітей віком до 6 років, можливо лише після внесення відповідних змін до законодавства та виділення необхідних грошових коштів (арк.с.5,6).
Вивчивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши правову оцінку обставин у справі та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Правовідносини сторін регулюються статтями 1, 3, 6, 8, 19, 21, 22, 46, 56, 58, 64, 68, 75, 92, 95, 96, 152 Конституції України, Законом України «Про державну допомогу сім’ям з дітьми»№ 2811-ХІІ від 21.11.1992, в редакції, що діяла в спірний період, Законом України «Про Державний бюджет України на 2007 рік»№ 489-V від 19.12.2006.
Частиною першою статті 5 Закону України «Про державну допомогу сім’ям з дітьми»№ 2811-ХІІ від 21.11.1992 встановлено, що всі види державної допомоги сім'ям з дітьми, крім допомоги у зв'язку з вагітністю та пологами жінкам, зазначеним у частині другій статті 4 цього Закону, призначають і виплачують органи соціального захисту населення за місцем проживання батьків (усиновителів, опікуна, піклувальника).
Відповідно до частини першої статті 14 Закону України «Про державну допомогу сім’ям з дітьми»№ 2811-ХІІ від 21.11.1992 допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку виплачується щомісяця з дня призначення допомоги по догляду за дитиною по день досягнення дитиною вказаного віку включно.
Згідно частини першої статті 15 Закону України «Про державну допомогу сім’ям з дітьми»№ 2811-ХІІ від 21.11.1992, в редакції, що діяла в спірний період, допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається у розмірі встановленого законом прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років.
На підставі пункту 14 частини першої статті 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» № 489-V від 19.12.2006 дію частини першої статті 15 та пункту 3 розділу VIII «Прикінцеві положення»Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми»зупинено.
Відповідно до частини другої статті 56 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік»№ 489-V від 19.12.2006 допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку відповідно до Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми»здійснюється за рахунок коштів відповідної субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам у розмірі, що дорівнює різниці між 50 % прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, та середньомісячним сукупним доходом сім'ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців, але не менше 90,00 грн. для незастрахованих осіб та не менше 23 % прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, для застрахованих осіб, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Конституційний Суд України у своєму рішенні № 6-рп/2007 від 09.07.2007 у справі за конституційним поданням 46 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень статей 29, 36, частини другої статті 56, частини другої статті 62, частини першої статті 66, пунктів 7, 9, 12, 13, 14, 23, 29, 30, 39, 41, 43, 44, 45, 46 статті 71, статей 98, 101, 103, 111 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік»(справа про соціальні гарантії громадян) зазначив, що зупинення Законом України «Про Державний бюджет України»інших законів України, щодо надання пільг, компенсацій і гарантій, внесення змін до інших законів України, встановлення іншого (додаткового) правового регулювання відносин ніж передбачено законами України, не відповідає статтям 1, 3 частині другій статті 6, частині другій статті 8, частині другій статті 19, статтям 21, 22, пункту 1 частини другої статті 92, частинам першій, другій та третій статті 95 Конституції України. Також зазначеним рішенням визнані неконституційними положення, зокрема: абзацу третього частини другої статті 56, пункту 14 статті 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік».
Статтею 152 Конституції України передбачено, що закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Відповідно до пункту 6 частини першої статті 92 Конституції України, виключно законами України визначаються, зокрема, основи соціального захисту, засади регулювання сім'ї, охорони дитинства, материнства, батьківства, виховання, охорони здоров'я.
Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Тобто чинне правове положення передбачає виплату допомоги і якщо дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах, доки відповідні положення є чинними.
Оскільки правові положення, які передбачають виплату допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку є чинними, тобто не скасовані, не змінені, і позивач є матір’ю, тому має право на її одержання, органи державної влади не можуть свідомо зменшувати ці виплати.
Отже, положення Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік»№ 489-V від 19.12.2006, не можуть бути застосовані після 09.07.2007 року, оскільки вони суперечать вищезазначеним нормам Конституції України та міжнародному праву.
Право на отримання разової грошової допомоги, передбаченої Законом України «Про державну допомогу сім’ям з дітьми»№ 2811-ХІІ від 21.11.1992, в редакції, що діяла в спірний період, не залежить від розміру доходів отримувача чи наявності фінансування з бюджету, а має безумовний характер.
Строк звернення до суду про нарахування недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги за період з 09.07.2007 по 01.01.2008 позивачем пропущений, оскільки прокурор звернувся в інтересах позивача до суду 07.04.2009, тобто поза межами річного строку, встановленого статтею 99 Кодексу адміністративного судочинства України.
Згідно зі статтями 99, 100 Кодексу адміністративного судочинства України, адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін. Якщо суд визнає причину пропущення строку звернення до суду поважною, адміністративна справа розглядається і вирішується в порядку, встановленому цим Кодексом.
Доказів поважності причини пропуску строку звернення до суду за захистом своїх прав прокурор та позивач не надав.
Відповідач в запереченнях на позов наполягав на застосуванні положень статей 99, 100 Кодексу адміністративного судочинства України в частині відмови в задоволенні позову у зв’язку з пропуском строку звернення до суду (арк.с.15-17).
За таких обставин, судом першої інстанції правомірно відмовлено в задоволенні позову про нарахування допомоги по догляду за дитиною за період з 09.07.2007 по 01.01.2008.
Судова колегія не може прийняти до уваги доводи позивача, що пунктом 5 частини першої статті 268 Цивільного кодексу України не встановлений строк позовної давності по вимогам страхувальника до страховика про здійснення страхової виплати, оскільки допомога відповідно до статті 15 Закону України «Про державну допомогу сім’ям з дітьми»нараховується та виплачується незастрахованим особам, доказів, що позивач є застрахованою особою позивачем не надано ні в суд першої інстанції, ні в суд апеляційної інстанції, про порушення своїх прав позивач повинна була знати з липня 2007 року і ніщо не перешкоджало їй самій звернутись в суд безпосередньо з позовними вимогами до відповідача.
На підставі викладеного, висновок суду першої інстанції про відмову в задоволенні позову є правомірним.
Правова оцінка, яку суд першої інстанції дав обставинам справи, не суперечить вимогам процесуального і матеріального права, а доводи апеляційної скарги щодо їх неправильного застосування є необґрунтованими.
Судове рішення є законним і обґрунтованим й не може бути скасовано з підстав, що наведені в апеляційній скарзі.
Все вищеперелічене дає судовій колегії право для висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду першої інстанції - без змін.
Керуючись частиною третьою статті 24, статтями 160, 167, частиною першою статті 195, статтею 196, пунктом 1 частини першої статті 198, статтею 200, пунктом 1 частини першої статті 205, статтями 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
УХВАЛИВ:
1. Апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Центрального районного суду м. Сімферополя від 06.05.09 у справі № 2-а-347/09 залишити без задоволення.
2. Постанову Центрального районного суду м. Сімферополя від 06.05.09 у справі № 2-а-347/09 залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення згідно з частиною п’ятою статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Ухвалу може бути оскаржено в порядку статті 212 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою касаційна скарга на судові рішення подається безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, передбачених цим Кодексом, а в разі складення постанови в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення постанови в повному обсязі.
Повний текст судового рішення виготовлений 14 грудня 2009 р.
Головуючий суддя підпис Г.П.Ілюхіна
Судді підпис З.І.Курапова
підпис Т.Р.Лядова
З оригіналом згідно
Головуючий суддя Г.П.Ілюхіна