ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

29 січня 2019 року                                          Чернігів                                 Справа № 620/3841/18

Чернігівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючої судді                                                              Житняк Л.О.

за участі секретаря                                                              Демусенко А.С.,

позивача                                                                      ОСОБА_1,

представника позивача                                                  ОСОБА_2,

представника відповідача                                                  ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції в залі суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Луганській області про визнання бездіяльності протиправною та стягнення коштів,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі – ОСОБА_1І.) звернувся до суду з позовом до Головного управління Національної поліції в Луганській області (далі – ГУНП в Луганській області), в якому просить:

- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо не нарахування та невиплати позивачу винагороди за безпосередню участь в антитерористичній операції за період 07.11.2015 по 20.01.2016 в сумі 19 823,88 грн;

- стягнути з відповідача на користь позивача винагороду за безпосередню участь в антитерористичній операції за період з 07.11.2015 по 20.01.2016 в сумі 19 823,88 грн та перерахувати грошові кошти на його картковий рахунок.

Позовні вимоги обгрунтовує тим, що в період з 07.11.2015 по 20.01.2016, працюючи у відповідача, позивач безпосередньо брав участь в антитерористичній операції на території Луганської області, а саме у зазначений час, займаючи посаду заступника начальника відділу слідчого управління ГУНП в Луганській області організовував роботу слідчо-оперативних груп за фактами обстрілів території Луганської області представниками незаконних збройних формувань та скоєння інших тяжких та особливо тяжких злочинів на лінії розмежування. Втім, на думку позивача, йому неправомірно не нараховувалась та не виплачувалась винагорода за безпосередню участь в антитерористичній операції за період з 07.11.2015 по 20.01.2016, внаслідок чого він звернувся до суду з даним позовом.

Ухвалою Чернігівського окружного адміністративного суду від 28.11.2018 відкрити провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання, за наявними у справі матеріалами. Ухвалою суду від 27.12.2018 справу призначено до розгляду в порядку загального позовного провадження та призначено підготовче засідання у режимі відеоконференції. 29.01.2019 суд перейшов до розгляду справи по суті.

Позивач та його представник в судовому засіданні позовні вимоги підтримали, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві, та просили суд їх задовольнити.

Відповідач в судовому засіданні позов не визнав, надавши відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що винагорода за безпосередню участь в антитерористичній операції виплачується тільки за час фактичної участі у відповідних заходах, які зазначені у п.1 додатку №1 постанови Кабінету Міністрів України від 31.01.2015 №24. Проте, в даному випадку, інформація щодо виконання ОСОБА_1 завдань керівництва штабу антитерористичної операції в період з 07.11.2015 по 20.01.2016 відсутня, будь-які докази (документи) та обґрунтовані пояснення, які б свідчили про те, що ОСОБА_1 в період з 07.11.2015 по 20.01.2016 виконував завдання керівництва штабу антитерористичної операції, також відсутні. Також відповідач просив звернути увагу на те, що позивач повинен виконувати завдання саме керівництва штабу антитерористичної операції, а не свого роботодавця (ГУНП в Луганській області). З огляду на зміст витягів із наказів першого заступника керівника Антитерористичного центру (АТЦ) при СБУ вбачається, що вони свідчать про прибуття та вибуття позивача до (зі) складу сил та засобів, які залучаються та беруть безпосередню участь в антитерористичній операції, тобто зазначені накази АТЦ при СБУ вказують лише про можливість залучення позивача до проведення антитерористичної операції, а не про участь у заходах, зазначених у п.1 додатку №1 до постанови Кабінету Міністрів України від 31.01.2015 №24, за які передбачено виплату винагороди за безпосередню участь в антитерористичній операції. Вказані накази свідчать про можливість відповідності позивача лише першій та третій умовам (за наявності відповідних наказів командирів (штабу АТО), про що зазначено у п.3 розділу II Порядку від 02.02.2015 №49 та п.2 наказу МВС України від 23.07.2014 №719), вказаних у п.5 розділу II Порядку від 02.02.2015 №49, а також відображають поняття "залучення сил і засобів до проведення антитерористичної операції", яке використовуються в Законі України від 20.03.2003 №638-IV. Документи, які свідчать про відповідність позивача другій умові, визначеної у п.5 розділу II Порядку від 02.02.2015 №49 взагалі відсутні, а тому вказані положення Порядку від 02.02.2015 №49 не можуть бути застосовані до спірних правовідносин та не відображають поняття "використання сил і засобів, що залучаються до проведення антитерористичної операції", яке вживається в Законі України від 20.03.2003 №638-IV (оскільки відповідно до ч.3 ст.12 вказаного закону керівник оперативного штабу, крім іншого, приймає рішення про використання сил і засобів, що залучаються до її проведення). Тобто зазначеними вище наказами АТЦ при СБУ (по стройовій частині), які виступали підставою для видачі довідки №А-7459 від 02.03.2017, позивача було лише зараховано до списку сил і засобів проведення антитерористичної операції, а для використання сил і засобів, що залучаються до проведення антитерористичної операції, керівник оперативного штабу повинен прийняти відповідне рішення.

Відповідач вважає, що накази АТЦ при СБУ про включення та виключення особи до (зі) складу сил та засобів, які залучаються та беруть безпосередню участь в антитерористичній операції на території Донецької та Луганської областей, не свідчать про фактичну участь у заходах, про що йдеться у п.2 наказу МВС України від 23.07.2014 №719 та у п.3 розділу 2 Порядку від 02.02.2015 №49. ОСОБА_1, у спірний період (з 07.11.2015 по 20.01.2016) фактично знаходився у підпорядкуванні ГУНП в Луганській області, перебував на посаді заступника начальника відділу слідчого управління ГУНП в Луганській області, виконував функціональні обов’язки за займаною посадою та вказівки (завдання) керівництва ГУНП в Луганській області, завдання керівництва штабу антитерористичної операції не виконував, у фактичному підпорядкуванні керівництва штабу антитерористичної операції не перебував (відповідні розпорядчі документи штабу антитерористичної операції відсутні).

Одночасно, відповідач просив залишити позов без розгляду, у зв'язку з пропуском позивачем строку звернення до суду. При цьому, суд в ухвалі від 28.11.2018 про відкриття провадження, розглядаючи клопотання позивача про поновлення строку звернення до суду вказав про помилковість міркувань позивача щодо пропущення ним строку звернення до суду, оскільки предметом даного позову є заробітна плата, строки звернення за стягненням якої законодавством не обмежуються, що дає підстави для висновку про відсутність необхідності їх поновлення. Крім цього, про порушення прав позивача, останньому стало відомо лише після витребування від відповідача довідки про його доходи, яка була ним отримана 02.11.2018. Лише після отримання вказаної довідки позивачу стало відомо про порушення його прав, що свідчить про відсутність пропуску строку звернення до суду.

Також, позивачем надано відповідь на відзив, в якій останній вказує на помилковість міркувань відповідача, оскільки ГУНП в Луганській області не вірно тлумачить положення наказу Міністерства оборони України від 02.02.2015 №49 та зазначає, що участь в АТО позивач приймав з 31.08.2014 по 29.06.2016 і за весь цей період, крім оскаржуваного в позові, він отримував відповідну грошову винагороду. При цьому, умови служби фактично не змінювались, що на його думку є беззаперечним фактом протиправної бездіяльності відповідача та безпідставної невиплати спірної винагороди.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення сторін, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає наступне.

З 01.09.1993 ОСОБА_1 проходив службу в органах внутрішніх справ України, а з 07.11.2015 в Головному управлінні Національної поліції в Луганській області (ГУНП в Луганській області), та є учасником бойових дій, що підтверджується посвідченням MB №028446 від 08.10.2015.

29.06.2016 наказом №423о/с позивача, підполковника поліції ОСОБА_1, заступника начальника відділу слідчого управління ГУНП в Луганській області за п.2 ч.1 ст.77 (через хворобу) було звільнено зі служби в поліції. Вислуга років на день звільнення у календарному обчисленні становить 22 роки 09 місяців 28 днів, у пільговому обчисленні 26 років 07 місяців 18 днів (а.с.53).

Крім цього, 31.01.2017 позивача наказом ГУНП в Луганській області №69о/с призначено інженером другої категорії відділення комунально-експлуатаційного забезпечення Центру обслуговування підрозділів ГУНП в Луганській області (а.с.54).

Наказами Антитерористичного центру (АТЦ) при СБУ від 12.12.2014 №97, від 17.11.2015 №321, від 07.12.2015 №341 (а.с.65-73) позивача включено до склад сил і засобів, які залучаються та беруть безпосередню участь в антитерористичній операції на території Луганської області, забезпечення її проведення з 03.08.2014 по 07.11.2015, з 07.11.2015 по 29.06.2016 (відповідно).

Позивач вказує, що в період з 07.11.2015 по 29.06.2016, працюючи в ГУНП в Луганській області, він безпосередньо брав участь в антитерористичній операції на території Луганської області, а саме у зазначений час, займаючи посаду заступника начальника відділу слідчого управління ГУНП в Луганській області організовував роботу слідчо-оперативних груп за фактами обстрілів території Луганської області представниками незаконних збройних формувань та скоєння інших тяжких та особливо тяжких злочинів на лінії розмежування. Втім, йому неправомірно не нараховувалась та не виплачувалась винагорода за безпосередню участь в антитерористичній операції за період з 07.11.2015 по 20.01.2016, внаслідок чого він звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку вказаним обставинам, суд зазначає про таке.

Так, спірні правовідносини регулюються Законом України від 02.07.2015 №580 "Про Національну поліцію" (далі - Закон №580), постановою Кабінету Міністрів України від 31.01.2015 №24 "Про особливості виплати винагород військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу в особливий період та під час проведення антитерористичних операцій" (далі - Постанова №24), яка діяла до 21.01.2016, постановою Кабінету Міністрів України від 20.01.2016 №18 "Деякі питання грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та поліцейських", постановою Кабінету Міністрів України від 11.11.2015 №988 "Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції" (далі - Постанова №988), наказом Міністерства внутрішніх справ України від 31.12.2007 №499 "Про впорядкування структури та умов грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ", наказом Міністерства внутрішніх справ України від 06.04.2016 №259 "Про затвердження Інструкції про розміри та умови виплати винагороди поліцейським в особливий період та під час проведення антитерористичних операцій", наказом Міністерства внутрішніх справ України від 06.04.2016 №260 "Про затвердження Порядку та умов виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання", який набрав чинності 27.05.2016 та почав застосовуватися з дня набрання чинності Законом України "Про Національну поліцію" з 07.11.2015, постановою Кабінету Міністрів України від 04.06.2014 №158 "Про перерозподіл видатків державного бюджету, передбачених Міністерству фінансів на 2014 рік та виділення коштів з резервного фонду державного бюджету" та наказу Міністерства внутрішніх справ України від 23.07.2014 №719, "Порядком та умовами виплати винагород військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу та резервістам, механізм підтвердження виконання окремих завдань під час безпосередньої участі у воєнних конфліктах чи антитерористичній операції, інших заходах в умовах особливого періоду", затвердженим наказом Міністерства оборони України від 02.02.2015 №49, які діяли до 18.03.2016 (далі - Порядок №49).

Пунктом 1 Постанови №24 встановлено, що в особливий період або під час проведення антитерористичної операції військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів військових формувань, правоохоронних органів, Державної служби з надзвичайних ситуацій, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту за безпосередню участь у воєнних конфліктах чи антитерористичній операції, інших заходах в умовах особливого періоду виплачується винагорода у відсотках місячного грошового забезпечення.

Розмір винагороди визначається виходячи з розміру посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних додаткових видів місячного грошового забезпечення постійного характеру, премії та повинен становити не менш як 3 тис. гривень на місяць. У разі коли військовослужбовець, особа рядового або начальницького складу, що брали безпосередню участь у воєнних конфліктах чи антитерористичній операції, інших заходах в умовах особливого періоду менше одного календарного місяця, розмір винагороди визначається пропорційно дням участі виходячи з її розміру, що становить не менш як 3 тис. гривень.

Так, на виконання п.4 вказаної постанови (у якому зазначено - Міністерству оборони разом з іншими заінтересованими державними органами затвердити у двотижневий строк порядок та умови виплати винагород згідно з додатками 1 і 2, а також порядок підтвердження виконання завдань, визначених додатком 2) було видано наказ від 02.02.2015 №49 "Про особливості виплати винагород військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу в особливий період та під час проведення антитерористичних операцій", яким затверджено Порядок та умови виплати винагород військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу та резервістам, механізм підтвердження виконання окремих завдань під час безпосередньої участі у воєнних конфліктах чи антитерористичній операції, інших заходах в умовах особливого періоду.

Частиною 1 ст.13 Закону України від 20.03.2003 №638 "Про боротьбу з тероризмом" (далі по тексту - Закон України від 20.03.2003 №638 в редакції чинній до та після 28.12.2015) передбачено, що при проведенні антитерористичної операції використовуються сили і засоби (особовий склад, спеціалісти, зброя, спеціальні і транспортні засоби, засоби зв'язку, інші матеріально-технічні засоби) суб’єктів боротьби з тероризмом, а також підприємств, установ, організацій, які залучаються до участі в антитерористичній операції, в порядку, визначеному згідно з Положенням, зазначеним у ч.2 ст.12 цього Закону. Покриття витрат та відшкодування збитків, що виникли у зв'язку із проведенням антитерористичної операції, здійснюються згідно з законодавством.

Згідно з ч.2 ст.13 Закону України від 20.03.2003 №638 за рішенням керівника Антитерористичного центру при Службі безпеки України або особи, яка його заміщує, першого заступника чи заступника керівника Антитерористичного центру при Службі безпеки України, погодженим із керівництвом відповідних суб’єктів боротьби з тероризмом, до широкомасштабних, складних антитерористичних операцій у районі їх проведення залучаються та використовуються сили та засоби (особовий склад та спеціалісти окремих підрозділів, військових частин, зброя, бойова техніка, спеціальні і транспортні засоби, засоби зв’язку, інші матеріально-технічні засоби) Служби безпеки України, Міністерства внутрішніх справ України, Національної гвардії України, Збройних Сил України, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері захисту державного кордону, та органів охорони державного кордону, Державної служби спеціального зв’язку та захисту інформації України, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту, Управління державної охорони України.

У свою чергу у ч.3 ст.12 Закону України від 20.03.2003 №638 зазначено, що керівник оперативного штабу визначає межі району проведення антитерористичної операції, приймає рішення про використання сил і засобів, що залучаються до її проведення, а в разі потреби за наявності передбачених законом підстав вносить на розгляд Ради національної безпеки і оборони України пропозиції щодо введення надзвичайного стану в Україні або в окремих її місцевостях.

Як встановлено судом, наказами АТЦ при СБУ від 12.12.2014 №97, від 17.11.2015 №321, від 07.12.2015 №341 позивача включено до склад сил і засобів, які залучаються та беруть безпосередню участь в антитерористичній операції на території Луганської області, забезпечення її проведення з 03.08.2014 по 07.11.2015, з 07.11.2015 по 29.06.2016 (відповідно).

Так, відповідно до п.1 розділу II Порядку №49 військовослужбовцям (крім резервістів) у період мобілізації (у тому числі часткової) або з моменту введення воєнного стану та до дати завершення демобілізації або закінчення (скасування) воєнного стану, у період проведення АТО за безпосередню участь у воєнних конфліктах чи АТО, здійсненні заходів із забезпечення правопорядку на державному кордоні, відбитті збройного нападу на об'єкти, що охороняються військовослужбовцями, звільненні таких об'єктів у разі їх захоплення або спроби насильного заволодіння зброєю, бойовою та іншою технікою виплачується винагорода у розмірі 100 відсотків місячного грошового забезпечення.

Розмір винагороди визначається, виходячи з розміру посадового окладу (у тому числі посадового окладу за посадою, до тимчасового виконання обов'язків (завдань) за якою допущено військовослужбовця), окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних додаткових видів місячного грошового забезпечення постійного характеру, премії, та повинен становити не менш як 3000 гривень на місяць. У разі участі у воєнних конфліктах чи АТО, інших заходах в умовах особливого періоду менше одного календарного місяця розмір винагороди визначається пропорційно дням участі, виходячи з її розміру, що становить не менш як 3000 гривень (п.2 розділу II Порядку №49).

Згідно з п.3 розділу II Порядку №49 винагорода виплачується за час, обрахований з дня фактичного початку участі військовослужбовців (крім резервістів) у заходах, зазначених у пункті 1 цього розділу, до дня завершення такої участі, про що зазначається у відповідних наказах командирів (штабу АТО).

З системного аналізу вищевказаних норм, можна дійти висновку, що за безпосередню участь в антитерористичних операціях військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу правоохоронних органів виплачується винагорода, яка обчислюється у розмірі 100% місячного грошового забезпечення з розрахунку на місяць. Проте, такий розмір не повинен бути меншим ніж 3000 грн. на місяць. У разі коли військовослужбовець, особа рядового або начальницького складу правоохоронних органів брали безпосередню участь у антитерористичній операції менше одного календарного місяця, розмір винагороди визначається пропорційно дням участі, виходячи з її розміру, що становить не менш як 3 тис. гривень.

Відповідно до п.5 розділу II Порядку №49 військовослужбовці вважаються такими, що беруть безпосередню участь в АТО, у разі одночасного дотримання таких умов:

залучені до проведення АТО;

перебувають у підпорядкуванні (виконують завдання) керівництва штабу АТО (крім військовослужбовців військових прокуратур та розвідувальних органів України);

перебувають у районі проведення АТО.

Заперечуючи проти позову, відповідач посилається на те, що накази АТЦ при СБУ про включення та виключення особи до (зі) складу сил та засобів, які залучаються та беруть безпосередню участь в антитерористичній операції на території Донецької та Луганської областей, не свідчать про фактичну участь у заходах, про що йдеться у п.2 наказу МВС України від 23.07.2014 №719 та у п.3 розділу 2 Порядку від 02.02.2015 №49. Відповідач вважає, що ОСОБА_1, у спірний період (з 07.11.2015 по 20.01.2016) фактично знаходився у підпорядкуванні ГУНП в Луганській області, перебував на посаді заступника начальника відділу слідчого управління ГУНП в Луганській області, виконував функціональні обов’язки за займаною посадою та вказівки (завдання) керівництва ГУНП в Луганській області, завдання керівництва штабу антитерористичної операції не виконував, у фактичному підпорядкуванні керівництва штабу антитерористичної операції не перебував (відповідні розпорядчі документи штабу антитерористичної операції відсутні).

Проте, суд наведене до уваги не приймає, та зазначає, що саме наказам АТЦ при СБУ позивача було віднесено до категорії осіб, які приймають безпосередню участь в АТО, забезпечують її проведення, з метою виконання службових (бойових) завдань, про що і зазначено в самих наказах, зокрема в наказі від 07.12.2015 №341 (а.с.71-73). Тобто позивач в силу п.5 розділу II Порядку №49 вважається таким, що бере безпосередню участь в АТО, з одночасним дотриманням зазначених умов.

Також, в матеріалах справи міститься довідка від 02.03.2017 №А-7459, видана відповідачем, про безпосередню участь особи в Антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України, згідно якої позивач дійсно в період з 03.08.2014 по 07.11.2015, з 07.11.2015 по 29.06.2016 та з 31.01.2017 по момент видачі довідки (02.03.2017) безпосередньо брав участь в Антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України в районах проведення АТО на території Луганської області (а.с20).

Крім наведеного, суд зазначає, що місцезнаходженням ГУНП в Луганській області є м. Сєвєродонецьк Луганської області, про що зазначено у Єдиному державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 02.12.2015 №1275-р затверджений перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, згідно з додатком. Відповідно до Додатку в розділі Луганська область пункт Міста обласного значення під номером 13 зокрема, зазначено: м.Сєвєродонецьк (Сєвєродонецька міська рада). А отже, м. Сєвєродонецьк (Сєвєродонецька міська рада) Луганської області є населеним пунктом, на території якого з 14.04.2014 здійснювалась та здійснюється по теперішній час антитерористична операція.

Пунктом 1 Постанови №988 встановлено, що грошове забезпечення поліцейських складається з посадового окладу, окладу за спеціальним званням, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, які мають постійний характер), премії та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Зазначені положення також передбачені наказом Міністерства внутрішніх справ України від 31.12.2007 №499 "Про впорядкування структури та умов грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ", та наказом Міністерства внутрішніх справ України від 06.04.2016 №260 "Про затвердження Порядку та умов виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання", який набрав чинності 27.05.2016, та почав застосовуватися з дня набрання чинності Законом України "Про Національну поліцію" з 07.11.2015.

Пунктом 3 наказу №499 встановлено, що грошове забезпечення осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за спеціальним званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення (аналогічні за змістом положення містяться в пункті 3 Порядку та умов виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання, затверджених наказом Міністерства внутрішніх справ України від 06.04.2016 №260 та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 29.04.2016 за № 669/28799, який набрав чинності 27.05.2016 (далі - Порядок №260).

Інструкцією про порядок виплати грошового забезпечення особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, затвердженою наказом №499. зокрема, визначено, що: при виплаті особі рядового чи начальницького складу грошового забезпечення за неповний місяць розмір виплати за кожний календарний день визначається шляхом ділення суми грошового забезпечення за повний місяць на кількість календарних днів у місяці, за який здійснюється виплата (підпункт 1.7); грошове забезпечення, виплачене особі рядового чи начальницького складу несвоєчасно або виплачене їй у меншому розмірі, ніж належало, виплачується за весь період, що передував моменту звернення за одержанням недоотриманого грошового забезпечення, протягом якого особа мала на нього право (підпункт 1.12).

Аналогічні за змістом положення містяться в п.9 та п.11 Порядку, передбаченого наказом МВС України №260.

Водночас, суд звертає увагу, що правоохоронні органи - державні органи, що на підставі законодавства держави здійснюють правоохоронну (правозастосовну та правозахисну) діяльність. Діяльність правоохоронних органів спрямована на забезпечення законності і правопорядку, захист прав та інтересів громадян, соціальних груп, суспільства і держави, попередження, припинення правопорушень, застосування державного примусу або заходів громадського впливу до осіб, які порушили закон та правопорядок.

Відповідно до ч.1 ст.1 Закону України від 02.07.2015 №580 "Про Національну поліцію", Національна поліція України - це центральний орган виконавчої влади, який служить суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку. А згідно ч.2 ст.2 цього Закону №580 завданнями поліції є надання поліцейських послуг у сферах: забезпечення публічної безпеки і порядку; охорони прав і свобод людини, а також інтересів суспільства і держави; протидії злочинності; надання в межах, визначених законом, послуг з допомоги особам, які з особистих, економічних, соціальних причин або внаслідок надзвичайних ситуацій потребують такої допомоги.

З аналізу наведених вище нормативних актів вбачається, що Національна поліція є правоохоронним органом та постановою Кабінету Міністрів України від 31.01.2015 №24, яка була чинною на момент виникнення спірних правовідносин, установлено, що в особливий період або під час проведення антитерористичної операції особам рядового та начальницького складу правоохоронних органів виплачується винагорода за безпосередню участь в антитерористичній операції у відсотках місячного грошового забезпечення.

Таким чином, враховуючи, що ГУНП в Луганській області є правоохоронним органом, винагорода за участь в антитерористичній операції позивачу повинна була сплачуватись саме з 07.11.2015.

Так, з метою з’ясування питання повноти розрахунків ГУНП в Луганській області з позивачем, 19.09.2018 ОСОБА_1 звернувся з заявою до ГУНП в Луганській області. До відповіді відділу фінансового забезпечення та бухгалтерського обліку ГУНП в Луганській області додано довідку від 21.09.2018 №843/14/22-2018 (а.с.18), в якій зазначено, що з 07.11.2015 по 31.01.2016 винагороду за безпосередню участь в АТО отримав лише в розмірі 426 грн з моменту набрання чинності постанови Кабінету Міністрів України від 20.01.2016 №18, тобто за період з 20.01.2016 по 31.01.2016.

Проте, з урахуванням фактичної участі позивача в антитерористичній операції, йому, на думку суду, неправомірно не нараховано та не виплачено винагороду за безпосередню участь в антитерористичній операції за період з 07.11.2015 по 20.01.2016, що підтверджено вищезазначеними наказами АТЦ при СБУ від 12.12.2014 №97, від 17.11.2015 №321, від 07.12.2015 №341.

Так, як позивачем відпрацьовано 75 днів (за період з 07.11.2015 по 30.11.2015, грудень 2015 та з 01.01.2016 по 21.01.2016), розмір винагороди за безпосередню участь в АТО повинен становити 19 823,88 грн.

Наведене в сукупності дає підстави для висновку про протиправну бездіяльність ГУНП в Луганській області щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 винагороди за безпосередню участь в антитерористичній операції за період 07.11.2015 по 20.01.2016 в сумі 19 823,88 грн, а тому, суд дійшов висновку про необхідність стягнення з відповідача вказаної суми.

Таким чином, позов ОСОБА_1 до ГУНП в Луганській області про визнання бездіяльності протиправною та стягнення коштів слід задовольнити повністю.

Керуючись ст. ст. 229, 241-243, 246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Луганській області про визнання бездіяльності протиправною та стягнення коштів – задовольнити повністю.

Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції в Луганській області щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 винагороди за безпосередню участь в антитерористичній операції за період 07.11.2015 по 20.01.2016 в сумі 19 823,88 грн.

Стягнути з Головного управління Національної поліції в Луганській області на користь ОСОБА_1 винагороду за безпосередню участь в антитерористичній операції за період з 07.11.2015 по 20.01.2016 в сумі 19 823,88 грн (дев’ятнадцять тисяч вісімсот двадцять три гривні 88 коп.).

Рішення суду набирає законної сили в порядку статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.

Позивач - ОСОБА_1 (АДРЕСА_1 14000, ід.код НОМЕР_1, р/р  29244825509100, МФО  305299, ЄДРПОУ банку 14360570).

Відповідач - Головне управління Національної поліції у Луганській області (вул.. Партизанська,16 м.  Сєвєродонецьк Луганська область, 93404, код ЄДРПОУ 40108845).

Повне рішення суду складено 07 лютого 2019 року.

Суддя                                                                                                                   Л.О. Житняк