ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27 липня 2006 р. | № 6/845 |
Вищий господарський суду України в складі колегії
суддів: | Грейц К.В. - головуючого Глос О.І. Бакуліної С.В. |
розглянувши касаційні скарги | -ТОВ “Коммандос” -ТОВ Науково-виробнича компанія “Укрінвестбуд” (особа, яка не була залучена до участі у справі) |
на постанову | від 27.04.2006 |
Київського апеляційного господарського суду |
у справі господарського суду м. Києва № 6/845 |
за позовом | ПП “Русь-Інвест” |
до | -ТОВ “Київоблбуд” -ТОВ “Коммандос” |
про | зобов’язання вчинити дії, тлумачення умов договору субкомісії |
за участю представників: - скаржника (особи, яка не була залучена до участі у справі) - позивача - відповідача-2 |
Драча В.М. Гончара О.І. Жданкіної Л.К., Мазурчака В.М. |
ВСТАНОВИВ:
Рішенням Господарського суду міста Києва від 12.12.2005 (суддя Ковтун С.А.), залишеним без змін постановою колегії суддів Київського апеляційного господарського суду від 27.04.2006 (у складі головуючого судді Моторного О.А., суддів Кошіля В.В., Алданової С.О.), частково задоволені позовні вимоги ПП “Русь-Інвест” (з врахуванням заяви про зміну предмету позову) про: - зобов'язання ТОВ “Київоблбуд” надати позивачеві всю документацію щодо будівництва ТСЦ “Поділля”, що знаходиться в Хмельницькому районі на землях Розсошанської сільської ради, в тому числі проектно-кошторисну документацію на вказаний об'єкт, звіт про цільове використання отриманих від позивача грошових коштів на будівництво ТСЦ “Поділля”, документально підтвердити факт отримання коштів від ТОВ “Коммандос” для проведення будівництва торгово-сервісного центру “Поділля” в період з 19.01.2004 по теперішній час;
- тлумачення змісту договору субкомісії № 19/01/1 від 19.01.2004 між ТОВ “Коммандос” та ПП “Русь-Інвест”, витлумачено зміст договору субкомісії № 19/01/1 від 19.01.2004 між ТОВ “Коммандос” та ПП “Русь-Інвест” наступним чином: “По договору субкомісії комісіонер поручив, а субкомісіонер зобов'язався придбати цегельні та металеві торгівельні павільйони у першій черзі будівництва торгово-сервісного центру “Поділля”, розташованому на землях Розсошанської сільської ради, Хмельницького району, Хмельницької області, замовником будівництва якого являється субкомісіонер, в кількості 1482 штук на суму 26087000 гривень”, в іншій частині позову відмовлено.
Не погоджуючись із рішенням та постановою у справі, ТОВ “Коммандос” звернулося з касаційною скаргою, в якій просить зазначені судові акти в частині задоволення позовних вимог скасувати та прийняти нове рішення про повну відмову в позові.
Свої вимоги скаржник обґрунтовує тим, що, за його переконанням, суди першої та апеляційної інстанцій неправильно застосували норми матеріального (ст.ст. 213, 637, 1011, 1012 ЦК України, ст. 19 Конституції України) та процесуального (ч. 1 ст. 12, ст.ст. 33, 34, 43, ч. 1 ст. 79, п. 1 ст. 80 ГПК України) права, прийняли до уваги заявку позивача від 31.08.2004, яка не може бути належним та допустимим доказом, здійснили вільне, одностороннє встановлення нової умови договору субкомісії, про яку сторони в належній формі не домовлялись, порушили права учасників спільної діяльності за договором № 09/07 від 09.07.2003, розтлумачивши неіснуючі умови договору субкомісії.
ТОВ Науково-виробнича компанія “Укрінвестбуд” (особа, яка не була залучена до участі у справі) також звернулось з касаційною скаргою, просить рішення та постанову у справі в частині задоволення позовних вимог скасувати, в позові відмовити.
Свої вимоги скаржник обґрунтовує тим, що, за його переконанням, ТОВ НВК „Укрінвестбуд” не було залучене до участі у справі №6/845 в першій інстанції в той час, як прийняте рішення зачіпає його права, як учасника спільної діяльності за договором №09/07 від 9.07.2003 про спільну діяльність по будівництву та експлуатації торгово-сервісного центру „Поділля”, суди першої та апеляційної інстанцій припустилися неправильного застосування норм матеріального права, зокрема, ст.ст. 213, 637, 1011, 1012 ЦК України.
При цьому скаржник зазначає, що у відповідності до ст.ст. 213, 637 ЦК України при тлумаченні правочину беруться до уваги однакове для всього змісту правочину значення слів і понять, а також загальноприйняте у відповідній сфері відносин значення термінів. Якщо буквальне значення слів і понять, а також загальноприйняте у відповідній сфері відносин значення термінів не дає змоги з'ясувати зміст окремих частин правочину, їхній зміст встановлюється порівнянням відповідної частини правочину зі змістом інших його частин, усім його змістом, намірам сторін, метою тлумачення є необхідність визначити справжню волю особи, яка вчинила правочин, і застосування такого правового інституту має місце тільки тоді, коли волевиявлення сторони правочину не дозволяє однозначно встановити їх намір (наміри), справжню волю, виражену при вчиненні правочину. Отже, суди попередніх інстанцій припустилися неправильного застосування вказаних норм і фактично не розтлумачили договір субкомісії, а змінили його зміст.
Представники ТОВ “Київоблбуд” своїм процесуальним правом на участь в судовому засіданні касаційної інстанції не скористались.
Заслухавши у відкритому судовому засіданні пояснення представників скаржника і сторін, перевіривши повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в постанові апеляційного та рішенні місцевого господарських судів, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційні скарги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, 22.12.2003 між ПП “Русь-Інвест” та ТОВ “Єврокапітал” (Російська Федерація) укладено договір комісії № 1-к, за умовами якого комітент (ТОВ “Єврокапітал”) доручає, а комісіонер (ПП “Русь- Інвест”) зобов’язується від свого імені, але за рахунок і на користь комітента, придбати на ринку України в термін до 22.12.2005 житлові і нежитлові, що перебувають в стадії будівництва та прийняті в експлуатацію, приміщення площею (згідно додатку №1 до договору) 10000 кв.м за ціною не більше 1000 дол.США за 1 кв.м.
В свою чергу ПП “Русь-Інвест” уклало з ТОВ “Коммандос” договір субкомісії №19/01/1 від 19.01.2004, відповідно до умов якого комісіонер (ПП “Русь-Інвест”) доручає, а субкомісіонер (ТОВ “Коммандос”) зобов’язується від свого імені, але за рахунок і на користь комітента, придбати товар - житлові і нежитлові, що перебувають в стадії будівництва і готові (прийняті в експлуатацію), приміщення, в строки і площею, зазначені в додатку, який є невід’ємною частиною договору. Додатком №1 до цього договору сторони визначили, що площа житлових і нежитлових приміщень на території України становить не менше 1500 кв.м і за ціною не більше 750 дол.США за 1 кв.м , при цьому, строк і місце передачі товару –згідно заявки комісіонера.
Суди попередніх інстанцій встановили, що договір субкомісії № 19/01/1 від 19.01.2004 і додаток №1 до нього укладено на виконання договору комісії № 1-к від 22.12.2003, оскільки в них містяться посилання на цей договір комісії, і що зазначені договори відображають волевиявлення сторін на виникнення цивільних прав і обов'язків сторін та відповідають вимогам законодавства, передбаченим для такого виду зобов'язань, як комісія.
Так, відповідно до ст.1011 Цивільного кодексу України, за договором комісії одна сторона (комісіонер) зобов'язується за дорученням другої сторони (комітента) за плату вчинити один або кілька правочинів від свого імені, але за рахунок комітента, згідно з частиною 1 статті 1012 Цивільного кодексу України договір комісії може бути укладений на визначений строк або без визначення строку, з визначенням або без визначення території його виконання, з умовою чи без умови щодо асортименту товарів, які є предметом комісії.
Згідно п.п. 4.1.1 договору субкомісії комісіонер перераховує субкомісіонеру 100% попередньої оплати від суми, необхідної для здійснення платежів за угодами, укладеними у відповідності з цим договором, в зв’язку з цим судами попередніх інстанцій встановлено, що ПП “Русь-Інвест” було перераховано ТОВ “Коммандос” кошти в сумі 26140000 грн., при цьому, як вбачається з наявних у справі копій платіжних доручень, сплата коштів відбулась з січня по червень 2004 року, однак, будь-яких угод на придбання товару для комітента субкомісіонер не укладав.
31.08.2004 ПП “Русь-Інвест” надіслало на адресу ТОВ “Коммандос” заявку комісіонера, в якій зазначено, що товаром є цегляні та металеві павільйони у першій черзі будівництва торгово-сервісного центру “Поділля”, розташованому на землях Розсошанської сільської ради, Хмельницького району, Хмельницької області, сума перерахованих коштів на придбання цегельних та металевих павільйонів у торгово-сервісному центрі “Поділля” - 26140000 (двадцять шість мільйонів сто сорок тисяч) гривень, сума коштів без врахування комісійної винагороди по договору субкомісії - 26140000 - 53000 = 26087000 (двадцять шість мільйонів вісімдесят сім тисяч) гривень, середня вартість одного торговельного павільйону у торгово-сервісному центрі “Поділля” - 17597 (сімнадцять тисяч п'ятсот дев'яносто сім) гривень з розрахунку 82094000 гривень : 4665 місць, де 82094000 гривень - орієнтовна вартість будівництва, 4665 місць - запланована кількість торговельних павільйонів, загальна кількість торговельних павільйонів - 1482 (одна тисяча чотириста вісімдесят два) штук з розрахунку 26087000 гривень: 17597 гривень, строк передачі товару - до 01 вересня 2005 року; місце передачі - торгово-сервісний центр “Поділля”.
Вважаючи зазначену заявку уточненням пунктів 4, 6 додатку №1 до договору субкомісії щодо строку і місця передачі товару, позивач вимагає витлумачити предмет договору субкомісії таким чином, що субкомісіонер зобов'язаний придбати у першій черзі будівництва торгово-сервісного центру “Поділля” торговельні цегельні та металеві павільйони в кількості 1482 штук на суму 26087000 грн.
Задовольняючи в цій частині позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з того, що додатком № 1 до договору субкомісії № 19/01/1 від 19.01.2004 не передбачено іншої форми виконання доручення ніж заявка комісіонера, субкомісіонер використав кошти комісіонера саме на будівництво 1-ої черги торгово-сервісного центру “Поділля”, розташованого на землях Розсошанської сільської ради, Хмельницького району, Хмельницької області, про що свідчать договір № 09/07 від 09.07.2003, укладений, в тому числі, відповідачем-2 з відповідачем-1, у додатковій угоді № 4 від 13.12.2003 до якого вказується про найменування та вартість об'єктів першої черги ТСЦ “Поділля”, зокрема, про орієнтовну вартість будівництва - 82094000 гривень, про кількість цегляних торговельних павільйонів - 215 штук, цегляних прибудованих торговельних павільйонів - 30 штук, збірно-металевих торговельних павільйонів - 4420 штук.
Однак, з такими висновками погодитись не можна, оскільки вони є передчасними, ґрунтуються на припущеннях, а не дійсно встановлених обставинах справи, які мають значення для правильного вирішення спору і дотримання порядку тлумачення угод, встановленого нормою ст. 213 ЦК України, за змістом якої тлумачення не може створювати, натомість тільки роз’яснювати вже існуючі умови договору
Зокрема, судами попередніх інстанцій не враховано, що нормою статті 1015 Цивільного кодексу України презюмується укладання договору субкомісії за згодою комітента, а згідно статті 1014 цього кодексу комісіонер зобов’язаний вчиняти угоди на умовах, найбільш вигідних для комітента, і у відповідності до його вказівок, при цьому залишився невстановленим факт згоди комітента на укладення договору субкомісіі чи його повідомлення про заміну комісіонера, що є необхідною передумовою встановлення обставин, пов’язаних з вказівками комітента щодо вчинення в його інтересах конкретної угоди, оскільки відповідно до умов договору комісії № 1-к від 22.12.2003 строки, площа, ціна, порядок розрахунків за товар (п. 1.3), порядок та строк передачі та приймання товару (п. 3.1) сторони узгоджують в додатках окремо по кожній конкретній угоді і такі додатки є невід’ємною частиною договору і мають бути підписаними повноважними представниками сторін (п. 11.3).
Поза увагою судів попередніх інстанцій залишилось те, що договір субкомісії № 19/01/1 від 19.01.2004 містить аналогічні приписи щодо порядку узгодження умов конкретних угод, а заявкою комісіонера згідно пунктів 4, 6 додатку № 1 до договору можуть уточнюватись лише строк і місце передачі товару, натомість судами витлумачено саме заявку комісіонера від 31.08.2004 як зміст договору субкомісії.
Посилаючись на договір № 09/07 від 09.07.2003 про сумісну діяльність по будівництву та експлуатації торговельно-сервісного центру “Поділля” і на додаткову угоду № 4 від 13.12.2003 до нього як на достатню підставу вважати, що майно за цим договором створене, в тому числі, за рахунок коштів позивача, тому може предметом договору субкомісії, судами попередніх інстанцій не враховано статус цього майна, яке згідно вищезазначеного договору перебуває у спільній частковій власності 5 його сторін: ТОВ “Коммандос”, ТОВ “Науково-виробнича компанія “Укрінвестбуд”, ТОВ “Енерго-Трейд”, ТОВ “Київоблбуд” та “Бест Кволіті Інк.”, США, і жодна з цих сторін відповідно до приписів ст.ст. 358, 361, 362 ЦК України не вправі розпоряджатись своєю часткою у спільному майні без відома інших співвласників.
При цьому слід зазначити, що згідно пунктів 2.8, 2.10 договору № 09/07 від 09.07.2003 сторони можуть передавати свої права і обов’язки за договором третім особам тільки при наявності письмової згоди кожної з інших сторін, крім права переуступки пайової участі, і тільки суб’єктам даного договору, сторони не мають права залучати до виконання інвестиційних програм по даному договору третіх осіб без письмового погодження з боку всіх інших сторін-учасниць договору, тому висновок судів попередніх інстанцій про створення майна за цим договором за рахунок коштів позивача є суперечливим і не може вважатись встановленим в межах даної справи.
Крім того, судами попередніх інстанцій шляхом тлумачення умов договору субкомісії визначено предметом цього договору конкретне майно і його вартість без будь –якої належної оцінки, не враховано, що його орієнтовна вартість визначена позивачем довільно, без будь-якого нормативного обґрунтування.
Отже, спірні судові акти про тлумачення договору субкомісії № 19/01/1 від 19.01.2004 прийняті за неповно встановлених обставин справи та стосуються прав і обов’язків осіб, яких не було залучено до участі у справі, зокрема, скаржника - ТОВ “Науково-виробнича компанія “Укрінвестбуд” як учасника договору № 09/07 від 09.07.2003 про сумісну діяльність по будівництву та експлуатації торговельно-сервісного центру “Поділля”, оскільки внаслідок тлумачення умов договору субкомісії його предметом визначено майно, що перебуває у спільній частковій власності.
Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 11110 ГПК України порушення норм процесуального права є в будь-якому випадку підставою для скасування рішення і постанови, якщо вони стосуються прав і обов’язків осіб, які не були залучені до участі у справі.
Відповідно до постанови Пленуму Верховного суду України від 29.12.1976 №11 “Про судове рішення”, рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши всі обставини справи, вирішив спір у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.
Однак, в порушення цих приписів і вимог ст. 84 ГПК України судами не встановлено обставини, які входять до предмету доказування у даній справі, зокрема, наявність чи відсутність підстав для застосування такого правового інституту як тлумачення змісту угоди, яке буквальне значення слів і понять та якої саме частини угоди не дає змоги з'ясувати її зміст, а волевиявлення сторони правочину не дозволяє однозначно встановити її намір, тобто потребує встановлення справжньої волі, вираженої при вчиненні правочину, та відповідності волі та волевиявлення.
Оскільки передбачені статтею 1117 ГПК України межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені попередніми судовими інстанціями, та враховуючи порушення, передбачені ч. 2 ст. 11110 ГПК України, рішення та постанова у справі в частині, що оскаржується, підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до господарського суду першої інстанції.
Керуючись статтями 1115, 1117, 1119 –11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України
ПОСТАНОВИВ:
Постанову Київського апеляційного господарського суду від 27.04.2006 у справі № 6/845 господарського суду м. Києва та рішення господарського суду міста Києва від 12.12.2005 у цій справі скасувати.
Справу направити на новий розгляд господарського суду міста Києва.
Касаційні скарги ТОВ “Коммандос” та ТОВ “Науково-виробнича компанія “Укрінвестбуд” задовольнити частково.
Головуючий К.В.Грейц
Судді О.І.Глос
С.В.Бакуліна