ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27 червня 2006 р. | № 42/329-7/503 |
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Плахотнюк С.О. (головуючий), |
Панченко Н.П., (доповідач), |
Самусенко С.С. |
розглянувши касаційну скаргу і додані до неї матеріали | ВАТ “АК “Київводоканал” |
на постанову Київського апеляційного | від 21.02.2006 року господарського суду |
у справі господарського суду | № 42/329-7/503 міста Києва |
за позовом | ВАТ “АК “Київводоканал” |
до про | Колективного житлово-комунального підприємства “Агропромбудіндустрія” стягнення 980898,28 грн. |
В судовому засіданні взяли участь представники:
ВАТ “АК “Київводоканал” –Смірнова Н.М. (дов. № 83 від 13.06.2006 р. ),
Колективного житлово-комунального підприємства “Агропромбудіндустрія” –Філоненко В.В. (дов. № б/н від 02.06.2006 р.).
ВСТАНОВИВ:
Відкрите акціонерне товариство “АК “Київводоканал” у липні 2004 р. звернулося до господарського суду м.Києва з позовом до колективного житлово-комунального підприємства “Агропроміндустрія” про стягнення 980898,28 грн. заборгованості за надані послуги по водопостачанню та водовідведенню за договором № 03148/2-03 від 29.11.1995 року за період з листопада 1995 р. по червень 2004 р.
Рішенням господарського суду м.Києва від 21.09.2004 р. у справі № 42/329 позов задоволено частково. Стягнуто з колективного житлово-комунального підприємства “Агропромбудіндустрія” на користь ВАТ “АК “Київводоканал” 357418,99 грн. боргу. Рішення суду мотивоване тим, що вимоги про оплату послуг за договором, наданих до липня 2001 року, задоволенню не підлягають, оскільки заявлені з пропуском трирічного строку позовної давності.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 31.01.2005 р. рішення господарського суду м.Києва від 21.09.2004 р. у справі № 42/329 залишено без змін.
Постановою Вищого господарського суду України від 14.06.2005 р. постанову Київського апеляційного господарського суду від 31.01.05р. та рішення господарського суду м.Києва від 21.09.2004 р. у справі № 42/329 скасовано, справу передано на новий розгляд до господарського суду м.Києва.
Рішенням господарського суду м.Києва від 27.10.2005 р. у справі № 42/329- 7/503 позов задоволено частково, стягнуто з колективного житлово-комунального підприємства “Агропромбудіндустрія” на користь ВАТ “АК “Київводоканал” 70475, 81 грн. основного боргу.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 21.02.2006 р. рішення господарського суду м.Києва від 27.10.2005 р. у справі № 42/329-7/503 скасовано, прийнято нове рішення. В позові відмовлено повністю.
Відкрите акціонерне товариство “АК “Київводоканал” у своїй касаційній скарзі, поданій до Вищого господарського суду України, просить скасувати постанову Київського апеляційного господарського суду від 21.02.2006 р. у справі № 42/329-7/503 та прийняти нове рішення, яким задовольнити позов ВАТ “АК “Київводоканал” до КЖКП “Агропромбудіндустрія” у повному обсязі, посилаючись на те, що судом апеляційної інстанції порушені норми матеріального та процесуального права, зокрема, ст. ст. 4, 33, 34, 43 ГПК України, ст. 22 Закону України “Про питну воду та питне водопостачання” та Правила користування системами комунального водопостачання та водовідведення.
Заслухавши доповідача, вислухавши пояснення представників сторін скаржника, перевіривши правильність застосування господарським судом міста Києва та Київським апеляційним господарським судом норм матеріального і процесуального права, юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у рішенні господарського суду та постанові апеляційного господарського суду, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що 29.11.1995 р. між підприємством по експлуатації водомірного господарства та збуту води “Водозбут” ДКО “Київводоканал” (правонаступником якого є ВАТ “АК “Київводоканал”) та Колективним житлово - комунальним підприємством “Агропромбудіндустрія” укладено договір № 03148/2-03 про надання послуг з водопостачання та водовідведення. Договір був укладений сторонами терміном до 31.12.1996р (п.5.1. договору). Відповідно до п.5.2. договору 03148/2-03 від 29.11.2005р, якщо за один місяць до закінчення терміну дії договору жодна із сторін не заявить про його закінчення, договір вважається переукладеним на новий строк. Відповідно до п.1.1. договору №03148/2-03 від 29.11.1995 р позивач прийняв на себе зобов'язання постачати відповідачеві питну воду та здійснювати водовідведення, відповідач у свою чергу зобов'язався своєчасно та в повному обсязі оплачувати послуги надані позивачем.
Розділом III договору № 03148/2-03 від 29.11.1995 р. регулюється порядок розрахунків між позивачем та відповідачем за надані послуги з водопостачання та водовідведення. Зокрема, п.3.1. договору встановлено, що кількість води, що подається позивачем та використовується споживачами, встановлюється за показами лічильників, зареєстрованих АК “Київводоканал”. У випадку відсутності водолічильників (п.3.3. договору) можливо застосування іншого способу обліку за погодженням.
Відповідно до п. .3.6. договору відповідач розраховується за надані за договором послуги інкасо платіжних вимог, які оплачуються без акцепту платника шляхом зняття з його рахунку сум, зазначених АК “Київводоканал” у платіжних вимогах.
Відповідно до п.п.19.3.1. ст.19 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, з моменту набрання чинності цим Законом банки не здійснюють облік заборгованості клієнтів, не сплаченої у строк, та не ведуть картотеку, за винятком випадків, коли такі операції здійснюються банками у межах укладених ними цивільно-правових договорів.
Списання коштів з рахунків платника податків здійснюється банками лише за дорученнями платника або за платіжними вимогами згідно з абзацом третім підпункту 10.1.1 статті 10 цього Закону, а також на підставі виконавчих документів та за визнаними платником претензіями, у тому числі у порядку досудового врегулювання спорів. Пункт 10.1.1. Закону встановлює порядок погашення податкового боргу платників податків і не може бути застосований до даних правовідносин.
Відповідачем надано суду довідку обслуговуючого банку ВАТ КБ “Хрещатик” від 128.01.2005 р. №30/89 відповідно до якої, по реєстру дебетових документів на рахунок відповідача із АППБ “Аваль” не надходило (а.с.187, т.2).
Статтею 257 ЦК України встановлена загальна позовна давність тривалістю у три роки.
Згідно зі ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства
Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо строк виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Після внесення змін до чинного законодавства в частині скасування безакцептного списання коштів банківськими установами з рахунків платників, відповідні зміни до договору №03148/2-03 від 29.11.1995р внесені не були. А отже, термін виконання зобов'язань за вказаним договором сторонами узгоджено не було. Відповідно до ст. 530 ЦК України строк виконання зобов'язань відповідача перед позивачем у даному випадку визначається моментом пред'явлення вимоги.
Як було встановлено господарським судом міста Києва та вбачається з наявних у матеріалах справи доказів, позивач звернувся до відповідача з платіжними вимогами про сплату заборгованості 20.07.2004 р., що підтверджується залученими до справи фінансовим чеком та описом вкладення у поштове відправлення (а.с.59-65, т.1), тобто у позивача відсутні підстави для стягнення заборгованості поза межами строку позовної давності за весь період дії договору.
Суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що існує заборгованість 70 475, 81 грн. відповідача перед позивачем з врахуванням вже укладених з громадянами договорів про реструктуризацію заборгованості. Як вбачається з наданого відповідачем розрахунку, позивачем при обчисленні суми позову завищено обсяги водопостачання в порівнянні з показами будинкових водолічильників на 304 973 м3, що призвело до завищення суми заборгованості. Більш того, при здійсненні розрахунку позову позивачем не враховано суму бюджетного фінансування у розмірі 44 202, 07 грн.
Відповідно до Розпорядження КМДА №1680 від 28.08.2002р. “Про встановлення тарифів на послуги з водопостачання та водовідведення”, в тарифах на послуги з водопостачання та водовідведення для житлово-експлуатаційних організацій враховано 5,5 відсотка на відшкодування витрат, пов'язаних з нарахуванням, збором, обліком та розщепленням платежів населення за житлово-комунальні послуги, надані житлово-експлуатаційними організаціями, установами банків та Головним інформаційно-обчислювальним центром Київської міської державної адміністрації.
Як встановлено судом першої інстанції, позивачем виставляється до сплати вартість послуг з водопостачання та водовідведення з врахуванням знижки (5,5%), яка повинна відшкодовуватись відповідачеві відповідно до вищевказаного розпорядження.
З наявного у матеріалах справи розрахунку позивача (а.с.14-19, т.1) вбачається, що знижка відповідно до Розпорядження КМДА №1680 від 28.08.2002р становить 36 933, 83 грн. Вказана знижка обчислена позивачем виходячи з обсягів наданих послуг за даними позивача.
З розрахунку, наданого відповідачем, фактичні обсяги водопостачання, обчислені за даними журналів обліку споживання води, є меншими, ніж виставлялись позивачем. А отже, знижка, яка обчислюється позивачем при виставленні рахунків до оплати має бути меншою.
Колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з висновками суду першої інстанції, що в межах строку позовної давності заборгованість відповідача перед позивачем за надані послуги з водопостачання та водовідведення згідно з договором №03148/2-03 від 29.11.1995р становить 70 475, 81 грн.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що постанова суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню, як така, що прийнята з неправильним застосуванням норм матеріального права. Скасоване нею законне і обґрунтоване рішення суду першої інстанції підлягає залишенню без змін.
Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119 –11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України
ПОСТАНОВИВ:
1. Касаційну скаргу ВАТ “АК “Київводоканал” на постанову Київського апеляційного господарського суду від 21.02.2006 р. у справі №42/329-7/503 задовольнити частково.
2. Постанову Київського апеляційного господарського суду від 21.02.2006 р. у справі №42/329-7/503 скасувати, рішення господарського суду міста Києва від 27.10.2005 р. у справі № 42/329-7/503 залишити без змін.
Головуючий Плахотнюк С.О.
С у д д я Панченко Н.П.
С у д д я Самусенко С.С.