ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 січня 2024 року

м. Київ

cправа № 910/14489/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Краснов Є. В. - головуючий, Мачульський Г. М., Могил С. К.,

секретар судового засідання - Денисевич А. Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 23.01.2023 (колегія суддів: Корсак В. А., Демидова А. М., Ходаківська І. П.) та рішення Господарського суду міста Києва від 01.06.2021 (суддя Гулевець О. В.) у справі

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" до Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго", за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача, - Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом", про зобов`язання вчинити дії,

за участю представників:

позивача - Ільмухіної Т. В., Слесарчука В. М.,

відповідача - Яковченка Р. Г.,

третьої особи - Гарматіна К. В.,

ВСТАНОВИВ

Короткий зміст позовних вимог

1. У вересні 2020 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" (далі - ТОВ "ГК "Нафтогаз України") звернулося до суду з позовом про зобов`язання Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" (далі - НЕК "Укренерго") припинити дії, спрямовані на нарахування послуг щодо експорту електричної енергії за договором про надання послуг з передачі електричної енергії від 01.01.2019 № 0140-02024, та включення нарахування таких послуг до первинних документів, якими оформлюються послуги з передачі електричної енергії.

2. На обґрунтування позовних вимог позивач послався на те, що всупереч умовам укладеного між ТОВ "ГК "Нафтогаз України" та НЕК "Укренерго" договору відповідач нараховує плату за послуги з передачі електричної енергії при здійсненні експорту та включив їх до рахунка-фактури від 04.08.2020 № 0140-02024/04/08/2020, а також акта приймання-передачі електричної енергії від 31.07.2020 на суму 5 076 319 грн.

3. Оскільки позивач не погоджується з нарахуванням плати за послуги з передачі обсягів експортованої електричної енергії, то вважає, що до нього можуть бути застосовані наслідки, встановлені постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - НКРЕКП) від 14.03.2018 № 307 "Про затвердження Правил ринку" щодо зобов`язання застосувати до учасників ринку електричної енергії статусу "Переддефолтний", та, як наслідок, статусу "Дефолтний" за неоплату учасником ринку послуг з передачі електричної енергії.

4. На переконання позивача, застосування цих статусів може позбавити його можливості брати участь на ринку електричної енергії, поставить під загрозу виконання ним своїх обов`язків перед контрагентами та виконання умов договорів з іншими учасниками ринку, він не матиме можливості виконувати взяті на себе зобов`язання за контрактом на поставку електричної енергії від 17.07.2020 № 181д-26/2020, укладеним з Державним виробничим об`єднанням електроенергетики "Бєленерго", оскільки не зможе придбавати ресурс для постачання за договором купівлі-продажу електричної енергії від 20.07.2020 № 65-150-SD-20-001-44, укладеним з Державним підприємством "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (далі - ДП "НАЕК "Енергоатом") в особі відокремленого підрозділу "Енергоатом-Трейдинг", відповідно до підпункту 5.1.4 якого продавець має право призупинити частково / повністю продаж (відпуск) електричної енергії покупцю та звільняється від виконання зобов`язань за цим договором під час призупинення, зокрема, у разі набуття покупцем статусу "Дефолтний" або "Переддефолтний".

Фактичні обставини справи, встановлені судами

5. НЕК "Укренерго" є юридичною особою, що утворена 29.07.2019 як акціонерне товариство, 100 відсотків акцій якого закріплюються в державній власності, внаслідок реорганізації шляхом перетворення Державного підприємства "Національна енергетична компанія "Укренерго" відповідно до наказу Міністерства фінансів України від 15.02.2019 № 73 та розпорядження Кабінету Міністрів України від 22.11.2017 № 829-р "Про погодження перетворення державного підприємства "Національна енергетична компанія "Укренерго" у приватне акціонерне товариство".

6. НЕК "Укренерго" є правонаступником майна, усіх прав та обов`язків Державного підприємства «Національна енергетична компанія "Укренерго" відповідно до статті 108 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), пункту 5 Порядку перетворення державного унітарного комерційного підприємства в акціонерне товариство, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.08.2012 № 802 та пункту 3.2 статуту НЕК "Укренерго".

7. Відповідач виконує функції оператора системи передачі - юридичної особи, відповідальної за експлуатацію, диспетчеризацію, забезпечення технічного обслуговування, розвиток системи передачі та міждержавних ліній електропередачі, а також за забезпечення довгострокової спроможності системи передачі щодо задоволення обґрунтованого попиту на передачу електричної енергії.

8. Позивач є учасником ринку електричної енергії та здійснює свою діяльність на підставі ліцензії на право провадження господарської діяльності з постачання електричної енергії споживачу, виданої постановою НКРЕКП від 13.11.2018 № 1409.

9. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 57 Закону України "Про ринок електричної енергії" електропостачальники мають право купувати та продавати електроенергію на ринку електричної енергії, здійснювати експорт-імпорт електричної енергії за вільними цінами.

10. Згідно з пунктом 1.3.5 Правил ринку, затверджених постановою НКРЕКП від 14.03.2018 № 307, кандидат в учасники ринку повинен мати діючі договори, зокрема, про надання послуг з передачі електричної енергії, що укладається згідно із Кодексом системи передачі.

11. Відповідно до пунктів 5.2, 5.4, 5.5 Кодексу системи передачі, затвердженого постановою НКРЕКП від 14.03.2018 № 309, укладення договорів про надання послуг з передачі електричної енергії є обов`язковою умовою надання користувачам доступу до системи передачі. Оператор системи передачі (ОСП) укладає договір про надання послуг з передачі електричної енергії з користувачем до набуття ним статусу учасника ринку електричної енергії відповідно до Правил ринку.

12. Згідно з пунктом 5.1 Кодексу системи передачі, затвердженого постановою НКРЕКП від 14.03.2018 № 309, - договір про надання послуг з передачі електричної енергії визначає організаційні, технічні та фінансові умови, на яких ОСП здійснює передачу електричної енергії системою передачі.

13. 01.01.2019 ТОВ "ГК "Нафтогаз України" як користувач і НЕК "Укренерго" як оператор системи передачі (ОСП) уклали договір № 0140-02024 про надання послуг з передачі електричної енергії, відповідно до якого ОСП зобов`язалося надавати послугу з передачі електричної енергії (далі - послуга), а користувач - її оплачувати. Умови цього договору типові, затверджені постановою НКРЕКП від 14.03.2018 № 309 "Про затвердження Кодексу системи передачі". Сторони також уклали додаткову угоду до цього договору про погодження його умов у новій редакції.

14. За змістом пункту 4.1 договору для розрахунків за ним використовується плановий і фактичний обсяг послуги: 1) плановий обсяг послуг визначається на основі наданих користувачем та погоджених ОСП повідомлень щодо планового обсягу передачі електроенергії на розрахунковий місяць; 2) визначення фактичного обсягу послуги у розрахунковому місяці здійснюється на підставі даних щодо погодинних обсягів передачі електроенергії по точках комерційного обліку, які зареєстровані за відповідним користувачем (додаток № 2). З цією метою використовуються дані обліку Адміністратора комерційного обліку та ЕІС користувача.

15. Відповідно до пункту 6.5 договору користувач здійснює розрахунок з ОСП за фактичний обсяг послуги протягом трьох банківських днів з моменту та на підставі отримання акта приймання-передачі послуги, який ОСП надає користувачу протягом перших п`яти робочих днів місяця, наступного за розрахунковим. Оплата послуг здійснюється на підставі рахунків, наданих виконавцем або самостійно сформованих в електронному вигляді за допомогою "Системи управління ринком", з використанням електронно-цифрового підпису тієї особи, яка уповноважена підписувати документи в електронному вигляді, у порядку, визначеному законодавством.

16. Відповідач виставив позивачу для оплати рахунок-фактуру від 04.08.2020 № 0140-02024/04/08/2020 та акт приймання-передачі електричної енергії від 31.07.2020 за липень 2020 року на суму 5 076 319 грн, тоді як останній вважає неправомірним включення до нього обсягів експортованої електричної енергії. Позивач висловив відповідачу заперечення з цього приводу на тій підставі, що оскільки дія постанови НКРЕКП від 07.02.2020 № 360 "Про затвердження змін до Кодексу системи передачі" (далі - постанова НКРЕКП № 360) у частині змін до пунктів 5.1, 5.3, 5.6 глави 5, 6.2, 6.5 глави 6 розділу ХІ і змін до додатків 5 та 6 Кодексу системи передачі, затвердженого постановою НКРЕКП від 14.03.2018 № 309, була зупинена, то послуги з передачі електричної енергії у липні 2020 року у розмірі 12 000 000 квт/год оплаті не підлягали.

17. Отже, позивач заперечує проти нарахування йому плати за послуги передачі йому обсягів експортованої електричної енергії на тій підставі, що існує ймовірність застосування до нього наслідків, установлених постановою НКРЕКП від 14.03.2018 № 307 "Про затвердження Правил ринку", щодо зобов`язання застосувати до учасників ринку електричної енергії статусу "Переддефолтний", та, як наслідок, статусу "Дефолтний" за неоплату послуг з передачі електричної енергії і позбавить позивача можливості брати участь на ринку електричної енергії.

18. У зв`язку з цим включення відповідачем до рахунків та актів приймання-передачі послуг обсягів експортованої електричної енергії позивач вважає безпідставним, оскільки це порушує його права й умови договору.

Короткий зміст судових рішень

19. 01.06.2021 Господарський суд міста Києва ухвалив рішення, залишене без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 23.01.2023, про задоволення позову.

20. Суди зазначили, що нарахування відповідачем плати за послуги з передачі при здійсненні експорту електроенергії не передбачено чинним законодавством та умовами укладеного сторонами договору від 01.01.2019. При цьому суди врахували, що постанова НКРЕКП № 360 у частині змін до пунктів 5.1, 5.3, 5.6 глави 5, пунктів 6.2, 6.5 глави 6 розділу ХІ, та змін до додатків 5 і 6 Кодексу системи передачі, затвердженого постановою НКРЕКП від 14.03.2018 № 309, визнана протиправною та нечинною з моменту її прийняття на підставі рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 13.07.2020 у справі № 640/3041/20, залишеного без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 21.10.2020.

21. Зазначили, що ратифікацією Договору про заснування Енергетичного Співтовариства (далі - Договір про ЕС) Україна уповноважила Секретаріат Енергетичного Співтовариства (далі - Секретаріат ЕС) на оцінку правомірності дій України як сторони Договору про ЕС на відповідність його умовам. Секретаріат ЕС виснував, що встановлення плати за передачу електричної енергії та за диспетчерське (оперативно-технологічне) управління суперечить положенням статті 41 Договору про ЕС.

22. Суд першої інстанції у своєму рішенні висвітлив позицію, викладену в рішенні Суду Європейського Союзу (далі - Суд ЄС) від 06.12.2018 у справі № С-305/17 "FENS spol. s r.o. v. Slovak Republic", щодо тлумачення положень Директиви 2003/54/ЄС Європейського Парламенту та Ради Європейського Союзу від 06.06.2003 стосовно спільних правил для внутрішнього ринку електроенергії (далі - Директива 2003/54/ЄС), який установив, що закріплення плати за передачу при здійсненні експортних операцій є заходом, еквівалентним до мита, оскільки таким заходом є будь-яка грошова плата, якою би малою вона не була, незалежно від її призначення та способу застосування, що накладається в односторонньому порядку на товари через те, що вони перетинають кордон, і яка не є митом у строгому розумінні.

23. Північний апеляційний господарський суд погодився з висновками суду першої інстанції про порушення міжнародних зобов`язань України шляхом нарахування плати за послуги з передачі експортованих обсягів електроенергії. Зокрема, як і суд першої інстанції, апеляційний суд на обґрунтування цього висновку послався на статтю 41 Договору про ЕС, рішення Суду ЄС від 06.12.2018 у справі № С-305/17 "FENS spol. s r.o. v. Slovak Republic" та висновок Секретаріату ЕС.

24. Відхиляючи доводи відповідача щодо неправильного застосування судом першої інстанції рішення Суду ЄС від 06.12.2018 у справі № С-305/17, Директиви 2003/54/ЄС, статті 41 Договору про ЕС та статті 31 Угоди про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони, суд апеляційної інстанції послався на правові висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.08.2022 у справі № 910/9627/20.

25. Враховуючи, що нарахування плати за послуги з передачі експортованих обсягів електроенергії порушує міжнародні зобов`язання України, суди обох інстанцій виснували про неправомірність дій відповідача щодо включення ним обсягів з передачі електричної енергії при здійсненні експорту електричної енергії до документів, якими оформлюються послуги з передачі електричної енергії. Крім того, суди зазначили про те, що обраний позивачем спосіб захисту права ефективний.

Короткий зміст доводів та вимог касаційної скарги

26. НЕК "Укренерго" звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою про скасування цих судових рішень та ухвалення нового - про відмову у позові.

27. Підставами касаційного оскарження скаржник визначив пункти 1, 2, 3, 4 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), зазначаючи про відсутність висновку Верховного Суду у контексті обставин цієї справи, зокрема щодо того, що нарахування плати за передачу експортованих обсягів електроенергії прямо передбачено умовами укладеного з позивачем договору. На переконання скаржника, апеляційний господарський суд, аргументуючи своє рішення посиланням на названу вище постанову Великої Палати Верховного Суду від 03.08.2022 у справі № 910/9627/20, не врахував відмінності обставин справ.

28. Крім того, скаржник послався на неврахування судами правових позицій, викладених у постановах Верховного Суду від 26.01.2021 у справі № 522/1528/15-ц, від 07.11.2018 у справі № 488/5027/14-ц, від 28.09.2021 у справі № 761/45721/16-ц, від 14.12.2021 у справі № 344/16879/15-ц, від 11.09.208 у справі № 905/1926/16, від 08.09.2021 у справі № 640/3041/20, від 20.11.2020 у справі № 212/116/17-ц, від 08.02.2022 у справі № 910/17343/20, від 13.04.2021 у справі № 909/722/14 та від 27.05.2020 у справі № 916/2187/18.

29. Скаржник також просив відступити від висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постанові від 03.08.2022 у справі № 910/9627/20, оскільки вважає, що правовідносини у ній неподібні до правовідносин у справі, що переглядається, і відмінність цих справ полягає в існуванні для позивача реальних наслідків щодо відображення відповідачем у первинних документах обсягів спірних послуг у контексті відсутності станом на дату перегляду апеляційним господарським судом положень законодавства у частині можливості набуття позивачем статусів "Переддефолтний" і "Дефолтний" за несплату боргу за послугу з передачі, а також наявністю у спірному договорі умови про обов`язок позивача сплачувати тариф на передачу на експортовані обсяги електричної енергії, тоді як у договорі, що був предметом розгляду у справі № 910/9627/20, така умова відсутня. Крім того, неподібність правовідносин скаржник обґрунтовує тим, що станом на дату розгляду справи постанова НКРЕКП № 360, якою встановлений обов`язок експортерів сплачувати послугу з передачі, нараховану на обсяги експортованої електроенергії, визнана протиправною та нечинною з моменту її прийняття на підставі рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 13.07.2020 у справі № 640/3041/20, залишеного без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 21.10.2020, тоді як станом на дату розгляду цієї справи судові рішення у справі № 640/3041/20 скасовані Верховним Судом, про що 08.09.2021 прийнято постанову. На переконання скаржника, ці справі різняться між собою існуванням реальних наслідків для позивачів у зв`язку з відображенням відповідачем у первинних документах обсягів послуг з передачі електроенергії.

30. Визначаючи підставою касаційного оскарження пункт 4 частини другої статті 287 ГПК України, скаржник наполягає на безпідставному відхиленні судом апеляційної інстанції його клопотання про долучення додаткових угод від 01.11.2021 № 4 і від 22.12.2021 до договору про надання послуг з передачі електричної енергії від 01.01.2019 № 0140-02024 як додаткових доказів у справі, які він не подав до суду першої інстанції, але обґрунтував причини неможливості такого подання. Причиною неприйняття цих додаткових угод апеляційний господарський суд указав їх укладення після ухвалення оскаржуваного рішення від 01.06.2021 у цій справі. До того ж вони не були предметом розгляду у суді першої інстанції, а тому відсутні підстави надавати цим документам статус доказів.

31. Узагальнено доводи скаржника зводяться до того, що:

- позивач обрав неналежний і неефективний спосіб захисту порушеного права;

- судове рішення у цій справі не може бути виконане у примусовому порядку, оскільки відсутній механізм його виконання;

- позивач не довів факту порушення його прав чи інтересів відповідачем;

- вимога про заборону відповідачу вчиняти певні дії у майбутньому не може бути задоволена, оскільки захисту підлягає тільки порушене право;

- посилання на рішення Суду Європейського Союзу від 06.12.2018 у справі № С-305/17 скаржник вважає необґрунтованим;

- вважає, що Директива 2003/54/ЄС, прийнята Європейським парламентом і Радою Європейського Союзу, не належить до основ функціонування ринку електричної енергії України, тобто не є джерелом права.

Узагальнений виклад позиції інших учасників справи

32. Позивач і третя особа у відзивах на касаційну скаргу просять залишити її без задоволення, а судові рішення - без змін.

33. ДП "НАЕК "Енергоатом" пропустило на один день установлений судом касаційної інстанції строк для подання відзиву і просило визнати поважними причини такого пропуску та поновити цей строк, який пропущений унаслідок незалежних від нього обставин, зокрема оголошення повітряної тривоги, під час якої відділення поштового зв`язку не працює.

34. Частиною першою статті 295 ГПК України передбачено, що учасники справи мають право подати до суду касаційної інстанції відзив на касаційну скаргу в письмовій формі протягом строку, встановленого судом касаційної інстанції в ухвалі про відкриття касаційного провадження. Згідно з частиною четвертою статті 13 цього ж Кодексу кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Відповідно до статей 118, 119 цього Кодексу право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку. Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом. Установлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.

35. Розглянувши це клопотання ДП "НАЕК "Енергоатом", колегія суддів поновила строк на подання відзиву на касаційну скаргу та прийняла його до розгляду.

36. ДП "НАЕК "Енергоатом" звернуло увагу на те, що під час апеляційного перегляду цієї справи саме НЕК "Укренерго" було ініціатором зупинення розгляду цієї справи до закінчення розгляду Великою Палатою Верховного Суду справи № 910/9627/20, обґрунтовуючи тим, що правовідносини у цих справах є подібними. Про доцільність зупинення з тих самих підстав висловлювався також позивач у поданому до суду апеляційної інстанції клопотанні.

37. Як наслідок, суд апеляційної інстанції врахував правові висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.08.2022 у справі № 910/9627/20, яка є аналогічною зі справою № 910/14489/20, оскільки подібними є предмети спору, підстави позову, зміст позовних вимог, встановлені судом фактичні обставини, а також наявне однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин, суб`єктний склад учасників судового спору й обраний позивачем спосіб захисту порушеного права. Крім того, апеляційний господарський суд звернув увагу на те, що доводи касаційної скарги НЕК "Укренерго" у справі № 910/9627/20 значною мірою аналогічні доводам його апеляційної скарги у справі № 910/14489/20.

38. ТОВ "ГК "Нафтогаз України" у відзиві на касаційну скаргу наполягає на тому, що нарахування плати за послуги з передачі експортованих обсягів електроенергії порушує міжнародні зобов`язання України. Вважає правильним обрання ним такого способу захисту свого права, тоді як стверджує про необґрунтованість посилань НЕК "Укренерго" у касаційній скарзі на правові позиції Верховного Суду у справах №№ 522/1528/15-ц, 488/5027/14-ц, 761/45721/16-ц, 344/16879/15-ц та 910/1926/16 через відмінність правовідносин, предмета і підстав позову. Аналогічно доводам ДП "НАЕК "Енергоатом", звернуло увагу на те, що саме НЕК "Укренерго" ініціювало питання про необхідність зупинення провадження у цій справі до закінчення розгляду Великою Палатою Верховного Суду справи № 910/9627/20 з посиланням на подібність правовідносин. Аргументуючи свої заперечення, послалося також на те, що ухвалені у цій справі судові рішення не суперечать наведеним скаржником у касаційній скарзі висновками Верховного Суду.

39. У зв`язку з прийняттям 29.12.2023 Кабінетом Міністрів України постанови № 1420 "Про утворення акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" колегія суддів за заявою Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (далі - АТ "НАЕК "Енергоатом") замінила третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - ДП "НАЕК "Енергоатом" на заявника.

Позиція Верховного Суду

40. На розгляд суду передано питання, чи передбачало національне законодавство України плату за експорт електричної енергії до прийняття постанови НКРЕКП № 360, яка набрала чинності 08.02.2020, оскільки обов`язок сплати тарифу за передачу, зокрема щодо обсягів експортованої електричної енергії, було запроваджено саме із прийняттям цієї постанови.

41. У цій справі підставою виникнення спірних правовідносин є договір, за яким, на думку позивача, відповідач безпідставно нараховує плату за послуги з передачі електричної енергії. Позивач не погоджується з нарахуванням такої плати з підстав, викладених у пунктах 3, 4 цієї постанови.

42. Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій послалися, зокрема, на статтю 41 Договору про ЕС, яка забороняє встановлення мита й кількісних обмежень імпорту й експорту енергопродуктів і матеріалів, для транспортування яких використовуються мережі, і всі заходи, що мають подібний результат.

43. Суди також взяли до уваги повідомлення Секретаріату ЕС від 28.05.2020 (Compliance Note, CN 01/2020, Ukraine - electricity transmission and dispatch tariff with respect to the tariffs for export and import), який розглядав Порядок № 585 та постанову НКРЕКП від 22.04.2019 № 586 "Про затвердження Порядку формування тарифу на послуги з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління" у контексті положень статті 41 Договору про ЕС, і виснував, що платежі, передбачені законодавством України, за своїм змістом еквівалентні митним зборам, що не відповідає напрацьованому законодавству Енергетичного Співтовариства.

44. Водночас стаття 41 Договору про ЕС міститься у розділі IV Договору "Створення єдиного енергетичного ринку". Глава І "Географічні межі" цього ж розділу у статті 40 визначає, що положення та заходи, вжиті згідно із цим розділом, застосовуватимуться на територіях, на яких застосовуються Угода про створення Європейського Співтовариства, за умов, викладених у цій Угоді, на територіях Сторін, що приєдналися, і на території під юрисдикцією Тимчасової Адміністративної Місії ООН у Косові.

45. Отже, ця стаття застосовується лише у разі, якщо експорт електроенергії здійснюється з території України на території, зазначені у статті 40 цього Договору. Разом з тим суди попередніх інстанцій не встановили, до якої країни чи країн здійснювався експорт. Це унеможливлює визначення законодавства, яке підлягає застосуванню у справі, що переглядається.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

46. Згідно із пунктом 2 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд.

47. Відповідно до пункту 1 частини третьої статті 310 ГПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1 - 3 частини другої статті 287 цього Кодексу.

48. З огляду на викладене рішення та постанова попередніх судових інстанції підлягають скасуванню, а справа - направленню на новий розгляд до суду першої інстанції.

Судові витрати

49. Оскільки суд касаційної інстанції не змінює та не ухвалює нового рішення, відповідно до частини чотирнадцятої статті 129 ГПК України розподіл судових витрат судом касаційної інстанції не здійснюється.

Керуючись статтями 240, 300, 308, 310, 314-317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" задовольнити частково.

2. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 23.01.2023 та рішення Господарського суду міста Києва від 01.06.2021 у справі № 910/14489/20 скасувати.

3. Справу № 910/14489/20 направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя Є. В. Краснов

Суддя Г. М. Мачульський

Суддя С. К. Могил