ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 січня 2019 рокуЛьвів№ 857/3339/18

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Пліша М.А.

суддів Глушка І.В., Шинкар Т.І.

з участю секретаря судового засідання Федак С.Р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові апеляційну скаргу головного управління Державної фіскальної служби у Рівненській області на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 06 вересня 2018 року (головуючий суддя Махаринець Д.Є., м.Рівне, дату складення повного тексту рішення не зазначено) у справі № 817/397/18 за адміністративним позовом приватного акціонерного товариства "Костопільський завод скловиробів" до головного управління Державної фіскальної служби у Рівненській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

приватне акціонерне товариство «Костопільський завод скловиробів» звернулось до суду першої інстанції з позовом до головного управління Державної фіскальної служби у Рівненській області в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 01.11.2017 р., №0007871401 на суму 635 587,00 грн., штрафна санкція - 158 897,00 грн., №0007881402 на суму 157 709,61 грн., штрафна санкція - 34 674,84 грн., №0037911202 на суму 401 674,00 грн., №0007861401 на суму 940 839,00 грн., штрафна санкція - 57 146,00 грн.

Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 06 вересня 2018 року позовні вимоги задоволено, визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у Рівненській області №0007881402, №0007871401, №0007861401 та № 0037911202 від 01.11.2017 року.

Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції ГУ ДФС у Рівненській області оскаржило його апеляційному порядку, вважає, що рішення прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, тому просить його скасувати та ухвалити нове, яким у задоволенні позову відмовити повністю.

В апеляційній скарзі зазначає, що підставою для винесення спірних податкових повідомлень-рішень стали матеріали документальної планової виїзної перевірки ПрАТ «Костопільський завод скловиробів» податкового законодавства за період з 01.01.2015 по 30.06.2017, валютного - за період з 01.01.2015 по 30.06.2017, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування - за період з 01.01.2015 по 30.06.2017, за результатами якої ГУ ДФС у Рівненській області складено акт від 06.10.2017 №1046/17-00-14-01/30923971 (далі - акт перевірки).

Перевіркою встановлено, що ПрАТ «Костопільський завод скловиробів» у жовтні 2015 року включено до складу податкового кредиту податок на додану вартість, сплачений в ціні перерахованого авансу ТОВ «ФОРС-ПОІНТ» за газ природній, на підставі податкових накладних №21 від 16.10.2015 на суму ПДВ 110412,08 грн., №17 від 15.10.2015 на суму ПДВ 166666,67 грн., №10 від 09.10.2015 на суму ПДВ 5000 грн.

03.07.2015р. між ТОВ «ФОРС-ПОІНТ» та ПрАТ «Костопільський завод скловиробів» укладено договір №03/07/2015-г на постачання природного газу для власних потреб. 30.09.2015 р. між ТОВ «ФОРС-ПОІНТ» та ПрАТ «Костопільський завод скловиробів» укладено додаткову угоду №3 до договору №03/07/2015-г на постачання природного газу для власних потреб від 03.07.2015, згідно з якою пункт 2.1 основного договору доповнено тим, що Постачальник зобов'язувався постачати природний газ Споживачу в жовтні 2015 року в об'ємі 850 тис. куб.м.

19.10.2015 листом за вих. №860 Костопільським управлінням по експлуатації газового господарства ПАТ «Рівнегаз» повідомлено ПрАТ «Костопільський завод скловиробів» про те, що відповідно до наданих НАК «Нафтогаз України» станом на 16.10.2015 планових обсягів подачі природного газу промисловим споживачам області на жовтень місяць 2015 року, підприємству зняті ресурси природного газу в обсязі 850 тис.куб.м згідно з укладеним договором на постачання природного газу з ТОВ «ФОРС- ПОІНТ». Водночас, ТОВ «ФОРС-ПОІНТ» надіслано на адресу ПрАТ «Костопільський завод скловиробів» гарантійний лист від 19.10.2015 вих.№263/10/2015, в якому підтверджено, що плановий ліміт природного газу, що був заведений станом на 01.10.2015 в об'ємі 850 тис. куб.м постачальником буде доведений та не знімався.

Разом з тим, на виконання умов договору №03/07/2015-г на постачання природного газу для власних потреб від 03.07.2015 ПрАТ «Костопільський завод скловиробів» здійснило попередню оплату непоставленого природного газу ТОВ «ФОРС- ПОІНТ» за жовтень 2015 року в сумі 1 692 472,50 грн.: 15.10.2015 в сумі 1 000 000, 00 грн.; 16.10.2015 в сумі 170 000, 00 грн., 16.10.2015 в сумі 492472,50 грн. В бухгалтерському обліку підприємства дані операції відображено бухгалтерськими проведеннями Дт 631 Кт 311. Станом на 30.07.2017 рахується заборгованість по Дт 631 рахунку по постачальнику ТОВ «ФОРС- ПОІНТ» на загальну суму 1692472,5 грн.

В той же час, ТОВ «ФОРС-ПОІНТ» в порушення умов договору від 03.07.2015 №03/07/2015-г на постачання природного газу для власних потреб не здійснило поставку природного газу в обсязі 850 тис.куб.м в жовтні 2015 року для ПрАТ «Костопільський завод скловиробів».

ПАТ НАК «Нафтогаз України» повідомила, що за підсумками вересня 2015 року у газопостачального підприємства ТОВ «ФОРС-ПОІНТ» виник негативний дисбаланс природного газу обсягом 2,8 млн.куб.м, тому ТОВ «ФОРС-ПОІНТ» було проінформовано листом про те, що з нього буде знято з планового розподілу на жовтень 2015 року обсяги природного газу, призначені споживачам ТОВ «ФОРС-ПОІНТ».

Як свідчать обставини справи, у провадженні Шевченківського управління поліції ГУ НП в м. Києві знаходиться кримінальне провадження відносно ТОВ «ФОРС-ПОІНТ», внесене до Єдиного реєстру кримінальних проваджень 28.03.2017 за №12017100100003698, за ознаками складу злочину, передбаченого ч.2 ст.190 КК України, порушеного на підставі заяви ПрАТ «Костопільський завод скловиробів». Посадові особи ТОВ «ФОРС-ПОІНТ», діючи умисно, з корисливою метою, шляхом обману та зловживання довірою, укладаючи Договір №03/07/2015-г на постачання природного газу для власних потреб від 03.07.2015 з ПрАТ «КЗС» вчинили шахрайство у особливо великих розмірах не здійснивши поставку природного газу споживачу у жовтні 2015 року обсягом 850 тис. куб.м, знаючи завідомо наперед, що ліміти природного газу для ТОВ «ФОРС-ПОІНТ» у жовтні 2015 року зняті, що підтверджує Акт №1 ануляції акту прийому-передачі природного газу від 25.08.2015. Зазначеними шахрайськими діями ТОВ «ФОРС-ПОІНТ» завдали матеріальних збитків ПрАТ «Костопільський завод скловиробів» на суму 1 692 472 гри. 50 кой., яка була сплачена як передоплата за поставку природного газу у жовтні 2015 року.

ПрАТ «Костопільський завод скловиробів» не нарахувало податкові зобов'язання з ПДВ (не відновило податковий кредит) на вартість непоставленого газу від ТОВ «ФОРС-ПОІНТ».

Враховуючи вищевикладене, перевіркою зроблено висновок, що ПрАТ «Костопільський завод скловиробів» в порушення п.«г» п. 198.5 ст.198 Податкового кодексу України не нарахувало податкові зобов'язання з ПДВ в розмірі 282 079 грн. (не відновило податковий кредит) на вартість непоставленого газу ТОВ «ФОРС-ПОІНТ».

Відповідно до пп.«г» п. 198.5 ст.198 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний нарахувати податкові зобов'язання виходячи з бази оподаткування визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені цим Кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, - у разі, якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися: в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку(крім випадків, передбачених пунктом 189.9 статті 189 цього Кодексу).

Крім того, під час перевірки встановлено, що ПрАТ «Костопільський завод скловиробів» здійснювало придбання соди кальцинованої для використання у виробництві у 2015 році у ТОВ «Експоград» (сода кальцинована 1 гатунку марки А) на загальну суму без ПДВ 3956970,01 грн., крім того ПДВ в сумі 791394,01 грн., відповідно до податкових накладних та відповідних видаткових накладних; у 2016 році у ТОВ «Укрнеохім» (сода кальцинована марки Б) на загальну суму без ПДВ 1269912,60 грн., крім того ПДВ в сумі 253982,72 грн.

Перелік податкових та видаткових накладних, відображення в бухгалтерському обліку наведено в акті перевірки. До складу собівартості реалізованих товарів віднесено собівартість соди кальцинованої, податок на додану вартість з вартості придбаної соди - до складу податкового кредиту. Розрахунки проводились в безготівковій формі. Станом на 30.06.2017 по Кт632 рахунку не обліковується заборгованість по даних суб'єктах господарювання.

Аналізом наданих до перевірки залізничних накладних встановлено, що даний товар (сода кальцинована) доставлялась на ПрАТ «Костопільський завод скловиробів» з Російської Федерації, відповідно в графі «власник вантажу» не зазначено постачальниками даного товару ТОВ «Експоград» та ТОВ «Укрнеохім». Відсутність такого обов'язкового реквізиту первинного документу не дало змоги ідентифікувати походження даного товару (соди кальцинованої).

До перевірки не представлено документів, що підтверджують транспортування товарів, та інших документів, які б підтверджували поставку товарів від ТОВ «Експоград» та ТОВ «Укрнеохім» до ПрАТ «Костопільський завод скловиробів».

Враховуючи вищезазначене, перевіркою зроблено висновок, що задекларована господарська операція із придбання у ТОВ «Експоград» та ТОВ «Укрнеохім» товарно-матеріальних цінностей не відбулася у дійсності. Надані первинні документи не опосередковувалися реальним рухом активів між ПрАТ «КЗС» та ТОВ «Експоград», ТОВ «Укрнеохім».

Враховуючи викладене, апелянт вважає, що фактично мало місце придбання товару, джерело походження якого не встановлено, тобто набуття у власність без наявності будь-яких первинних документів, які опосередковують таке отримання.

Оскільки, перевіркою встановлено, що у ПрАТ «Костопільський завод скловиробів» відсутні первинні бухгалтерські документи з належним чином оформленими обов'язковими реквізитами, які опосередковують отримання активів (соди кальцинованої), тобто ідентифікують джерела походження, виробників/постачальників, тому товари вартістю сумі 5226883,61 грн. (в т.ч. 2015 р. - 3956970,01 грн. та 2016 р. - 1269913,60 грн.) є такими, що безоплатно отримані.

Перевіркою зроблено висновок, що ПрАТ «Костопільський завод скловиробів» в порушення вимог п.п. 44.1, 44.2 ст.44, пп.134.1.1 п.134.1 ст.134 Податкового кодексу України, п.п. 5, 21 П(С)БО 15 «Доходи», п. 5 П(С)БО 11 «Зобов'язання», ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні», п.2.2 Положення №88 не віднесено до складу «Інші доходи» та не відображено у рядку 2240 Звіту про фінансові результати (форма №2) дохід від безоплатно одержаних оборотних активів на загальну суму 5226883,61 грн., в т.ч. 2015р. - 3956970,01 грн. та 2 квартал 2016р. - 1269913,60 грн.

Крім того, ПрАТ «Костопільський завод скловиробів» в порушення пп.«а» п. 198.1, п.198.3 ст.198, п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України за результатами проведених взаєморозрахунків з ТОВ «Експоград» та ТОВ «Укрнеохім» завищено податковий кредит з податку на додану вартість в сумі 1045377,00 грн., в тому числі: з ТОВ «Експоград» в сумі 791394,00 грн.; з ТОВ «Укрнеохім» в сумі 253983,00 грн.

Перевіркою також встановлено здійснення виплати доходу нерезиденту джерелом походження з України при виконанні наступних контрактів:

- № 053ТА-2015 від 12.03.2015, укладеного з фірмою - нерезидентом ООО «САИ ГЛОБАЛ ЕВРАЗИЯ», РФ, яка є Уповноваженим представником органу по сертифікації «SAI GLOВАL LIМІТЕD». Реквізити нерезидента: 192102, Санкт-Петербург, г.Реки, Волковки наб., д.7А кв.19. Генеральний директор - Марцинковский Дмитро Олександрович.

Предмет контракту - послуги по технічній оцінці/аналізу документації заводу на території ПрАТ «КЗС». На виконання умов даного договору нерезидентом ООО «САИ ГЛОБАЛ ЕВРАЗИЯ», РФ, було надано послуги на загальну суму - 839,10 дол.США / 17 732,19 грн. згідно з актом виконаних робіт №00000109 від 05.05.2015, що у відповідності до пп.«й» піт. 141.4.1 п. 141.4 ст.141 Податкового кодексу України підпадають під визначення доходів, отриманих нерезидентом із джерелом їх походження з України.

Підприємством ПрАТ «Костопільський завод скловиробів» перераховано нерезиденту ООО «САИ ГЛОБАЛ ЕВРАЗИЯ», РФ, за надані послуги валютні кошти в сумі 839,10 дол. США / 19 719,52 грн., згідно з п/д № 962 від 26.03.2015. Вказані виплати проведені без утримання податку з доходів нерезидента походженням з України. Станом на кінець проведення перевірки розрахунки по даному контракту завершені. Хід виконання умов договору наведено в Додатку №3 ЗЕД до акту перевірки.

Згідно з пп. 134.1.3 п. 134.1. ст.134 Податкового кодексу України валютні кошти, перераховані ПрАТ «Костопільський завод скловиробів» за Договором № 053ТА-2015 від 12.03.2015 на користь нерезидента ООО «САИ ГЛОБАЛ ЄВРАЗИЯ», РФ, є об'єктом оподаткування у вигляді доходу (прибутку) нерезидента з джерелом походження з України, що підлягає оподаткуванню згідно з пп.141.4 ст. 141 Податкового кодексу України.

В ході проведення перевірки ПрАТ «Костопільський завод скловиробів» представлено Довідку, видану Міжрегіональною інспекцією Федеральної податкової служби по централізованій обробці даних за № 07-11/09059 від 05.03.2015 про те, що фірма ООО «САИ ГЛОБАЛ ЕВРАЗИЯ», РФ є податковим резидентом Російської Федерації, відповідно до Конвенції між Урядом України та Урядом Російської Федерації про уникнення подвійного оподаткування доходів і майна та попередження ухилень від сплати податків.

Перевіркою встановлено, що при виплаті доходу нерезиденту ООО «САИ ГЛОБАЛ ЕВРАЗИЯ», РФ, підприємством ПрАТ «Костопільський завод скловиробів» не були враховані положення статті 20 «Інші доходи» Конвенції між Урядом України та Урядом Російської Федерації про уникнення подвійного оподаткування доходів і майна та попередження ухилень від сплати податків. При виплаті доходу нерезиденту ООО «САИ ГЛОБАЛ ЕВРАЗИЯ», РФ за надані послуги, підприємств ПрАТ «Костопільський завод скловиробів» в І кварталі 2015 року не утримувало та не перераховувало в бюджет податок з доходу нерезидента за ставкою 15 відсотків в сумі 2 957,93 грн., чим порушено вимоги пп.«й» пп.141.4.1, пп.141.4.2, п.141.4 ст.141 Податкового кодексу України.

- № 313-3-2014 від 06.02.2015, укладений з фірмою - нерезидентом ООО «САИ ГЛОБАЛ ЕВРАЗИЯ», РФ, яка є Уповноваженим представником органу по сертифікації «SAI GLOВАL LIМІТЕD». Предмет контракту - послуги по проведенню перевірки (аудиту) ВРС ЮР заводу. Місце надання послуг - Україна, 35000 Рівненська обл., м.Костопіль, вул. Гвардійська, 7 (ПрАТ «КЗС»), На виконання умов даного договору нерезидентом ООО «САИ ГЛОБАЛ ЕВРАЗИЯ», РФ, було надано послуги на загальну суму - 4 500,00 євро / 106 649,91 грн. згідно з актом виконаних робіт № 00000108 від 05.05.2015, що у відповідності до пп.«й» пп.141.4.1, п.141.4 ст.141 Податкового кодексу України підпадають під визначення доходів отриманих нерезидентом із джерелом їх походження з України.

Підприємством ПрАТ «Костопільський завод скловиробів» перераховано нерезиденту ООО «САИ ГЛОБАЛ ЕВРАЗИЯ», РФ, за надані послуги валютні кошти в сумі 4 500,00 євро/ 107 015,49 грн., згідно з п/д № 1022 від 05.06.2015. Вказані виплати проведені без утримання податку з доходів нерезидента походженням з України. Станом на кінець проведення перевірки розрахунки по даному контракту завершені. Хід виконання умов договору зведено в Додатку №3 ЗЕД до акту перевірки.

Згідно з пп. 134.1.3 п. 134.1. ст.134 Податкового кодексу України валютні кошти, перераховані ПрАТ «Костопільський завод скловиробів» за Договором № 313-S-2014 від 06.02.2015 на користь нерезидента ООО «САИ ГЛОБАЛ ЕВРАЗИЯ», РФ, є об'єктом оподаткування у вигляді доходу (прибутку) нерезидента з джерелом походження з України, що підлягає оподаткуванню згідно з пп.141.4 ст.141 Податкового кодексу України.

В ході проведення перевірки ПрАТ' «Костопільський завод скловиробів» представлено Довідку, видану Міжрегіональною інспекцією Федеральної податкової служби по централізованій обробці даних за № 07-11/09059 від 05.03.2015, про те, що фірма ООО «САИ ГЛОБАЛ ЄВРАЗИЯ», РФ є податковим резидентом Російської Федерації відповідно до Конвенції між Урядом України та Урядом Російської Федерації про уникнення подвійного оподаткування доходів і майна та попередження ухилень від сплати податків.

Перевіркою встановлено, що при виплаті доходу нерезиденту ООО «САИ ГЛОБАЛ ЕВРАЗИЯ», РФ, підприємством ПрАТ «Костопільський завод скловиробів» не були враховані положення статті 20 «Інші доходи» Конвенції між Урядом України та Урядом Російської Федерації про уникнення подвійного оподаткування доходів і майна та попередження ухилень від сплати податків.

При виплаті доходу нерезиденту ООО «САИ ГЛОБАЛ ЕВРАЗИЯ», РФ за надані послуги, підприємство ПрАТ «Костопільський завод скловиробів» в II кварталі 2015 року не утримувало та не перераховувало в бюджет податок з доходу нерезидента за ставкою 15 відсотків в сумі 16 052,32 грн., чим порушено вимоги пп.«й» пп.141.4.1, пп.141.4.2, п.141.4 ст. 141 Податкового кодексу України.

- № 200217 від 20.02.2017, укладений з фірмою - нерезидентом ООО «ЭМ ЭС СИ - ЭС ДЖИ СИ СИ Рус», РФ. Предмет контракту - надання інженерних послуг по настройці та запуску в роботу інспекційної машини М на плоскій пляшці 246-В1Н-100, з використанням змінного оснащення, виготовленої компанією ТІАМА на території України (м.Костопіль).

На виконання умов даного договору нерезидентом, було надано послуги на загальну суму - 1 800,00 євро / 51 820,68 грн. згідно з актом виконаних робіт № 40 від 11.05.2017, що у відповідності до пп.«й» пп.141.4.1 п.141.4 ст.141 Податкового кодексу України підпадають під визначення доходів, отриманих нерезидентом із джерелом їх походження з України. Підприємством ПрАТ «Костопільський завод скловиробів» перераховано нерезиденту за надані послуги валютні кошти в сумі 1 530,00 євро/ 43 987,67 грн., згідно з п/д № 19 від 21.04.2017. Вказані виплати проведені без утримання податку з доходів нерезидента походженням з України. Станом на кінець проведення перевірки по даному контракту рахується кредиторська заборгованість в сумі 270,00 євро / 8 042,43 грн..

Згідно з пп.134.1.3 п.134.1. ст.134 Податкового кодексу України валютні кошти, перераховані ПрАТ «КЗС» за Договором № 200217 від 20.02.2017 на користь нерезидента ООО «ЭМ ЭС СИ - ЭС ДЖИ СИ СИ Рус» РФ, є об'єктом оподаткування у вигляді доходу (прибутку) нерезидента з джерелом походження з України, що підлягає оподаткуванню згідно з пп. 141.4 ст. 141 Податкового кодексу України.

В ході проведення перевірки ПрАТ «Костопільський завод скловиробів» представлено Довідку, видану Міжрегіональною інспекцією Федеральної податкової служби по централізованій обробці даних за № 2-8-11/20712 від 10.05.2017, про те, що фірма ООО «ЭМ ЭС СИ - ЭС ДЖИ СИ СИ Рус» РФ є податковим резидентом Російської Федерації відповідно до Конвенції між Урядом України та Урядом Російської Федерації про уникнення подвійного оподаткування доходів і майна та попередження ухилень від сплати податків.

Перевіркою встановлено, що при виплаті доходу нерезиденту підприємством ПрАТ «Костопільський завод скловиробів» не були враховані положення статті 20 «Інші доходи» Конвенції між Урядом України та Урядом Російської Федерації про уникнення подвійного оподаткування доходів і майна та попередження ухилень від сплати податків.

При виплаті доходу нерезиденту ООО «ЭМ ЭС СИ - ЭС ДЖИ СИ СИ Рус» РФ за надані послуги, підприємство ПрАТ «Костопільський завод скловиробів» в І півріччі 2017 року не утримувало та не перераховувало в бюджет податок з доходу нерезидента за ставкою 15 відсотків в сумі 6 598,15 гри., чим порушено вимоги пп.«й» пп.141.4.1, пп.141.4.2 п.141.4 ст.141 Податкового кодексу України.

Крім того в періоді, що перевірявся, ПрАТ «Костопільський завод скловиробів» здійснило виплату дивідендів за результатами господарської діяльності за 2016 рік наступному нерезиденту: «FІSНЕRМАN INVESТМЕNТS ООD», Болгарія виплачено дивіденди за 2016 рік згідно з Протоколом № 78 від 15.06.2017 засідання Наглядової ради ПрАТ «Костопільський завод скловиробів» в сумі 30 296,95 євро / 880 674,74 грн. згідно з п/д № 63 від 23.06.2017.

Згідно з пп.134.1.3 п.134.1. ст.134 Податкового кодексу України дивіденди, виплачені ПрАТ «Костопільський завод скловиробів» на користь нерезидента «FІSНЕRМАN INVESТМЕNТS ООD», Болгарія є об'єктом оподаткування у вигляді доходу (прибутку) нерезидента з джерелом походження з України, що підлягає оподаткуванню згідно з пп. 141.4 ст. 141 Податкового кодексу України.

Статус податкового резидента компанії «FІSНЕRМАN INVESТМЕNТS ООD», Болгарія підтверджений наданою для перевірки Довідкою про податкову резиденцію, виданою Національним агентством доходів Територіального управління регіону Варна відділення у м.Шумен 31.05.2017 за № 2700000034. Відповідно до цього документу, «FІSНЕRМАN INVESТМЕNТS ООD» зареєстрована в Республіці Болгарії в цілях оподаткування відповідно до Конвенції «Про укладення подвійного оподаткування», укладеної між Республікою Болгарія та договірними сторонами, що приєдналися до неї, та сплачує податок на дохід у Республіці Болгарія, отриманий у будь-якій частині світу.

Перевіркою встановлено, що при виплаті дивідендів нерезиденту «FІSНЕRМАN INVESТМЕNТS ООD», Болгарія, підприємством ПрАТ «КЗС» не були враховані положення пп.«б» п.2 ст.10 «Дивіденди» положень Конвенції між Урядом України та Урядом Республіки Болгарії про уникнення подвійного оподаткування доходів і майна та попередження податкових ухилень, оскільки компанія «FІSНЕRМАN INVESТМЕNТS ООD», Болгарія, володіє 21,999000 цінних паперів ПрАТ «Костопільський завод скловиробів». Враховуючи вищевикладене, при виплаті дивідендів повинно здійснюватись їх оподаткування відповідно до положень пп.«б» п.2 ст.10 Конвенції за ставкою 15 відсотків.

При виплаті нерезиденту доходу (дивідендів) «FІSНЕRМАN INVESТМЕNТS ООD», Болгарія, ПрАТ «Костопільський завод скловиробів» в І півріччі 2017 року не утримувало та не перераховувало в бюджет податок з доходу нерезидента за ставкою 15 відсотків в сумі 132 101,21 грн., чим порушено вимоги частини п. «б» пп.141.4.1, пп.141.4.2 п.141.4 ст.141 Податкового кодексу України та положення Конвенції між Урядом України та Урядом Республіки Болгарії про уникнення подвійного оподаткування доходів і майна та попередження податкових ухилень (дата підписання: 20.11.95, дата ратифікації: 23.04.96, дата набуття чинності: 03.10.97, строк дії: необмежений).

Враховуючи викладене вище, ПрАТ «Костопільський завод скловиробів» в порушення пп.пп. «й», «б» пп. 141.4.1, пп. 141.4.2 п.141.4 ст.141 Податкового кодексу України не утримувало та не перераховувало в бюджет податок з доходу нерезидента всього в сумі 157709,61грн.

За результатами розгляду акту перевірки ГУ ДФС у Рівненській області винесені податкові повідомлення-рішення від 01.11.2017 №0007871401 про сплату податку на додану вартість в сумі 635587 грн. та 158897 грн. штрафних санкцій, №0007881402 про сплату 157709,61 грн. податку на прибуток іноземних юридичних осіб та 34674,84 грн. штрафних санкцій, №0037911202 про зменшення на 401674 грн. від'ємного значення за червень 2017 року, що включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду, №0007861401 про сплату 940839 грн. податку на прибуток та застосування штрафних санкцій в сумі 57146 грн.

Докази, наведені у позові, не спростовують висновки перевірки.

Відповідно до норм п.44.6 ст.44 Податкового кодексу України у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому пункту 44.7 цієї статті платник податків не надає посадовим особам контролюючого органу, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.

Згідно з п.83.1 ст.83 Податкового кодексу України для посадових осіб органів державної податкової служби під час проведення перевірок підставами для висновків є: документи, визначені цим Кодексом (підпункт 83.1.1); податкова інформація (підпункт 83.1.2); експертні висновки (підпункт 83.1.3); судові рішення (підпункт 83.1.4); виключено (підпункт 83.1.5); інші матеріали, отримані в порядку та у спосіб, передбачені цим Кодексом або іншими законами, контроль за дотриманням яких покладений на органи державної податкової служби (підпункт 83.1.6 Податкового кодексу України).

Відповідно до пп. 134.1.1 п. 134.1 ст.134 Податкового кодексу України прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень розділу З ПКУ. Згідно з п. 135.1. ст.135 Податкового кодексу України базою оподаткування є грошове вираження об'єкту оподаткування, визначеного згідно із статтею 134 Податкового кодексу України.

Відповідно до п. 185.1 ст.185 Податкового кодексу України встановлено, що об'єктом оподаткування є операції платників податку з: а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю.

Згідно з п. 198.1. ст.198 Податкового кодексу України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу; г) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України визначено, що датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно п. 198.5. ст.198 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний нарахувати податкові зобов'язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені цим Кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, - у разі, якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися: а) в операціях, що не є об'єктом оподаткування відповідно до статті 196 цього Кодексу (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 196.1.7 пункту 196.1 статті 196 цього Кодексу) та місце постачання яких розташоване за межами митної території України; б) в операціях, звільнених від оподаткування відповідно до статті 197, підрозділу 2 розділу XX цього Кодексу, міжнародних договорів (угод) (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 197.1.28 пункту 197.1 статті 197 цього Кодексу та операцій, передбачених пунктом 197.11 статті 197 цього Кодексу); в) в операціях, що здійснюються платником податку в межах балансу платника податку, у тому числі передача для невиробничого використання, переведення виробничих необоротних активів до складу невиробничих необоротних активів; г) в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку.

У разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи в подальшому починають використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності, у тому числі переведення невиробничих необоротних активів до складу виробничих необоротних активів, платник податку може зменшити суму податкових зобов'язань, що були нараховані відповідно до цього пункту, на підставі розрахунку коригування до податкової накладної, зазначеної в абзаці першому цього пункту, зареєстрованого в Єдиному реєстрі податкових накладних.

З метою застосування цього пункту податкові зобов'язання визначаються по товарах/ послугах, необоротних активах: придбаних для використання в неоподатковуваних операціях - на дату їх придбання; придбаних для використання в оподатковуваних операціях, які починають використовуватися в неоподатковуваних операціях, - на дату початку їх фактичного використання, визначену в первинних документах, складених відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Згідно п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України передбачено що порушення порядку заповнення податкової накладної не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов'язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов'язань за відповідний звітний період. Відповідно до п.200.1 ст.200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. Згідно з п.200.2 ст.200 Податкового кодексу України при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

Згідно з підпунктом 141.4.1 пункту 141.4 статті 141 Податкового кодексу України доходи, отримані нерезидентом із джерелом їх походження з України, оподатковуються в порядку і за ставками, визначеними цією статтею. Для цілей цього пункту такими доходами є: а) проценти, дисконтні доходи, що сплачуються на користь нерезидента, у тому числі проценти за позиками та борговими зобов'язаннями, випущеними (виданими) резидентом; б) дивіденди, які сплачуються резидентом; в) роялті; г) фрахт та доходи від інжинірингу; ґ) лізингова/орендна плата, що вноситься резидентами або постійними представництвами на користь нерезидента - лізингодавця/орендодавця за договорами оперативного лізингу/оренди; д) доходи від продажу нерухомого майна, розташованого на території України, яке належить нерезиденту, у тому числі майна постійного представництва нерезидента; е) прибуток від здійснення операцій з продажу або іншого відчуження цінних паперів, деривативів або інших корпоративних прав, визначений відповідно до цього розділу; є) доходи, отримані від провадження спільної діяльності на території України, доходи від здійснення довгострокових контрактів на території України; ж) винагорода за провадження нерезидентами або уповноваженими ними особами культурної, освітньої, релігійної, спортивної, розважальної діяльності на території України; з) брокерська, комісійна або агентська винагорода, отримана від резидентів або постійних представництв інших нерезидентів стосовно брокерських, комісійних або агентських послуг, наданих нерезидентом або його постійним представництвом на території України на користь резидентів; и) внески та премії на страхування або перестрахування ризиків в Україні (у тому числі страхування ризиків життя) або страхування резидентів від ризиків за межами України; і) доходи, одержані від діяльності у сфері розваг (крім діяльності з проведення лотереї); ї) доходи у вигляді благодійних внесків та пожертвувань на користь нерезидентів; й) інші доходи від провадження нерезидентом (постійним представництвом цього або іншого нерезидента) господарської діяльності на території України, крім доходів у вигляді виручки або інших видів компенсації вартості товарів, виконаних робіт, наданих послуг, переданих, виконаних, наданих резиденту від такого нерезидента (постійного представництва), у тому числі вартості послуг із міжнародного зв'язку чи міжнародного інформаційного забезпечення.

Пп. 141.4.2 п.141.4 ст.141 Податкового кодексу України визначено, що резидент або постійне представництво нерезидента, що здійснюють на користь нерезидента або уповноваженої ним особи (крім постійного представництва нерезидента на території України) будь-яку виплату з доходу з джерелом його походження з України, отриманого таким нерезидентом від провадження господарської діяльності (у тому числі на рахунки нерезидента, що ведуться в національній валюті), утримують податок з таких доходів, зазначених у підпункті 141.4.1 цього пункту, за ставкою в розмірі 15 відсотків (крім доходів, зазначених у підпунктах 141.4.3 - 141.4.6 цього пункту) їх суми та за їх рахунок, який сплачується до бюджету під час такої виплати, якщо інше не передбачено положеннями міжнародних договорів України з країнами резиденції осіб, на користь яких здійснюються виплати, що набрали чинності.

Нормами статті 20 «Інші доходи» Конвенції між Урядом України та Урядом Російської Федерації про уникнення подвійного оподаткування доходів і майна та попередження ухилень від сплати податків визначено, що види доходів, які виникають з джерел у Договірній Державі і про які не йдеться у попередніх статтях цієї Угоди, можуть оподатковуватися у цій Державі.

Порядок застосування міжнародного договору України про уникнення подвійного оподаткування стосовно повного або часткового звільнення від оподаткування доходів нерезидентів із джерелом їх походження з України визначено ст. 103 ПК України.

Пунктом 1 статті 10 «Дивіденди» положень Конвенції між Урядом України та Урядом Республіки Болгарії про уникнення подвійного оподаткування доходів і майна та попередження податкових ухилень передбачено, що дивіденди, що сплачуються компанією, яка є резидентом Договірної Держави, резиденту другої Договірної Держави, можуть оподатковуватися у цій другій Державі.

Пунктом 2 статті 10 «Дивіденди» Конвенції між Урядом України та Урядом Республіки Болгарії про уникнення подвійного оподаткування доходів і майна та попередження податкових ухилень передбачено, що однак такі дивіденди можуть також оподатковуватися у Договірній Державі, резидентом якої є компанія, що сплачує дивіденди, і відповідно до законодавства цієї Держави, але якщо одержувач має право на такі дивіденди, податок, що стягується, не повинен перевищувати: 5 процентів загальної суми дивідендів, якщо право на дивіденди фактично має компанія (на відміну від товариства) і ця компанія є власником принаймі 25 процентів капіталу компанії, яка сплачує дивіденди; 15 процентів загальної суми дивідендів у всіх інших випадках.

Однак, положення статті 20 Конвенції між Урядом України та Урядом Російської Федерації про уникнення подвійного оподаткування доходів і майна та попередження ухилень від сплати податків та статті 10 Конвенції між Урядом України та Урядом Республіки Болгарії про уникнення подвійного оподаткування доходів і майна та попередження податкових ухилень не можуть трактуватися як такі, що надають платнику податку право вибору, в якій саме з двох договірних держав здійснюватиметься оподаткування одержаного доходу, оскільки таке тлумачення не відповідає дійсному змісту вказаних міжнародних угод та суті податку, наведеному в ст.141 Податкового кодексу України.

Крім того, судом першої інстанції не надано належної оцінки нормам ч.ч. 3-5 ст.134 КАС України, щодо розподілу судових витрат.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Згідно ч.1 та ч.2 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Заслухавши суддю доповідача, вивчивши матеріали справи, та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних міркувань.

Судом першої інстанції встановлено, що за результатами проведеної виїзної документальної позапланової перевірки ПрАТ «Костопільський завод скловиробів» з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства по взаємовідносинах з контрагентами, ГУ ДФС у Рівненської області складено №1046/17-00-14-01/30923971 від 06.10.2017 року, згідно якого зафіксовано розбіжності між даними платника податку та даними перевірки в сумі 282 079,00 грн., які виникли за рахунок порушення ПрАТ «Костопільський завод скловиробів» вимог Податкового кодексу України в частині нарахування податкових зобов'язань з ПДВ (не відновлення податкового кредиту) на вартість непоставленого газу від ТОВ «Форс ПОІНТ». В акті контролюючий орган зазначає, що ПДВ, сплачене в ціні перерахованого авансу ТОВ «Форс-ПОІНТ» за газ природній було віднесено до складу податкового кредиту в жовтні 2015 року.

У даній спірній ситуації судом першої інстанції з?ясовано, що 03 липня 2015 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «ФОРС-ПОІНТ» ( в договорі Постачальник) та Приватним акціонерним товариством «Костопільський завод скловиробів» (в договорі Покупець) було укладено Договір №03/07/2015-г на постачання природного газу для власних потреб. Відповідно до п.1.1. предметом цього Договору є постачання природного газу Постачальником, який діє на підставі Ліцензії серії АЕ №287921 від 30.04.2014 року (на постачання природного газу, газу (метану) вугільних родовищ за нерегульованим тарифом) Споживачу, який зобов'язується прийняти і оплатити природний газ в обсязі, визначеному на умовах цього Договору. 30 вересня 2015 року між ТОВ «ФОРС-ПОІНТ» та ПрАТ «КЗС» було укладено Додаткову угоду №3 до Договору №03/07/2015-г на постачання природного газу для власних потреб від 03.07.2015 року, згідно якої пункт 2.1 Основного договору доповнено тим, що Постачальник зобов'язувався постачати природний газ Споживачу в жовтні 2015 року в об'ємі 850 тис. куб.м.

19 жовтня 2015 року листом за вих.№860 Костопільським управлінням по експлуатації газового господарства ПАТ «Рівнегаз» повідомлено ПрАТ «Костопільський завод скловиробів» про те, що відповідно до наданих НАК «Нафтогаз України» станом на 16.10.2015 року планових обсягів подачі природного газу промисловим споживачам області на жовтень місяць 2015 року, підприємству зняті ресурси природного газу в обсязі 850 тис.куб.м згідно укладеного договору на постачання природного газу з ТОВ «ФОРС-ПОІНТ». Водночас, ТОВ «ФОРС-ПОІНТ» надіслала на адресу ПрАТ «Костопільський завод скловиробів» гарантійний лист від 19.10.2015 року вих.№263/10/2015, в якому підтверджено, що плановий ліміт природного газу, що був заведений станом на 01.10.2015 року в об'ємі 850 тис.куб.м постачальником буде доведений та не знімався.

В той же час, на виконання умов договору №03/07/2015-г на постачання природного газу для власних потреб від 03.07.2015 року ПрАТ «Костопільський завод скловиробів» здійснив оплату природного газу ТОВ «ФОРС-ПОІНТ» за жовтень 2015 року в сумі 1 692 472 грн. 50 коп.

Судом встановлено, що податкові накладні зареєстровані в ЄРПН без порушення термінів реєстрації, її дані відповідають даним додатку 5 до податкової декларації з податку на додану вартість.

На даний час сторонами договору не виконані зобов'язання в повній мірі. Угоди про розірвання або припинення дії договору відсутні.

Розглядаючи спір в цій частині позовних вимог суд першої інстанції правильно вказав, що законодавством встановлений термін протягом якого особа може звернутись за захистом своїх майнових прав до суду. Відповідно до ст. 275 Цивільного кодексу України загальний строк позовної давності встановлюється тривалістю у три роки. Відповідно до ст. 276 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

В матеріалах справи наявна Постанова про визнання ПрАТ «Костопільський завод скловиробів» потерпілим у кримінальному провадженні за №12017100100003698 від 28.03.2017 року, яке було відкрито за статтею - шахрайство.

З огляду на це, суд першої інстанції, з чим погоджується колегія суддів, прийшов до обґрунтованого висновку, що законних підстав для списання заборгованості і сторнування податкового кредиту у позивача не має.

Крім того судом встановлено, що згідно згаданого вище акту перевірки встановлено відображення в бухгалтерському та податкових обліках операцій з придбання товарів у ТОВ «Океан МК» (ТОВ «Експоград») та ТОВ «Укрнеохім».

Відповідачем стверджується, що відповідно до системи співставлення показників податкових зобов'язань та податкового кредиту на рівні ДФС України ТОВ «Океаніт МК» (ТОВ «Експоград») та ТОВ «Укрнеохім» не придбавало соди кальцинованої, відповідно до наявної інформації не мало можливості виготовити їх самостійно. Аналізом наданої до перевірки залізничних накладних встановлено, що даний товар (сода кальцинована) доставлялась на ПрАТ «Костопільський завод скловиробів з Російської Федерації, відповідно графі «власник товару» не зазначено постачальниками ТОВ «Океаніт МК» (ТОВ «Експоград») та ТОВ «Укрнеохім». Відсутність такого реквізиту первинного документу не дало змоги ідентифікувати походження товару. До перевірки не надано документів, що підтверджують транспортування товарів, які б підтверджували поставку товарів ТОВ «Океаніт МК» (ТОВ «Експоград») та ТОВ «Укрнеохім». Враховуючі вищенаведене, апелянт вважає, що задекларована господарська операція із придбання у ТОВ «Океаніт МК» (ТОВ «Експоград») та ТОВ «Укрнеохім» не відбулося у дійсності, рух активів не відбувся. При цьому ТМЦ, ідентичні задекларовані ПрАТ «Костопільський завод скловиробів по взаємовідносинах із ТОВ «Океаніт МК» (ТОВ «Експоград») та ТОВ «Укрнеохім» були в наявності та використані у господарській діяльності, що підтверджується даними регістрами бухгалтерського обліку.

Розглядаючи спір в цій частині господарських операцій судом першої інстанції з?ясовано, що 10 квітня 2015 року між ПрАТ «Костопільський завод скловиробів» (в договорі Покупець) та ТОВ «Експоград» (в договорі Постачальник) було укладено договір купівлі-продажу №1/1004.

Відповідно до п.1.1. договору Продавець зобов'язується передати, а Покупець прийняти та оплатити хімічну продукцію (Товар). Номенклатура, кількість, ціна, строки та умови поставки погоджуються сторонами в додаткових угодах та додатках, специфікаціях, які являються невід'ємною частиною договору.

Згідно видаткових накладних поставка товару від ТОВ «Експоград» була здійснена.

На виконання умов договору Покупцем були перераховані кошти за поставлений товар в загальній сумі 4 730 804,88 (Чотири мільйони сімсот тридцять тисяч вісімсот чотири) грн. 88 коп.

Згідно витягу ЄДР станом на 01.01.2016 року ТОВ «Експоград» зареєстроване, основним видом діяльності товариства є «Оптова торгівля хімічними продуктами».

4 квітня 2016 року між ПрАТ «Костопільський завод скловиробів» (Покупець) та ТОВ «Укрнеохім» (Продавець) було укладено контракт №22/04/16

Відповідно до п1.1 контракту Продавець зобов'язується поставити, а Покупець зобов'язується прийняти та оплатити кальциновану соду марки Б (код ТНВЕД - 2836200000) далі іменується товар. Відповідно до пункту 3.1. поставки товару здійснюється на умовах поставки DDP «Інкотермс 2010» ст. Костопіль, Львівської залізниці.

В 2016 році Продавець здійснив на адресу Покупця товарів (Сода кальцинована марки Б) на загальну суму без ПДВ 1269912,60 грн. крім того ПДВ в сумі 253982,72 грн.

На виконання умов договору Покупцем були перераховані кошти за поставлений товар в загальній сумі 1523896,32 (Один мільйон п'ятсот двадцять три тисячі вісімсот дев'яносто шість) грн. 32 коп. (копії платіжних доручень додаються).

Поставка продукції підтверджується видатковими накладними, транспортування товару здійснювалось залізницею. Оплата була здійснена в повному обсязі відповідно до умов договору. Після отримання товару на складі покупця, сода була оприбуткована на складі з подальшим списанням на складальний цех для виготовлення шихти, яка є основною складовою при виробництві склотари. Використання соди у виробництві підтверджується лімітно забірними картками та звітами про використання сировини.

Згідно з п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, реєстрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків та зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи (ч.1 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»). Первинні документи - це документи ,які містять відомості про господарську операцію (п. 2.1 Положення №88). Господарська операція - дія чи подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов"язань, власному капіталі підприємства (ст.1 Закону про бухоблік).Господарські операції відображаються в бухобліку методом їх суцільного та безперервного документування. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Відповідно до ст. 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення прав та обов'язків. При цьому загальними вимогами, додержання яких є необхідним для чинності правочину, встановлено, що правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним (ч. 5 ст. 203 цього Кодексу).

Суд вірно вважав, що одним із юридичних елементів дійсності правочину є його спрямування на реальне настання правових наслідків, що ним обумовлені. При цьому в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції. Правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами. Таким чином, наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів, що є обов'язковою умовою для формування податкового кредиту, і вказана обставина є визначальною для дослідження під час розгляду цієї скарги.

При цьому суд першої інстанції вірно вважав, що наявність або відсутність окремих документів, як і певні недоліки в їх заповненні (описка, помарка, не заповнення певного реквізиту) носять оціночний характер та не є безумовною підставою для висновку про позбавлення їх юридичної сили та доказовості, а відтак не є і підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних, зокрема інших первинних документів, випливає, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце (відбулися).

Згідно з п. п. 14.1.13 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України безоплатно надані товари, роботи, послуги: а) товари, що надаються згідно з договорами дарування, іншими договорами, за якими не передбачається грошова або інша компенсація вартості таких товарів чи їх повернення, або без укладення таких договорів; б) роботи (послуги), що виконуються (надаються) без висування вимоги щодо компенсації їх вартості; в) товари, передані юридичній чи фізичній особі на відповідальне зберігання і використані нею.

З огляду на викладене вище суд першої інстанції підставо вважав, що безоплатно надані товари, роботи/послуги не відповідають змісту правовідносин, що склались між ПрАТ «Костопільський завод скловиробів» та ТОВ «Експоград» і ТОВ «Укрнеохім», оскільки, податковим кодексом визначено чіткий перелік господарських операцій, які підпадають під визначення безоплатно отримані товари, а відтак висновок податкового органу про те, що господарські операції, які мали місце бути з контрагентами ТОВ «Експоград» і ТОВ «Укрнеохім» є безоплатно отриманими товарами, роботами/послугами не ґрунтується на законі.

Реальність здійснення цих господарських операцій підтверджується наданими до перевірки документами договорами поставки та купівлі-продажу, видатковими накладними, залізно-дорожними накладними, податковими накладними та платіжними дорученнями, копіями оборотно-сальдових відомостей тощо.

При цьому судом першої інстанції вірно враховано, що відповідно до п. 200.1 ст. 200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом (п. 200.2 ст. 200 ПК України). При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (п. 200.3 ст. 200 ПК України).

Згідно з п. 200.4 ст. 200 ПК України, якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг; б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

У відповідності до п. 198.2. ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно п. 198.3. ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно п. 198.6. ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі, якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Відповідно до обставин, які викладені та підтверджені Відповідачем в акті перевірки, зазначені податкові накладні зареєстровані в ЄРПН без порушення термінів реєстрації, її дані відповідають даним додатку 5 до податкової декларації з податку на додану вартість за (контрагент ТОВ «Експоград» та ТОВ «Укрнеохім») та включені ПрАТ «Костопільський завод скловиробів» до складу податкового кредиту податкової декларації з податку на додану вартість. Станом на дату написання акту за даними автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту на рівні ДПА України не встановлено розбіжностей між податковими зобов'язання ТОВ «Експоград» і ТОВ «Укрнеохім». та податковим кредитом ПрАТ «Костопільський завод скловиробів».

При цьому суд вірно вважав, що право на податковий кредит не може ставитися у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами, а отже, суми ПДВ, що були віднесені ПрАТ «Костопільський завод скловиробів» до складу податкового кредиту на підставі податкових накладних, які були зареєстровані його контрагентами на підставі ст. 201 ПК України, є правомірними

Крім того податковим органом в акті перевірки зазначено, що при виплаті доходу нерезидентам ООО «САИ ГЛОБАЛ ЕВРАЗИЯ» РФ та ООО «ЭМ ЭС СИ-ЭС ДЖИ СИ СИ Рус» РФ, «FISHERMAN INVESTMENTS OOD» (республіка Болгарія) товариство не отримувало та не перераховувало в бюджет податок з доходу нерезидента за ставкою 15%, чим порушено вимоги Податкового кодексу України та Конвенції між Урядом України та Урядом Російської федерації про уникнення подвійного оподаткування доходів і майна та попередження ухилень від сплати податків.

У даній спірній ситуації судом першої інстанції з?ясовано, що 06.02.2015 року між ПрАТ «Костопільський завод скловиробів» та ООО»САИ ГЛОБАЛ ЕВРАЗИЯ» РФ було укладено договір №313-S-2014. Предметом контракту - послуги по проведенню перевірки (аудиту) BRC IOP завод. Підприємством ПрАТ «Костопільський завод скловиробів» перераховано нерезиденту ООО «САИ ГЛОБАЛ ЕВРАЗИЯ» РФ за надані послуги валютні кошти в сумі 45000,00 євро.

Крім того 20 лютого 2017 року між ПрАТ «Костопільський завод скловиробів» та ООО «ЭМ -ЭС СИ-ЭС ДЖИ СИ СИ Рус» РФ укладено контракт №200217. Предметом даного контракту - надання інжинірингових послуг по настройці та запуску в роботу інспекційної машини. На виконання умов договору нерезидентом ООО «ЭМ ЭС СИ-ЭС ДЖИ СИ СИ Рус» РФ було надані послуги на суму 1800,00 Євро

Згідно акту перевірки, контролюючий орган підтверджує, що ПрАТ «Костопільський завод скловиробів» надано довідки, видані Міжрегіональною інспекцією Федеральної податкової служби по централізованій обробці даних №07-11/09059 від 05.03.2015 р. та №2-8-11/20712 від 10.05.2017 р. про те що податок з доходів було сплачено на території Російської Федерації.

Також судом встановлено, що в період що перевірявся ПрАТ «Костопільський завод скловиробів» здійснило виплату дивідендів за результатами господарської діяльності за 2016 рік нерезиденту «FISHERMAN INVESTMENTS OOD». Перевіркою підтверджено статус податкового резидента компанії «FISHERMAN INVESTMENTS OOD» наданою для перевірки Довідки про податкову резиденцію, видану національним агентством доходів територіального управління регіону Варна відділенням у м. Шумен 31.05.2017 р. №2700000034. Відповідно до цього документа, «FISHERMAN INVESTMENTS OOD» зареєстрована в республіці Болгарія в цілях оподаткування відповідно до Конвенції «Про уникнення подвійного оподаткування» укладеного між Республіками Болгарія та договірними сторонами, що приєдналися до неї, та сплачує податок на дохід у Республіці Болгарія, отриманий у будь-якій частині світу.

Виходячи з цього, суд першої інстанції з чим погоджується колегія суддів, правильно вважав, що відповідно до Податкового кодексу України, ПрАТ «Костопільський завод скловиробів» не сплачує податок на прибуток (доходи) нерезидента, оскільки є підстава для звільнення від оподаткування прибутку нерезидента, а саме: подана відповідно до вимог статті 103 глави 10 розділу II Податкового кодексу України належним чином легалізована перекладена відповідно до законодавства України довідка, яка підтверджує, що нерезидент є резидентом країни, з якою укладено міжнародний договір України про уникнення подвійного оподаткування, а твердження контролюючого органу про те, що товариством було порушено вимоги Конвенції між Урядом України та Урядом Російської федерації, республіки Болгарія про уникнення подвійного оподаткування доходів і майна та попередження ухилень від сплати податків є необґрунтованими.

При цьому судом правильно вказано, що відповідно до ст. 20 Конвенції «Інші доходи» - Види доходів, які виникають з джерел у Договірній державі і про які не йдеться в попередніх статтях цієї угоди, можуть оподатковуватись і цій державі» В даному випадку у коментованій статті зазначається альтернативний варіант сплати податку з доходу нерезидента. Сторони вправі самі вирішувати, в якій країні сплачувати даний податок. Прямої вимоги сплачувати податок на території України дана конвенція не містить. Окрім цього, позивачем були надані довідки, що з отриманих сум оподаткування здійснювалось на території РФ, що є прямим доказом сплати податку у Договірній державі. А при написанні Акту ГУ ДФС у Рівненській області користувалась шаблоном, не досліджувала реальність взаємостосунків між підприємствами, не робила детального аналізу ситуації, що дає змогу стверджувати про безпідставні припущення та міркування податкового органу, які ґрунтуються не на реальному та детальному аналізу, а лише на власних припущеннях.

Також колегія суддів погоджується з розміром понесених позивачем судових витрат, котрі стягнені судовим рішенням, оскільки позивачем в повній мірі надані підтверджуючі документи на реальність понесених витрат на правничу допомогу.

З огляду на це суд прийшов до обґрунтованого висновку, що позов підлягає задоволенню.

Враховуючи викладене суд апеляційної інстанції вважає, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а рішення відповідає нормам матеріального та процесуального права.

Керуючись ч.3 ст.243, ст.308, ст.310, п.1 ч.1 ст.315, ст.316, ст.321, ст.322, ст.325, ст.329 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

апеляційну скаргу головного управління Державної фіскальної служби у Рівненській області залишити без задоволення, а рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 06 вересня 2018 року по справі № 817/397/18 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя М. А. Пліш

судді І. В. Глушко

Т. І. Шинкар

Повне судове рішення складено 06.02.19