ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

  Справа № 2а-19305/09/0370

Волинський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого - судді Плахтій Н.Б.,

при секретарі Тиновському Д.В.,

за участю представника позивача ОСОБА_1,

представника відповідача Бугайова А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку адміністративну справу за позовом підприємця ОСОБА_3 до Луцької об’єднаної державної податкової інспекції про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення від 19 грудня 2008 року №0005721701/0,

ВСТАНОВИВ:

Підприємець ОСОБА_3 (далі – позивач) звернувся з позовом до Луцької об’єднаної державної податкової інспекції (далі – відповідач, Луцька ОДПІ), в якому просить визнати нечинним податкове повідомлення-рішення від 19 грудня 2008 року №00005721701/0 про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 58674 грн.

Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що відповідачем в ході проведення виїзної позапланової перевірки СПД ОСОБА_3 з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника в банку за вересень 2008 року встановлено завищення заявленої суми бюджетного відшкодування на рахунок платника у банку за вересень 2008 року на 58674 грн. Такий висновок Луцькою ОДПІ зроблений виходячи з того, що відповідач прирівнює звичайну ціну до митної вартості ввезених товарів, на підставі чого було встановлено завищення суми, заявленої до бюджетного відшкодування. Не погоджуючись з таким висновком відповідача, позивач зазначає, що відповідно до чинного законодавства України обов’язок доведення того, що ціна договору не відповідає рівню звичайної ціни покладається на податковий орган, при цьому чинне законодавство не містить приписів про те, що митна вартість товару є його звичайною ціною при його реалізації на внутрішньому ринку України.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги з підстав, викладених з позовній заяві, та просив позов задовольнити.

В поданих суду запереченнях відповідач позов не визнав, зазначивши, що при імпорті товарів позивач сплачував митним органам ПДВ, виходячи з митної вартості товару, яка визначена в графі 12 ВМД з урахуванням акцизного збору, мита та митних зборів по коду 028 – «Податок на додану вартість з товарів, увезених на територію України суб’єктами підприємницької діяльності», згідно Додатку 1 до наказу Держмитслужби України від 09.07.97 року №307. При цьому митна вартість, вказана у ВМД, є вищою від фактурної вартості, вказаної у графі 42. В подальшому при поставці товару на митній території України база оподаткування ПДВ ОСОБА_3 розраховувалася, виходячи з їх фактурної вартості, однак при визначенні бази оподаткування платником не враховано обмеження щодо рівня звичайної ціни на товари та в ході проведення перевірки не надано пояснення щодо обґрунтування рівня цін реалізації та їх відповідності рівню звичайної ціни. У зв’язку з тим, що митним органом митна вартість товарів визначена на підставі статистичної оцінки рівня цін їх реалізації на внутрішньому ринку України, то така ціна фактично відповідає рівню звичайної ціни. Таким чином, для цілей податкового обліку платнику податків необхідно було застосувати звичайну ціну, яка відповідає митній вартості товарів з урахуванням сплати мита та митних зборів. Підприємцем занижено базу оподаткування ПДВ в серпні 2008 року за рахунок того, що договірна ціна поставки товарів нижче їх звичайної ціни, що призвело до заниження податкового зобов’язання по ПДВ та завищення заявленої суми бюджетного відшкодування на рахунок платника у банку за вересень 2008 року на 58674 грн.

Представник відповідача в судовому засіданні підтримав подані заперечення та просив в задоволенні позову відмовити.

Заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, дослідивши письмові докази, суд приходить до висновку, що в задоволенні адміністративного позову слід відмовити.

З матеріалів справи вбачається, що відповідно до акту №1882/17-235/2748213673 від 19.12.2008 року про результати позапланової виїзної перевірки СПД ОСОБА_3 з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника в банку за вересень 2008 року Луцькою ОДПІ було встановлено порушення позивачем п.4.1 та п.4.3 ст.4, п.п.7.7.1, п.п.7.7.2 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», п.5.9 ст.5 Наказу ДПА України «Про затвердження форми податкової декларації та порядку її заповнення і подання», внаслідок чого підприємцем завищено заявлену суму бюджетного відшкодування на рахунок платника у банку за вересень 2008 року на суму на 58674 грн.

На підставі вказаного акту відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 19.12.08 року № 00005721701/0 про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в розмірі 58674 грн.

Відповідно до абзацу першого п.4.3 ст.4 Закону України «Про податок на додану вартість» для товарів, які імпортуються на митну територію України платниками податку, базою оподаткування є договірна (контрактна) вартість таких товарів, але не менша митної вартості, зазначеної у ввізній митній декларації з урахуванням витрат на транспортування, навантаження, розвантаження, перевантаження та страхування до пункту перетину митного кордону України, сплати брокерських, агентських, комісійних та інших видів винагород, пов'язаних з імпортом таких товарів, плати за використання об'єктів інтелектуальної власності, що належать до таких товарів, акцизних зборів, ввізного мита, а також інших податків, зборів (обов'язкових платежів), за винятком податку на додану вартість, що включаються у ціну товарів (робіт, послуг) згідно з законами України з питань оподаткування.

Відповідно до абзацу першого п.4.1 ст.4 Закону України «Про податок на додану вартість» база оподаткування операції з поставки товарів (послуг) визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за вільними цінами, але не нижче за звичайні ціни, з урахуванням акцизного збору, ввізного мита, інших загальнодержавних податків та зборів (обов'язкових платежів), згідно із законами України з питань оподаткування (за винятком податку на додану вартість, а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на послуги стільникового рухомого зв'язку, що включається до ціни товарів (послуг). До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу в зв'язку з компенсацією вартості товарів (послуг).

Відповідно до п.п.7.7.1, п.п.7.7.2 п.7.7 ст.7 вказаного Закону сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг);

б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Судом встановлено, що позивач протягом серпня 2008 року при розмитненні імпортованих санітарно-технічних виробів з кераміки, текстильного покриття для підлоги, кавового напою «Маккофе» сплатив податок на додаток на додану вартість, виходячи з митної вартості вказаних товарів, зазначеної в графі 12 ВМД.

В подальшому при поставці товарів на митній території України позивач розраховував базу оподаткування, виходячи з контрактної (фактурної) вартості, яка була менше митної вартості товарів, що не оспорюється представником позивача, а тому податковий орган при проведенні перевірки встановив заниження підприємцем бази оподаткування ПДВ за серпень 2008 року за рахунок того, що договірна ціна поставки товарів нижче їх звичайної ціни, що призвело до заниження суми податкових зобов’язань у серпні 2008 року, та внаслідок чого відбулось завищення суми бюджетного відшкодування за вересень 2008 року на суму 58674 грн.

Як зазначалось, відповідно до абзацу 1 п.4.1 ст.4 Закону «Про податок на додану вартість» база оподаткування операції з поставки товарів (послуг) визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за вільними цінами, але не нижче за звичайні ціни, з урахуванням акцизного збору, ввізного мита, інших загальнодержавних податків та зборів (обов'язкових платежів).

Пунктом 1.18 ст.1 зазначеного закону встановлено, що звичайні ціни розуміються та застосовуються за правилами, визначеними пунктом 1.20 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Згідно п.1.20 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від звичайною вважається ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору. Якщо не доведено зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню справедливих ринкових цін.

Справедлива ринкова ціна - це ціна, за якою товари (роботи, послуги) передаються іншому власнику за умови, що продавець бажає передати такі товари (роботи, послуги), а покупець бажає їх отримати за відсутності будь-якого примусу, обидві сторони є взаємно незалежними юридично та фактично, володіють достатньою інформацією про такі товари (роботи, послуги), а також ціни, які склалися на ринку ідентичних (а за їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг).

Ідентичні товари (роботи, послуги) - товари (роботи, послуги), що мають однакові характерні для них основні ознаки.

Підпунктами 1.20.5, 1.20.8 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» встановлено, що у разі коли ціни на товари (роботи, послуги) підлягають державному регулюванню згідно із законодавством, звичайною вважається ціна, встановлена згідно з принципами такого регулювання. Обов'язок доведення того, що ціна договору не відповідає рівню звичайної ціни у випадках, визначених цим Законом, покладається на податковий орган у порядку, встановленому законом. При проведенні перевірки платника податку податковий орган має право надати запит, а платник податку зобов'язаний обґрунтувати рівень договірних цін або послатися на норми абзацу першого підпункту 1.20.1 цього пункту.

Згідно п.13 Указу Президента України від 23.07.98 року № 817/98 «Про деякі питання з дерегулювання підприємницької діяльності» індикативні або звичайні ціни на товари (роботи, послуги) для застосування їх у податкових або митних цілях установлюються на підставі статистичної оцінки рівня цін реалізації таких товарів (робіт, послуг) на внутрішньому ринку України.

Перевіркою встановлено, що підприємцем база оподаткування ПДВ по операціях продажу в Україні ввезених на митну територію України товарів визначена, виходячи з їх фактурної вартості, тобто в порушення п.4.1 ст.4 Закону «Про податок на додану вартість» при визначенні бази оподаткування платником податку не враховано обмеження щодо рівня звичайної ціни на товари.

Податковою інспекцією проведено обґрунтування звичайної ціни на товар, у зв’язку з чим для цілей податкового обліку платнику необхідно було застосувати звичайну ціну, яка відповідає митній вартості товарів з урахуванням сплати мита та митних зборів.

Таким чином, позивач безпідставно при поставці товарів на митній території України визначав базу оподаткування, виходячи з договірної (контрактної) вартості товару, нижчою за митну вартість товару, що призвело до заниження податкового зобов’язання з податку на додану вартість та до завищення заявленої суми бюджетного відшкодування.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про відмову в задоволенні позовних вимог підприємця ОСОБА_3

Керуючись ст.ст.11, 17, 158, 160 ч.3, 162, 163, 186 Кодексу адміністративного судочинства України, на підставі Закону України «Про податок на додану вартість», суд

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні адміністративного позову підприємця ОСОБА_3 до Луцької об’єднаної державної податкової інспекції про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення від 19 грудня 2008 року №0005721701/0 відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо заяву про апеляційне оскарження було подано, але апеляційна скарга не буде подана у встановлений строк, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Постанова може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд. Заява про апеляційне оскарження подається протягом десяти днів з дня складення постанови в повному обсязі – з 26 січня 2010 року. Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Головуючий-суддя Н.Б.Плахтій