Ухвала

30 січня 2019 року

м. Київ

справа № 202/32033/13-ц

провадження № 61-10257св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Стрільчука В. А. (суддя-доповідач),

суддів: Карпенко С. О., Кузнєцова В. О., Олійник А. С., Погрібного С. О.,

учасники справи:

позивач - Публічне акціонерне товариства Комерційний банк «ПриватБанк»,

відповідачі: Публічне акціонерне товариство «Акцент-Банк», ОСОБА_1, ОСОБА_2,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_3 на рішення Апеляційного суду Дніпропетровської області від 15 липня 2016 року у складі колегії суддів: Куценко Т. Р., Волошина М. П., Демченко Е. Л.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог та судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій.

У листопаді 2011 року Публічне акціонерне товариства Комерційний банк «ПриватБанк» (далі - ПАТ КБ «ПриватБанк») звернулося до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства «Акцент-Банк» (далі - ПАТ «Акцент-Банк»), ОСОБА_1, ОСОБА_2про звернення стягнення на предмет застави. Обґрунтовуючи позовні вимоги, ПАТ КБ «ПриватБанк»посилалося на те, що 29 червня 2005 року між ПриватБанком та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір № НЕН0АЕ00000009, за умовами якого ОСОБА_2 отримав кредит у розмірі 39 609 доларів СШАзі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 10,56 % на рік на суму залишку заборгованості з кінцевим терміном повернення до 29 червня 2010 року. Цього ж дня для забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором між ПриватБанкомта ОСОБА_2 було укладено договір застави, за яким ОСОБА_2 передав у заставу банку рухоме майно, що належало йому на праві власності, а саме: автомобіль Toyota, модель Camry, 2005 року випуску, тип транспортного засобу седан, № кузова/шасі НОМЕР_2, реєстраційний номер НОМЕР_1. Крім того, 20 жовтня 2010 року для забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором між ПриватБанком та ПАТ «Акцент-Банк» було укладено договір поруки № 167, за яким поручитель зобов'язався відповідати перед кредитором в межах суми 200 грн. ОСОБА_2 не виконував належним чином своїх зобов'язань за вказаним договором, у зв'язку з чим в нього утворилася заборгованість, яка станом на 12 серпня 2011 року склала 9 335,29 доларів США. В ході проведення моніторингу кредиту було встановлено, що ОСОБА_2 порушив умови договору застави та без згоди банку реалізував заставний автомобіль ОСОБА_1 Враховуючи викладене, ПАТ КБ «ПриватБанк» просило: в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором від 29 червня 2005 року № НЕН0АЕ00000009 в сумі 9 310,20 доларів США звернути стягнення на предмет застави - вищевказаний автомобіль шляхом надання ПАТ КБ «Приватбанк» права стосовно предмета застави на укладання від імені відповідача договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою-покупцем, зі зняттям вказаного автомобіля з обліку в органах Державної автомобільної інспекції України, а також наданням ПАТ КБ «ПриватБанк» всіх повноважень, необхідних для здійснення продажу; стягнути з ПАТ «Акцент-Банк» та ОСОБА_2 солідарно на його користь 200 грн; вирішити питання про розподіл судових витрат.

Рішенням Індустріального районного суду міста Дніпропетровська від 02 грудня 2015 року у складі суді ОСОБА_4 в задоволенні позовних вимог ПАТ КБ «ПриватБанк» про звернення стягнення на предмет застави відмовлено. Провадження у справі в частині позовних вимог до ПАТ «Акцент-Банк» про стягнення заборгованості за кредитним договором закрито.

Рішення місцевого суду мотивоване тим, що ОСОБА_1 є добросовісним набувачем автомобіля, який переданий в заставу банку, а згідно з витягом з Державного реєстру обтяжень рухомого майна від 09 вересня 2013 року були відсутні будь-які обтяження на заставне майно. Закриваючи провадження у справі в частині вимог до ПАТ «Акцент-Банк» про стягнення заборгованості, суд виходив з того, що не допускається об'єднання в одне провадження вимог, які підлягають розгляду за правилами різних видів судочинства, якщо інше не встановлено законом.

Рішенням Апеляційного суду Дніпропетровської області від 15 липня 2016 року апеляційну скаргу ПАТ КБ «ПриватБанк» задоволено частково. Рішення Індустріального районного суду міста Дніпропетровська від 02 грудня 2015 року в частині відмови в задоволенні позовних вимог про звернення стягнення на заставне майно скасовано. Позовні вимоги ПАТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про звернення стягнення на заставне майно задоволено. В рахунок погашення заборгованості за кредитним договором від 29 червня 2005 року № НЕН0АЕ00000009, укладеним між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_2, яка станом на 12 серпня 2011 року склала 75 674,12 грн, звернено стягнення на предмет застави: автомобіль марки Toyota, модель Camry, 2005 року випуску, тип транспортного засобу седан, номер кузова/шасі НОМЕР_3, реєстраційний номер НОМЕР_1, що належить на праві власності ОСОБА_1, шляхом продажу вказаного автомобіля ПАТ КБ «ПриватБанк» з укладанням від імені ОСОБА_1 договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою - покупцем, із зняттям вказаного автомобіля з обліку в органах Державної автомобільної інспекції України. Вирішено питання про розподіл судових витрат. В іншій частині рішення залишено без змін.

Судове рішення апеляційного суду мотивоване тим, що незважаючи на зміну власника автомобіля як заставного майна застава зберігає силу, а тому вимога банку про звернення стягнення на предмет застави є обґрунтованою. При цьому суд дійшов висновку про правильність закриття провадження у справі в частині вимог до ПАТ «Акцент-Банк» про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги.

У серпні 2016 року представник ОСОБА_1 - ОСОБА_3 подав до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу на рішення Апеляційного суду Дніпропетровської області від 15 липня 2016 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права і порушення норм процесуального права, просив скасувати оскаржуване рішення та залишити в силі рішення Індустріального районного суду міста Дніпропетровська від 02 грудня 2015 року.

Касаційна скарга мотивована тим, що згідно з вимогами закону на обтяжувача, який ініціює звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження, покладено обов'язок до початку процедури звернення стягнення зареєструвати в державному реєстрі відомості про звернення стягнення на предмет обтяження, однак банк цього не зробив. Зазначена обставина підтверджується витягом з Державного реєстру обтяжень рухомого майна від 09 вересня 2013 року. ОСОБА_1 є добросовісним набувачем спірного автомобіля і безпідставно позбавлений права на нього. Апеляційним судом проігноровано посилання відповідача на пропуск позовної давності та не дано цьому факту належної оцінки. Банк неправильно визначив розмір заборгованості та включив до нього платежі, які не відповідають умовам кредитного договору, а також нарахував пеню поза межами позовної давності. Касаційна скарга містить доводи про те, що відкриваючи провадження у справі, місцевий суд не перевірив питання про юрисдикцію та підсудність цього спору, оскільки вимоги до ПАТ «Акцент-Банк» не підлягали розгляду в порядку цивільного судочинства. На час відкриття провадження у справі відповідач ОСОБА_1 був зареєстрований в Одеській області, а ОСОБА_2 - в Херсонській області, тобто Індустріальним районним судом міста Дніпропетровська було відкрито провадження у справі з порушенням правил територіальної підсудності. На вказані порушення суд апеляційної інстанції не звернув уваги.

Рух справи в суді касаційної інстанції.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 23 вересня 2016 року відкрито касаційне провадження у цій справі.

Статтею 388 Цивільного процесуального кодексу України в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VІІІ «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», що набув чинності 15 грудня 2017 року (далі - ЦПК України), визначено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

28 лютого 2018 року справу № 202/32033/13-ц Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних і кримінальних справ передано до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 18 січня 2019 року справу призначено до судового розгляду.

Позиція Верховного Суду.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до частини шостої статті 403 ЦПК України справа підлягає передачі на розгляд Великої Палати Верховного Суду у всіх випадках, коли учасник справи оскаржує судове рішення з підстав порушення правил предметної чи суб'єктної юрисдикції.

Враховуючи, що судове рішення у цій справі оскаржуються представником ОСОБА_1 - ОСОБА_3 з підстав порушення правил предметної та суб'єктної юрисдикції, справу необхідно передати на розгляд Великої Палати Верховного Суду.

Керуючись частиною шостої статті 403, частиною четвертою статті 404 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

Передати на розгляд Великої Палати Верховного Суду справу за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до Публічного акціонерного товариства «Акцент-Банк», ОСОБА_1, ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет застави за касаційною скаргою представника ОСОБА_1 - ОСОБА_3 на рішення Апеляційного суду Дніпропетровської області від 15 липня 2016 року.

Ухвала оскарженню не підлягає.

ГоловуючийВ. А. Стрільчук

Судді:С. О. Карпенко

В. О. Кузнєцов

А. С. Олійник

С. О. Погрібний