ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Справа № 2а-149/10/0370
Волинський окружний адміністративний суд в складі:
головуючого - судді Мачульського В.В.,
при секретарі Сметані Т.В.,
за участю позивача ОСОБА_1,
представника відповідача Гейзера С.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до комунального підприємства “Волинське обласне бюро технічної інвентаризації ” про визнання дій неправомірними, та зобов’язання вчинити дії,
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 звернувся з адміністративним позовом до комунального підприємства “Волинське обласне бюро технічної інвентаризації ”(далі – КП “ВОБТІ), в якому просить визнати дії неправомірними, щодо відмови у видачі свідоцтва права власності на об’єкт нерухомого майна, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, та зобов’язати видати свідоцтво про право власності на нерухоме майно за вказаною адресою.
Обґрунтовуючи позовні вимоги тим, що 05.04.2009 року він звернувся до відповідача з заявою про видачу свідоцтва про право власності та реєстрацію права власності на нерухоме майно, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1, оплативши всі необхідні платежі та надавши усі необхідні документи, однак рішенням від 13.04.2009 року йому було відмовлено в реєстрації та видачі свідоцтва про право власності на нерухоме майно з підстави, що земельна ділянка не була відведена для будівництва господарських будівель. Вважає рішення реєстратора необґрунтованим, а дії неправомірними, оскільки будівництво нерухомого майна проводилось з дозволу сільської ради. Земельна ділянка була у користуванні селянського (фермерського) господарства, яка була приватизована членами господарства, після ліквідації селянського (фермерського) господарства 10.04.2009 року, кожен член забрав належний йому земельний пай.
В судовому засіданні позивач уточним позовні вимоги, просить суд визнати неправомірним рішення КП ВОБТІ про відмову в реєстрації права власності на нерухоме майно, та зобов’язати відповідача здійснити державну реєстрацію права власності на нерухоме майно. Суду пояснив, що після припинення юридичної особи «Фермерського господарства ОСОБА_1» кожен член отримав належний йому земельний пай. Він також отримав у власність земельну ділянку розміром 1.9 га. Господарська будівля була побудована згідно рішення сільської ради, та прийнята в експлуатацію. Просить суд задовольнити його позовні вимоги в повному обсязі.
Представник відповідача у судовому засіданні позов не визнав повністю, та суду пояснив, що згідно «Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно» право власності оформлюється фізичним особам та юридичним особам на новозбудовані, перебудовані або реконструйовані об’єкти нерухомого майна за наявності акта про право власності на землю або рішення про відведення земельної ділянки для цієї мети та за наявності документа, що відповідно до вимог законодавства засвідчує відповідність закінченого будівництвом об’єкта проектній документації, державним будівельним нормам, стандартам і правилам. Оскільки, з поданих документів вбачається, що земельна ділянка відведена для ведення селянського (фермерського) господарства, а не для будівництва господарських будівель, реєстратором було прийнято рішення про відмову в реєстрації прав власності на нерухоме майно. Просить суд відмовити в задоволенні позову.
Заслухавши пояснення позивача, представника відповідача, дослідивши наявні у матеріалах справи докази в їх сукупності, проаналізувавши матеріали справи, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є підставними та підлягають до задоволення, з наступних підстав.
Судом встановлено, що 05.04.2009 року позивач звернувся з заявою до КП “ВОБТІ про виконання робіт по підготовці свідоцтва про право власності та реєстрацію права власності на нерухоме майно, яке знаходиться за адресою АДРЕСА_1. Уклавши договір № 393 на здійснення робіт, оплативши усі необхідні платежі, що стверджується квитанціями № 3, № 4 від 06.03.2009 року, № 1, № 2 від 09.03.2009 року, та № 3, № 4 від 12.03.2009 року.
Відповідно до рішення реєстратора КП “ВОБТІ № 1406 від 13.04.2009 року позивачу відмовлено в реєстрації права власності на вище вказане нерухоме майно, та відмовлено у видачі свідоцтва про право власності, на підставі п.6.1. «Тимчасовим положенням про порядок державної реєстрації прав власності на нерухоме майно», затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 07.02. 2002 року №7/5., оскільки земельна ділянка не була відведена для будівництва господарських будівель.
Відповідно до ч. 2 ст. 41 Конституції України право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом.
Згідно до ст. 182 Цивільного кодексу України право власності та інші речові права на нерухомі речі, обмеження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.
Державна реєстрація прав на нерухомість і правочинів щодо нерухомості є публічною, здійснюється відповідним органом, який зобов'язаний надавати інформацію про реєстрацію та зареєстровані права в порядку, встановленому законом. Порядок проведення державної реєстрації прав на нерухомість та підстави відмови в ній встановлюються законом.
Правовідносини, пов'язані з державною реєстрацією речових прав на нерухоме майно всіх форм власності, їх обмежень та правочинів щодо нерухомості регулюються Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень" від 01.07.2004 року №1952-IV та «Тимчасовим положенням про порядок державної реєстрації прав власності на нерухоме майно», затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 7 лютого 2002 року №7/5.
Згідно п.6 Переліку правовстановлювальних документів, на підставі яких проводиться реєстрація прав власності на об’єкти нерухомого майна «Тимчасового положення про порядок державної реєстрації прав власності на нерухоме майно», встановлено: на підставі свідоцтва про право власності на об’єкти нерухомого майна, видані органами місцевого самоврядування.
Згідно свідоцтва реєстрації приватної власності на нерухоме майно серії САС № 504917 від 05.03.2009 року виданого Промінською сільською радою, вбачається, що власником сільськогосподарської будівлі розташованої в АДРЕСА_1, є ОСОБА_1, на підставі рішення Промінської сільської ради № 7 від 26.02.2009 року.
Статтями 3, 4 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень», визначено, що речові права на нерухоме майно, їх обмеження та правочини щодо нерухомого майна підлягають обов’язковій державній реєстрації в порядку, встановленому Законом. Обов’язкові державній реєстрації підлягають речові права на нерухоме майно, що знаходиться на території України, фізичних та юридичних осіб, держави, територіальних громад, іноземців та осіб без громадянства, іноземних юридичних осіб, міжнародних організацій, іноземних держав, зокрема право власності на нерухоме майно.
Відповідно до п.1.3 «Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно», державну реєстрацію прав власності на нерухоме майно здійснюють підприємства бюро технічної інвентаризації. Згідно п.2.1 Положення для реєстрації виникнення, існування, припинення прав власності на нерухоме майно та оформлення прав власності на нерухоме майно до БТІ разом із заявою про реєстрацію прав власності подаються правовстановлювальні документи (додаток 1), їх копії (нотаріально засвідчені), а також інші документи, що визначені цим Положенням.
Відповідно до ст. ст. 319, 321, 391 Цивільного кодексу України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Здійснення права власності може бути обмежено або припинено виключно у випадках і в порядку встановлених законом, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.
Крім того, статтею 19 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень" визначено, що підставою для державної реєстрації прав, що посвідчують виникнення, перехід, припинення речових прав на нерухоме майно, обмежень цих прав, є: державний акт на право власності на земельну ділянку у випадках, визначених законом, та акти прийому нерухомого майна до експлуатації.
Згідно ст.126 ЗК України право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою посвідчується державними актами. Форми державних актів затверджуються Кабінетом Міністрів України.
Згідно державного акту серії ВЛ № 19 на право постійного користування землею від 09.02.1994 року, вбачається, що ОСОБА_1 надано у постійне користування земельна ділянка площею 6.9 га для ведення селянського (фермерського господарства). Даний акт зареєстровано в книзі записів державних актів на право постійного користування землею за № 19.
З державного акту серії ІІІ-ВЛ № 007224 на право приватної власності на землю від 27.01.1998 року, вбачається, що ОСОБА_1 передано у приватну власність земельну ділянку площею 2.82 га для ведення селянського (фермерського господарства). Даний акт зареєстровано в книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за №168.
Судом також встановлено, що Комунальним підприємством «Волинським обласним бюро технічної інвентаризації» 08.07.2008 року на ім’я ОСОБА_1 виготовило технічний паспорт на господарські будівлі розташовані в АДРЕСА_1.
Відповідно до акту прийняття в експлуатацію закінченого будівництва, затвердженого рішенням сесії від 27.01.2009 року № 21/9 вбачається, що господарська будівля в АДРЕСА_1 побудована ОСОБА_1 прийнята в експлуатацію.
Суд не приймає посилання відповідача на те, що земельна ділянка була відведена для ведення селянського (фермерського) господарства, а не для будівництва господарських будівель, оскільки згідно розпорядження Промінської сільської ради № 5 від 02.12.1993 року дозволено ОСОБА_1 провести будівництво житлового будинку та господарських будівель на землях, які надані йому під фермерське господарство площею 1.9 га.
Відповідно до державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯЕ № 320940 вбачається, що власником земельної ділянки 1,9 га є ОСОБА_1.
Пунктом 3.5 Положення передбачено, що реєстрації підлягають виключно заявлені права за умови їх відповідності чинному законодавству України і пред'явленим правоустановлювальним документам.
З огляду на зазначені норми закону суд приходить до висновку, що розпорядження Промінської сільської ради № 5 від 02.12.1993 року про дозвіл на будівництво ОСОБА_1 житлового будинку та господарських будівель є документом, на підставі якого позивач на законних підставах здійснив будівництво господарської будівлі.
Згідно з ч.2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок по доказуванню правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Однак, в супереч наведеним вимогам, відповідач як суб'єкт владних повноважень не довів правомірності прийнятого рішення.
На підставі вище викладено, суд вважає рішення реєстратора Комунального підприємства «Волинське обласне бюро технічної інвентаризації» від 13.04.2009 року про відмову в реєстрації права власності на нерухоме майно, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, неправомірними, в зв’язку з чим зобов’язує відповідача здійснити державну реєстрацію права власності на майно за вище вказаною адресою.
Керуючись ст.ст.11,17,158,160,162,163,186 Кодексу адміністративного судочинства України, на підставі Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень», Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, суд
ПОСТАНОВИВ:
Адміністративний позов задовольнити.
Визнати неправомірним рішення комунального підприємства “Волинське обласне бюро технічної інвентаризації ” від 13.04.2009 року про відмову в реєстрації права власності на нерухоме майно, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.
Зобов’язати комунальне підприємство “Волинське обласне бюро технічної інвентаризації ” здійснити державну реєстрацію права власності на нерухоме майно, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо заяву про апеляційне оскарження було подано, але апеляційна скарга не буде подана у встановлений строк, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Постанова може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд. Заява про апеляційне оскарження подається протягом десяти днів з дня складення постанови в повному обсязі, тобто з 29 січня 2010 року. Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Головуючий
Суддя В.В.Мачульський