Справа № 11-456 2008 р.
Головуючий у 1 інстанції Свінцицький Л.В.
Категорія ст.175 ч.2,222 ч.2, 364 4.2,366 ч.1,ч.2 КК України
Суддя-доповідач Михайловський В.І.
УКРАЇНА
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15 липня 2008 року Апеляційний суд Житомирської області в складі:
головуючого судді : Крижанівського В.В.
суддів: Михайловського В.І., Шеніна П.О.
з участю прокурора Воронухи Д.С.
захисника ОСОБА_2
засуджених ОСОБА_3, ОСОБА_4
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі кримінальну справу за апеляціями засуджених ОСОБА_4, ОСОБА_3, прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції на вирок Радомишльського районного суду Житомирської області від 17 травня 2008 року,
ВСТАНОВИВ:
Цим вироком
ОСОБА_3,
ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженка м.Дмитрів Донецької області, громадянка України, не судима, засуджена: за ст.366 ч.1 КК України на 510 грн.штрафу; за ст.175 ч.2 КК України на 1 (один) рік позбавлення волі; за ст.366 ч.2 КК України на 2 (два) роки позбавлення волі з позбавленням права займати посади, пов'язані з організаційно-розпорядчими та адміністративно-господарськими функціями строком на 1 (один) рік; за ст.222 ч.2 КК України на 3 (три) роки позбавлення волі з позбавленням права займати посади, пов'язані з організаційно-розпорядчими та адміністративно-господарськими функціями терміном на 2 (два) роки; за ст.364 ч.2 КК України на 5 (п'ять) років позбавлення волі з позбавленням права займати посади, пов'язані з організаційно-розпорядчими та адміністративно-господарськими функціями терміном на 3 (три) роки.
На підставі ст.70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно визначено засудженій ОСОБА_3 покарання у вигляді 5 (п'яти) років позбавлення волі з позбавленням права займати посади, пов'язані з організаційно-розпорядчими функціями та адміністративно-господарськими функціями терміном на 3 (три) роки.
Згідно ст.75 КК України ОСОБА_3 звільнена від відбування покарання з випробуванням та іспитовим строком на 2 (два) роки.
Відповідно до ст.76 КК України на засуджену ОСОБА_3 покладені обов'язки повідомляти органи кримінально-виконавчої системи про зміну місця проживання, не виїжджати за межі України без дозволу зазначених органів.
ОСОБА_4,
ІНФОРМАЦІЯ_2, уродженець с.Івашківці Шаргородського району Вінницької області, громадянин України, не судимий, засуджений: за ст.358 ч.3 КК України на 2 (два) роки обмеження волі; за стЛ90 ч.1 КК України на 3 (три) роки обмеження волі.
На підставі ст.70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно визначено засудженому ОСОБА_4 покарання у вигляді 3 (трьох) років обмеження волі.
Відповідно до ст.75 КК України та ст.76 КК України засуджений ОСОБА_4 звільнений від відбування покарання з випробуванням та іспитовим строком на 1 (один) рік, на нього покладені обов'язки повідомляти органи кримінально-виконавчої системи про зміну свого місця проживаня, не виїжджати за межі України без дозволу зазначених органів.
Міра запобіжного заходу, до набрання вироком законної сили, залишена попередня обом засудженим - підписка про невиїзд.
Стягнуто з засудженого ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 на користь кредитної спілки «Оберіг» код ЕДРПОУ 26018121 р/р 26006323898001 МФО 311346 ЖБ АКБ «Мрія» м.Житомира по 2347 гривень з кожного заборгованості за кредитним договором.
Згідно змісту вироку суду, ОСОБА_3, працюючи генеральним директором ТОВ «Агровест» у с.Глухів-2 вул.Садова,35-А Радомишльського району, являючись службовою особою та наділеною організаційно-розпорядчими, адміністративно-господарськими функціями, використовуючи службове становище та всупереч інтересам служби, з метою отримання кредиту, діючи в інтересах ОСОБА_4, склала завідомо неправдиву довідку №5 від 1.03.2006 року про розмір заробітної плати ОСОБА_4 на посаді завідуючого господарством товариства «Агровест» за липень 205 року - січень 2006 року у розмірі від 350 гривень до 1000 гривень щомісяця та, підробивши підпис бухгалтера товариства ОСОБА_7, видала йому завідомо неправдиву довідку, не зважаючи на те, що ОСОБА_4, у Тов «Агровест» працював з 1.10.2005 року, а його заробітна плата за час роботи у ТОВ «Агровест» з жовтня по грудень 2005 року склала 166 гривень, у січні 2006 року - 175 гривень.
Продовжуючи злочинну діяльність, ОСОБА_3 з використанням свого службового становища всупереч інтересам служби та діючи в інтересах свого сина ОСОБА_5 склала і підробила підпис у довідці головного бухгалтера Товариства ОСОБА_7, видавши ОСОБА_5 завідомо неправдиву довідку № 4 від 1.03.2006 року про розмір його заробітної плати на посаді пилорамщика ТОВ «Агровест» за липень 2005 року - січень 2006 року у розмірі 350 гривень до 500 гривень щомісячно, не зважаючи на те, що заробітна плата ОСОБА_5 у липні 2005 року становила 145 гривень, у серпні 155 гривень, у вересні-грудні 166 гривень, у січні 2006 року - 175 гривень.
Використовуючи своє службове становище, ОСОБА_3 з метою отримання кредиту підробила підпис бухгалтера та склала завідомо неправдиву довідку № 7 від 7.03.2006 року про розмір своєї заробітної плати на посаді генерального директора ТОВ «Агровест» за серпень 2005 року - січень 2006 року у розмірі 800 гривень щомісячно, не зважаючи на те, що її зарплата у серпні 2005 року складала 155 гривень, у вересні-грудні 166 гривень, у січні 2006 року - 175 гривень.
ОСОБА_3, продовжуючи свою злочинну діяльність, з використанням свого службового становища та з метою отримання кредиту, склала з підробленням підпису бухгалтера ОСОБА_7 довідку на різноробочого ТОВ «Агровест», ОСОБА_8 за серпень - 2005 року -січень 2006 року у розмірі від 290 до 400 грн. щомісяця, хоча його зарплата складала за вказаний період до 50% від розміру мінімальної зарплати. Довідка датована за №9 від 7.03.2006 року.
З метою особистого отримання кредиту для господарських потреб товариства, ОСОБА_3 з використанням свого службового становища умисно 7.03.2006 року надала в Радомишльське відділення кредитної спілки «Оберіг» завідомо неправдиву довідку №7 щодо розміру своєї заробітної плати на посаді генерального директора ТОВ «Агровест» за серпень 2005 року- січень 2006 року у розмірі 800 грн. щомісяця, завідомо неправдиву довідку № 9 від 7.03.2006 року щодо заробітної плати різноробочого ОСОБА_8, який виступив одним з її поручителів перед кредитором. На підставі поданих ОСОБА_3 завідомо неправдивих документів Радомишльським відділеням кредитної спілки «Оберіг» з нею був укладений кредитний договір №40070 від 7.03.2006 року та видано грошовий кредит на суму 7000 гривень для ремонту господарства, який нею у подальшому був погашений.
Використовуючи своє службове становище, ОСОБА_3 у своїх корисливих інтересах склала завідомо неправдиву довідку та підробила підпис бухгалтера товариства ОСОБА_7 Згідно зазначеної довідки № 12 від 5.04.2006 року про розмір заробітної плати на посаді генерального директора, вона отримувала за вересень 2005 року - лютий 2006 року 800 гривень на місяць, хоча заробітна плата ОСОБА_3 фактично складала у вересні-грудні 2005 року 166 грн., у січні-лютому 2006 року - 175 гривень. Також, 5.04.2006 року ОСОБА_3 таким же способом, у своїх корисливих інтересах незаконно виготовила неправдиву довідку щодо заробітної плати різноробочого ТОВ «Агровест» ОСОБА_8 за вересень 2005 року -лютий 2006 року за №11, а також незаконно, тим же способом і у той же час надала фіктивну довідку про заробітну плату завідуючого господарством ТОВ «Агровест» ОСОБА_4 за №13 та про заробітну плату пилорамщика ТОВ «Агровест ОСОБА_5 за №14.
Продовжуючи свою злочинну діяльність, спрямовану на повторне отримання кредиту для проведення весняно-польових робіт та на господарські
потреби товариства, ОСОБА_3, з використанням свого службового становища в своїх корисливих інтересах, діючи повторно, 5.04.2006 року надала Радомишльському відділенню кредитної спілки «Оберіг» завідомо неправдиву інформацію - довідку №12 від 5.04.2006 року про розмір своєї заробітної плати на посаді генерального директора ТОВ «Агровест» за вересень 2005 року - лютий 2006 року у розмірі 800 грн., щомісяця, завідомо неправдиву довідку № 11 від 5.04.2006 року про розмір зарплати ОСОБА_8, який виступив її поручителем, завідомо неправдиву довідку про зарплату завідуючого господарством ОСОБА_4, за № 13, який також виступив одним з її поручителів.
На підставі поданих ОСОБА_3 завідомо неправдивих документів Радомишльським відділенням кредитної спілки «Оберіг» з нею був укладений кредитний договір №40092 від 5.04.2006 року, згідно якого було відкрито кредитну лінію на суму 50 000 гривень для ведення комерційної діяльності. Вказані кошти ОСОБА_3 протягом квітня місяця отримала, але не погасила, що спричинило тяжкі наслідки у вигляді матеріальних збитків кредитній спілці «Оберіг».
Всупереч діючому законодавству, ОСОБА_3 12.05.2006 року зняла з банківського рахунку 1117,86 гривень, які спрямувалися для виплати головному бухгалтеру ОСОБА_7 допомоги по догляду за дитиною за період з липня 2005 року по березень 2006 року, використавши вказані кошти не за призначенням: в порушення вимог ст.ст. 19-20 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням і похованням».
ОСОБА_4 з метою незаконного одержання кредиту для власних потреб та наступного його привласнення шляхом шахрайства та зловживання довірою, діючи умисно, 1.03.2006 року надав Радомишльському відділенню кредитної спілки «Оберіг» завідомо неправдиву довідку № 5 від 1.03.2006 року щодо розміру своєї заробітної плати на посаді завідувача господарством ТОВ «Агровест» за липень-серпень 2005-2006 років у розмірі від 350 до 1000 гривень щомісяця та завідомо неправдиву довідку №4 від 1.03.2006 року щодо розміру зарплати пилорамщика ОСОБА_5, який виступив одним з його поручителів перед кредитором, за липень 2005 року - січень 2006 року у розмірі від 350 грн. до 400 грн. щомісяця. На підставі поданих даних ОСОБА_4 Радомишльське відділення «Оберіг» уклало з ним кредитний договір №'400065 від 1.03.2006 року та видало грошовий кредит на суму 5000 гривень для будівництва, який ОСОБА_4 погашений не був.
В апеляції засуджені ОСОБА_4 та ОСОБА_3 просять скасувати вирок Радомишльського районного суду від 17 травня 2008 року в частині обвинувачення ОСОБА_3 за ст.ст. 222 ч.2, 364 ч.2, 366 ч.2 КК України, ОСОБА_4 у вчиненні злочину, передбаченого ст.ст. 190 ч.1, 358 ч.3 КК України.
В обгрунтування апеляції засуджені ОСОБА_4 та ОСОБА_3 посилаються на ті обставини, що судом допущено порушеня норм матеріального та процесуального закону під час розгляду справи по суті, а покладені в основу вироку суду висновки не відповідають фактичним обставинам справи.
Засуджена ОСОБА_3, при одержанні кредиту, діяла як фізична особа та, на думку апелянта, мала намір повернути кредит спілці «Оберіг» за рахунок особистих доходів. У суду не було жодних підстав визнавати ОСОБА_3 винною у скоєнні злочину, передбаченого ст.ст.222 ч.2, 366 ч.2, 364 ч.2 КК України, а ОСОБА_4 за ст.ст.190 ч.1, 358 ч.3 КК України.
Не здобуто також доказів того, що ОСОБА_4 не мав наміру повертати отриманий кредит, особисто він нікого не просив про надання фіктивних довідок про заробітну плату. Враховуючи, що у даному випадку дії ОСОБА_3 та ОСОБА_4 мають формальні ознаки злочину, вирок суду підлягає скасуванню: за ст.ст.222 ч.2, 364 ч.2, 366 ч.2 КК України - щодо ОСОБА_3 та за ст.ст.190 ч.1, 358 ч.3 КК України щодо засудженого ОСОБА_4, в решті вирок суду апелянти просять залишити без зміни.
Прокурор, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, відкликав подану ним апеляцію до початку апеляційного розгляду вказаної кримінальної справи.
Заслухавши доповідача по справі, висновок прокурора, який заперечував проти задоволення апеляції засуджених, засуджених ОСОБА_3 та ОСОБА_9, в їх інтересах адвоката ОСОБА_2, які підтримали подані апеляції з наведених мотивів, обговоривши доводи апеляції та вивчивши справу, суд вважає, що апеляція засудженого ОСОБА_10 задоволенню підлягає частково, апеляція засудженої ОСОБА_3 задоволенню не підлягає з слідуючих підстав.
Вина засуджених ОСОБА_3 та ОСОБА_4 у вчиненні злочинів, за які їх засуджено доведена зібраними органами досудового слідства та дослідженими у судовому засданні доказами: показами потерпілих ОСОБА_7, ОСОБА_11, представника цивільного позивача ОСОБА_12, свідків ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_13, ОСОБА_8, ОСОБА_14, заявою ОСОБА_7, свідоцтвом про народження дитини, листом Малинського фонду соцстраху, платіжним дорученням №738 від 4.05.2006 року, роздруківкою руху коштів, протоколами загальних зборів засновників ТОВ «Агровест», контрактом від 23.11.2002 р. з генеральним директором ТОВ «Агровест» ОСОБА_3, копією наказу № 10 від 1.09.2006 року щодо встановлення заробітку працюючим у ТОВ «Агровест», довідками у ПФУ, ДПІ, ТОВ «Агровест», звітами ТОВ «Агровест» за 2005-2006 роки, кредитними договорами, заявою ОСОБА_3 та протоколом огляду документів, заявою ОСОБА_4 та кредитним договором №40065 від 1.03.2006 року про отримання кредиту у розмірі 5000 гривень саме ОСОБА_4
Юридична оцінка та кваліфікація протиправних дій ОСОБА_3, ОСОБА_4 судом першої інстанції здійснені правильно та будь-яких сумнівів не викликають.
Посилання засуджених ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на недоведеність їх вини у вчиненні злочинів, передбачених ст.ст.222 ч.2, 364 ч.2, 366 ч.2, 190 ч.1, 358 ч.2 КК України є необгрунтованими та спростовуються наведеними доказами, яким суд надав належну оцінку після ретельного дослідження у судовому засіданні.
Разом з тим, визначаючи розмір та порядок стягнення з засудженого ОСОБА_4 та інших осіб заподіяної злочином матеріальної шкоди, суд першої інстанції належним чином не мотивував прийнятого рішення в частині вирішення заявленого цивільного позову.
Так, у мотивувальній частині вироку взагалі відсутні відомості на яку саме суму було заявлено цивільний позов кредитною спілкою «Оберіг» до ОСОБА_4 та його поручителів ОСОБА_5 та ОСОБА_15. З викладеного змісту вироку не вбачається, на яку суму, тобто в якому конкретному розмірі суд першої інстанції задовольняє заявлений цивільний позов. У той же час судом викладено висновок про необхідність задовольнити заявлений цивільний позов спілки «Оберіг» частково.
Є також помилковим визначений порядок стягнення з засудженого ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 заборгованості за кредитним договором у резолютивній частині вироку.
Таким чином, приймаючи до уваги наявність допущених порушень кримінально-процесуального закону та помилок при вирішенні цивільного позову по даній кримінальній справі, вирок суду в частині вирішення цивільного позову не може залишатися в силі та підлягає скасуванню.
Керуючись ст.ст.365,366 КПК України, апеляційний суд,-
УХВАЛИВ:
Апеляцію засудженої ОСОБА_3 залишити без задоволення. Апеляцію засудженого ОСОБА_4 задовольнити частково.
Вирок Радомишльського районного суду Житомирської області від 17 травня 2008 року щодо ОСОБА_3, ОСОБА_4 в частині вирішення цивільного позову та стягнення з ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 на користь кредитної спілки «Оберіг» заборгованості за кредитним договором - скасувати, а справу в цій частині направити на новий судовий розгляд у той же суд в іншому складі.
В решті вирок залишити без зміни.