_____________________________________________________________________________________________________________________

Справа № 520/4451/15-ц

Провадження № 2/520/1828/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.01.2019 року Київський районний суд м. Одеси в складі:

головуючий - суддя Васильків Олена Василівна,

секретар судового засідання - Дідур Ганна Сергіївна,

за участі: представника позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2, відповідача ОСОБА_3 та її представника ОСОБА_4, відповідача ОСОБА_5,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі в загальному позовному провадженні цивільну справу:

- за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_3, ОСОБА_6 про стягнення заборгованості за кредитним договором;

- за позовною ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства Акціонерний Банк "Порто-Франко" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Красюка Ігоря Івановича, Товариства з обмеженою відповідальністю "ІН-ФАКТОР" в особі директора Неруш Наталії Михайлівни, ОСОБА_5, ОСОБА_1, про визнання недійсними та скасування договорів відступлення права вимоги,-

встановив:

30.03.2015 року ПАТ АБ «ПОРТО-ФРАНКО» в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АБ «ПОРТО-ФРАНКО» Красюка І.І. (правонаступниками якого на підставі договорів про відступлення права вимоги були спочатку ОСОБА_5 та в подальшому ОСОБА_1В.) звернулось до суду з позовом до відповідачів ОСОБА_3 та ОСОБА_6 з вимогами щодо солідарного стягнення заборгованості за кредитним договором у сумі 27353,23 доларів США. При цьому позивач посилався на те, що 04.07.2008 року між АБ «Порто-Франко» та ОСОБА_3 був укладений Кредитний договір №1163/1-08, відповідно до якого Банк прийняв на себе зобов'язання по видачі кредиту на поточні потреби в сумі 70000,00 доларів США на строк з 04.07.2008 року по 02.07.2010 року зі сплатою 15% річних, а Позичальник прийняв на себе зобов'язання належним чином використовувати та повернути Банку кредит, виплатити відсотки за користування кредитом, комісії у відповідності до умов Договору та тарифами Банку, а також виконати всі інші зобов'язання в порядку та строки, визначені Договором. В забезпечення зобов'язань ОСОБА_3 за вказаним договором 04.07.2008 року між Банком та ОСОБА_6 було укладено договір поруки №04-07-08/5. В подальшому до кредитного договору та договору поруки було укладено ряд додаткових угод, якими змінено деякі пункти договору. Зобов'язання у визначений строк відповідач ОСОБА_3 не виконала, на момент звернення до суду була наявна заборгованість, в зв'язку з чим позивач був змушений звернутись до суду за захистом своїх прав.

Ухвалою суду від 07.04.2015 року провадження у справі відкрито.

22.04.2016 року відповідач ОСОБА_3 надала до суду заперечення на позовну заяву про стягнення заборгованості за кредитним договором, в якому просить в задоволенні позову відмовити повністю, посилаючись на те, що наданий розрахунок заборгованості не є належним доказом, кредитний договір не містить зазначень сукупної вартості кредиту та інших необхідних умов, що перешкоджає належному виконанню, банком заявлена вимога про повернення споживчого кредиту, строк виплати якого ще не настав, не доведено надсилання позичальнику та поручителю повідомлення про дострокове повернення кредиту, пеня нарахована в доларах США, положення щодо нарахування пені в розмірі 0,5% є несправедливими. У випадку задоволення позовних вимог відповідач просить зменшити розмір пені.

22.08.2017 року до суду звернулась ОСОБА_3 з позовною заявою до ПАТ АБ «ПОРТО-ФРАНКО» в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АБ «ПОРТО-ФРАНКО» Красюка І.І., ТОВ «ІН-ФАКТОР» в особі директора Неруш Н.М., ОСОБА_5, ОСОБА_1 з позовом щодо визнання недійсними та скасування договорів про відступлення права вимоги за кредитним договором №1163/1-08 від 04.07.2008 року та іпотечним договором від 04.07.2008 року між ПАТ АБ «ПОРТО-ФРАНКО» та ОСОБА_3, які укладені 03.12.2016 року між ліквідатором ТОВ АБ «ПОРТО-ФРАНКО» Красюком І.І. та ТОВ «ІН-ФАКТОР» в особі директора Неруш Н.М., цього ж дня між ТОВ «ІН-ФАКТОР» в особі директора Неруш Н.М. та фізичною особою ОСОБА_5 та 06.03.2017 року між представником, яка діяла від імені та в інтересах фізичної особи ОСОБА_5, та фізичною особою ОСОБА_1 При цьому ОСОБА_3 посилається на те, що протягом дії кредитного договору вона сплатила загалом в погашення кредиту понад 96000,00 доларів США, але в кінці 2014-на початку 2015 років Банк «Порто-Франко» попав під ліквідацію, на виконання рішення Правління НБУ від 30.01.2015 року №67 «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ АБ «Порто-Франко» виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб було прийнято рішення від 30.01.2015 року №19 «Про початок процедури ліквідації АБ «Порто-Франко» та призначення уповноваженої особи Фонду на ліквідацію Банку», згідно з яким уповноваженою особою Фонду на ліквідацію АБ «Порто-Франко» призначено Красюка І.І. строком до 29.01.2018 року. В той час, коли вирішувалося питання про ліквідацію та розпочалася процедура ліквідації, банк не приймав чергових платежів і у ОСОБА_3 утворилася заборгованість по погашенню кредиту, була необґрунтовано нарахована значна сума пені, в зв'язку з чим позичальник не змогла виконувати належним чином зобов'язання за кредитним договором. Позичальник ОСОБА_3 в своїй позовній заяві зазначає, що вона неодноразово зверталася до ліквідатора банку Красюка І.І. та до Виконавчої дирекції Фонду гарантування в м. Києві з пропозицією погасити заборгованість з невеликим дисконтом, але ліквідатор Красюк І.І. відповів, що їм це не цікаво. В подальшому ОСОБА_3 дізналась про існування вищевказаних договорів про відступлення права вимоги, про які нові кредитори не повідомили боржника. Позивач ОСОБА_3 зазначає, що зазначені договори містять ознаки факторингу та укладені з порушенням вимог чинного законодавства, порушують її права, в зв'язку з чим ОСОБА_3 звертається до суду з вказаним позовом. При цьому позивач посилається на ст. ст. 203, 215, 1054, 1077-1081 ЦК України.

Ухвалою суду від 29.08.2017 року провадження у справі за позовом ОСОБА_3 відкрито.

Ухвалою суду від 09.11.2017 року об'єднано в одне провадження цивільну справу № 520/4451/15-ц за позовом ОСОБА_1 із цивільною справою № 520/9886/17 за позовом ОСОБА_3. Продовжено розгляд справи за № 520/4451/15-ц.

03.12.2018 року відповідачем ОСОБА_5 до суду подано відзив на позов ОСОБА_3, в якому ОСОБА_5 просить відмовити в задоволенні зустрічного позову ОСОБА_3 до АБ «Порто-Франко», ТОВ «ФК «Ін-Фактор», ОСОБА_5, ОСОБА_1 про визнання правочину недійсним. При цьому відповідач ОСОБА_5 посилається на те, що позивачем ОСОБА_3 не доведено порушення її прав укладанням спірних договорів про відступлення права вимоги. Відповідач ОСОБА_5 зазначає, що договори від 06.03.2017 року про відступлення права вимоги за кредитним договором та іпотечним договором, укладені між ТОВ «ФК «Ін-Фактор» та ОСОБА_5, відповідають вимогам ст. 203 ЦК України, а також вказує, що відповідно до ч. 1 ст. 516 ЦК України заміна сторони у зобов'язанні допускається без згоди боржника.

04.12.2018 року стороною ОСОБА_3 до суду надано відповідь на відзив ОСОБА_5, в якій позивач наголошує на тому, що заборгованість вже стягнута шляхом звернення на іпотечне майно, а нараховувати проценти ОСОБА_1 не має права, оскільки не є фінансовою установою. Крім того, позивач ОСОБА_3 стверджує, що спірні договори є договорами факторингу, які відповідачі не мали права укладати.

06.12.2018 року до суду стороною первісного позивача ОСОБА_1 надані письмові пояснення, в яких позивач ОСОБА_1 просить первісний позов задовольнити та відмовити в задоволенні позову ОСОБА_3, посилаючись на те, що укладення спірного договору не є фінансовою послугою, вказаний договір має природу договору купівлі-продажу права вимоги, а не договору факторингу, в зв'язку з чим є укладеним правомірно.

В ході судового розгляду справи були розглянуті клопотання щодо витребування доказів та призначення судової економічної експертизи.

Ухвалою суду від 07.11.2018 року підготовче засідання закрито та справу призначено до розгляду по суті.

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 позовні вимоги підтримав та просить їх задовольнити в повному обсязі, в задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 просить відмовити.

Відповідач ОСОБА_3 та її представник ОСОБА_4 позовні вимоги ОСОБА_1 не визнали, просять відмовити в їх задоволенні та задовольнити вимоги за позовом ОСОБА_3

Відповідач ОСОБА_6 до судового засідання не з'явився, повідомлявся належним чином. З матеріалів справи вбачається, що відповідач ОСОБА_6 є колишнім чоловіком відповідача ОСОБА_3, шлюб між ними розірвано 26.02.2008 року, що вбачається з свідоцтва про розірвання шлюбу, серії НОМЕР_5 від 26.02.2008 року /т.1 а.с.149/.

Відповідач за позовом ОСОБА_3 - ОСОБА_5 в судовому засіданні підтримав позов ОСОБА_1, в задоволенні позову ОСОБА_3 просить відмовити.

Представник Публічного акціонерного товариства Акціонерний Банк "Порто-Франко" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Красюка І.І. до судового засідання не з'явився, повідомлявся належним чином, відзиву на позов ОСОБА_3 чи будь-яких інших заяв до суду не надано.

Представник Товариства з обмеженою відповідальністю "ІН-ФАКТОР" в особі директора Неруш Н.М. до судового засідання не з'явився, повідомлявся належним чином. 30.10.2018 року директор ТОВ «Ін-Фактор» надаючи на виконання ухвали суду письмові докази в супровідному листі додатково зазначила, що до вступу в силу Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з надання фінансових послуг (крім професійної діяльності на ринку цінних паперів), затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 07.12.2016 р. №913, що набрали законної сили 10.12.2016 року, надання фінансових послуг здійснювалось без необхідності отримання ліцензії, а в додатку до свідоцтва фінансової установи вказувався перелік фінансових послуг, що має право здійснювати фінансова установа. Разом з тим, вказаними ліцензійними умовами передбачено, що Ліцензійні умови у частині, що стосується суб'єктів господарювання, які провадять діяльність з надання послуг з фінансового лізингу, надання коштів у позику, в тому числі на умовах фінансового кредиту, надання гарантій та поручительств, надання послуг факторингу та довірчого управління фінансовими активами та внесені до дня набрання чинності цією постановою до Державного реєстру фінансових установ або реєстру осіб, які не є фінансовими установами, але мають право надавати окремі фінансові послуги, застосовуються через шість місяців з дня набрання чинності цією постановою. Будь-яких інших заяв щодо розгляду даної справи стороною ТОВ «Ін-Фактор» суду не надавалось.

Вислухавши присутніх в судовому засіданні учасників справи та дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного.

Як встановлено у судовому засіданні, 16.05.2008 року ОСОБА_3 звернулась до АКБ «Порто-Франко» з клопотанням про надання кредиту в сумі 80000,00 доларів США строком на 84 місяці на господарські потреби, в забезпечення кредиту надається ділянка. Оплату кредиту та відсотків гарантує у вказані строки /т.1 а.с.26/.

04.07.2008 року між АКБ «Порто-Франко» та ОСОБА_3 був укладений Кредитний договір №1163/1-08, відповідно до якого Банк видає Позичальнику кредит на поточні потреби в сумі 70000,00 доларів США з 04.07.2008 року по 02.07.2010 року зі сплатою 15% річних /т.1 а.с.10-11/.

До вказаного кредитного договору сторонами були укладені також додаткові угоди /т.1 а.с.12-16/:

- Додаткова угода №1 від 02.07.2010 року;

- Додаткова угода №2 від 10.04.2012 року;

- Додаткова угода №3 від 18.05.2013 року;

- Додаткова угода №4 від 03.07.2013 року;

- Додаткова угода №5 від 13.12.2013 року.

Вказаними додатковими угодами змінювались умови щодо графіку погашення кредитних зобов'язань відповідача ОСОБА_3 та строку кредитування. При цьому сторонами було узгоджено та закріплено в Додатковій угоді №4, що кредит надається з 04.07.2008 року по 03.07.2015 року.

04.07.2008 року між АКБ «Порто-Франко» та ОСОБА_11 був укладений Договір поруки №04-07-08/5, відповідно до якого Поручитель зобов'язався перед Кредитором відповідати в повному обсязі за своєчасне й повне невиконання зобов'язань ОСОБА_3 за Кредитним договором №1163/1-08 від 04.07.2008 року в сумі 70000,00 доларів США зі сплатою 15% річних /т.1 а.с.17/.

До вказаного договору поруки сторонами були укладені також додаткові угоди /т.1 а.с.18-19/:

- Додаткова угода №1 від 02.07.2010 року;

- Додаткова угода №2 від 02.07.2013 року.

Крім того, 04.07.2008 року між АКБ «Порто-Франко» та ОСОБА_3 був укладений Іпотечний договір, посвідчений та зареєстрований в реєстрі за №4786 приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Задорожнюк В.К. /т.4 а.с.57-59/, яким забезпечено вимоги Іпотекодержателя за Кредитним договором №1163/1-08 від 04.07.2008 року. Предметом іпотеки є нерухоме майно: земельна ділянка для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), яка розташована за адресою: АДРЕСА_2, площею 0,0586 га.

При цьому з матеріалів справи вбачається, що стосовно іпотечного договору між сторонами наявний спір, який був предметом іншого судового провадження.

Так, рішенням Київського районного суду м. Одеси від 14.02.2017 року по справі №522/5760/16-ц визнано предметом іпотеки за іпотечним договором, за реєстровим номером 4786, від 04 липня 2008 року житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_3, загальною площею 441,3 кв.м., що знаходиться на земельній ділянці розташованій за адресою: АДРЕСА_3, площею 0,0586 га, кадастровий номер НОМЕР_6.

Ухвалою апеляційного суду Одеської області від 10.08.2017 року рішення Київського районного суду м. Одеси від 14.02.2017 року залишено без змін.

На підтвердження позовних вимог при поданні позовної заяви ПАТ АБ «ПОРТО-ФРАНКО» в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АБ «ПОРТО-ФРАНКО» Красюка І.І. був наданий розрахунок заборгованості ОСОБА_3 від 28.05.2015 року, відповідно до якого загальна заборгованість за кредитом складає 17882,80 доларів США, загальна заборгованість за відсотками складає 1996,88 доларів США, пеня за виникнення простроченої заборгованості за відсотками та кредитом - 7473,55 доларів США, усього - 27353,23 доларів США /т.1 а.с.9/.

В ході судового розгляду за клопотанням відповідача ОСОБА_3 на підтвердження її вимог і заперечень по справі було проведено судову економічну експертизу та 29.08.2017 року ОНДІСЕ надано висновок судово-економічної експертизи №2173/2174 від 31.07.2017 року /т.3 а.с.1б-320/. При цьому судовим експертом на перше питання - Чи відповідає наявний в матеріалах справи розрахунок заборгованості позичальника ОСОБА_3 /по сплаті процентів за кредит та погашення основної суми боргу, а також по сплаті штрафних санкцій/ перед ПАТ АБ "Порто-Франко" умовам кредитного договору від 04.07.2008 року № 1163/1-08, укладеного між ОСОБА_3 та ПАТ АБ "Порто-Франко", та розрахунковим документам щодо видачі та погашення кредиту за цим кредитним договором від 04.07.2008 року № 1163/1-08 - однозначної відповіді не надано, оскільки в матеріалах справи та додатково наданих документах відсутні та на дослідження не надані первинні документи банку та інші необхідні для проведення експертизи документи. Щодо другого питання експерт також зазначає, що встановити відповідність методу нарахування ПАТ АБ «Порто-Франко» процентів за кредитним договором від 04.07.2008 року №1163/1-08 протягом періоду з 04.07.2008 року по 26.03.2015 року вимогам Положення про кредитування ПАТ АБ «Порто-Франко»/його правонаступника не надається за можливе.

Клопотань щодо виклику судового експерта до судового засідання для надання відповідей щодо наданого висновку або щодо призначення повторної експертизи сторонами в ході судового розгляду справи не заявлялось.

За таких обставин суд вважає, що вказаний висновок не підтвердив обставини, на які посилалась сторона ОСОБА_3 в ході розгляду справи, та не спростував доводів позовної заяви ПАТ АБ «Порто-Франко», яку в якості правонаступника підтримує ОСОБА_1, в зв'язку з чим суд приймає до уваги при винесенні рішення наданий стороною позивача розрахунок заборгованості від 28.05.2015 року як належний та допустимий доказ.

Таким чином, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ПАТ АБ «ПОРТО-ФРАНКО» в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АБ «ПОРТО-ФРАНКО» Красюка І.І. в редакції позовної заяви від 30.03.2015 року знайшли своє підтвердження в ході судового розгляду справи, оскільки стороною відповідачів ОСОБА_3 та ОСОБА_6 не надано суду належних та допустимих в сенсі ст. ст. 77, 78 ЦПК України доказів на спростування позовних вимог. При цьому суд приймає до уваги, що стороною відповідача ОСОБА_3 не заперечуються обставини щодо того, що кредит в ПАТ АБ «ПОРТО-ФРАНКО» вона отримувала та певний час сплачувала належні відповідно до договору платежі, тобто належним чином виконувала умови укладеного договору, не оспорюючи його умов та погоджуючись з ними.

Щодо вимог, заявлених відповідачем ОСОБА_3 в своєму позові про визнання недійсними та скасування договорів відступлення права вимоги, суд зазначає наступне.

03.12.2016 року між ПАТ АБ «Порто-Франко» та ТОВ «Ін-Фактор» був укладений Договір №24 про відступлення прав вимоги /т.2 а.с.158-161/, за яким в порядку та на умовах, визначених цим Договором, Банк відступає Новому кредитору належні Банку, а Новий кредитор набуває права вимоги Банку до позичальників, заставодавців та поручителів, зазначених у Додатку №1 до цього Договору, включаючи права вимоги до правонаступників Боржників, спадкоємців Боржників або інших осіб, до яких перейшли обов'язки Боржників, за кредитними договорами (договорами про надання кредиту), договорами застави та договорами поруки, з урахуванням усіх змін, доповнень і додатків до них, згідно реєстру у Додатку №1 до цього Договору, зокрема, право вимоги за Кредитним договором №1163/1-08 від 04.07.2008 р., укладеним між ПАТ АБ «Порто-Франко» та ОСОБА_3

Крім того, 03.12.2016 року між ПАТ АБ «Порто-Франко» та ТОВ «Ін-Фактор» укладено Договір про відступлення права вимоги за іпотечними договорами, посвідчений приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Дніпропетровської області Вдовіною Л.Л. /т.2 а.с.154-156/. Відповідно до умов вказаного договору Цедент ПАТ АБ «Порто-Франко» передає, а Цесіонарій ТОВ «Ін-Фактор» приймає права вимоги за Договором іпотеки від 04.07.2008 року, укладеним між ПАТ АБ «Порто-Франко» та ОСОБА_3

В той же день 03.12.2016 року між ТОВ «Ін-Фактор» та ОСОБА_5 був укладений Договір про відступлення прав вимоги /т.2 а.с.168-170/, за яким в порядку та на умовах, визначених цим Договором, Кредитор передає у повному обсязі, а Новий кредитор приймає на себе у повному обсязі право вимоги і становиться кредитором, що належить Кредитору Кредитним договором №1163/1-08 від 04.07.2008 р., укладеним між ПАТ АБ «Порто-Франко» та ОСОБА_3, а саме Кредитор передає Новому кредитору право вимоги виконання Боржником Боргових зобов'язань за Кредитним договором станом на 03.12.2016 року в сумі 20617,36 доларів США, що за курсом НБУ станом на 03.12.2016 року складає 528592,18 грн., яка складається з 17882,80 доларів США - заборгованості за кредитом; 2734,56 доларів США - заборгованість за нарахованими відсотками; за іпотечним договором, посвідченим приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Задорожнюк В.К., 04.07.2008 року; за договором поруки №04-07-08/5 від 04.07.2008 року.

Також 03.12.2016 року між ТОВ «Ін-Фактор» та ОСОБА_15, яка діє від імені та в інтересах ОСОБА_5, укладено Договір про відступлення права вимоги за іпотечними договорами, посвідчений приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Дніпропетровської області Вдовіною Л.Л. /т.2 а.с.164-167/. Відповідно до умов вказаного договору Цедент ТОВ «Ін-Фактор» передає, а Цесіонарій ОСОБА_5 приймає права вимоги за Договором іпотеки від 04.07.2008 року, укладеним між ПАТ АБ «Порто-Франко» та ОСОБА_3

06.03.2017 року між ОСОБА_5 та ОСОБА_1 був укладений Договір про відступлення прав вимоги /т.2 а.с.194/, за яким в порядку та на умовах, визначених цим Договором, Кредитор передає у повному обсязі, а Новий кредитор приймає на себе у повному обсязі право вимоги і становиться кредитором, що належить Кредитору Кредитним договором №1163/1-08 від 04.07.2008 р., укладеним між ПАТ АБ «Порто-Франко» та ОСОБА_3, а саме Кредитор передає Новому кредитору право вимоги виконання Боржником Боргових зобов'язань за Кредитним договором станом на 06.03.2017 року в сумі 68222,58 доларів США, що за курсом НБУ станом на 06.03.2017 року складає 1848239,56 грн., яка складається з 17882,80 доларів США - заборгованості за кредитом; 7302,75 доларів США - заборгованість за відсотками; пеня за виникнення простроченої заборгованості - 43037,03 доларів США; за іпотечним договором, посвідченим приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Задорожнюк В.К., 04.07.2008 року; за договором порукм №04-07-08/5 від 04.07.2008 року.

Також 06.03.2017 року між ОСОБА_5 та ОСОБА_1, укладено Договір про відступлення права вимоги за іпотечними договорами, посвідчений приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Дніпропетровської області Вдовіною Л.Л. /т.2 а.с.191-193/. Відповідно до умов вказаного договору Цедент ОСОБА_5 передає, а Цесіонарій ОСОБА_1 приймає права вимоги за Договором іпотеки від 04.07.2008 року, укладеним між ПАТ АБ «Порто-Франко» та ОСОБА_3

Позивач ОСОБА_3, заявивши позовні вимоги про визнання вказаних договорів недійсними та посилаючись при цьому на ст. ст. 203, 215, 1054, 1077-1081 ЦК України, повинна була доводити суду обставини на підтвердження наявності підстав для визнання договорів недійсними з урахуванням положень зазначених правових норм. Однак, в ході розгляду справи ОСОБА_3 лише повідомила суд про те, як проходило її спілкування зі сторонами вказаних угод, а з 04.02.2018 року наголошувала, що укладені договори є договорами факторингу та будь-яких інших доказів щодо визнання першого договору відступлення права вимоги та подальших договорів недійсними з посиланням на положення правових норм щодо недійсності угод не навела.

З приводу пояснень ОСОБА_3, що вищезазначені договори про відступлення права вимоги в дійсності є договорами факторингу, в зв'язку з чим сторони спірних договорів не мали права на їх укладення, що є підставою для визнання вказаних договорів недійсними, враховуючи правову позицію Великої Палати Верховного Суду щодо розмежування договору факторингу та інших способів відступлення права вимоги, викладену в постанові від 11.09.2018 року у справі №909968/16. суд зазначає наступне.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Частиною 3 ст. 656 ЦК України визначено, що предметом договору купівлі-продажу може бути право вимоги, якщо вимога не має особистого характеру. До договору купівлі-продажу права вимоги застосовуються положення про відступлення права вимоги, якщо інше не встановлено договором або законом.

У статті 1077 ЦК України зазначено, що, за договором факторингу одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов'язання клієнта перед фактором. Зобов'язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов'язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає.

Таким чином, у Цивільному кодексі України, як вбачається зі змісту його статей 512, 1077, проведено розмежування правочинів, предметом яких є відступлення права вимоги, а саме: правочини з відступлення права вимоги (цесія) та договори факторингу.

З аналізу статей 512-518 Цивільного кодексу України можна зробити такий висновок щодо суб'єктного складу правочинів з відступлення права вимоги: відповідно до статті 2 цього Кодексу учасниками цесії можуть бути будь-яка фізична або юридична особа.

Разом з тим, із частини першої статті 1077 Цивільного кодексу України, статті 350 Господарського кодексу України та частини п'ятої статті 5 Закону України «Про банки і банківську діяльність» вбачається, що суб'єктний склад у договорі факторингу має три сторони: клієнта, яким може бути фізична чи юридична особа, яка є суб'єктом підприємницької діяльності (частина друга статті 1079 Цивільного кодексу України), фактора, яким може бути банк або інша банківська установа, яка відповідно до закону має право здійснювати факторингові операції (частина третя статті 1079 Цивільного кодексу України) та боржник, тобто набувач послуг чи товарів за первинним договором.

Договір факторингу спрямований на фінансування однією стороною другої сторони шляхом надання в її розпорядження певної суми грошових коштів. Вказана послуга за договором факторингу надається фактором клієнту за плату, розмір якої визначається договором. При цьому, сама грошова вимога, передана клієнтом фактору, не може розглядатись як плата за надану останнім фінансову послугу.

Таким чином, однією із відмінних ознак факторингу від інших правочинів, які передбачають відступлення право вимоги, є передача грошових коштів у розпорядження за плату, тобто взамін права вимоги, клієнт отримує послугу, що полягає в передачі грошових коштів у розпорядження на певний час, з обов'язком повернення цих коштів та оплати часу користування ними.

З урахуванням наведеного, суд приходить до висновку про те, що спірні договори є оплатними договорами відступлення права вимоги, а не договорами факторингу, оскільки за укладеними договорами жодна із сторін не передає грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату, а також спірні договори не є договорами про надання фінансової послуги в розумінні Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг".

Посилання сторони ОСОБА_3 на те, що її не було повідомлено про відступлення права вимоги, суд приймає, проте вказані обставини не можуть бути підставою для визнання спірних договорів недійсними, оскільки відповідно до ч. 2 ст. 516 ЦК України якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням.

В ході судового розгляду даної справи стороною ОСОБА_3 не оспорювались обставини щодо укладення нею з ПАТ АБ «Порто-Франко» кредитного договору та наявності невиконаних за вказаним договором зобов'язань. Судом встановлено, що ОСОБА_3 зверталась до Приморського районного суду м. Одеси з позовом щодо визнання кредитного договору та іпотечного договору недійсними, однак рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 06.11.2018 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 відмовлено. При цьому суд приймає до уваги, що після укладення кредитного договору ОСОБА_3 тривалий час виконувала його умови, сплачуючи відповідні платежі. Доводи ОСОБА_3 щодо її намагань здійснити часткове погашення заборгованості первісному кредитору АКБ «Порто-Франко» та щодо відмови на отримання такого погашення ліквідатором ТОВ АБ «ПОРТО-ФРАНКО» Красюком І.І. суд відхиляє, оскільки вказані пояснення не підтверджені належними та допустимими доказами.

За таких обставин, оскільки при відступленні права вимоги не відбувається припинення або зміна зобов'язання, а лише змінюється кредитор у відповідному зобов'язанні, факт неповідомлення ОСОБА_3 щодо відступлення прав вимоги жодним чином не порушує її прав, в зв'язку з чим позовні вимоги ОСОБА_3 щодо визнання договорів про відступлення права вимоги недійсними задоволенню не підлягають.

Таким чином, суд приходить до висновку, що заміна кредитора в даному зобов'язанні відбулась правомірно та на теперішній час кредитором у зобов'язанні за Кредитним договором №1163/1-08 від 04.07.2008 року є ОСОБА_1

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання повинно виконуватися належним чином відповідно до умов договору.

Згідно з ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 1054 ЦК України до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 («Позика») глави 71 («Позика. Кредит. Банківський вклад»), якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Частиною 2 ст. 1050 ЦК України визначено, що якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то у разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього кодексу.

Згідно з ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Доводи сторони відповідача ОСОБА_3 щодо того, що позивач ОСОБА_1 як фізична особа не має права нараховувати відсотки суд вважає такими, що не стосуються предмету спору, оскільки позивачем підтримуються позовні вимоги, заявлені 30.03.2015 року представником ПАТ АБ «Порто-Франко», тобто всі відсотки, які просить стягнути позивач, були нараховані ще первісним кредитором. Доводи сторони відповідача щодо зменшення розміру неустойки суд не приймає до уваги, оскільки з наданого розрахунку заборгованості не вбачається наявність підстав, визначених ч. 3 ст. 551 ЦК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно з ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

За таких обставин, з урахуванням вищевикладеного, проаналізувавши та оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд приходить до висновку, що вимоги позивача ОСОБА_1 підлягають задоволенню, так як обґрунтовані та доведені. Вимоги позивача ОСОБА_3 задоволенню не підлягають в зв'язку з їх безпідставністю та недоведеністю.

Згідно з ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З урахуванням того, що при поданні позову судовий збір не був сплачений на підставі п. 22 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», стягненню з відповідачів на користь держави підлягає сума в розмірі 3654,00 грн. відповідно до ставок судового збору, дійсних на час звернення до суду з позовом.

Керуючись ст. ст. 2, 76-83, 141, 206, 263-265, 274-279, 354-355 ЦПК України, ст. ст. 203, 215, 526, 532, 549, 550, 610-612, 625, 629, 1054, 1077-1081 ЦК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1, місце проживання: АДРЕСА_4) до ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_2, місце реєстрації: АДРЕСА_3), ОСОБА_6 (РНОКПП НОМЕР_3, місце реєстрації: АДРЕСА_1) про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_2, місце реєстрації: АДРЕСА_3) та ОСОБА_6 (РНОКПП НОМЕР_3, місце реєстрації: АДРЕСА_1) в солідарному порядку на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1, місце проживання: АДРЕСА_4) заборгованість за кредитним договором у сумі 27353,23 доларів США /двадцять сім тисяч триста п'ятдесят три доларів США 23 центи/, що на день ухвалення рішення за курсом НБУ становить 766711,04 грн./ сімсот шістдесят шість тисяч сімсот одинадцять гривень 04 копійки/.

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_2, місце реєстрації: АДРЕСА_3) до Публічного акціонерного товариства Акціонерний Банк "Порто-Франко" (код ЄДРПОУ 13881479, місце знаходження: м. Одеса, вул. Пушкінська, 10), Товариства з обмеженою відповідальністю "ІН-ФАКТОР" (код ЄДРПОУ 38359365, місце знаходження: м. Дніпро, пр. К. Маркса, буд. 22), ОСОБА_5 (РНОКПП НОМЕР_4, місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_2), ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1, місце проживання: АДРЕСА_4), про визнання недійсними та скасування договорів відступлення права вимоги - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_2, місце реєстрації: АДРЕСА_3) та ОСОБА_6 (РНОКПП НОМЕР_3, місце реєстрації: АДРЕСА_1) на користь держави судовий збір в розмірі 3654,00 грн. /три тисячі шістсот п'ятдесят чотири гривні 00 копійок/ в рівних частках.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Повний текст рішення в зв'язку з відпусткою головуючого складено 04.02.2019 року.

Суддя Васильків О. В.