Справа № 22ц-325/10 Головуючий у суді 1 інстанції: Єлісєєва Т.Ю.
Категорія 21 Доповідач: Перцова В.А.
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
2 лютого 2010 року Апеляційний суд Дніпропетровської області у складі :
Головуючого судді : Перцової В.А.
Суддів: Глущенко Н.Г., Гокова П.В.
При секретарі: Білоконь Н.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Дніпропетровську цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, третя особа – Перша Дніпропетровська державна нотаріальна контора про визнання частково недійсним договору дарування та визнання права власності в порядку спадкування за законом, -
В С Т А Н О В И В :
ОСОБА_2 зввернувся до апеляційного суду із апеляційною скаргою і просить скасувати рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 11 листопада 2009 року, яким відмовлено в задоволенні його позову до ОСОБА_3 про визнання частково недійсним договору дарування та визнання права власності в порядку спадкування за законом.
В обґрунтування апеляційної скарги позивач посилається на те, що рішення суду не відповідає вимогам норм матеріального права, суд не врахував і не дав належної оцінки доказам, що підтверджують психічний стан ОСОБА_4 в момент укладання договору дарування квартири.
При розгляді справи суд першої інстанції встановив, що 15 березня 1997 року між ОСОБА_4 і ОСОБА_5, яким на праві спільної власності належала квартира АДРЕСА_1, було укладено договір дарування цієї квартири ОСОБА_3 (т. 1 а. с. 28).
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 помер (т. 1 а. с. 12).
Після його смерті залишилась спадщина у вигляді грошових вкладів в установі Ощадбанку №6719/0197 (т. 1 а. с. 18-24).
ОСОБА_2 – син ОСОБА_4 після смерті батька, з яким він разом не проживав, до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини, в установлений законом строк, не звернувся; доказів того, що він фактично прийняв спадщину не надав і питання про встановлення цього факту не ставив.
Також, позивач не надав доказів того, що ОСОБА_4 на момент укладання договору дарування квартири не міг розуміти значення своїх дій або керувати ними.
Із матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_4 на "Д" обліку у невропатолога не знаходився (т. 1 а. с. 72); наявність у нього будь-яких психічних розладів, допитані в якості свідків лікарі ОСОБА_6 (невропатолог) та ОСОБА_7 (терапевт), не підтвердили.
Свідки ОСОБА_8 і ОСОБА_9 зазначили, що про те, що квартира "переписана" на ОСОБА_3, якого ОСОБА_4 вважав своїм онуком, їм відомо зі слів самого ОСОБА_4
За ухвалами суду були проведені дві посмертні судово-психіатричні експертизи у відношенні ОСОБА_4
Згідно із висновками експертизи від 27 квітня 2004 року (т. 1 а. с. 57-59), ОСОБА_4 припустимо, за своїм психічним станом 15 березня 1997 року, не міг розуміти значення своїх дій та керувати ними, а, відповідно до акту додаткової експертизи від 9 жовтня 2008 року (т. 1 а. с. 210-213) висновок щодо психічного стану ОСОБА_4 на зазначений період часу дати неможливо у зв'язку із суперечливими відомостями, що маються в матеріалах цивільної справи.
За таких обставин, апеляційний суд вважає, що районний суд обґрунтовано, з урахуванням наданих доказів та керуючись ст. ст. 55, 549 ЦК України (в ред. 1963 року), відмовив в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2
Доводи в його апеляційній скарзі про те, що суд безпідставно не врахував надані медичні документи щодо стану здоров'я ОСОБА_4 та акт експертизи від 27 квітня 2004 року, не можуть бути прийняті до уваги, оскільки, зазначені документи не відносяться до спірного періоду; перше зафіксоване звернення ОСОБА_4 до лікаря відноситься до серпня 1998 року, що вказано і у зазначеному акті експертизи, висновки якої, як уже було вище зазначено є припустимими.
Не є підставою для визнання договору дарування недійсним і не свідчить про психічний стан ОСОБА_4 і те, що документи в органах БТІ для укладення договору отримувала його дружина – ОСОБА_5, на що посилається в своїй апеляційній скарзі позивач.
Також, безпідставним є посилання в апеляційній скарзі позивача на те, що про прийняття ним спадщини свідчить його звернення до суду із даним позовом, так як це не відповідає вимогам ст. 549 ЦК України (в ред. 1963 року), щодо дій, які свідчать про прийняття спадщини.
Враховуючи наведене, апеляційний суд вважає за необхідне апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити, а рішення районного суду – залишити без змін.
Керуючись ст.ст.307, 308 ЦПК України, апеляційний суд, -
У Х В А Л И В :
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.
Рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 11 листопада 2009 року залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення; може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з цього часу.
Судді: