Справа - №22ц-110/10 Головуючий в 1-й інстанції – Дунай Л.В.,
Категорія – 5 Доповідач - Сіромашенко Н.В.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
4 лютого 2010 року колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:
головуючого Калиновського А.Б.,
суддів Чубукова О.П., Сіромашенко Н.В.,
при секретарі Керімовій Л.К.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області від 29 вересня 2009 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_2, що діє в інтересах та від імені ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 до ОСОБА_1, 3-я особа: ОСОБА_7 про усунення перешкод в користуванні житловим будинком,-
ВСТАНОВИЛА:
Рішенням Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області від 29 вересня 2009 року були задоволені позовні вимоги ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5; усунені перешкоди, які чиняться ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5, співвласникам жилого будинку АДРЕСА_1 в особі їх довіреної особи, ОСОБА_2, з боку ОСОБА_1 у користуванні вказаним жилим будинком; виселено ОСОБА_1 з даного жилого будинку без надання іншого жилого приміщення.
В апеляційній скарзі апелянт ставить питання про скасування зазначеного рішення суду з ухваленням нового про відмову в задоволенні позовних вимог.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду, виходячи з вимог ч.3 ст. 303 ЦПК України, не обмежуючись доводами апеляційної скарги, у зв’язку з грубим порушенням судом 1-ї інстанції норм процесуального права при ухваленні рішення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.
Так, у відповідності до ст. 124 Конституції України, ч.1 ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до ч.1 ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним та обґрунтованим.
Згідно з вимогами ст.214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд, зокрема, вирішує такі питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими докази вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають зі встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.
Як вбачається з матеріалів справи ОСОБА_2 була подана до суду в інтересах та від імені ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 у порядку ст.31 ЦПК України позовна заява (а.с.17-19), відповідно до якої він просив усунути перешкоди в користуванні ним вищевказаним житловим будинком та виселити з нього ОСОБА_1
Вирішуючи спір, суд 1-ї інстанції не звернув уваги на те, що заявлені в інтересах вищевказаних осіб позовні вимоги стосуються ОСОБА_2; не з’ясував при цьому чи являється він належною особою, яка може звертатися до суду у порядку ч.2 ст. 3 ЦПК України; не з’ясував питання щодо наявності спору між власниками спірного будинку та відповідачкою і у разі його наявності не з’ясував питання відносно уточнення позовних вимог, не встановив чи є за таких умов ОСОБА_2 учасником спірного матеріального правовідношення, чи належать йому порушені права, не визначив процесуальний статус ОСОБА_6, обсяг його прав та обов’язків, та розглянув справу за відсутності вказаних осіб, які не були належним чином повідомлені про місце та час судового засідання у порядку ст.ст. 74, 76 ЦПК України.
Частиною 1 статті 11 ЦПК України передбачено, що суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Відповідно до ст. 31 ЦПК України, крім прав, визначених у ст. 27 цього Кодексу саме позивач має право протягом усього часу розгляду справи змінити підставу чи предмет позову, збільшити або зменшити розмір позовних вимог, відмовитися від позову.
Зазначена норма в поєднанні з нормою ст.11 ЦПК України передбачає право позивача на власний розсуд розпоряджатися своїми правами щодо предмета спору, у зв’язку з чим виключно позивачу належить право вибору своїх процесуальних дій: змінити підставу чи предмет позову або відмовитися від позовних вимог в цілому чи від їх частини.
Однак, суд 1-ї інстанції в порушення зазначених норм процесуального права, залишивши поза увагою заявлені позовні вимоги, самостійно змінив їх і розглянув саме в зміненій ним редакції.
За вищевикладених обставин рішення суду, що є об’єктом оскарження, не відповідає вимогам ст.213 ЦПК України щодо законності та обґрунтованості і підлягає скасуванню на підставі п.п.3,4,5 ст.311 ЦПК України.
Керуючись ст.ст.303,307,311,313,314,316,317 ЦПК України, колегія суддів, -
У х в а л и л а:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області від 29 вересня 2009 року скасувати, справу направити до суду 1-ї інстанції на новий розгляд в іншому складі.
Ухвала апеляційного суду набуває законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом двох місяців.
Головуючий:
Судді :