справа № 2а-1767/09/0670
категорія 2.31.1
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
06 листопада 2009 р. м.Житомир
Житомирський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого - судді Романченка Є.Ю. ,
при секретарі - Крижанівській О.В. ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Житомирі адміністративну справу за позовом ОСОБА_1
до Головного управління праці та соціального захисту населення Житомирської обласної державної адміністрації, Управління праці та соціального захисту населення Корольовської районної ради
про стягнення 18279,60 грн.,-
встановив:
ОСОБА_1 звернувся з вказаним позовом до суду, посилаючись нате, що за період з 01.05.2003 року по 31.12.2005 року йому не було проведено у повному обсязі виплати, передбачені ст.ст. 37,39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
Заборгованість по доплаті та допомозі за ст.ст. 37,39 позивач визначив в розмірі 18279,60 грн.
Посилалася на те, що отримував відповідну доплату та допомогу у розмірах, передбачених Постановою Кабінету Міністрів України №836 від 26 липня 1996 року, тоді як Законом визначені інші, значно більші, її розміри, кратні мінімальній заробітній платі у відповідні періоди.
У судовому засіданні позивач підтримав позовні вимоги в повному обсязі.
Представник Головного управління праці та соціального захисту населення Житомирської обласної державної адміністрації в судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлений вчасно та належним чином у письмовому відзиві проти позову заперечує, просить відмовити в його задоволенні.
Представник Управління праці та соціального захисту населення Корольовської районної ради, в судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлений вчасно та належним чином.
Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню частково з таких підстав.
Встановлено, що позивач в спірний період часу проживав та проживає на даний час в м. Коростені Житомирської області, що віднесено до зони гарантованого добровільного відселення, є пенсіонером.
Згідно із ст.37 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", громадянам, які проживають на територіях радіоактивного забруднення, повинна виплачуватись щомісячна грошова допомога у зв`язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства, у зоні посиленого радіоекологічного контролю - 40 процентів від мінімальної заробітної плати.
Згідно із ст. 39 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", пенсія непрацюючим пенсіонерам, які проживають на територіях радіоактивного забруднення, підвищується, у зоні гарантованого добровільного відселення - на дві мінімальні заробітні плати щомісяця.
Передбачені ст.ст. 37,39 Закону, допомога та доплата виплачувались у розмірах, визначених Постановою Кабінету Міністрів України №836 від 26.07.1996 року "Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", а не в кратному відношенні до мінімальної зарплати, тобто в значно меншому розмірі.
Згідно із ст. 8 Конституції України, в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Закон має пріоритетне значення перед постановою Кабінету Міністрів України.
Виплатою доплати і допомоги в твердих сумах, встановлених постановою Кабінету Міністрів України № 836 від 26 липня 1996 року, порушені права позивача.
Щомісячна грошова допомога ОСОБА_1 у зв`язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства була виплачена за 2003 - 2005 роки у розмірі 2,10 грн. щомісячно, а доплата непрацюючому пенсіонеру, який проживає у зоні гарантованого добровільного відселення була виплачена за 2003 - 2005 роки у розмірі 10,50грн., щомісячно.
Вихідним критерієм обрахунку спірних сум виплат виступала тільки мінімальна заробітна плата, розмір якої у зазначений позивачкою період часу змінювався. Зміст законів України, якими встановлювався розмір мінімальної заробітної плати, свідчить про відсутність будь - яких обмежень щодо можливостей застосування цих розмірів для реалізації положень ст.ст. 37, 39 Закону України “Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”. Тільки ст. 2 Закону України " Про встановлення розміру мінімальної заробітної плати на 2002 рік" містила застереження Кабміну до прийняття ВРУ змін до законів, у нормах яких для розрахунків застосовується мінімальна заробітна плата, здійснювати застосування цих норм, виходячи з реальних можливостей видаткової частини Державного бюджету на 2002 рік.
Оскільки ні Верховна Рада України, ні Кабінет Міністрів України в наступному будь - яких рішень із цих питань не приймали, то виходячи із загальних засад пріоритетності законів над підзаконними актами при вирішенні даного спору, застосуванню підлягають саме ст.ст. 37, 39 Закону України “Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” та законодавство щодо розмірів мінімальної заробітної плати на 2003 - 2005 роки, а не постанова Кабінету Міністрів України № 836 від 26 липня 1996 року.
Суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення заборгованості по ст. 37, ст. 39, Закону, за 2002 -2005 роки не можуть бути задоволені, оскільки, відповідно до ст. 99 КАС України, для звернення до адміністративного суду за захистом прав встановлюється річний строк. Позов пред'явлено у травні 2006 року, тобто після спливу строку.
Допомоги та доплати відповідно до ст. ст. 37, 39 Закону України № N 797-XII не є складовою частиною заробітної плати, а отже на них не поширюються правила ст. ст. 233, 238 КЗпП.
Ст. 99 КАС України, для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який обчислюється з того дня, коли особа дізналась або повинна була дізнатися про порушення своїх прав. Позивач не звертався до суду з клопотанням про поновлення пропущеного строку.
Крім того, оскільки дію абзацу другого частини першої ст. 37 та абзацу третього частини першої ст. 39 зупинено на 2006 рік в частині виплати компенсацій і допомог у розмірах відповідно до мінімальної заробітної плати згідно із Законом N 3235-IV( 3235-15 ) від 20.12.2005. На 2007 рік дію цих норм зупинено згідно із Законом N 489-V ( 489-16 ) від 19.12.2006, і лише з 9 липня 2007 року їх дію відновлено рішенням Конституційного Суду N 6-рп/2007 ( v0a6p710-07 ) від 09.07.2007.
Отже позовні вимоги підлягають задоволенню лише за період з травня по грудень 2005 рік.
Відповідно до Порядку використання коштів державного бюджету для виконання програм, пов"язаних із соціальним захистом громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.09.2005 року виплати компенсацій та допомог певних видів, передбачених Законом проводяться управліннями праці та соціального захисту населення районних (міських) держадміністрацій за місцем реєстрації громадян.
Судом встановлено, що в спірний період розпорядником коштів, передбачених для виплат зокрема пенсіонерам та особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ було Управління праці та соціального захисту населення Корольовської районної ради, а тому належним відповідачем у даній справі по виплатам передбачених ст. 37 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», є Управління праці та соціального захисту населення Корольовської районної ради.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.
Керуючись Законом України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, ст. ст. 158 –163, 167, 254 КАС України, Житомирський окружний адміністративний суд, -
постановив:
Визнати дії Управління праці та соціального захисту населення Корольовської районної ради неправомірними.
Зобов'язати Управління праці та соціального захисту населення Корольовської районної ради провести перерахунок та виплату ОСОБА_1 допомоги відповідно до вимог ст. 37 Закону України “Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” та допомоги відповідно до вимог ст. 39 Закону України “Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” відповідно до встановленого Законом України „Про державний бюджет України на 2005 рік" розміру мінімальної заробітної плати в період з травня по грудень 2005 року.
В решті позовних вимог відмовити за безпідставністю.
Постанова Житомирського окружного адміністративного суду набирає законної сили після закінчення строків подання заяви про апеляційне оскарження та апеляційної скарги. Заява про апеляційне оскарження подається через Житомирський окружний адміністративний суд до Київського апеляційного адміністративного суду протягом 10 днів з дня проголошення постанови. Апеляційна скарга подається у тому ж порядку протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Головуючий суддя: Є.Ю. Романченко