справа № 2а-3728/09/0670
категорія 2.11.1
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27 листопада 2009 р. м.Житомир
Житомирський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого - судді Капинос О.В.,
при секретарі - Господарчук І.В.,
за участю представника позивача ОСОБА_1,
представника відповідача Телічка Ю.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Житомирі адміністративну справу
за позовом Приватного підприємця ОСОБА_3
до Державної податкової інспекції у Житомирському районі Управління державного казначейства в Житомирській області
про визнання недійсним податкового повідомлення - рішення та стягнення коштів,-
встановив:
Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ у Житомирському районі № 0005911702/0 від 07.05.2009 р. щодо зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість та стягнення суми бюджетної заборгованості з даного податку в сумі 175443,01 грн.. Вимоги мотивує тим, що підставою для винесення вище зазначеного податкового повідомлення-рішення є акт від 22.04.2009 р. № 624/17-0, яким при проведенні перевірки було встановлено, порушення пп.3.1.1 п. 3.1. ст.3, п.4.1 ст.4, п.6.1, пп.6.2.4 п.6.2 ст.6, пп.7.4.1 п.7.4 та пп.7.5.1 п.7.5, пп.7.7.2 п.7.7 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість". З даними порушеннями не погоджується, оскільки, ним на підставі вантажно-митної декларації правомірно віднесено до складу податкового кредиту суми сплаченого податку, що відповідає вимогам пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість". Крім того, просить стягнути суму бюджетної заборгованості з податку на додану вартість в сумі 175443 грн. та понесені судові витрати.
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі. Просить їх задовільнить.
Представник відповідача - ДПІ в Житомирському районі в судовому засіданні проти позовних вимог заперечує. Пояснив, що в грудні 2008 року до податкового кредиту ПП ОСОБА_3 неправомірно включено суму ПДВ в розмірі 175443,01 грн., що сплачена митним органам при розмитненні сідельного тягача. При постановці на облік у ОРЕВ УДАІ УМВС України в Житомирській області, отриманий сідельний тягач у свідоцтві про реєстрацію транспортного засобу зареєстровано на фізичну особу ОСОБА_3, тобто суб"єктом власності на сідельний тягач є фізична особа ОСОБА_3, а не фізична особа - підприємець, що виключає можливість у фізичної особи підприємця отримання права на бюджетне відшкодування податку на додану вартість. Крім того, відповідно до договору фінансового лізингу ОСОБА_3 право власності отриманий сідельний тягач набуває після закінчення строку дії лізингу, а саме після 04.12.2012 р.. Вважає податкове повідомлення-рішення правомірним, та таким, що не підлягає скасуванню. Просить в позові відмовити.
Представник відповідача - Головного управління Державного казначейства України в Житомирській області в судове засідання не з"явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином. Направив заяву, в якій просив справу слухати у його відсутність. Проти позову запечує з підстав, викладених у письмовому відзиві на позовну заяву.
Суд, розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, встановив: 22.04.2009 р. Державною податковою інспекцією в Житомирському районі (далі - ДПІ) проведено виїзну позапланову перевірку ПП ОСОБА_3 питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість за січень 2009 р., яка виникла за рахунок від"ємного значення з ПДВ, що декларувалось у грудні 2008 р., про що складено акт № 624/17-0 (далі - акт перевірки).
На підставі акту перевірки ДПІ винесено податкове повідомлення-рішення № 0005911702/0 від 07.05.2009 р, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість за січень 2009 р. в сумі 175443 грн..
Своє рішення ДПІ мотивувала тим, що позивачем у грудні 2008 р. неправомірно включно до складу податкового кредиту з ПДВ суму 175443 грн., сплаченого митним органам при розмитнені сідельного тягача, право власності на який він набуває після закінченння строку дії договору лізингу, тобто після 04.12.2012 р.. Крім того, при постановці на облік у ОРЕВ УДАІ УМВС України в Житомирській області, отриманий сідельний тягач у свідоцтві про реєстрацію транспортного засобу зареєстровано на фізичну особу ОСОБА_3, тобто суб"єктом власності на сідельний тягач є фізична особа ОСОБА_3, а не фізична особа - підприємець, що виключає можливість у фізичної особи підприємця отримання права на бюджетне відшкодування податку на додану вартість. У зв"язку з чим, ДПІ прийшла до висновку, що позивачем на порушення вимог пп.3.1.1 п.3.1 ст.3, п4.1 ст.4, пп..6.2.4 п.6.2 ст.6, пп..7.7.2 п.7.7 та пп..7.4.1 п.7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість".
Однак, з висновками та рішенням податкового органу суд не погоджується, виходячи з наступного.
Відповідно до п.1.7 Закону України "Про податок на додану вартість" (далі- Закон) податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.
Підпунктом 3.1.1 п.3.1 ст. Закону визначено, що об'єктом оподаткування є операції платників податку з поставки товарів та послуг, місце поставки яких знаходиться на митній території України, у тому числі операції з передачі об'єкта фінансового лізингу в розпорядження лізингоотримувача.
Згідно п. 4.1. ст. 4 Закону визначено, що база оподаткування операції з поставки товарів (послуг) визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за вільними цінами, але не нижче за звичайні ціни, з урахуванням акцизного збору, ввізного мита, інших загальнодержавних податків та зборів (обов'язкових платежів), згідно із законами України з питань оподаткування (за винятком податку на додану вартість, а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на послуги стільникового рухомого зв'язку, що включається до ціни товарів (послуг)). До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу в зв'язку з компенсацією вартості товарів (послуг). У разі якщо звичайна ціна на товари (послуги) перевищує договірну ціну на такі товари (послуги) більше ніж на 20 відсотків, база оподаткування операції з поставки таких товарів (послуг) визначається за звичайними цінами.
Відповідно до пп.. 7.4.1. п. 7.4 ст.7 Закону податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:
- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;
- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.
Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Підпунктом 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону передбачено, що не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом приймання робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг). У разі, коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються непідтвердженими зазначеними цим підпунктом документами (податковими накладними чи митними деклараціями), платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, непідтверджену зазначеними документами.
Згідно пп.. 7.5.3 п.7.5 ст.7 Закону датою виникнення права орендаря (лізингоотримувача) на збільшення податкового кредиту для операцій фінансової оренди (лізингу) є дата фактичного отримання об'єкта фінансового лізингу таким орендарем.
Зокрема, передача майна у фінансовий лізинг (оренду) або надання майна згідно з будь-якими іншими договорами, умови яких передбачають відстрочення оплати або передачу права власності для цілей оподаткування ПДВ, прирівнюється до його продажу, при якому податкові зобов"язання в орендодавця чи в іншої особи, що передає майно, по якому відстрочується оплата та передача права власності, виникають на дату фактичного виникнення права на збільшення податкового кредиту в орендаря (лізингоотримувача) чи іншого споживача майна, по якому відстрочується оплата та передача права власності, є дата фактичного отримання споживачем об"єкту чи майна.
Судом встановлено, що відповідно до договору фінансового лізингу № UKR № 161/100 F від 09.10.2008 р. позивач придбав у нерезидента сідельний тягач марки Volvo FH вартістю 830,8 тис.грн. Передача товару була підтверджена вантажно-митною декларацією № 101000003/8/003105 від 12.12.2008 р., на підставі якої позивач ввіз його на територію України.
Відповідно до п.п.7.2.7 п.7.2 ст.7 Закону у разі імпорту товарів на митну територію України документом, що посвідчує право на отримання податкового кредиту, вважається вантажна митна декларація, оформлена відповідно до вимог законодавства, яка підтверджує сплату податку на додану вартість, або погашений податковий вексель.
Наявність у позивача відповідної вантажно-митної декларації з зазначенням сплаченої суми податку на додану вартість стверджується актом перевірки.
Таким чином, виходячи з вищезазначених норм Закону, лише відсутність ватажно-митної декларації позбавляє платника податку права на включення до податкового кредиту сплачених (нарахованих) сум податків у звітному періоді у зв”язку з придбанням товарів (робіт, послуг) в режимі імпорту.
Згідно п. 6 Правил державної реєстрації та обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів та мотоколясок, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 07.09.98 р. N 1388 (із змінами та доповненнями), транспортні засоби реєструються лише за юридичними та фізичними особами, тобто сідельний тягач не може бути зареєстрований на фізичну особу - підприємця, у зв'язку з чим позивач змушений був оформити транспортний засіб саме як на фізичну особу, а тому посилання відповідача на вказану обставину також є безпідставним.
Враховуючи те, що відповідно до вищевикладених положень Закону позивачем право на податковий кредити підтверджено вантажно-митною декларацією, з урахуванням того, що фактичне придбання транспортного засобу підтверджується договором фінансового лізингу, платіжним дорученням про сплату ПДВ, суд приходить до висновку, що позивач сформував податковий кредит відповідно до приписів Закону України «Про податок на додану вартість».
Крім того, абзацом 1 пп. 7.7.4 п. 7.7 ст. 7 Закону встановлено, що платник податку, який має право на одержання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення повної суми бюджетного відшкодування, подає відповідному податковому органу податкову декларацію та заяву про повернення такої повної суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації.
Позивач надав ДПІ податкову декларацію з податку на додану вартість за грудень 2008 року у строки, встановлені діючим законодавством та про залишок суми податку на додану вартість, що підлягає відшкодуванню в сумі 175443 грн.
У відповідності до п.п.7.7.1 п.7.1 ст.7 Закону сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно із п.п.7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з п.п.7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності – зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.
Згідно п.п. 7.7.2 п. 7.2 ст. 7 вказаного Закону, якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з п.п.7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг). Залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.
Виходячи з аналізу підпунктів 7.7.5, 7.7.6 п. 7.7 ст. 7 Закону платник податку має право на одержання бюджетного відшкодування протягом 40 днів з дня отримання податковим органом податкової декларації.
У відповідності до пункту 1.3 Порядку відшкодування податку на додану вартість затвердженого Наказом Державної податкової адміністрації та Державного казначейства України від 02.07.1997р. за N 209/72 (у редакції наказу Державної податкової адміністрації України та Державного казначейства України від 21.05.2001 N 200/86) зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 8 червня 2001 р. за N 489/5680 суми, невідшкодовані платнику протягом визначених законодавством термінів відшкодування, вважаються бюджетною заборгованістю.
Таким чином, на користь позивача бюджетному відшкодуванню податку на додану вартість підлягає 175433,01 грн..
Вказана сума бюджетного відшкодування, позивачу на розрахунковий рахунок не перерахована в строки передбаченні чинним законодавством та складає бюджетну заборгованість.
Відповідно до приписів статті 48 Бюджетного кодексу України в Україні застосовується казначейська форма обслуговування Державного бюджету України, яка передбачає здійснення Державним казначейством України у тому числі операцій з коштами державного бюджету та розрахунково-касового обслуговування розпорядників бюджетних коштів, контролю бюджетних повноважень при зарахуванні надходжень, прийнятті зобов'язань та проведенні платежів.
Пунктом 7 Положення про Державне казначейство, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 31.07.95 року N 590, встановлені функції відділення Державного казначейства, до яких віднесено, зокрема, розподілення між державним бюджетом та бюджетами Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва і Севастополя відрахування від загальнодержавних податків, зборів і обов'язкових платежів за нормативами, затвердженими Верховною Радою України, а також перерахування місцевим бюджетам належних їм сум коштів від зазначених відрахувань, здійснення за поданням державних податкових інспекцій повернення за рахунок державного бюджету зайво сплачених або стягнених податків, зборів та обов'язкових платежів та інші.
Відповідно до п. 4.1 Порядку відшкодування податку на додану вартість, відшкодування ПДВ з бюджету здійснюється органами Державного казначейства за висновками податкових органів або за рішенням суду шляхом перерахування відповідних грошових сум з рахунку обліку доходів державного бюджету на рахунок, указаний у висновку чи у рішенні суду.
Згідно п. 4.3 зазначеного Порядку на підставі висновків про відшкодування податку на додану вартість органи Державного казначейства України протягом п'яти днів своїми платіжними дорученнями перераховують кошти з рахунку обліку доходів державного бюджету на рахунок, указаний у висновку чи рішенні суду.
З урахуванням вищевикладеного, суд прийшов до висновку, що податкове повідомленя-рішення № 0005911702/0 від 07.05.2009 р. є протиправними та підлягає скасуванню, а заявлена в декларації сума бюджетного відшкодування стягненню з державного бюджету України.
Керуючись Законом України "Про податок на додану вартість" (в редакції чиній на момент винекнення спору), ст.ст.86,158-162 КАС України, суд,-
постановив:
Позов задовільнити.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в Житомирському районі № 0005911702/0 від 07.05.2009 року.
Стягнути з Державного бюджету України на користь Приватного підприємця ОСОБА_3 175443 грн. 01 коп. заборгованості з податку на додану вартість.
Стягнути на користь Приватного підприємця ОСОБА_3 1713 грн. 50 коп. сплаченого судового збору.
Постанова набирає законної сили після закінчення строків подання заяви про апеляційне оскарження та апеляційної скарги. Заява про апеляційне оскарження подається через Житомирський окружний адміністративний суд до Київського апеляційного адміністративного суду протягом 10 днів з дня проголошення постанови. Апеляційна скарга подається у тому ж порядку протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Головуючий суддя: О.В. Капинос
Повний текст постанови виготовлено: 03 грудня 2009 р.